Історія справи

Постанова ВГСУ від 18.10.2016 року у справі №908/476/15-г
Постанова ВГСУ від 10.11.2015 року у справі №908/476/15-г
Постанова ВГСУ від 22.03.2017 року у справі №908/476/15-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 року Справа № 908/476/15-г

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Палій В.В. і Студенець В.І.

розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі регіональної філії "Донецька залізниця", м. Красний Лиман Донецької області,

на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 26.05.2016

зі справи № 908/476/15-г

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тар Альянс", м. Горлівка Донецької області (далі - Позивач),

до державного підприємства "Донецька залізниця", м. Донецьк,

про зобов'язання внести зміни в особовий рахунок позивача, стягнення 914 440,33 грн. та розірвання договору.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Кунянського С.М.,

відповідача - Чаруковського Р.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.03.2015 з цієї справи: задоволено позов Позивача до державного підприємства (далі - ДП) "Донецька залізниця" про зобов'язання останнього вчинити дії, спрямовані на повернення 217 273,10 грн. шляхом внесення відповідних змін до особового рахунку Позивача, розірвання договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані послуги від 17.12.2009 № 21029 (далі - Договір № 21029) та стягнення 914 440,33 грн.; ДП "Донецька залізниця" зобов'язано вчинити дії, спрямовані на повернення 217 273,10 грн. шляхом внесення відповідних змін до особового рахунку Позивача за Договором №21029, укладеним ДП "Донецька залізниця" та Позивачем; стягнуто з ДП "Донецька залізниця" на користь Позивача 914 440, 33 грн. боргу та судовий збір у сумі 19 506, 80 грн.

На виконання цього рішення названим господарським судом видано відповідний наказ.

До господарського суду Запорізької області звернувся Позивач із заявою про заміну сторони правонаступником.

Ухвалою названого господарського суду від 18.01.2016: задоволено заяву Позивача про заміну сторони правонаступником; замінено сторону, стягувача ДП "Донецька залізниця" публічним акціонерним товариством (далі - ПАТ) "Українська залізниця". У подальшому ухвалою того ж суду від 16.02.2016 виправлено допущену в його ухвалі від 18.01.2016 описку - замінено сторону, боржника ДП "Донецька залізниця" - ПАТ "Українська залізниця ".

ПАТ "Українська залізниця " оскаржило згадану ухвалу місцевого господарського суду в апеляційному порядку.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.05.2016 (колегія суддів у складі: Татенко В.М. - головуючий, Колядко Т.М. і Бойченко К.І.) апеляційну скаргу ПАТ "Українська залізниця" повернуто без розгляду з посиланням на, зокрема, пункт 4 частини першої статті 97 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України (названій скаржником "апеляційною скаргою") ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" просить: скасувати оскаржувану ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 26.05.2016 з цієї справи; "справу направити на новий розгляд апеляційної скарги до Донецького апеляційного господарського суду ", стягнувши з Позивача на користь ПАТ "Українська залізниця" витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги. Скаргу мотивовано неправомірним та безпідставним відхиленням названим апеляційним господарським судом клопотання скаржника про відновлення строку на апеляційне оскарження.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з урахуванням такого.

Суд апеляційної інстанції у винесенні оскаржуваної ухвали виходив з таких обставин та висновків.

Апеляційна скарга ПАТ "Українська залізниця", подана на згадану ухвалу місцевого господарського суду з даної справи від 18.01.2016, не відповідає вимогам розділу ХІІ ГПК України.

Повний текст відповідної ухвали від 18.01.2016 оформлений і підписаний тією ж датою, відповідно останнім днем подання апеляційної скарги на неї (згідно із статтею 93 ГПК України) було 23.01.2016, а оскільки цей день був неробочим, то 25.01.2016.

ПАТ "Українська залізниця" звернулося з апеляційною скаргою 06.05.2016 (згідно з відбитком поштового штемпеля на конверті, в якому надійшла апеляційна скарга), з клопотанням про поновлення строку її подання. При цьому названим товариством не наведено жодних доводів і доказів щодо наявності причин пропуску процесуального строку з обґрунтуванням їх поважності (таких, що позбавляли б скаржника можливості подати апеляційну скаргу у встановлений ГПК України строк).

Обґрунтовуючи згадане клопотання, скаржник зазначав, що обставиною, яка зумовила подання скарги з пропуском встановленого строку, є те, що оскаржувана ухвала господарського суду Запорізької області від 18.01.2016 не надходила на адресу ПАТ "Українська залізниця", а також помилкове подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Запорізької області "з допущенням технічних помилок".

