ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 року Справа № 910/17372/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Картере В.І., Губенко Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.02.2017у справі№ 910/17372/16 господарського суду міста Києваза позовомОСОБА_4до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Оілсі"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000"; 3. Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві;провизнання рішення загальних зборів незаконними та скасування

в судовому засіданні взяли участь представники:

- ОСОБА_4 ОСОБА_5

- ТОВ "Оілсі" Сурник В.М.,

- ТОВ "Ліра-2000" Мусієнко О.І.,

- Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Мельник А.В.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.11.2016 у справі №910/17372/16 (суддя Нечай О.В.) задоволений позов ОСОБА_4 (надалі позивач/ОСОБА_4./скаржник) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оілсі" (надалі ТОВ "Оілсі"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000" (надалі ТОВ "Ліра-2000"), Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві (надалі управління юстиції); за рішенням визнано незаконними рішення загальних зборів учасників ТОВ "Ліра-2000" від 19.07.2016.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2017 (судді: Чорногуз М.Г., Жук Г.А., Агрикова О.В.) вказане рішення скасовано, у позові відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із вказаною постановою суду апеляційної інстанції, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

14.04.2017 від позивач у справі на адресу Вищого господарського суду України надійшла заява про відвід колегії суддів, в провадженні якої знаходиться дана справа, яка (заява) була відхилена ухвалою Вищого господарського суду України від 19.04.2017.

18.04.2017 від ТОВ "Оілсі" надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, в якому, товариство заперечує проти її задоволення, просить оскаржувану постанову залишити без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Предметом даного спору є позовна вимога ОСОБА_4 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 30.11.2016) про визнання незаконними та скасування рішень загальних зборів учасників ТОВ "Ліра-2000" від 19.07.2016.

В обґрунтування підстав позову, позивач посилається на те, що він є учасником ТОВ "Ліра-2000" з часткою в статутному капіталі у розмірі 75,2 %, проте, оспорювані ним рішення загальних зборів приймалися за його відсутності, а відтак, і без наявності кворуму, необхідного для прийняття рішень учасниками товариства.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що, ОСОБА_4 набув право власності на частку в статутному капіталі ТОВ "Ліра-2000" в розмірі 75,2% на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду міста Києва від 17.11.2015 у справі №910/15792/14, під час розгляду вказаної справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_9, Компанії "Bradwin Trading Limited", ТОВ "Ліра-2000", Головного управління юстиції у м. Києві про переведення на ОСОБА_4 прав покупця за договором купівлі-продажу частки від 30.07.2013, укладеним між ОСОБА_9 та Компанією "Bradwin Trading Limited" і відповідно до якого, ОСОБА_9 продав, а вказана Компанія придбала частку в статутному капіталі ТОВ "Ліра" у розмірі 75,2701%. Так, відповідно до вказаної мирової угоди на ОСОБА_4 були переведені права покупця за вказаним договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Ліра-2000" відповідно до ч. 4 ст. 362 ЦК України. Відповідно до ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", учасники товариства мають право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом. Проте, ОСОБА_4, будучи учасником ТОВ "Ліра-2000" на підставі вказаної мирової угоди станом на 19.07.2016 - дата проведення оспорюваних ним загальних зборів, не був належним чином повідомлений про час та місце їх проведення, чим були порушені його права як учасника. Крім того, на оспорюваних ОСОБА_4 загальних зборах учасників ТОВ "Ліра-2000" від 19.07.2016, рішення приймалися за відсутності кворуму, що є безумовною підставою для визнання незаконними таких рішень відповідно до п. 2.13. постанови пленуму Вищого господарського суду України №4 від 25.02.2016 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів". Відносно доводів ТОВ "Оілсі" про те, що в 2014 році воно придбало у ОСОБА_4 частку в статутному капіталі ТОВ "Ліра-2000" в розмірі 100%, а також про те, що цей договір купівлі-продажу частки є чинним, місцевий господарський суд зазначив, що в 2014 році ОСОБА_4 не володів такою часткою в статутному капіталі, а тому неправомірно продав ТОВ "Оілсі" частку в розмірі 100%. Крім того, як вказав суд, ТОВ "Оілсі" також було стороною мирової угоди, відповідно до якої на ОСОБА_4 були переведені права покупця за договором купівлі-продажу частки від 30.07.2013, та відповідно, дало свою згоду на переведення на ОСОБА_4 прав покупця за зазначеним договором. Отже, встановивши наведені обставини, місцевий господарський суд, керуючись ст.ст. 1, 3, 10, 58 Закону України "Про господарські товариства", ст.ст. 362, 363 ЦК України, постановою пленуму Вищого господарського суду України №4 від 25.02.2016 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", ст.ст. 12 ГПК України, ст. 167 ГК України, прийшов до висновку про обґрунтованість заявленого позову та про його задоволення.

