ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 року Справа № 918/756/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКороткевича О.Є. (доповідача у справі),суддівКоваленка В.М., Полякова Б.М.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц"на постанову та ухвалуРівненського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 року Господарського суду Рівненської області від 18.10.2016 рокуу справі№ 918/756/13за заявою доТовариства з обмеженою відповідальністю "Квартет" Товариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц"пробанкрутство

в судовому засіданні взяли участь представники:

ТОВ "Рітейл Плас"-Тарибов Р.А.

Арбітражний керуючий Сокольвак М.В.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Рівненської області знаходиться справа № 918/756/13 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" (далі - ТОВ "Земкомерц", боржник), порушена в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-V, далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18 жовтня 2016 року у справі № 918/756/13 (суддя - Заголдна Я.В.), з поміж іншого, визнано вимоги публічного акціонерного товариства Банк "Київська Русь" до боржника на загальну суму 562 030,63 грн., з яких 559 274,63 грн. - вимоги, що забезпечені заставою майна боржника, 2 756,00 грн. - судовий збір.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2016 року у справі № 918/756/13 (судді: Огороднік К.М. - головуючий, Мамченко Ю.А., Савченко Г.І.) ухвалу місцевого в частині визнання вимог публічного акціонерного товариства Банк "Київська Русь" до товариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" на загальну суму 562 030,63 грн. залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими судами процесуальними документами, скаржник товариство з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить ухвалу Господарського суду Рівненської області від 18 жовтня 2016 року в частині визнання вимог публічного акціонерного товариства Банк "Київська Русь" до товариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" на загальну суму 562 030,63 грн. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2016 року у даній справі скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про визнання грошових вимог ПАТ Банк "Київська Русь" відмовити.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до правил частини 1 статті 23 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Частиною 8 цієї ж статті встановлено обов'язок розпорядника майна внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Отже, на відміну від конкурсних кредиторів, грошові вимоги заставних кредиторів включаються в реєстр вимог кредиторів автоматично, не залежно від факту подання такими кредиторами заяв з грошовими вимогами до боржника. У зв'язку з цим на вимоги кредиторів, які забезпечені заставою, не розповсюджуються передбачені ч. 4 ст. 23 Закону про банкрутство наслідки пропуску тридцятиденного строку для звернення з грошовими вимогами.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 24.05.2016 року до суду першої інстанції надійшла заява ПАТ "Банк "Київська Русь" з грошовими вимогами до боржника, в якій банк просив визнати грошові вимоги до боржника на загальну суму 562 030,63 грн., з яких з яких 559 274,63 грн. окремо внести до реєстру вимог кредиторів боржника, як такі, що забезпечені заставою майна боржника, 2 756,00 грн. - судовий збір.

Зазначені грошові вимоги ПАТ "Банк "Київська Русь" в розмірі 559 274,63 грн. виникли на підставі кредитного договору № 136/08-08 від 18.08.2008 року, укладеного банком та ОСОБА_8, в забезпечення якого між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ТОВ "Земкомерц" укладено договір іпотеки від 18.08.2008 року, згідно умов якого вартість предмета іпотеки становить 1 428 253,40 грн., тобто, вимоги ПАТ "Банк "Київська Русь" в розмірі 559 274,63 грн. є забезпеченими.

Згідно з умовами договору іпотеки банку в іпотеку було надане наступне майно: земельну ділянка площею 0,5897 гектарів, місце знаходження земельної ділянки: Україна, Львівська область, Пустомитівський район, територія Лисиничівської сільської ради, що належать на праві власності ТзОВ "Земкомерц". Зазначений вище договір іпотеки зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки.

Судами встановлено, що додатково заявлені кредитором заставні вимоги підтверджуються первинними документами.

Таким чином, оскільки заставний кредитор в силу приписів ч. 8 ст. 23 Закону про банкрутство не обмежений строком заявлення грошових вимог до боржника, його додатково заявлені вимоги правомірно включені до реєстру вимог кредиторів.

За таких умов висновок судів попередніх інстанцій про необхідність визнання додатково заявлених грошових вимог кредитора в сумі 562 030,63 грн. є законним та обґрунтованим.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини 2 статті 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

За приписами ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Господарського суду Рівненської області від 18 жовтня 2016 року в частині розгляду кредиторських вимог публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" та постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2016 року у справі № 918/756/13 прийняті у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 18 жовтня 2016 року в частині розгляду кредиторських вимог публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2016 року у справі № 918/756/13 залишити без змін.

Головуючий О.Є. Короткевич

Судді В.М. Коваленко

Б.М. Поляков