Історія справи

Постанова ВГСУ від 18.10.2016 року у справі №904/10352/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 року Справа № 904/10352/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Владимиренко С.В., Кролевець О.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на рішення та постановугосподарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2016 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.06.2016 у справі№ 904/10352/15 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПриватного акціонерного товариства "Теплогенерація"простягнення 2 216 659,07 грн.,за участю представників: від позивачаГромніцький Ю.П.від відповідачаКравцов О.В.ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Теплогенерація" (далі - ПрАТ "Теплогенерація") про стягнення пені у розмірі 1 084 996,27 грн., трьох відсотків річних у розмірі 65 282,42 грн., 7% штрафу у розмірі 323 083,00 грн. та суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 743 297,38 грн., а всього 2 216 659,07 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2016 у справі № 904/10352/15 (суддя Фещенко Ю.В.) позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "Теплогенерація" на користь позивача 743 297,38 грн. інфляційних втрат, 64 785,10 грн. 3% річних, 542 498,14 грн. пені, 161 541,50 грн. штрафу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.06.2016 (колегія суддів у складі: Парусніков Ю.Б. - головуючий, Білецька Л.М., Верхогляд Т.А.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2016 у справі № 904/10352/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2016 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.06.2016 у справі № 904/10352/15, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні 542 498,14 грн. пені та 161 541,50 грн. штрафу, а оскаржувану постанову - у повному обсязі і в оскарженій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 542 498,14 грн. пені та 161 541,50 грн. 7% штрафу, у стягненні яких було відмовлено, а в іншій частині рішення залишити без змін. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.09.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 18.10.2016 о 10 год. 20 хв.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 17.10.2016 № 08.03-04/5005 призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 904/10352/15.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.10.2016 для розгляду касаційної скарги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у справі № 904/10352/15 визначено колегію суддів у складі: Демидова А.М. - головуючий (доповідач), Владимиренко С.В., Кролевець О.А.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 13.02.2014 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (Продавець) та ПрАТ "Теплогенерація" (Покупець) укладено договір № 184/14-ПР купівлі-продажу природного газу (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Продавець зобов'язався передати у 2014 році у власність Покупцю природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ на умовах цього Договору.

Газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору Продавець передає Покупцеві з 01.02.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 18 930 тис. куб.м, у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб.м).

Згідно з п. 3.3 Договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

У п. 3.4 Договору сторони узгодили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточного розрахунку між сторонами.

Відповідно до п. 5.2 Договору ціна за 1 000 куб.м газу становить 3 113,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами 265,10 грн., крім того ПДВ - 20% - 53,02 грн., всього з ПДВ - 318,12 грн. До сплати за 1 000 куб.м природного газу 3 440,36 грн., крім того ПДВ - 20% - 688,07 грн., всього з ПДВ - 4 128,43 грн.

Додатковими угодами №№ 1-5 сторони періодично вносили зміни до п. 5.2 Договору. Так, згідно із внесеними до п. 5.2 Договору змінами, ціна за 1 000 куб.м природного газу становила: з 01.04.2014 - 4 020,00 грн.; з 01.05.2014 - 4 724,00 грн.; з 01.09.2014 - 4 874,00 грн.; з 01.11.2014 - 5 100,00 грн.; з 01.12.2014 - 5 900,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами: з 01.04.2014 - 265,10 грн., крім того ПДВ - 20% - 53,02 грн., всього з ПДВ - 318,12 грн.; з 01.05.2014 тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами визначено 325,60 грн. з ПДВ 20% - 65,12 грн., всього з ПДВ - 390,72 грн. Також сторонами коригувалася ціна до сплати за 1 000 куб.м природного газу: з 01.04.2014 - 4 365,50 грн. з ПДВ 20% - 873,10 грн., всього з ПДВ - 5 238,60 грн.; з 01.05.2014 - 5 144,08 грн. з ПДВ 20% - 1 028,82 грн., всього з ПДВ - 6 172,90 грн.; з 01.09.2014 - 5 297,08 грн. з ПДВ 20% - 1 059,42 грн., всього з ПДВ - 6 356,50 грн.; з 01.11.2014 - 5 527,60 грн. з ПДВ 20% - 1 105,52 грн., всього з ПДВ - 6 633,12 грн.; з 01.12.2014 - 6 343,60 грн. з ПДВ 20% - 1 268,72 грн., всього з ПДВ - 7 612,32 грн.

