Історія справи

Постанова ВГСУ від 18.10.2016 року у справі №910/31843/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 року Справа № 910/31843/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого, Самусенко С.С., Барицької Т.Л.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Брокбізнесбанк» Куренного Олександра Вікторовичана постановуКиївського апеляційного господарського суду від 01 серпня 2016 рокуу справі № 910/31843/15 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Брокбізнесбанк» Куренного Олександра Вікторовичадопублічного акціонерного товариства «Комерційного банку «Експобанк»,провизнання договору недійснимза участю представників сторін:

від позивача: Любар-Пурлінська Т.М.

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Брокбізнесбанк» Куренного Олександра Вікторовича звернулося до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» про визнання недійсним договору застави майнових прав від 24 лютого 2014 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» та Публічним акціонерним товариством «Комерційного банку «Експобанк».

В обґрунтування вимог позивач послався на те, що спірний договір застави майнових прав є нікчемним з підстав, передбачених п.п. 2, 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та підлягає визнанню недійсним з огляду на положення ч. 2 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20 квітня 2016 року (склад колегії суддів: Підченко Ю.О. - головуючий, Смирнова Ю.М., Трофименко Т.Ю.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01 серпня 2016 року (склад колегії суддів: Агрикова О.В. - головуючий, Майданевич А.Г., Чорногуз М.Г.) рішення господарського суду міста Києва від 20 квітня 2016 року залишено без змін.

Господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення п.п. 2, 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо нікчемності правочину, на які послався позивач, оскільки такі положення в наведеній позивачем редакції набули чинності в липні 2015 року, а на час укладення спірного договору застави (в т.ч і під час дії в ПАТ «Брокбізнесбанк» тимчасової адміністрації) діяла інша редакція ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яка не передбачала визнання договору нікчемним в силу вимог закону з підстав, на які послався позивач при зверненні з позовом у даній справі. За висновком судів, відповідач ще в квітні 2014 року був обізнаний зі спірним договором, проте дій щодо визнання його нікчемним протягом дії тимчасової адміністрації не вчинив, натомість акцептував кредиторські вимоги відповідача, що підтверджують наявні в матеріалах справи листи позивача.

Крім того, суди дійшли висновку про те, що спірний договір не може бути визнаний недійсним з підстав, наведених позивачем, оскільки заступник директора Департаменту інвестиційної діяльності ПАТ «Брокбізнесбанк» Виноград Ю.Т., який підписав спірний договір, мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, діяв на підставі довіреності № 49/03, виданої виконуючим обов'язки Голови правління ПАТ «Брокбізнесбанк» Пекуром П.П., датованою саме 23 січня 2014 року, а не 23 квітня 2014 року; виконуючий обов'язки Голови Правління банку Пекур П.П. мав право та законні підстави видавати довіреності працівникам банку та іншим особам, які відповідно до законодавства можуть бути представниками Банку, в т.ч. і довіреність № 49/03 від 23 січня 2014 року, з огляду на те, що таке право Голови Правління банку передбачено п. 11.6.3. Статуту ПАТ «Брокбізнесбанк», а його кандидатура, як виконуючого обов'язки Голови правління не була визнана Національним банком України невідповідною вимогам ст. 42 Закону України «Про банки та банківську діяльність», а відтак згідно з п. 4.6. глави 4 розділу ІІІ Постанови Правління НБУ № 306 від 08 вересня 2011 року є погодженою Національним банком України.

За висновком судів, відповідач у справі не був обізнаний із положеннями Статуту ПАТ «Брокбізнесбанк», пп. 11.6.2. п. 11.6. Розділу 11 якого було передбачено наявність рішення Правління банку про вчинення спірного правочину, та не знав про обмеження повноважень особи, яка підписала спірний договір.

Не погодившись із зазначеними рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Брокбізнесбанк» Куренного Олександра Вікторовича звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20 квітня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01 серпня 2016 року та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 07 жовтня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» (банк) та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк» (кореспондент) укладено договір про встановлення кореспондентських відносин №05/2013-Л, відповідно до умов якого для проведення розрахунків банк відкрив кореспонденту кореспондентський рахунок типу «Лоро» №16001735006701 у національній валюті України та зобов'язався виконувати за дорученням і за кошти кореспондента розрахунки на підставі цього договору і здійснювати його обслуговування.

24 лютого 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» (заставодавець) та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк» укладено договір застави майнових прав (далі за текстом - договір застави), відповідно до п. 1.1. якого заставодавець передає заставодержателю у заставу в якості забезпечення виконання зобов'язань за договором про встановлення кореспондентських відносин №05/2013-Л від 07 жовтня 2013 року та додаткових угод до нього, укладеного заставодержателем та заставодавцем (далі - основний договір), майнові права, а саме: право вимоги за договорами, зазначеними у Додатку №1 до цього договору, укладеними заставодавцем за цим договором із позичальниками (за кредитними договорами) заставодавцями/іпотекодавцями (за договорами застави/іпотеки) та поручителями (за договорами поруки), далі за текстом - предмет застави.

