Історія справи

Постанова ВГСУ від 21.07.2015 року у справі №908/2976/14
Постанова ВГСУ від 01.11.2016 року у справі №908/2976/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2015 року Справа № 908/2976/14 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкін В.Е. - головуючий, Чернов Є.В. Цвігун В.Л.за участю представників: Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради; Міського комунального підприємства "Основаніє" ОСОБА_4 ОСОБА_4розглянув касаційну скаргуфізичної особи - підприємця ОСОБА_5на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 рокуу справі№ 908/2976/14 господарського суду Запорізької областіза позовом Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради; доМіського комунального підприємства "Основаніє" фізичної особи - підприємця ОСОБА_5пророзірвання договору оренди, виселення та стягнення коштів В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.01.2015р. (судді Топчій О.А., Давиденко І.В., Сушко Л.М.) позовні вимоги задоволено частково; в частині стягнення 28453 (двадцять вісім тисяч чотириста п'ятдесят три) грн. 12 коп. заборгованості з орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення №5/13 від 04.12.2002р. позов залишено без розгляду; розірвано договір оренди нежитлового приміщення № 5/13 від 04.12.2012р; звільнено нежитлове приміщення площею 116,60 кв.м. в житловому будинку по АДРЕСА_1, на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та міського комунального підприємства "ОСНОВАНІЄ" шляхом виселення фізичної особи підприємця ОСОБА_5 із зазначеного приміщення; стягнуто з фізичної особи підприємця ОСОБА_5 на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради 2436 грн. 00 коп., з посиланням на порушення умов договору в частині оплати оредної плати.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2015р. (судді: Могилєвкін Ю.О., Пушай В.І., Плужник О.В.) рішення господарського суду Запорізької області від 19.01.2015 р. залишено без змін.

Відповідач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, в позові відмовити.

Скаржник доводить неправильне застосування ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки строк договору оренди закінчився 04.12.2013 р., відповідачами не було виконано рішення міської ради про укладення додаткової угоди щодо продовження договору оренди, тому суд дійшов неправильного висновку про чинність договору оренди; суд порушив норми ст.ст. 612, 612 ЦК України, оскільки відповідач з вересня 2013 р. приміщенням не користується, позивач ухиляється від прийняття приміщення за актом приймання-передачі, тому безпідставно прийшов до висновку про наявність підстав для звільнення приміщення; нарахування орендної плати з 04.12.2013р. є безпідставним, оскільки позивач не довів правових підстав для такого нарахування.

Вищий господарський суд України вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши представника учасника судового процесу, який взяв участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до вимог ст. 74-1 ГПК України, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

04.12.2002р. між Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради (орендодавець), КП "ВРЕЖО № 13" (балансоутримувач) (правонаступником всіх прав та обов'язків якого є МКП "ОСНОВАНІЄ") та ПП ОСОБА_5 (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 5/13 від 04.12.2002р. за умовами якого орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 05.11.2002р. за № 336/38 передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 116, 60 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, що значиться на балансі КП "ВРЕЖО № 13".

Пунктом 1.1. договору встановлено, що дане нежитлове приміщення вбудоване в підвал 3 поверхового будинку відповідно до плану з інвентарної справи, доданого до експертної оцінки виконаної ТОВ "Біржа Слов'янська".

У п.2.1 договору передбачено, що вступ орендаря у користування нежитловим приміщенням настає одночасно з підписанням договору по акту прийому-передачі вказаного нежитлового приміщення, підписаного з балансоутримувачем.

04.12.2002р. сторонами даного договору підписано акт прийому-передачі приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_1, площею 116, 60 кв.м. (т. 1 а.с. 64).

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

На підставі рішення Запорізької міської ради від 18.02.2011 р. № 6 "Про структуру виконавчих органів Запорізької міської ради, загальну чисельність апарату Запорізької міської ради" від 06.04.2011 р. № 20 "Про передачу департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради окремих повноважень щодо управління об'єктами права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя" сторони дійшли до згоди замінити сторону в Договорі оренди № 5/13 від 04.12.2002р. нежитлового приміщення площею 116, 60 кв.м. по АДРЕСА_1, а саме Орендодавця з управління житлового господарства Запорізької міської ради на Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, про що уклали додаткову угоду від 01.06.2011р. (т. 1 а.с. 63).

Пунктом 3.3 договору встановлено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається орендарем самостійно, шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції.

У п. 3.4 договору визначено, що орендна плата, перераховується орендарем самостійно до місцевого бюджету м. Запоріжжя за місцезнаходженням об'єкта, що здається в оренду, щомісячно, не пізніше 5 числа місяця на рахунок місцевого бюджету Орджонікідзевського району.

