ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 року Справа № 910/18928/16

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Малетич М.М.,перевіривши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.12.2016 (головуючий суддя Станік С.Р., судді Власов Ю.Л., Корсакова Г.В.)та ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.11.2016 (суддя Лиськов М.О.)за заявою Спільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Мистецький кіноконцертний комплекс "Кінотеатр "Дніпро" про вжиття заходів до забезпечення позову у справі№ 910/18928/16 Господарського суду міста Києваза позовомСпільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Мистецький кіноконцертний комплекс "Кінотеатр "Дніпро" доПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк",третя особаМіністерство юстиції України,про визнання недійсними правочинів та скасування рішень,

за участю представників: позивачаПосікіра Р.Р.,відповідачаВасилевський О.А.,третьої особине з'явились

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2016 року Спільне українсько-польського підприємство товариство з обмеженою відповідальністю "Мистецький кіноконцертний комплекс "Кінотеатр "Дніпро" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання недійсними правочинів (дій) Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом державної реєстрації права власності за іпотечним договором від 29.08.2008, скасування рішення про державну реєстрацію права власності за Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" на нерухоме майно.

Також позивач 03.11.2016 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив суд накласти арешт на нерухоме майно, яке згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, 15.12.2015 набуте у власність ПАТ "Украсоцбанк"; заборонити відповідачу у будь-який спосіб відчужувати, передавати у володіння та/або користування (в тому числі укладати правочини, які в подальшому можуть призвести до обтяження та/або відчуження і стороною яких є відповідач) нерухоме майно; заборонити органам та суб'єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, які утворені та діють відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень", вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та державну реєстрацію обтяжень речових прав на майно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2016 у справі № 910/18928/16, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2016, задоволено заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, з метою забезпечення позову до вирішення спору по суті:

- накладено арешт на нерухоме майно, яке згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 15.12.2015 набуте у власність ПАТ "Укрсоцбанк", а саме: нежитлові приміщення на першому поверсі №"29-1" - "29-22" та другому поверсі №"29-23" - "29-30", площею 623, 1 кв. м, що знаходяться за адресою: Львівська область, м. Львів, пр. Свободи, 5 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 807194846000, номер запису про право власності 12565062); нежитлові приміщення №"59-1" - "57-1", площею 128, 2 кв. м, що знаходяться в будівлі за адресою: Львівська область, м. Львів, пр. Свободи, 1/3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 806433646000, номер запису про право власності 12552742); квартиру №6-а (шість "а") в будинку №3 (три) на проспекті Свободи у м. Львові, загальною площею 48, 9 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 806407546000, номер запису про право власності 12552337);

- заборонено відповідачу у будь-який спосіб відчужувати, передавати у володіння та/або користування (в тому числі укладати правочини, які в подальшому можуть призвести до обтяження та/або відчуження і стороною яких є відповідач) наступне нерухоме майно: нежитлові приміщення на першому поверсі №"29-1" - "29-22" та другому поверсі №"29- 23" - "29-30", площею 623, 1 кв. м, що знаходяться за адресою: Львівська область, м. Львів, пр. Свободи, 5 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 807194846000, номер запису про право власності 12565062); нежитлові приміщення №"59-1" - "57-1", площею 128, 2 кв. м, що знаходяться в будівлі за адресою: Львівська область, м. Львів, пр. Свободи, 1/3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 806433646000, номер запису про право власності 12552742); квартиру №6-а (шість "а") в будинку №3 (три) на проспекті Свободи у м. Львові, загальною площею 48, 9 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 806407546000, номер запису про право власності 12552337), що згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 15.12.2015 набуте у власність відповідачем;

- заборонено органам та суб'єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, які утворені та діють відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень", вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та державну реєстрацію обтяжень речових прав на наступне нерухоме майно: нежитлові приміщення на першому поверсі №"29-1" - "29-22" та другому поверсі №"29- 23" - "29-30", площею 623, 1 кв. м, що знаходяться за адресою: Львівська область, м. Львів, пр. Свободи, 5 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 807194846000, номер запису про право власності 12565062); нежитлові приміщення №"59-1" - "57-1", площею 128,2 кв. м, що знаходяться в будівлі за адресою: Львівська область, м. Львів, пр. Свободи, 1/3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 806433646000, номер запису про право власності 12552742); квартиру №6-а (шість "а") в будинку №3 (три) на проспекті Свободи у м. Львові, загальною площею 48, 9 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 806407546000, номер запису про право власності 12552337), яке згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 15.12.2015 набуте у власність ПАТ "Укрсоцбанк".

