Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2015 року Справа № 922/4766/14 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелон Фешн Україна"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 22.04.2015у справі№ 922/4766/14 Господарського суду Харківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Мелон Фешн Україна"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Корсель",третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Приватне підприємство "Транспортно-експедиційна компанія "Ваша доставка"простягнення 305185,11 грн., від представників сторін:від позивача:Вєтошкіна Я.В. (довіреність від 05.05.2015 № б/н),від відповідача:Ляшенко С.М. (довіреність від 03.07.2015 № б/н),від третьої особи:не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мелон Фешн Україна" у жовтні 2014 року звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсель" про стягнення 305185,11 грн. збитків.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.12.2014 у справі № 922/4766/14 (суддя Хотенець П.В.) залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 у справі № 922/4766/14 (в складі колегії суддів: Черленяк М.І. - головуючого, Ільїн О.В., Хачатрян В.С.) у позові повністю відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 у справі № 922/4766/14, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мелон Фешн Україна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 09.12.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 у справі № 922/4766/14, і прийняти нове рішення про задоволення позову.

У касаційній скарзі заявник посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між Приватним підприємством "Транспортно експедиційна компанія "Ваша доставка" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мелон Фешн Україна" (замовник) 15.11.2011 укладено договір № 15/11-3в31 про надання експедиційних послуг в сфері організації перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Згідно з умовами договору № 15/11-3в31 про надання експедиційних послуг в сфері організації перевезень вантажів автомобільним транспортом, організація перевезень вантажів здійснюється експедитором на підставі письмових заявок замовника, які надсилаються експедитору поштою чи з використанням засобів факсимільного зв'язку.

Відповідно до договору про надання експедиційних послуг в сфері організації перевезень вантажів автомобільним транспортом від 15.11.2011, сторонами укладено заявку на перевезення вантажу з Мадриду до Киэва №№В-000056 від 05.11.2012.

Правила укладання і вимоги до договорів транспортного експедирування встановлені главою 65 Цивільного кодексу України, статтями 929-935 Цивільного кодексу України, а також статтею 316 Господарського кодексу України та Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Згідно зі статтею 929 Цивільного кодексу України (частини 1 статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність"), за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до статті 934 Цивільного кодексу України, за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а стаття 610 Цивільного кодексу України вказує на те, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (стаття 617 Цивільного кодексу України).

Боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 Цивільного кодексу України), якщо договором або законом не встановлена відповідальність безпосереднього виконавця (стаття 618 Цивільного кодексу України).

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (стаття 623 Цивільного кодексу України).

Судами встановлено, що на виконання вказаної заявки, експедитором - Приватним підприємством "Транспортно-експедиційна компанія "Ваша доставка" залучено перевізника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Корсель", на підставі укладеного між ними договору № 15(1)/11-3вП1 від 15.11.2012 на транспортне - експедиційне обслуговування щодо перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні.

Згідно з пунктом 1.1. договору 15(1)/11-3вП1, на транспортне - експедиційне обслуговування щодо перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні, перевізник зобов'язується за винагороду, від свого імені і в інтересах і за рахунок експедитора (виконавця) організувати перевезення вантажів експедитора (виконавця) (за дорученням замовника) у міжнародному автомобільному сполученні, а також на території СНД.

Відповідно до пункту 2.1. договору, на транспортне - експедиційне обслуговування щодо перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні від 15.11.2011, взаємовідносини третьої особи та відповідача ґрунтуються на положеннях Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) і Протоколу до Конвенції КДПВ від 05.07.2008, Митної Конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП).

Згідно з пунктом 2.2. договору 15(1)/11-3вП1, на транспортне - експедиційне обслуговування щодо перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні, на кожне окреме перевезення оформляється заявка, яка містить опис умов і особливостей конкретного перевезення і є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 3.2. договору, на транспортне - експедиційне обслуговування щодо перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні від 15.11.2011, перевізник передає експедитору (виконавцю) факсом письмове підтвердження прийняття заявки до виконання із зазначенням реєстраційних номерів фрахтує мого транспорту.

Експедитор здійснює оплату перевезення з коштів, що находять безпосередньо від позивача, за винятком суми своєї винагороди (пункт 5.1 договору 15(1)/11-3вП1 на транспортне - експедиційне обслуговування щодо перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні.

Між позивачем та відповідачем 05.11.2012 погоджено заявку на перевезення вантажу № 3В-000056 від 05.11.2012 за договором 15/11-Зв31 від 15.11.2011, якою сторонами погоджено істотні умови перевезення, а саме: маршрут - Мадрид - Київ; дата завантаження - 06.11.2012; найменування вантажу - декоративне оформлення вітрин, паперові пакети; розмір палет - 21 палета; адреса завантаження - Paseo del Deleіte S/N 28300 Aranіuez ( Маdrіd); митний перехід - Ягодин; номер автомобіля та напівпричепа - 7608-FNL/R-8252-ВСК автомобілю RENAULT BPREMіUM ах 7719 ВХ/АХ 5194 ХТ; вартість послуг - 4380 євро по курсу НБУ.

Судами встановлено, що вантаж прийнято до перевезення 12.11.2012, що підтверджується міжнародною товарно - транспортною накладною (CMR) № 103930 від 12.11. 2012.

Загальна вартість вантажу становить 18603,97 євро, що підтверджується інвойсами № 4022996 та № 4022995.

Судами встановлено, що вказаний товар постачався позивачу на підставі Угоди про постачання від 09.07.2010, укладеної з Eurofiel Confeccion, S.A.U.

Відповідно до умов вказаної угоди, позивач зобов'язався оплатити замовлений на постачання товар не пізніше 120-ти днів з дати виставлення рахунку, тобто з дати інвойсу.

