ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року Справа № 910/5053/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенко М.М. (головуючий), Вовк І.В. (доповідач), Нєсвєтова Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 року у справі № 910/5053/15-г за позовом публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 11 500,01 грн., пені в сумі 2 116 грн., 7% штрафу в сумі 805 грн., 3% річних у сумі 1 150,32 грн. та 2 955,50 грн. інфляційних сум.

Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу від 15.09.2011 року № 244-К/257/11-К щодо своєчасної оплати поставленого товару.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.05.2015 року (суддя Головіна К.І.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 11 500,01 грн., 2 945,27 грн. інфляційних сум та 3% річних у сумі 1 150,32 грн., а в решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 року (судді: Кропивна Л.В., Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати та в позові відмовити.

У відзиві на касаційну позивач вважає, що судові рішення у справі є законними та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні 23.09.2015 року було оголошено перерву на 07.10.2015 року.

У судовому засіданні 07.10.2015 року було оголошено перерву на 21.10.2015 року.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.10.2015 року продовжено строк розгляду касаційної скарги на п'ятнадцять днів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 15.09.2011 року між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (продавець), правонаступником якої є позивач, та ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 244-К/257/11-К, за умовами якого продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити прокат сортовий гарячекатний відповідно до специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктом 3.2. договору сторони погодили, що загальна сума договору становить 11 500,01 грн.

Пунктом 3.4. договору визначено, що продавець після поставки продукції, та підписання сторонами відповідної видаткової накладної, виписує рахунок-фактуру, у якому зазначається ціна та вартість поставленої продукції згідно зі специфікацією до цього договору.

Згідно з п. 3.5 договору покупець зобов'язується оплатити 100 % вартості товару протягом 5 днів після отримання рахунка-фактури шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця, зазначеного в розділі 10 договору.

За пунктами 4.2, 4.4 договору факт поставки продукції підтверджується видатковою накладною, яка підписується повноважними представниками сторін у день отримання продукції. Датою поставки товару визнається дата, вказана в накладній про прийняття товару покупцем.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2011 року (п. 9.1 договору).

Позивач поставив продукцію на загальну суму 11500,01 грн., що підтверджується видатковою накладною від 27.09.2011 року № 15/9/244-К, проте відповідач вартість отриманої продукції не оплатив, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

14.10.2013 року між сторонами було підписано та скріплено печатками підприємств акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2013 року, відповідно до якого заборгованість на користь ПАТ "Укратрансгаз" становить 1 091 584,19 грн.

Предметом даного судового розгляду є вимоги продавця до покупця про стягнення заборгованості, пені, штрафу, 3% річних та інфляційних сум у зв'язку з невиконанням зобов'язання за договором купівлі-продажу щодо оплати одержаної продукції.

Висновок судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову в частині стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних сум обґрунтовано наявністю у відповідача зобов'язання з оплати одержаного товару за договором, а відмову в позові про стягнення пені та штрафу мотивовано помилковим застосуванням до відповідача відповідальності, передбаченої абзацом 3 ч. 2 ст. 231 ГК України за порушення ним грошових зобов'язань, а також спливом позовної давності.

Згідно із статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Отже, обов'язок покупця оплатити товар (з огляду на ст. 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.

Водночас, за п. 3.5 договору покупець зобов'язується оплатити 100 % вартості товару протягом 5 днів після отримання рахунка-фактури шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця, зазначеного в розділі 10 договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що поставка товару позивачем була здійснена 27.09.2011 року згідно з видатковою накладною від 27.09.2011 року № 15/9/244-К.

Проте, дійшовши висновку про те, що умовами договору визначено строк оплати товару - протягом 5 днів з моменту його отримання, суди обох інстанцій виходили з довільного тлумачення умов договору поставки.

Разом з тим, зазначивши про визначення сторонами в договорі строку та порядку оплати товару, суди одночасно застосували норми ст. 692 ЦК України, за якою обов'язок покупця оплатити товар виникає з моменту його прийняття, при цьому дійшли суперечливого висновку про виникнення у відповідача обов'язку оплати товару після спливу 5 днів з моменту отримання товару.

В той же час, відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до пункту 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 року № 10 правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі таке.

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, серед іншого, і підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що з урахуванням умов п. 3.5 договору відповідач повинен був оплатити товар до 02.10.2011 року включно, а тому строк позовної давності закінчився 03.10.2014 року, тоді як позивач звернувся з даним позовом до суду 03.03.2015 року.

При цьому судами зазначено, що підписанням акту звірки взаєморозрахунків від 14.10.2013 року станом на 30.09.2013 року відповідачем було визнано заборгованість, зокрема, за договором від 15.09.2011 року № 244-К/257/11-К, а тому з 30.09.2013 року відбулося переривання строку позовної давності.

Проте, суди обох інстанцій не звернули уваги, що вказаний акт звірки взаєморозрахунків не містить посилання на договір від 15.09.2011 року № 244-К/257/11-К, не з'ясували чи цей акт є доказом визнання заборгованості саме за названим договором в сумі, щодо якої виник спір.

Разом з цим, вказавши у судовому рішенні, що акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.09.2013 року сторонами підписано 14.10.2013 року, судом першої інстанції зроблено суперечливий висновок про переривання строку позовної давності 30.09.2013 року. В той же час, апеляційний господарський суд зазначеної суперечності не усунув та взагалі не зазначив коли конкретно вчинені дії щодо підписання зазначеного акту.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, частково задовольняючи вимоги про стягнення інфляційних сум та 3% річних у зв'язку з тим, що зазначені нарахування є складовою загальної суми боргу щодо якої строк позовної давності перервався, суди обох інстанцій не врахували, що визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора, а відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

Отже, висновок судів обох інстанцій про доведеність підстав для часткового задоволення позову про стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних сум, не грунтується на матеріалах справи та вимогах закону, є передчасним та зроблений без дослідження всіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, прийняті судові рішення не можна визнати законними й обгрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати наведене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2015 року скасувати, і справу № 910/5053/15-г передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя М.Черкащенко

Судді І.Вовк

Н.Нєсвєтова