Згідно з пп. 1.1.1. п. 1.1. договору застави заставна вартість предмету застави на дату укладання цього договору за погодженням сторін становить 289 993 260,79 грн.

Договір застави набуває юридичної сили з моменту підписання сторонами та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих за основним договором зобов'язань (пункт 6.3. договору).

24 лютого 2014 року між сторонами підписано Додаток №1 до договору застави, в якому сторони визначили перелік кредитних договорів та договорів забезпечення, майнові права за якими складають предмет застави за спірним договором. Згідно із зазначеним переліком в заставу відповідачу було передано право вимоги за 66 кредитними договорами.

25 лютого 2014 року до Державного реєстру обтяжень рухомого майна були внесені відомості щодо договору застави.

Згідно з п. 1.2. договору застави суттю забезпечених заставою вимог є виконання заставодавцем (банк за основним договором) перед заставодержателем (кореспондент за основним договором) зобов'язань, які виникли та/або можуть виникнути в майбутньому за основним договором, а саме: право вимоги на грошові кошти, що обліковуються на кореспондентському рахунку типу «Лоро» заставодержателя №16001735006701.

Застава також поширюється на вимоги заставодержателя, які виникнуть у майбутньому на грошові кошти, які надійдуть на кореспондентський рахунок типу «Лоро» Заставодержателя №16001735006701 після підписання цього Договору.

Станом на 24 лютого 2014 року розмір зобов'язань за основним договором склав 70 056 097,12 грн 12 коп.

Відповідно до п. 1.3. договору застави розмір забезпечених заставою вимог щомісячно переглядається сторонами, про що сторони підписують відповідні додатки, які є невід'ємною частиною цього договору. Датою, на яку визначається сума наявних грошових коштів на рахунку, є дата, зазначена у заяві про закриття рахунку, наданій заставодержателем заставодавцю згідно з основним договором.

За відомостями SWIFT повідомлення по FIN 910 станом на 26 лютого 2014 року відповідач здійснив поповнення власного кореспондентського рахунку в ПАТ «Брокбізнесбанк» на суму 80 000 000 грн.

26 лютого 2014 року при закритті балансу за рахунком (кредит) №16001735006701 залишок коштів на рахунку склав 150 056 097,12 грн.

Згідно з п. 3.1. договору застави заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у випадках невиконання заставодавцем зобов'язань, передбачених пунктами 1.2.-1.3. договору та основного договору.

З матеріалів справи вбачається, що 28 лютого 2014 року об 16:35:17 год. до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено зміни, а саме: зареєстровано за ПАТ «КБ «Експобанк» звернення стягнення на предмет застави за договором застави майнових прав від 24 лютого 2014 року.

Судами також встановлено, що 28 лютого 2014 року постановою Правління Національного банку України №107 Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» було віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №9 від 28 лютого 2014 року розпочато процедуру виведення ПАТ «Брокбізнесбанк» з ринку та запроваджено в ньому тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 03 березня 2014 року по 02 червня 2014 року, призначено уповноваженого особою Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Брокбізнесбанк» Куреного О.В.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №42 03 червня 2014 року продовжено повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Брокбізнесбанк» з 03 червня 2014 року до дня отримання Фондом рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Брокбізнесбанк».

10 червня 2014 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову №339 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Брокбізнесбанк», а 11 червня 2014 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від №45 про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ «Брокбізнесбанк» з 11 червня 2014 року по 10 червня 2015 року та було призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «Брокбізнесбанк».

У грудні 2015 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Брокбізнесбанк» Куренний О.В. звернувся до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» про визнання недійсним зазначеного вище договору застави майнових прав від 24 лютого 2014 року. В обґрунтування вимог позивач послався на те, що спірний договір застави майнових прав є нікчемним на підставі п.п. 2, 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки

- договір було укладено під час коли Національним банком України було визнано фінансовий стан ПАТ «Брокбізнесбанк» незадовільним: за чотири дні до віднесення ПАТ «Брокбізнесбанк» до категорії неплатоспроможних та за сім днів до запровадження в банку тимчасової адміністрації, і за договором банк взяв на себе додаткові зобов'язання по передачі майнових прав за 66 кредитними договорами відповідачу у справі;

- укладенням спірного договору було порушено систему управління ризиками банку, передбачену статтею 44 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Статутом ПАТ «Брокбізнесбанк» і Положенням про Правління Банку;

- під час укладення договору застави були надані переваги (пільги) відповідачу у справі перед іншими кредиторами банку, які полягали у передачі відповідачу в заставу майнових прав за 66 кредитними договорами, заставною вартістю в більшому розмірі, ніж розмір невиконаного ПАТ «Брокбізнесбанк» зобов'язання.

