ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 року Справа № 922/2009/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Бондаря С.В., Кондратової І.Д.

розглянувши касаційну скаргу заступника прокурора Харківської областіна постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.11.2016 рокуу справі№ 922/2009/16 Господарського суду Харківської областіза позовомкерівника Харківської місцевої прокуратури № 5 в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області доприватного підприємства "Ніка" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Харківське вище професійне механіко-технологічне училищепровизнання недійсним договору та повернення майна

за участю представників сторін:

прокуратури: Красножон О.М.,

позивача: не з'явився,

відповідача : Богдашевський Т.С. ,

третьої особи: не з'явився ,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Харківської місцевої прокуратури №5 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області звернувся до господарського суду з позовною заявою до ПП "Ніка" про визнання недійсним договору оренди державного майна від 30.11.2015р. №2053-Н укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та ПП "Ніка" та додаткові угоди до нього, а також просив зобов'язати ПП "Ніка" звільнити та повернути окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення кім. №1-20 та частка №1-6 розташовані на першому поверсі виробничої будівлі (Літ. Д-1), загальною площею 175,5 кв.м., розміщені за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 20-А, Регіональному відділенню Фонду державного майна по Харківській області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.09.2016 , залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.11.2016 у справі №922/2009/16 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 06.09.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.11.2016 у справі №922/2009/16 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх судових інстанцій, 30.11.2005 між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Харківській області (іменований "орендодавцем") та ПП "Ніка" (іменований "орендарем") укладено договір оренди №2053-Н, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - приміщення на першому поверсі прибудови до тиру, літ. Д-1, загальною площею 224,80 кв.м., розміщене за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 20-А, що перебуває на балансі Харківського професійного електромеханічного ліцею, вартість якого визначена згідно з незалежною оцінкою станом на 30.05.2005 р. і становить 80300,00 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення столярного цеху.

Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, із внесеними змінами. Орендна плата за базовий місяць розрахунку - жовтень 2005 р. - 553,23 грн. Внесення орендної плати передбачено, шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.3.2. договору).

Строк дії договору оренди визначений п. 10.1. договору та становив 11 місяців, діяв з 30.11.2005 по 29.10.2006 .

30.11.2005 майно за договором оренди від 30.11.2005 було передано в користування орендарю на підставі акту приймання-передачі орендованого майна, підписаного сторонами договору.

В подальшому сторони укладали ряд додаткових угод до договору, якими змінювали розрахунок орендної плати та його вартості , а також продовжували дію договору оренди. Останньою додатковою угодою №15 від 14.03.2015 продовжено строк дії договору до 27.07.2016.

Звертаючись з даним позовом до суду прокурор вказував на невідповідність умов договору оренди вимогам ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. 63 Закону України "Про освіту" та зазначає, що навчальний заклад не використовує спірне приміщення для навчального процесу, у зв'язку з чим наявні підстави для визнання договору оренди недійсним, оскільки заборона використання такого приміщення з іншою метою встановлена на законодавчому рівні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний, зазначив що відповідач використовує орендовані приміщення за цільовим призначенням, факту порушення останнім умов договору або чинного законодавства сторонами не надано. При цьому вказав на те, що на час передачі спірних приміщень в оренду вони були вільні, в учбовому процесі не використовувались. Крім того, вхід до орендованих приміщень є окремим, ніяк не пов'язаним зі входом до самого учбового корпусу, оскільки спірне приміщення є окремо побудованим. Заборгованість ПП "Ніка" по Договору оренди відсутня. З огляду на викладене, місцевий господарський суд зробив висновки, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження доводів прокурора щодо наявності підстав для визнання недійсним договору оренди від 30.11.2005 № 2053 Н.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх судових інстанцій з огляду на таке.

Згідно частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п.2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

В даному випадку предметом оренди за договором від 30.11.2005 № 2053 Н є нежитлові приміщення, що відповідає об'єктам оренди, визначеним ч. 1 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди), наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні за змістом правові норми містяться у статті 283 ГК України, ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Статтею 761 ЦК України встановлено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права; наймодавцем також може бути особа, уповноважена на укладання договору найму.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України та частини 2 статті 180 ГК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Суди попередніх судових інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що під час укладення договору оренди від 30.11.2005 № 2053 Н сторони дотримались порядку погодження передачі в оренду державного майна, узгодили всі істотні умови договору, а також порядок приймання-передачі орендованого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону України "Про освіту" (у редакції станом на момент укладення спірного договору) матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням (ч. 5 ст. 63 України "Про освіту").