У п. 5.4 Договору сторони погодили, що загальна сума вартості природного газу за Договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Згідно з п. 6.1 Договору оплата за природний газ з урахуванням вартості транспортування територією України проводиться Покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку: оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; оплата в розмірі 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5-го числа та до 15-го числа поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 лютого 2014 року, і діє в частині поставки природного газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості (п. 11.1 Договору).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення викладено у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановили суди попередніх інстанцій, на виконання умов Договору позивачем в період з лютого 2014 року по грудень 2014 року поставлено відповідачу природний газ в обсязі 1 022 062 тис. куб.м на загальну суму 6 630 146,19 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, скріпленими печатками підприємств. Однак, в порушення умов Договору (п. 6.1) оплату за отриманий природний газ, спожитий у листопаді та грудні 2014 року відповідач здійснив з порушенням строків, встановлених Договором, а саме:

- за поставлений у листопаді 2014 року природний газ в обсязі 218,043 тис. куб.м на суму 1 446 305,39 грн. відповідач оплату здійснив наступним чином: частково 07.03.2014 - в сумі 11 352,67 грн. - без прострочення (у вигляді попередньої оплати); залишок заборгованості за спожитий у вказаному місяці газ відповідач погасив з простроченням лише 24.06.2015 у сумі 1 434 952,72 грн.;

- поставлений у грудні 2014 року природний газ в обсязі 417,812 тис. куб.м на суму 3 180 518,65 грн. відповідач оплатив наступним чином: частково 24.06.2015 у сумі 5 624,08 грн. та 25.06.2015 у сумі 2 588 260,20 грн.; залишок заборгованості за спожитий у вказаному місяці газ на суму 586 634,37 грн. відповідач погасив з простроченням лише 01.07.2015.

Отже, як встановили господарські суди, спожитий у листопаді та грудні 2014 року природний газ відповідачем оплачений, але з простроченням.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати за поставлений природний газ, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати за прийнятий природний газ, позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу до сплати 3% річних за період прострочення з 15.12.2014 по 01.07.2015 у сумі 65 282,42 грн. та інфляційні втрати за період з грудня 2014 по червень 2015 у сумі 743 297,38 грн.

Перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування 3% річних, врахувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, та здійснивши власний розрахунок 3% річних, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованих висновків про наявність помилок у розрахунку позивача, та правомірність у зв'язку з цим нарахування 3% річних на загальну суму 64 785,10 грн.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних та стягнення 3% річних у розмірі 64 785,10 грн.

Також, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та здійснивши власний розрахунок, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 743 297,38 грн., відповідно до заявлених позовних вимог в цій частині.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Нормами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як встановили суди попередніх інстанцій, пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 цього Договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Так, на підставі вказаного пункту Договору, позивач нарахував пеню за загальний період прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем з 15.12.2014 по 01.07.2015 у сумі 1 084 996,27 грн. та штраф у розмірі 323 083,00 грн.

Перевіривши розрахунок пені, зроблений позивачем, та здійснивши власні розрахунки, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновків про правомірність вимог позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 1 084 996,27 грн. та штрафу в сумі 323 083,00 грн.

У той же час, як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 14.04.2016 відповідачем було подано до суду першої інстанції клопотання про зменшення штрафних санкцій, у якій відповідач просив суд на підставі ст. 233 ГК України та ст. 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зменшити суму пені, що підлягає стягненню, до 1,00 грн. та зменшити суму штрафу, що підлягає стягненню, до 1,00 грн.