01.04.2003 р., 27.02.2004р. та 11.06.2007р. додатковими угодами змінювалась площа орендованого приміщення, орендна ставка та розмір орендної плати.

Пунктом 11.1 договору сторони визначили, що договір № 5/13 від 04.12.2002р. діє з 04.12.2002р. до 04.12.2007р.

22.04.2008р. додатковою угодою сторони продовжили строк дії договору оренди нежитлового приміщення від 04.12.2002р. № 5/13 строком на три роки, та визначили, що орендна ставка згідно рішенням сесії Запорізької міської ради №31 від 28.04.2007р. встановлюється 25%, таким чином, розмір орендної плати за оренду за квітень 2008р. становить 1028, 68 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць перераховується Орендарем самостійно, шліхом коригування розміру місячної орендної плати на індекс інфляції попереднього місяця до місцевого бюджету м. Запоріжжя, щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.03.2011р. договір оренди нежитлового приміщення від 04.12.2002р. № 5/13 та додаткову угоду від 22.04.2008р. було визнано дійсними.

Як свідчать матеріали справи, 21.04.2011р. рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 158/121 договір оренди № 5/13 від 04.12.2002 р. продовжено строком на 3 роки.

Додатковою угодою від 23.03.2012р., копія якої надана відповідачем 20.11.2014р, сторони визначили, що орендна ставка згідно з рішенням Запорізької міської ради № 47 від 28.02.2006р. складає 18%. Таким чином, розмір орендної плати орендованого приміщення за березень 2012р. становить 921, 53 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць перераховується Орендарем самостійно, шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць до місцевого бюджету м. Запоріжжя, що місячно до 10 числа місяця, наступного за тим, що підлягає оплаті.

Судом першої інстанції встановлено, що вказана додаткова угода підписана усіма сторонами без зауважень та заперечень та скріплена печатками, а тому приймається судом як діюча угода, за якою сторони узгодили орендну ставку 18%.

Посилання відповідача щодо наявності узгодженої додаткової угоди від 25.11.2013р. з іншою відсотковою ставкою орендної плати - безпідставні, оскільки надана відповідачем додаткова угода від 25.11.2013р. з протоколом розбіжностей до неї, як доказ зміни орендної ставки та орендної плати містить підписи та печатки орендодавця та орендаря, підпис та печатка балансоутримувача - відсутні, та протокол розбіжності не погоджений.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що розмір орендної плати за квітень 2008р. становить 1028, 68 грн. з подальшим перерахуванням на індекс інфляції, а з березня 2012р. розмір орендної плати становить 921, 53 грн. з подальшим коригуванням розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до ст.764 ЦК України встановлено, якщо наймач (орендар) продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця (орендодавця) протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений цим договором.

Згідно з ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, по закінченні строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому заперечення мають бути висловлені протягом одного місяця після закінчення строку договору.

В матеріалах справи відсутні докази звернення однієї із сторін з заявою про припинення або зміну умов договору оренди.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що договір оренди нежитлового приміщення від 04.12.2002р. № 5/13 був декілька раз пролонгований згідно Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та на день розгляду справи є дійсним.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч.3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що відповідач "орендар" взяв на себе зобов'язання своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату за користування орендованим приміщенням до місцевого бюджету м. Запоріжжя.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач взятий на себе обов'язок сплачувати оренду плату у строки та розмірі визначені договором та додатковими угодами виконував неналежним чином, в результаті чого у останнього, згідно з наданих позивачем розрахунків, утворилась заборгованість за період з листопада 2011 р. по жовтень 2014р. в розмірі 28453,12 грн.

Позивачем, в порядку досудового врегулювання спору надсилалися претензії на адресу відповідача, які залишились останнім без задоволення, що стало підставою для позивача звернутися до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості з орендної плати за період з листопада 2011р. по жовтень 2014р. в загальному розмірі 28 453,12 грн., яка розраховувалася за відсотковою орендною ставкою 25 % на підставі 22.04.2008р. додаткової угоди від 22.04.2008р. до договору оренди нежитлового приміщення від 04.12.2002р. № 5/13.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача суми боргу з орендної плати розрахована не вірно, оскільки згідно наданих розрахунків, заборгованості та пояснень позивача, останнім розраховується орендна плата за березень 2012 р. та в подальшому нарахування орендної плати здійснюється за додатковою угодою від 22.04.2008 р., а сторонами було укладено додаткову угоду від 23.03.2012 р., де змінилась орендна ставка (з 25% на 18%) та орендна плата за користування орендованим приміщенням.

