Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2014 року Справа № 918/489/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіУдовиченко О.С.,суддів:Міщенка П.К., Поліщука В.Ю. (доповідач),розглянувши касаційну скаргу гр. ОСОБА_4,на ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 22 липня 2014 року,у справі№ 918/489/13 Господарського суду Рівненської області,за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лучезар" (м. Київ),доТовариства з обмеженою відповідальністю "Західний соко-оцтовий завод" (м. Радивилів, Рівненська область), провизнання банкрутом,за участю представників:від гр. ОСОБА_4: особисто;представники інших учасників судового провадження не з'явились;в с т а н о в и в :

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20.06.2013 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лучезар" (далі за текстом - ТзОВ "Лучезар") порушено провадження у справі № 918/489/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Західний соко-оцтовий завод" (далі за текстом - ТзОВ "Західний соко-оцтовий завод"); визнано вимоги ТзОВ "Лучезар" до боржника у розмірі 509 465 грн. 52 коп. та 5 735 грн. 00 коп. (судового збору); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном ТзОВ "Західний соко-оцтовий завод"; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Сторонського А.П., інше.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12.11.2013 року у справі № 918/489/13 затверджено Реєстр вимог кредиторів ТзОВ "Західний соко-оцтовий завод", згідно з яким вимоги ініціюючого кредитора ТзОВ "Лучезар" визнані у розмірі 2 516 717 грн. 47 коп. - 4 черга, судовий збір 5 735 грн. 00 коп. - 1 черга; інше.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 17.12.2013 року у справі № 918/489/13 (суддя - Заголдна Я.В.) затверджено Мирову угоду від 25.11.2013 року, підписану керівником боржника Калюжним О.В., головою Комітету кредиторів Скочиком В.Л. та розпорядником майна ТзОВ "Західний соко-оцтовий завод" арбітражним керуючим Сторонським А.П.; припинено процедуру розпорядження майном боржника ТзОВ "Західний соко-оцтовий завод"; припинено повноваження розпорядника майна ТзОВ "Західний соко-оцтовий завод" арбітражного керуючого Сторонського А.П.; припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів ТзОВ "Західний соко-оцтовий завод"; припинено провадження у справі № 918/489/13.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 року у справі № 918/489/13 (головуючий суддя - Тимошенко О.М., судді: Огороднік К.М., Коломис В.В.) відмовлено гр. ОСОБА_4 у відновленні строку для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 17.12.2013 року у справі № 918/489/13.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 року у справі № 918/489/13 (головуючий суддя - Тимошенко О.М., судді: Огороднік К.М., Коломис В.В.) апеляційну скаргу гр. ОСОБА_4 на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 17.12.2013 року у справі № 918/489/13 повернуто без розгляду, відповідно до п. 4) ч. 1 ст. 97 ГПК України; повернуто гр. ОСОБА_4 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 609 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з прийнятою апеляційним господарським судом ухвалою, усунувши недоліки, на які було вказано в ухвалі Вищого господарського суду України від 16.09.2014 року (касаційну скаргу було повернуто на підставі п. 3) ч. 1 ст. 1113 ГПК України), гр. ОСОБА_4 повторно звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 року у справі № 918/489/13 та направити справу на новий розгляд по суті до господарського суду апеляційної інстанції. При цьому, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, ст. 93 ГПК України.

Поряд з цим, 06.11.2014 року до Вищого господарського суду України від гр. ОСОБА_4 надійшла (за вх. № 8429) Заява про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя - Удовиченко О.С., судді: Міщенко П.К., Поліщук В.Ю., в порядку ст. 20 ГПК України (далі за текстом - Заява про відвід).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.11.2014 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу гр. ОСОБА_4 прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.

20.11.2014 року до початку судового засідання від гр. ОСОБА_4 надійшло Клопотання про долучення доказів, у якому гр. ОСОБА_4 просив долучити до матеріалів справи копію Сертифікату № 1590 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (за вих. № 4807/05-4 від 14.11.2014 року), а також надану ним на виконання ухвали Вищого господарського суду України від 07.11.2014 року апеляційну скаргу (оригінал), яку було повернуто ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 року у справі № 918/489/13.

В судовому засіданні касаційної інстанції гр. ОСОБА_4 подану ним Заяву про відвід не підтримав та звернувся із Заявою, у якій повідомив про її відкликання.

Розглянувши подану гр. ОСОБА_4 Заяву про відкликання Заяви про відвід, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про її задоволення.