Апеляційний господарський суд не погодився із такими висновками місцевого господарського суду та скасував вказане рішення, з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на таке.

Спір, що виник у даній справі, зводиться, перш за все, до встановлення факту, хто на момент проведення спірних загальних зборів учасників ТОВ "Ліра-2000" був учасником цього товариства, мав приймати участь у цих зборах та вирішувати питання, прийняті на цих зборах, зокрема, про припинення та ліквідацію вказаного товариства.

Так, із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, а також з матеріалів справи вбачається, що позивач (ОСОБА_4.), обґрунтовуючи підстави позову та доводячи суду, що саме він був учасником ТОВ "Ліра-2000" станом на 19.07.2016 з часткою у розмірі 75,2% статутного капіталу вказаного товариства, посилається на мирову угоду, укладену між сторонами у справі господарського суду міста Києва №910/15792/14 та затверджену цим судом 17.11.2015, відповідно до якої, на ОСОБА_4 були переведені права покупця в порядку ч. 4 ст. 362 ЦК України за договором купівлі-продажу частки від 30.07.2013, укладеним між ОСОБА_9 та Компанією "Bradwin Trading Limited" і відповідно до якого, ОСОБА_9 продав, а вказана Компанія придбала частку в статутному капіталі ТОВ "Ліра". При цьому, як встановили суди, та вбачається з матеріалів справи, 06.11.2014, ОСОБА_4 продав ТОВ "Оілсі" частку в статутному капіталі ТОВ "Ліра-2000" у розмірі 100%, що підтверджується наявним в матеріалах справи договором купівлі-продажу, проте, як зазначив місцевий господарський суд, на момент вчинення вказаного правочину, ОСОБА_4 не володів такою часткою в статутному капіталі ТОВ "Ліра-2000", а володів часткою в розмірі 24,8% статутного капіталу, а тому, неправомірно продав ТОВ "Оілсі" частку у статутному капіталі ТОВ "Ліра-2000" у 100-відсотковому розмірі.

Так, як встановили суди, та вбачається з матеріалів справи, станом на 30.07.2013 (дата укладення договору купівлі-продажу частки між ОСОБА_9 та Компанією "Bradwin Trading Limited") ОСОБА_9 володів часткою у статутному капіталі ТОВ "Ліра-2000" у розмірі 75,2%, а ОСОБА_4 - 24,8%.

При цьому, у зв'язку з укладенням між ОСОБА_9 та Компанією "Bradwin Trading Limited" договору купівлі-продажу частки у розмірі 75,2% статутного капіталу ТОВ "Ліра", було порушено переважне право ОСОБА_4 як співвласника ТОВ "Ліра-2000" на придбання цієї частки, що підтверджується ухвалою господарського суду міста Києва від 17.11.2015 у справі №910/15792/14, якою затверджено мирову угоду, і відповідно до якої, на ОСОБА_4 переведені права покупця за договором купівлі-продажу від 30.07.2013, прийнято відмову ОСОБА_4 від позову, тощо.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця.