Позивач також послався на те, що спірний договір відповідно до ч. 2 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним, оскільки його підписано особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, та за відсутності відповідного колегіального рішення Правління ПАТ «Брокбізнесбанк».

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до преамбули спірного договору застави від 24 лютого 2014 року зазначений правочин було укладено від імені ПАТ «Брокбізнесбанк» заступником директора Департаменту інвестиційної діяльності Винограда Юрія Тарасовича, що діє на підставі довіреності №49/03 від 23 квітня 2014 року. Тобто, як стверджує позивач, зазначена в преамбулі спірного договору довіреність №49/03 від 23 квітня 2014 року датована пізнішою датою, ніж був укладений спірний договір.

Однак, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, заступник директора Департаменту інвестиційної діяльності ПАТ «Брокбізнесбанк» Виноград Ю.Т., який підписав спірний договір, діяв на підставі виданої виконуючим обов'язки Голови правління ПАТ «Брокбізнесбанк» Пекуром П.П. довіреності № 49/03, датованої саме 23 січня 2014 року, а не 24 квітня 2014 року, оскільки в матеріалах справи наявна лише копія довіреності № 49/03 від 23 січня 2014 року, довіреності №49/03 від 23 квітня 2014 року, на яку існує посилання в преамбулі спірного договору, жодною із сторін до матеріалів справи не надано, а Додаток № 1 до спірного договору застави з переліком кредитних договорів та договорів забезпечення, майнові права за яким складають предмет застави, який було підписано між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ПАТ "КБ "Експобанк" 24 лютого 2014 року разом зі спірним договором, містить посилання на довіреність № 49/03 від 23 січня 2014 року.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи та не перевищувати своїх повноважень.

Частиною другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Установчим документом акціонерного товариства є його статут (ч. 1 ст. 154 ЦК України).

Відповідно до ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 161 та ст. 47 Закону України "Про господарські товариства" виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, передбачений статутом. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).

Відповідно до ч. 1 ст. 88, ч. 2 ст. 184 ЦК України та ч. 2 ст. 4 Закону України "Про господарські товариства" установчі документи (статут) повинні містити відомості, зокрема про склад та компетенцію органів управління товариства.

Пунктами 11.1., 11.3., 11.6.1. Статуту ПАТ "Брокбізнесбанк" в редакції, чинній станом на дату укладення спірного договору, визначено, що Правління Банку є колегіальним виконавчим органом управління Банку, який здійснює управління поточною діяльністю Банку, формування фондів та забезпечує накопичення основних засобів, необхідних для статутної діяльності Банку, несе відповідальність за ефективність роботи Банку згідно з принципами та порядком, встановленими Статутом Банку, Положенням про Правління Банку, рішеннями Загальних зборів акціонерів Банку, Наглядової ради Банку.

Голова, його перші заступники, заступники та члени Правління Банку є посадовими особами органів Банку.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову виходили з того, що виконуючий обов'язки Голови Правління банку Пекур П.П., який видав довіреність на право підписання спірного договору № № 49/03 від 23 січня 2014 року на ім'я заступника директора Департаменту інвестиційної діяльності ПАТ «Брокбізнесбанк» Виноград Ю.Т., відповідно до пп. 6 п. 11.6.3. Статуту ПАТ «Брокбізнесбанк» мав право та законні підстави видавати довіреності працівникам банку та іншим особам, які відповідно до законодавства можуть бути представниками Банку.

Однак, пославшись лише на підпункт 6 пункту 11.6.3. Статуту, суди залишили поза увагою підпункт 5 п. 11.6.3. Статуту, відповідно до якого Голова Правління Банку видає довіреності першим заступникам, заступникам Голови Правління на право представляти інтереси Банку та підписувати від імені Банку угоди та інші документи Банку, що породжують майнові та немайнові зобов'язання Банку.

Суди не надали оцінку зазначеним підпунктам в їх сукупності та у зв'язку з цим не з'ясували з достовірністю чи мав виконуючий обов'язки Голови Правління банку Пекур П.П. право видавати заступнику директора Департаменту інвестиційної діяльності ПАТ «Брокбізнесбанк» Виноград Ю.Т. довіреність на підписання спірного договору.

Пунктом 40 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" № 13 від 24 жовтня 2008 року визначено, що у разі, якщо в статуті товариства передбачено, що його виконавчий орган діє у складі кількох осіб, а отже, голова правління не є самостійним органом управління, тому для набуття товариством цивільних прав і обов'язків він на підставі частини другої статті 99 та статті 161 ЦК повинен виносити відповідні питання на розгляд засідання правління чи загальних зборів акціонерів.