Вказане клопотання відповідача (з урахуванням доповнень до нього) обґрунтоване наступним:

- на дату пред'явлення позову основний борг погашено відповідачем у повному обсязі;

- протягом 2014 року при зростанні цін на природний газ не постійно проводилося коригування газової складової в тарифі на теплову енергію, в результаті чого підприємство отримало збитки в розмірі 2 748 000 грн. Так, за результатами фінансово-господарської діяльності за період від початку створення Товариства, згідно з бухгалтерським обліком, відображено збитки на 31.12.2014 в сумі 23 630 000 грн. Протягом 2015 року при постійному зростанні цін на природний газ також невчасно проводилося коригування газової складової в тарифі на теплову енергію, в результаті чого підприємство отримало збитки в розмірі 23 477 000 грн. За результатами фінансово-господарської діяльності за роки від початку створення Товариства, згідно з бухгалтерським обліком, відображено збитки на 01.12.2015 в сумі 47 107 000 грн.;

- підприємство відповідача знаходиться у скрутному фінансовому становищі, що стало наслідком об'єктивних, незалежних від відповідача причин, а саме: спадом трубної промисловості в Україні; неодноразовим підвищенням цін на природний газ; несвоєчасним коригуванням Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, цін на теплову енергію, що виробляє Товариство; відсутністю грошових коштів у бюджеті, що спричинило несвоєчасний розрахунок населення та бюджетних організацій за поставлене Товариством тепло та електроенергію; зобов'язанням Кабінету Міністрів України всім теплопостачальним організаціям розподіляти кошти, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу; державне регулювання розподілу витрат на виробництво теплової та електричної енергії у відповідності із затвердженими в НАЕР питомими витратами газу; використання виробничих потужностей (у зв'язку з падінням обсягів) на 10% від встановленої, що порушує технологію виробництва, тобто зайві витрати газу. Відповідач послався на те, що значна частина прибутку підприємства залежить від реалізації виробленої продукції в опалювальний період. Проте, за період опалювального сезону заборгованість організацій м. Нікополя, в тому числі й бюджетних, перед відповідачем на початок 2015 року становила 17 857 773,33 грн., а вже на кінець 2015 року заборгованість підприємств перед Товариством становила 38 784 897,99 грн., а тому покриття збитків за рахунок прибутку унеможливлюється внаслідок поточної заборгованості підприємств та організацій, яких підприємство відповідача як ліцензіат не має право відключити від опалення, оскільки це є порушенням ліцензійних умов. Щороку 80% погашення заборгованості бюджетних організацій приходиться на кінець опалювального сезону, більш того, погашення заборгованості цих організацій залежить від наявності грошових коштів у державному бюджеті України. Наразі кредиторська заборгованість відповідача по відношенню до контрагентів склала 32 002 644,82 грн.;

- одноразове стягнення з відповідача усієї суми боргу ще більше ускладнить його фінансовий стан, і, як наслідок, призведе до неможливості виплат зарплати працівникам та сплати податків, а й надовго відтермінує погашення боргу та навіть може унеможливити його сплату, а стягнення такої значної суми або звернення стягнення на майно підприємства призведе до повної його зупинки.

- у разі зупинки підприємства відповідача, установи і організації промислової площадки колишнього ПАТ "НПТЗ" вимушені будуть зупинити своє виробництво, в результаті чого понесуть великі збитки через неотримання теплової та електричної енергії. Також, без тепла залишаться мікрорайони міста, без опалення та гарячої води можуть залишитись лікарні, школи, професійні технічні заклади. На сьогоднішній день ПрАТ "Теплогенерація" є єдиною в м. Нікополі організацією, що надає послуги населенню, підприємствам та організаціям усіх форм власності в сфері постачання тепла. Більш того, підприємство відповідача є об'єктом 1-ї категорії з надійності безперебійного очікуваного постачання електричної енергії по фідеру ГРУ-15 задля підтримки "Головної" насосної станції Комунального підприємства "Нікопольського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради, і внаслідок зупинки підприємства відповідача та неотримання електричної енергії в м. Нікополі може відбутися техногенна катастрофа;

- заявлені позивачем до стягнення штрафні санкції є надмірно великими.