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказані ухвалу місцевого суду та постанову апеляційного суду про задоволення заяви позивача про забезпечення позову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що суди попередніх інстанцій неповно з'ясували обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосували норми процесуального права, зокрема ст.ст. 43, 66, 67 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову не містить жодних обставин, підтверджених належними доказами, які дають підстави для висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду за результатами розгляду позовних вимог, заява позивача жодним чином не обґрунтована, а обставини, на які посилається позивач, не дають підстав для втручання судом у можливість реалізації відповідачем права власності на нерухоме майно. На думку скаржника, суди не врахували, що вжиті заходи забезпечення позову унеможливлюють реалізацію права власності відповідача в повній мірі і, навпаки, суттєво обмежують його. Такі заходи забезпечення позову перешкоджають можливості погасити кредитну заборгованість позивача перед відповідачем, що врешті може вплинути на виконання зобов'язань банком перед своїми вкладниками та іншими кредиторами.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники третьої особи не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 65 ГПК України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору, суддя в необхідних випадках вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову.

За приписами ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або за своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За змістом цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 67 ГПК України суд вправі забезпечити позов також забороною іншим особам вчинять дії, що стосуються предмета спору.

З аналізу вищезазначених положень процесуального закону випливає, що засоби забезпечення позову є важливою гарантією захисту і реального поновлення прав учасників судового процесу. Поняття засобів забезпечення позову визначається як застосування судом процесуальних засобів тимчасового характеру, які гарантують можливість реалізації позовних вимог або сприяють збереженню існуючого положення між сторонами до винесення судового акта.

У вирішенні питання про забезпечення позову визначальною є оцінка обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів.

Як зазначено у п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

За приписами абз. 1 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є визнання недійсними правочинів (дій) Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом державної реєстрації права власності за іпотечним договором від 29.08.2008, скасування рішення про державну реєстрацію права власності за Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" на нерухоме майно:

- нежитлові приміщення за адресою: м. Львів, пр. Свободи, 5 (рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 27087124 від 15.12.2015, номер запису про право власності 12565062);

- нежитлові приміщення у м. Львів, пр. Свободи, 1/3 (рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 27087124 від 14.12.2015, номер запису про право власності 12552742);

- квартиру №6-А в будинку №3 на проспекті Свободи у м. Львові (рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 27085645 від 15.12.2015, номер запису про право власності 12552337).

Як відзначено апеляційним судом, в інформаційних довідках з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 57670340, № 55438377, № 67893726, копії яких наявні в матеріалах оскарження, містяться відомості про державну реєстрацію за ПАТ "Укрсоцбанк" права власності та про внесення записів про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотечним договором від 29.08.2008 (зареєстрований в реєстрі за № 2038), згідно з яким з метою забезпечення вимог кредитора за кредитним договором № 600/03.3-163 від 28.08.2008 позивач передав в іпотеку нерухоме майно:

- нежитлові приміщення загальною площею 128,2 кв. м, вказані в технічній документації під цифрами: від "39-1" по "59-7" включно, розташовані у будинку №1/3 (один/три) на проспекті Свободи у м. Львові, що належать Спільному українсько-польському підприємству товариству з обмеженою відповідальністю "Мистецький кіноконцертний комплекс "Кінотеатр "Дніпро" на праві приватної власності на підставі Договору №1 купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщення) шляхом викупу, посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО Попович Г.І. 04.12.1998 за реєстровим №6301;

- нежитлові приміщення №29 загальною площею 623,1 кв. м (площа збільшилася з 584,7 кв. м у зв'язку із проведенням реконструкції на підставі дозволу, наданого розпорядженням Галицької райадміністрації Львівської міської ради №68 від 05.02.2004), розташовані на першому поверсі будинку і вказані в технічній документації під цифрами від "29-1" по "29-22" включно, розташовані на другому поверсі будинку і вказані в технічній документації під цифрами від "29-23" по "29-30" включно, які знаходяться за адресою: м. Львів, проспект Свободи, 5 (п'ять), що належать Спільному українсько-польському підприємству товариство з обмеженою відповідальністю "Мистецький кіноконцертний комплекс "Кінотеатр Дніпро" на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності №Г-01285, виданого Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради 29.03.2005 згідно з розпорядженням №324 від 29.03.2005;

- квартиру №6-а (шість "а") в будинку №3 (три) на проспекті Свободи у м. Львові, яка складається з двох кімнат житловою площею 28 кв. м та кухні; загальна площа квартири - 48,9 кв. м, що належить Спільному українсько-польському підприємству товариство з обмеженою відповідальністю "Мистецький кіноконцертний комплекс "Кінотеатр "Дніпро" на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО Попович Г.І. 05.04.2001 за реєстровим №459.