Частиною 1 ст. 61 Закону України "Про освіту" встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

З огляду на викладене, в якості додаткових джерел фінансування навчальних закладів, частиною 4 статті 61 Закону України "Про освіту" передбачена можливість залучати у тому числі доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Таким чином, законодавством передбачена можливість отримання навчальними закладами доходів від передання в оренду тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

В матеріалах справи є довідка від 18.07.2016 № 1299, з якої вбачається, що на час передачі спірних приміщень в оренду вони були вільні, в учбовому процесі не використовувались. Крім того, вхід до орендованих приміщень є окремим, ніяк не пов'язаним зі входом до самого учбового корпусу, оскільки спірне приміщення є окремо побудованим .

У зв'язку з цим, училище не має необхідності у використанні приміщення, наданого в оренду ПП "Ніка" у навчальній та виховній діяльності, оскільки, як вбачається із динаміки кількості студентів, які навчаються в навчальному закладі, відсутня необхідність у додатковій площі для зазначених цілей. Разом з тим, умови дефіциту державного фінансування, а також кількості студентів, що навчаються за кошти фізичних осіб, отримання додаткових доходів шляхом передачі в оренду приміщень, що не використовуються для навчального процесу, є для училища нагальним та необхідним. Відповідно до пояснень Харківського вищого професійного механіко-технологічного училища, станом на 2016 рік заборгованість ПП "Ніка" по Договору оренди відсутня. Відповідачем надані докази своєчасної сплати орендної плати та експлуатаційних витрат. Орендовані площі не мають централізованого опалення, водопостачання та водовідведення, що свідчить про те що, використання коштів бюджетного фінансування на утримання орендованих приміщень не відбувається, а навпаки, встановлено, що орендар ПП "Ніка" самостійно здійснює платежі за комунальні послуги.

Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження доводів прокурора щодо наявності підстав для визнання недійсним договору оренди від 30.11.2005 р. № 2053 Н, як то: укладення вказаного договору має наслідком порушення цілісності майнового комплексу або погіршення соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі; майно, яке є предметом договору, використовується у навчальному процесі (у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності); спірне майно використовується не за призначенням, що свідчить про недоведеність висновку прокурора про використання майна не за призначенням.

Колегія суддів звертає увагу, що між училищем та відповідачем, ПП "Ніка" укладалися договори про навчально - виробничу практику, а саме №44/12 від 14.01.2016, №44/16 від 31.03.2016 (т.1 а.с.99-104). Згідно п. 1.1. договорів вбачається, що підприємство надає учням, слухачам обладнанні робочі місця або навчально - виробничі ділянки для проходження виробничого навчання та виробничої практики.

Матеріали справи містять копію договору, укладеного між училищем та відповідачем ПП "Ніка" про надання освітніх послуг у сфері професійно - технічної освіти № 147 від 26.05.2016, згідно із умов якого відповідач у 2016 - 2020 роках зобов'язався забезпечити учням якісне проведення виробничої практики (п. 2.2.1), надавати можливість стажування на виробництві викладачам, майстрам, інструкторам (п. 2.2.2 договору) ( т.с.1 а.с. 105-107)

Таким чином діяльність відповідача використовується Харківським вищим професійне механіко - технологічним училищем в навчально виховному процесі, сприяє реалізації потреб громадян у професійно - технічній освіті, оволодіння робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій, що договір оренди № 2053-Н від 30.11.2005 відповідає вимогам Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Закону України "Про освіту", у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання його недійсним. При цьому прокурором не було надано жодних належних та допустимих доказів того, що орендовані приміщення використовується не за призначенням.

Оскільки встановлена відсутність підстав для визнання Договору оренди недійсним, колегія суддів погоджується з висновками судів щодо відхилення похідної позовної вимоги стосовно припинення зобов'язання за Договором оренди №2053-Н від 30.11.2005 на майбутнє, а також зобов'язати ПП "Ніка" звільнити окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення кім. 1-20 та частка № -6 розташованих на першому поверсі виробничої будівлі ( літ. Д-1"), загальною площею 175,5 кв.м. розміщених за адресою : м. Харків, вул. Морозова, 20-А" ( вартістю 280800,00 грн.) та повернення їх Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області ( ЄДРПОУ 23148337).

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, обов'язок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову у зв'язку з недоведеністю.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 21.11.2016, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.11.2016 у справі №922/2009/16 - без змін.

Головуючий Н. Нєсвєтова

Судді С. Бондар

І. Кондратова