У судовому засіданні гр. ОСОБА_4 подану касаційну скаргу підтримав за наведених у ній підстав, просив її задовольнити, скасувати ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 року у справі № 918/489/13 та направити справу на новий розгляд по суті до господарського суду апеляційної інстанції.

Інші учасники касаційного провадження уповноважених представників в судові засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників інших учасників касаційного провадження, які не з'явились.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарським судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Апеляційним господарським судом під час перевірки матеріалів поданої гр. ОСОБА_4 апеляційної скарги встановлено наступне.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 17.12.2013 року у справі № 918/489/13 затверджено Мирову угоду від 25.11.2013 року, підписану керівником ТзОВ "Західний соко-оцтовий завод" Калюжним О.В., головою Комітету кредиторів Скочиком В.Л. та розпорядником майна ТзОВ "Західний соко-оцтовий завод" арбітражним керуючим Сторонським А.П.; припинено процедуру розпорядження майном боржника ТзОВ "Західний соко-оцтовий завод"; припинено повноваження розпорядника майна ТзОВ "Західний соко-оцтовий завод" арбітражного керуючого Сторонського А.П.; припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів ТзОВ "Західний соко-оцтовий завод"; провадження у справі № 918/489/13 припинено.

У липні 2014 року, не погоджуючись з прийнятою місцевим господарським судом ухвалою, гр. ОСОБА_4, як учасник ТзОВ "Західний соко-оцтовий завод", звернувся з апеляційною скаргою (№ 04/07-14) від 04.07.2014 року, у якій просив ухвалу Господарського суду Рівненської області від 17.12.2013 року у справі № 918/489/13 скасувати в частині затвердження Мирової угоди від 25.11.2013 року.

Одночасно, у поданій апеляційній скарзі, гр. ОСОБА_4 звернувся до апеляційного господарського суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Рівненської області від 17.12.2013 року у справі № 918/489/13. В обґрунтування заявленого клопотання, гр. ОСОБА_4 вказав, що він не був стороною у справі № 918/489/13 про банкрутство ТзОВ "Західний соко-оцтовий завод" і в протиправний спосіб був позбавлений можливості захищати свої майнові права та інтереси, своєчасно отримувати рішення суду та мати можливість оскаржувати їх в установлений законом строк; протягом останніх 6 місяців мав більше 10 закордонних відряджень. Крім того, обґрунтовуючи заявлене клопотання, гр. ОСОБА_4 послався на загальновідомі події, які мали місце в Україні та в м. Києві (де мешкає апелянт) та які, на його погляд, є всі підстави кваліфікувати як форс-мажорні обставини.

Під час розгляду заявленого гр. ОСОБА_4 клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Рівненської області від 17.12.2013 року у справі № 918/489/13 апеляційним господарським судом було встановлено, що скаржник був ознайомлений з матеріалами справи та, зокрема, з оскаржуваною в апеляційному порядку ухвалою місцевого господарського суду 24.12.2013 року, про що свідчить подане ним (гр. ОСОБА_4.) до Господарського суду Рівненської області Клопотання (№ 24/12-13) від 24.12.2013 року про ознайомлення з матеріалами справи № 918/489/13 (зареєстроване господарським судом першої інстанції за вх. № 29197/13 від 24.12.2013 року) на якому, після ознайомлення з матеріалами справи, гр. ОСОБА_4 власноручно було вчинено напис "Ознайомився з матеріалами справи, зробив необхідні копії, витяги. Підпис. ОСОБА_4 24.12.2013 р.".

Крім того, апеляційним господарським судом відзначено, що, як свідчать матеріали справи, в процесі розгляду справи гр. ОСОБА_4 (як представник ТзОВ "Західний соко-оцтовий завод" за Довіреністю № 144 від 29.10.2009 року) звертався до Господарського суду Рівненської області з Клопотанням від 25.10.2013 року про заміну розпорядника майна.

Господарський суд апеляційної інстанції, з огляду на доводи заявленого гр. ОСОБА_4 клопотання, також відзначив, що твердження гр. ОСОБА_4 про 10 закордонних відряджень протягом 6 місяців жодними доказами не підтверджено; посилання гр. ОСОБА_4 на загальновідомі події в Україні та, зокрема, в м. Києві (де мешкає скаржник) як на форс-мажорні обставини, є недоречним, оскільки протягом цих подій належним чином працювали установи та організації, засоби зв'язку та доставки, транспортне сполучення.