Як свідчать матеріали справи 20.11.2014р., та повторно 08.12.2014р. ухвалами суду зобов'язано позивачів надати пояснення нарахування орендної плати за березень 2012р. за відсотковою ставкою 25 %, тоді як додатковою угодою від 23.03.2012р. встановлено 18%; обґрунтувати нарахування розміру орендної плати за березень 2012р. у розмірі 1283, 75грн., хоча вказаною додатковою угодою розмір орендної плати становить 921,53 грн., та здійснити помісячний, обґрунтований та детальний розрахунок суми боргу з урахуванням всіх додаткових угод що укладались.

Матеріали справи не містять обґрунтованого розрахунку, позивачі обґрунтованого розрахунку заборгованості з орендної плати не надали.

Суд першої інстанції правомірно визнав необгрунтованими пояснення позивача щодо нарахування відповідачу орендної плати з березня 2012 р. не за додатковою угодою від 23.03.2012р., в зв'язку з тим, що у Департаменті комунальної власності та приватизації дана додаткова угода відсутня, через неповернення відповідачем після її підписання екземпляра угоди позивачам. Оскільки, відсутність у позивачів даної додаткової угоди, не може бути підставою для здійснення нарахування відповідачу боргу за орендоване ним приміщення за іншими наявними в Департаменті комунальної власності та приватизації та КП "Основаніє" угод.

Крім того, позивачі є сторонами по договору оренди № 5/13 від 04.12.2002 р. та один примірник всіх додаткових угод, які укладались між сторонами до даного договору оренди, повинні зберігатись у кожної сторони договору.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивач не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Пунктами 4.8, 4.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із подальшими змінами), залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК.

У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що позивачами не надано обґрунтованих пояснень з приводу нарахування орендної плати не у відповідності до укладених додаткових угод та ненадання обґрунтованого розрахунку заборгованості з орендної плати згідно з додатковими угодами до договору оренди 5/13 від 04.12.2002 р. які укладені між сторонами. Крім того, ніяких заходів по усуненню недоліків в розрахунку позивачами також не здійснено.

Колегія суддів вважає необгрунтованим посилання позивачів на обов'язок суду самостійно перерахувати суму заборгованості з орендної плати на 18%, так як підставою позову було невиконання умов договору та додаткової угоди від 22.04.2008р., якою орендна ставка встановлюється 25%, в установленому законом порядку позивачі не змінили підстави позову та не вважали підставою позову невиконання додаткової угоди від 23.03.2012р., якою встановлено орендную ставку 18%.

Отже, суд першої інстанції не мав права самостійно змінювати підстави позову та проводити перерахунки розміру орендної плати та обґрунтовано залишив позовні вимоги в частині стягнення 28453,12 грн. заборгованості з орендної плати без розгляду.

Суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 5/13 від 04.12.2002р. та зобов'язання звільнити орендоване майно виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що строк дії договору закінчився 04.12.2013р. необґрунтоване та спростовується матеріалами справи.

Судом правомірно встановлено, що договір оренди нежитлового приміщення від 04.12.2002 р. на момент розгляду справи є чинним.

Як свідчать матеріали справи відповідачем не надано суду доказів на підтвердження своєчасної та повної сплати орендної плати за користування орендованим приміщенням за період з листопада 2011 р. по жовтень 2014 р.

Суд дійшов правомірного висновку, що відповідач не виконував належним чином свої обов'язки щодо своєчасної та повної сплати орендної плати за користування орендованим приміщенням відповідно до умов договору оренди, що призвело до виникнення заборгованості з орендної плати та не надходження коштів до державного бюджету.

Таким чином, порушення орендарем такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як своєчасне внесення орендної плати (істотне порушення), є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку, обґрунтовано задовольнивши вимогу про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 5/13 від 04.12.2012р.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ч.1 ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Судом правомірно задоволено позовну вимогу про зобов'язання звільнити нежитлове приміщення площею 116,60 кв.м. в житловому будинку по АДРЕСА_1, шляхом виселення відповідача.

Доводи скарги про припинення договору не приймаються до уваги, оскільки не враховують норм ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" згідно якої при відсутності заперечень орендодавця договір є продовженим; інші доводи правильності правових висновків не спростовують, тому відхиляються.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанції відповідають чинному законодавству, тому не вбачає підстав для задоволення скарги та скасування чи зміні оскаржуваних рішень судів.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2015р. та рішення господарського суду Запорізької області від 19.01.2015р. у справі № 908/2976/14 господарського суду Запорізької області залишити без зміни, а скаргу - без задоволення.

Головуючий - суддя В.Овечкін

Судді Є.Чернов

В. Цвігун