Згідно з ч. 1 ст. 363 ЦК України, частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача за договором з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін.

Отже, із наведеного слідує висновок про те, що у разі встановлення факту порушення переважного права особи як співвласника майна на придбання частки цього майна, на таку особу переводяться права покупця за договором, згідно з яким, така частка була відчужена іншим співвласником сторонній особі, з моменту його укладення, а не через деякий час після його укладення, якщо інше не передбачено домовленістю сторін. Таким чином, виходячи з наведеного, є безпідставним висновок місцевого господарського суду про те, що в 2014 році ОСОБА_4 не володів часткою в статутному капіталі ТОВ "Ліра-2000" в розмірі 100% та відчужив неналежну йому частку ТОВ "Оілсі", адже такий висновок місцевого господарського суду ґрунтується на неправильному розумінні та застосуванні вищевказаних норм матеріального права, що регулюють порядок переходу права власності на частку за договором купівлі-продажу частки та, відповідно, й порядок переходу права власності на цю частку у разі переведення прав покупця за цим договором на співвласника майна.

Крім того, колегія суддів зазначає, що як вбачається із поданих позивачем пояснень, ухвала господарського суду міста Києва від 17.11.2015 у справі №910/15792/14, залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017.

До того ж, місцевим господарським судом, на відміну від апеляційного господарського суду, не враховано, що відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 24.06.2015 у справі №907/544/14 відносно застосування презумпції правочину, про яку зазначено у вказаній нормі, "Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (а у випадку, що переглядається, у зв'язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені сторонами обов'язки підлягають виконанню.".

Отже, виходячи з наведеного, апеляційний господарський суд прийшов до правомірного висновку про те, що договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Ліра-2000" від 06.11.2014, відповідно до якого ОСОБА_4 продав ТОВ "Оілсі" свою частку в статутному капіталі вказаного товариства у розмірі 100% є чинним в силу наведеної норми цивільного законодавства, яка встановлює презумпцію правомірності правочину. І в даному випадку, виходячи з вказаної позиції Верховного Суду України, рішення господарського суду міста Києва від 30.01.2015 у справі №910/28375/14 про визнання недійсним вказаного договору не набрало законної сили, у зв'язку зі скасуванням Вищим господарським судом України 09.11.2016 постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2016 та направленням вказаної справи на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду, що ще раз підтверджує, що цей правочин є чинним, в силу презумпції правомірності правочину.

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - витяг) - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

Статтею 7 вказаного Закону встановлено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно з п. 8 ч. 2. ст. 9 зазначеного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб як перелік засновників (учасників) юридичної особи: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), серія та номер паспорта, якщо засновник - фізична особа; найменування, країна резидентства, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа; відмітка про закінчення повноважень засновника громадського формування у зв'язку з державною реєстрацією.

В статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" зазначено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як встановив суд апеляційної інстанції та вбачається із наявних в матеріалах справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб , фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 19.07.2016 №1001530665 та станом на 21.07.2016 №1001514387, єдиним засновником (учасником) ТОВ "Ліра-2000" є ТОВ "Оілсі" з розміром внеску до статутного капіталу - 30 000 000,00 грн., у зв'язку з чим, судом апеляційної інстанції також правомірно відхилені доводи позивача про те, що станом на день проведення спірних загальних зборів учасників ТОВ "Ліра-2000" - 19.07.2016, він був учасником ТОВ "Ліра-2000", а тому мав бути повідомлений про ці збори, і у зв'язку з неповідомленням його про ці збори, прийняті на них рішення мають бути визнані незаконними та скасовані, оскільки, визнання незаконними чи недійсними рішень загальних зборів, законодавцем ставиться виключно з порушенням такими рішеннями прав учасників, а не будь-яких осіб.

В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Судом апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, наслідком чого є правильні висновки про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 1115 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2017 у справі № 910/17372/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: В.І. Картере

Н.М. Губенко