Встановивши наведені вище обставини, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що гр. ОСОБА_4 не доведено наявності об'єктивних причин протягом 6 місяців, які унеможливлювали подання апеляційної скарги у визначені процесуальним законом строки, починаючи з 24.12.2013 року, а відтак, заявлене клопотання про відновлення пропущеного строку для подачі апеляційної скарги є необґрунтованим і таким, що не підлягає до задоволення.

Не погоджуючись з такими висновками апеляційного господарського суду, гр. ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 року у справі № 918/489/13 та направити справу на новий розгляд по суті до господарського суду апеляційної інстанції.

Відмовляючи у задоволенні поданої гр. ОСОБА_4 касаційної скарги колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 11113 ГПК України встановлено, що касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Згідно зі ст. 91 ГПК України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених ст. 106 цього Кодексу.

Статтею 93 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень ч. 4 ст. 91 цього Кодексу.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 17.05.2011 року, з метою забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про перегляд судових рішень в апеляційному порядку, роз'яснено, що, за змістом ч. 1 ст. 91 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Прийняття і розгляд апеляційної скарги на рішення, яке набрало законної сили, можливе лише з дотриманням приписів ч. 2 ст. 93 ГПК України щодо поновлення строку подання скарги. Статтею 93 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, повертається, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку. Відповідну заяву (клопотання) може бути викладено в апеляційній скарзі чи в окремому документі, і в останньому випадку її має бути подано одночасно з апеляційною скаргою. Заява розглядається, якщо вона надійшла до винесення ухвали про повернення апеляційної скарги. Заява про поновлення строку розглядається одноособово одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений у встановленому законом порядку. Наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами ч. 1 ст. 53 ГПК України. Про поновлення або про відмову в поновленні пропущеного строку зазначається відповідно в ухвалі апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження (ст. 98 ГПК України) або про її повернення (ч. 2 ст. 93, п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України). Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи ст. 53 ГПК України повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні клопотання гр. ОСОБА_4 про відновлення строку на подання апеляційної скарги, оскільки гр. ОСОБА_4 не надано відповідних доказів на підтвердження його перебування у закордонних відрядженнях, а також наявності у м. Києві, Київській та Рівненських областях форс-мажорних обставин, які б унеможливили звернення з апеляційною скаргою (про що свідчить, зокрема, перелік додатків до апеляційної скарги), тобто не доведено наявності об'єктивних причин, які унеможливлювали подання апеляційної скарги у визначені процесуальним законом строки, починаючи від дати, коли йому стало відомо про оскаржувану в апеляційному порядку ухвалу місцевого господарського суду від 17.12.2013 року у цій справі (з 24.12.2013 року).

При цьому, під час розгляду касаційної скарги колегією суддів касаційної інстанції взято до уваги судову практику Європейського суду з прав людини, зокрема, Рішення від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України"", у якому суд зазначає, що ця справа стосується не екстраординарного перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду в порядку нагляду чи за нововиявленими обставинами (див., серед інших справ, рішення у справі "Трегубенко проти України", заява № 61333/00, пп. 34 - 38, рішення від 02.11.2004 року; та рішення у справі "Правєдная проти Росії", заява № 69529/01, пп. 27 - 34, рішення від 18.11.2004 року), а відновлення провадження через значний період часу шляхом поновлення строку на ординарне апеляційне оскарження. Суд зазначає, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 року, та "Трух проти України" (ухвала), заява № 50966/99, від 14.10.2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.

Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку, які, в цьому випадку, не вбачаються за відсутності обставин, що об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання апеляційної скарги.

Щодо наданої гр. ОСОБА_4 копії Сертифікату № 1590 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (за вих. № 4807/05-4 від 14.11.2014 року), яку скаржник просив долучити у матеріали справи як доказ, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на встановлені ст. ст. 1115, 1117 ГПК України повноваження господарського суду касаційної інстанції, якими обмежено право касаційної інстанції, зокрема, встановлювати обставини справи або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, а також збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зокрема, згідно названих статей ГПК України (ст. ст. 1115, 1117), у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

За таких обставин та враховуючи, що гр. ОСОБА_4 не наведено поважних причин пропуску встановленого строку подання апеляційної скарги, у розумінні ст. 53 ГПК України, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним висновок апеляційного господарського суду про відмову гр. ОСОБА_4 у задоволенні заявленого клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду від 17.12.2013 року, відповідно відсутні підстави для скасування ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 року у цій справі.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу гр. ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 22 липня 2014 року у справі № 918/489/13 Господарського суду Рівненської області залишити без змін.

Головуючий суддяО.С. Удовиченко судді:П.К. Міщенко В.Ю. Поліщук