Частиною третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому, норми чинного законодавства не містять визначення "винятковий випадок", тому це поняття є оціночним.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (пп. 3.17.4 пп. 3.17 п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Також, слід зазначити, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, і дане питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи клопотання відповідача та зменшуючи на 50% розмір пені та штрафу, які підлягають стягненню з відповідача, на підставі встановлених обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, установив наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру неустойки.

При цьому, місцевим господарським судом було враховано ступінь виконання відповідачем зобов'язань за договором, причини несвоєчасного виконання зобов'язань відповідачем, а також матеріальний стан відповідача, а саме:

- основний борг за спірний період є погашеним, остання частина боргу сплачена відповідачем у добровільному порядку ще 01.07.2015, до звернення із позовом до суду;

- частина платежів за природний газ, поставлений у спірний період, здійснювалась відповідачем у вигляді попередньої оплати (за лютий та червень у повному обсязі, частково за листопад 2014 року);

- відповідач, підтверджуючи свою добросовісність, не ухиляється від відповідальності за порушення умов Договору, наявність прострочення у судовому засіданні не заперечував;

- відповідачем належними доказами підтверджено, що підприємство знаходиться в скрутному матеріальному становищі (згідно з балансом підприємства сума дебіторської заборгованості складає 39 506 тис. грн.; за результатами діяльності за 2015 рік підприємство відповідача понесло збитки у розмірі 22 900 тис. грн., що підтверджується звітом про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід); при цьому, вказаний фінансовий стан утворився із об'єктивних, незалежних від відповідача, причин;

- пеня та штраф є лише санкціями за невиконання грошового зобов'язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, окрім стягнення пені та штрафу позивач нараховує та стягує проценти річних та інфляційні, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем. Тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

Разом з тим, апеляційний господарський суд, дослідивши майновий стан відповідача та інші обставини, встановив, що:

- відповідач є суб'єктом природної монополії у сфері комбінованого виробництва електричної та теплової енергії, товарний ринок якого не можливий без безпосереднього використання газу, мета господарської діяльності якого направлена на безперебійну подачу електричної енергії для міськводоканалу задля збереження постійного водопостачання населенню і підприємствам та безперебійне постачання тепла у вигляді гарячої води та пару для підприємств, бюджетних організацій та населення в опалювальний період.

- відповідно до звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) відповідача за 2015 рік, що відображає дані за аналогічний період попереднього року, відповідач є збитковим підприємством;

- при зростанні цін на природний газ, за умови не постійного коригування газової складової в тарифі на теплову енергію підприємство поступово отримувало збитки, що підтверджується довідками про дебіторську заборгованість відповідача.

При цьому, апеляційний господарський суд відхилив доводи ПАТ "НАК "Нафтогаз України" щодо понесення ним збитків/втрат у результаті несвоєчасної оплати відповідачем вартості поставленого природного газу, оскільки позивачем у суді першої інстанції не надано належних у розумінні ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України доказів на підтвердження вказаних доводів.

З огляду на те, що можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням усіх конкретних обставин, колегія суддів вважає, що оскільки суди попередніх інстанцій зазначені обставини з'ясували, з дотриманням наведених вимог оцінили доводи сторін та докази, подані на підтвердження цих доводів, і на підставі об'єктивного та всебічного їх аналізу визнали за можливе зменшити на 50% розмір пені та штрафу, які підлягають стягненню з відповідача, підстав для скасування оскаржуваних судових актів у зв'язку із зменшенням розміру пені та штрафу не вбачається.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що переоцінка обставин, які суди враховували, зменшуючи розмір пені та штрафу, виходить за межі касаційної інстанції, визначені ст. 1117 ГПК України.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.06.2016 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2016 у справі № 904/10352/15 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

О.А. Кролевець