Згідно з пп. 1, 2 п.11.6.3. Статуту ПАТ «Брокбізнесбанк» Голова Правління Банку керує поточною діяльністю банку на підставі Статуту Банку та Положення про Правління Банку; без довіреності здійснює від імені Банку дії, в тому числі укладає будь-які правочини, які не забороні законодавством України, не суперечать Статуту Банку, не віднесені до компетенції Загальних зборів акціонерів та Наглядової ради Банку;

Підпунктом 16 пункту 11.6.2. Статуту до компетенції правління Банку віднесено прийняття рішень про вчинення правочинів, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом, становить менше 10 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Банку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до Звіту про фінансовий стан ПАТ "Брокбізнесбанк" за 2012 рік, копія якого наявна в матеріалах справи, активи Банку становлять 169 931 641 000 грн.

Відповідно до спірного договору застави ПАТ "Бробізнесбанк" заставна вартість предмету застави на дату укладення договору за погодженням сторін склала 286 993 260,79 грн. (п. 1.1.1. договору), що становить менше 10 відсотків вартості активів згідно зі Звітом про фінансовий стан ПАТ "Брокбізнесбанк" за 2012 рік.

Спростовуючи посилання позивача на те, що спірний договір був укладений за відсутності рішення Правління Банку, наявність якого передбачена пп. 16 п. 11.6.2 Статуту, суди попередніх інстанцій, керуючись ч. 3 ст. 92 ЦК України виходили з того, що відповідач у справі не був обізнаний із положеннями пп. 11.6.2. п. 11.6. Розділу 11 Статуту ПАТ «Брокбізнесбанк» та не знав про обмеження повноважень особи, яка підписала спірний договір.

Однак, колегія суддів вважає зазначені висновки судів передчасними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Згідно з ч. 3 ст. 78 Закону України "Про акціонерні товариства" публічне акціонерне товариство зобов'язане мати власну веб-сторінку в мережі Інтернет, на якій у порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, розміщується інформація, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства, інформація, визначена пунктами 1 - 3, 5, 6, 10, 11, 13 - 16 частини першої статті 77, та інформація, визначена частиною третьою статті 35 цього Закону.

Такою інформацією відповідно до п.п. 1, 2, 3, 11, 12, 13 ст. 77 вказаного закону є статут товариства, зміни до статуту, засновницький (установчий) договір; положення про загальні збори, наглядову раду, виконавчий орган та ревізійну комісію, інші внутрішні положення товариства, що регулюють діяльність органів товариства, та зміни до них; положення про кожну філію та кожне представництво товариства; річну фінансову звітність; документи бухгалтерського обліку; документи звітності, що подаються відповідним державним органам.

Однак, наведені норми закону не були застосовані судами попередніх інстанцій, у зв'язку з чим суди не встановили обставин наявності Статуту ПАТ "Брокбізесбанк" в загальному доступі на офіційному сайті ПАТ "Брокбізесбанк" станом на дату укладення спірного договору, та у зв'язку з цим не з'ясували належним чином обставин обізнаності відповідача про повноваження керівників ПАТ "Брокбізнесбанк", порядок (умови) укладення правочинів, визначених Статутом Банку, і, зокрема про повноваження особи, яка підписала спірний договір.

Крім того, суди безпідставно не прийняли до уваги положення частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в редакції, чинній станом на дату запровадження в ПАТ «Брокбізнесбанк» тимчасової адміністрації та протягом періоду її дії в банку, оскільки факт обізнаності позивача під час дії в ПАТ "Брокбізнесбанк" тимчасової адміністрації про наявність спірного договору застави не спростовує самого факту нікчемності правочину, якщо він таким є, з огляду на те, що нікчемним, тобто абсолютно недійсним, є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом.

З огляду на викладене суди не перевірили, чи відповідає спірний договір ознакам нікчемності, передбаченим частиною 3 статті 38 в редакції Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», чинній станом на дату запровадження в ПАТ «Брокбізнесбанк» тимчасової адміністрації та протягом періоду її дії в банку.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів в порушення ст. 43 ГПК України було неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, порушено та невірно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, що підлягають застосуванню, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків у справі, а постановлені судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст.1117 ГПК України). Встановлення зазначених обставин виходить за межі перегляду справи в порядку касації та є підставою для скасування рішення і постанови з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

З огляду на зазначене, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Брокбізнесбанк» Куренного Олександра Вікторовича задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01 серпня 2016 року та Рішення господарського суду міста Києва від 20 квітня 2016 року зі справи № 910/31843/15 скасувати.

3. Справу № 910/31843/15 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий І.А Плюшко

Судді: С.С. Самусенко

Т.Л. Барицька