Оплату здійснено замовником за вказаним замовленням від 25.06.2013, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 88 від 25.06 2013.

З метою уточнення призначення оплати за платіжними дорученнями в іноземній валюті № 88 від 25.06.2013 отримано лист від Eurofiel Confeccion, S.A.U із зазначенням, що оплату замовником здійснено за інвойсами № 4022996 та № 4022995 від 30.10.2012.

Згідно з частиною 1 пункту 1, частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до статті 924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Таким чином, загальною умовою відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу є вина, яка припускається, тому перевізник повинен довести свою невинуватість шляхом посилання на обставини, по-перше, яким він не міг запобігти, по-друге, усунення яких від нього не залежало.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, тобто збитки є наслідком порушення зобов'язання боржником. Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність чотирьох умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб та вина боржника.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори: наявність реальних збитків; вина заподіювача збитків та причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Так, із правового аналізу вищезазначеної норми закону випливає, що обов'язковою підставою для відшкодування збитків є, зокрема, їх реальна наявність, тобто реальна шкода.

Під реальною шкодою слід розуміти витрати, які особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі. В даному випадку йдеться про фактичні витрати, які вже зроблені особою.

Судами встановлено, що на підтвердження понесення підприємством збитків у розмірі 305185,11 грн. позивачем до матеріалів справи додано копії інвойсів за № 4022996 та № 4022995, в яких зазначено вартість знищеного внаслідок пожежі товару.

Загоряння напівпричепу автомобіля перевізника сталося 12.11.2012, близько 22:30 год., під час здійснення водієм вантажівки обов'язкового відпочинку за тахометром, на спеціально обладнаній автомобільній стоянці перед підприємством, де був прийнятий вантаж до перевезення (Deposito y Logistika ANTIR, Іспанія).

Причиною займання автомобіля став підпал, в результаті якого, напівпричіп згорів частково, а вантаж повністю знищено, що підтверджується висновком Головного Управління Поліції № D16 від 13.11.2012, в якому зафіксовано вказані події, а також повідомлення про права потерпілого, згідно з яким водію вантажівки перевізника надано статус потерпілого.

Зазначені документи перекладено на російську мову ТПП м. Харкова та скріплено відповідною печаткою.

Суди дійшли до правомірного висновку, що відповідачем в обґрунтування своєї правової позиції надано документальне підтвердження того, що загоряння напівпричепу та, як наслідок, знищення вантажу сталося не з його вини, оскільки під час здійснення рейсу в Іспанії проходили страйки, і напівпричіп останнього підпалено, а зазначені обставини не залежали від його волевиявлення, були непередбачуваними та знаходилися поза його контролем, що на думку відповідача є форс - мажорними обставинами.

Відповідно до пункту 7.1 договору укладеного між позивачем та третьою особою 15/11- Зв31 від 15.11.2011, сторони звільняються від відповідальності за невиконання умов договору в разі настання форс-мажорних обставин, а саме: дії природної стихії, бунт, бойових дій, терористичних актів, блокад, революції, масових безпорядків, епідемії, а також обставин, які знаходяться поза контролем сторін, в тому числі, прийняття закону або нормативних актів, які перешкоджають дії направлені на виконання даного договору, рішення органів влади, які не можливо було передбачити при укладенні договору.

Господарськими судами правомірно встановлено, що у березні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мелон Фешн Україна" зверталося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсель", в якому просило відшкодувати завдані збитки в розмірі 200997,29 грн. які сталися в результаті пожежі, а також витрати з оплати судового збору, з посиланням на порушення відповідачем покладених на нього зобов'язань під час перевезення вантажу згідно із заявкою № 3В-000056 від 05.11.2012 з Мадриду в Київ. (справа № 922/692/13) та у вересні 2013 року з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсель" вартості вантажу в сумі 203255,81 грн., посилаючись на порушення відповідачем умов договору № 15(1) 11-Зв П1 від 15.11.2011 на транспортно - експедиційне обслуговування щодо перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні, в результаті якого бортовий напівпричіп 7608-FNL/R-8252-ВСК автомобіля RENAULT BPREMіUM ах 7719 ВХ/АХ 5194 ХТ знищено пожежею разом із вантажем, зазначений у заявці на перевезення вантажу № ЗВ-000056 від 05.11.2012 (справа № 922/2566/13).

Рішеннями господарського суду Харківської області від 19.03.2014 року у справі № 922/692/13 та від 05.09.2013 у справі № 922/2566/13 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелон Фешн Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсель" відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.05. 2013 рішення Господарського суду Харківської області у справі № 922/692/13 залишено без змін.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 року рішення Господарського суду Харківської області у справі № 922/2566/13 залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду від 12.08.2014 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелон Фешн Україна" залишено без задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.06. 2014 року залишено без змін.

Вказаними рішеннями встановлено, що загоряння напівпричепу та, як наслідок, знищення вантажу сталося не з вини відповідача, а зазначені обставини не залежали від його волевиявлення, були непередбачуваними та знаходилися поза його контролем.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені у справах № 922/692/13 та № 922/2566/13 не повинні доводитись знову під час вирішення даної справи, оскільки у обох справах приймали участь ті самі сторони та предметом обох справ є визнання недійсними одних і тих же договорів (відрізняються лише підставами доведення).

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшли до правильного висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, не підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 у справі № 922/4766/14 Господарського суду Харківської області підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, касаційна інстанція погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелон Фешн Україна" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 у справі № 922/4766/14 Господарського суду Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 у справі № 922/4766/14 Господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддяОвечкін В.Е. Судді:Корнілова Ж.О. Чернов Є.В.