Водночас ухвала господарського суду Запорізької області від 18.01.2016 з цієї справи надіслана сторонам у справі 19.01.2016 року, про що свідчить штамп на зворотному боці вказаної ухвали; крім того, остання вже з`явилась у Єдиному державному реєстрі судових рішень, отже, у відповідача було достатньо часу для підготовки апеляційної скарги. Помилки, допущені у підготовці первісної апеляційної скарги, свідчать лише про недбалість працівників скаржника при виконанні ними своїх обов'язків та не доводять об'єктивної неможливості своєчасного звернення з апеляційною скаргою. Відтак наведені у згаданому клопотанні причини пропущення строку подання апеляційної скарги не є поважними, і підстави для задоволення такого клопотання відсутні.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода скаржника з поверненням без розгляду апеляційною інстанцією його апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо, зокрема, скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Як вбачається з матеріалів даної справи, ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" раніше вже було вчинено процесуальні дії з апеляційного оскарження ухвали господарського суду Запорізької області від 18.01.2016. Відповідну скаргу було повернуто скаржникові ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 31.03.2016 з посиланням на пункт 3 частини першої статті 97 ГПК України.

Після цього ПАТ "Українська залізниця" в особі названої регіональної філії звернулося повторно з апеляційною скаргою, яку й було (також повторно) повернуто судом апеляційної інстанції згідно з оскаржуваною ухвалою від 26.05.2016. Оскільки в останній не йдеться про порушення, зазначене в пункті 3 частини першої статті 97 ГПК України, слід дійти висновку, що у повторному поданні апеляційної скарги таке порушення (яке мало місце у поданні первісної апеляційної скарги) було усунуто.

Згідно з частиною четвертою статті 97 ГПК України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2 і 3 частини першої цієї статті, апеляційна скарга може бути подана повторно.

Відповідно до частини першої статті 53 названого Кодексу за заявою, зокрема, сторони господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Беручи до уваги наведений припис частини четвертої статті 97 ГПК України, своєчасне подання первісної апеляційної скарги та усунення скаржником порушень, допущених у поданні первісної апеляційної скарги (оскільки іншого апеляційним господарським судом в його оскаржуваній ухвалі не встановлено), Вищий господарський суд України вважає поважними причини пропуску строку повторного подання апеляційної скарги, а відповідний строк - таким, що підлягає поновленню. Інше суперечило б положенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - щодо права на справедливий суд, і статті 13 тієї ж Конвенції - стосовно права на ефективний засіб юридичного захисту, а також статті 129 Конституції України - в частині віднесення до основних засад судочинства забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Отже, Вищий господарський суд України вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням наведених приписів названої Конвенції та Конституції України та за неправильного застосування частини четвертої статті 97 ГПК України у сукупності з частиною першою статті 53 цього Кодексу, а тому згідно з частиною першою статті 111 10 ГПК України підлягає скасуванню.

Водночас названий суд не погоджується з твердженням скаржника про те, що "Вищий господарський суд України має забезпечити (на думку скаржника) апеляційний розгляд скарги на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 18.01.2016 р. по справі № 908/476/15-г". За імперативним приписом частини другої статті 19 Конституції України органи державної (отже, й судової) влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тому суд касаційної інстанції, яким є Вищий господарський суд України, не вправі перебирати на себе повноваження суду апеляційної інстанції та діяти у спосіб, встановлений процесуальним законом тільки для апеляційного господарського суду. Так, касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права, зокрема, встановлювати обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, вирішувати питання про достовірність доказів, збирати нові докази. Отже, з огляду на припис пункту 3 статті 1119 названого Кодексу касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справу слід передати до Донецького апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги ПАТ "Українська залізниця" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.01.2016 з цієї справи.

У зв'язку з частковим задоволенням даної касаційної скарги та відповідно до статті 49 ГПК України судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги у сумі 1 380 грн., підлягає розподілу між сторонами зі справи у рівних долях (у співвідношенні 50:50), тобто з позивача слід стягнути на користь відповідача 690 грн. зазначеного судового збору.

Керуючись статтями 49, 53, 1117, 1119 - 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" задовольнити частково.

2. Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 26.05.2016 зі справи № 908/476/15-г скасувати.

3. Поновити публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" строк подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.01.2016 зі справи № 908/476/15-г.

4. Справу № 908/476/15-г передати до Донецького апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на зазначену ухвалу господарського суду Запорізької області з цієї справи.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Тар Альянс" на користь публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" 690 (шістсот дев'яносто) грн. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу здійснити суду першої інстанції після надходження до нього матеріалів даної справи.

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Палій

Суддя В. Студенець