Позивач в обґрунтування позову вказував, зокрема, на те, що у позивача на момент вчинення відповідачем оспорюваних дій та рішень про державну реєстрацію прав власності на предмет іпотеки був відсутній обов'язок щодо повернення кредиту в сумі 3645851,79 дол. США; відповідач всупереч приписам ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку", п. 4.2 Іпотечного договору не надсилав вимоги про звернення стягнення на предмети іпотеки. Також позивач вказував, що на момент вчинення оскаржуваних дій в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно був наявний активний запис про арешт всього майна позивача, що було безумовною підставою для відмови в державній реєстрації прав та обтяжень, на підтвердження наявності відповідного арешту подано Інформаційну довідку №67893726 від 12.09.2016, у зв'язку з чим позивач вважає, що оскаржувані рішення суперечать вимогам ст.ст. 9, 15, 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та порушують право власності позивача.

Як відзначено судами, між сторонами існує спір щодо наявності та/або відсутності у відповідача права звертати стягнення на предмети іпотеки внаслідок невиконання свого грошового зобов'язання перед позивачем за кредитним договором, а також спір щодо суми виконання грошового зобов'язання, законності набуття відповідачем права власності на нерухоме майно - предмет іпотеки, володіння та користування нерухомим майном.

Заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову мотивована тим, що позивачу стало відомо про наміри відповідача відчужити спірне майно, набуте, на думку позивача, незаконно, що у свою чергу утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду у даній справі, оскільки існує високий ступінь ризику подальшого відчуження спірного нерухомого майна відповідачем.

На підтвердження наведених у заяві обставин позивачем надано витяги з веб-сторінок з розміщеними ПАТ "Укрсоцбанк" на своєму веб-сайті в мережі інтернет (розділ: "Головна, Про банк, Продаж та Оренда нерухомого майна, Нерухоме майно") оголошеннями про продаж наступних об'єктів нерухомості:

- нежитлових приміщень на першому поверсі №"29-1" - "29-22" та другому поверсі №"29-23" - "29-30", площею 623, 1 кв. м, що знаходяться за адресою: Львівська область, м. Львів, пр. Свободи, 5, вартістю 69500000,00 грн.

- нежитлових приміщень №"59-1" - "57-1", площею 128,2 кв. м, що знаходяться в будівлі за адресою: Львівська область, м. Львів, пр. Свободи, 1/3, вартістю 19890000,00 грн.

- двокімнатної квартири, загальною площею 48, 9 кв. м, що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Львів, пр. Свободи, 3, № 6а вартістю 1245000,00 грн.

Судами встановлено, що відповідач здійснює дії, які спрямовані на планування продажу вищенаведеного нерухомого майна, чим в подальшому можуть бути порушені права позивача у випадку задоволення позову. Оскільки набуття права власності на спірне майно матиме наслідком зміну особи-власника, це призведе до внесення подальших змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно та здійснення державної реєстрації прав інших осіб на предмети обтяження, що призведе до утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Як роз'яснено в п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Такі правила повинні застосовуватись і до інших осіб, яким на підставі статті 67 ГПК забороняється вчинення дій щодо предмета спору.

Положеннями ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб'єкти; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно.

Оскільки наявність накладеного арешту на нерухоме майно не буде перешкодою для державної реєстрації прав на нього у випадках, зазначених ч. 4 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", з урахуванням приписів ст. 25 цього Закону, а тому вжитий судом захід до забезпечення позову шляхом заборони органам та суб'єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, які утворені та діють відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень", вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та державну реєстрацію обтяжень речових прав на наступне нерухоме майно, є правомірним та обґрунтованим.

Враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що доводи позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Натомість, невжиття зазначених заходів до забезпечення позову утруднить виконання рішення господарського суду з викладених підстав.

В той же час посилання скаржника на те, що позивачем не підтверджено того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду за результатами розгляду позовних вимог, є хибними, оскільки в разі задоволення позовних вимог та визнання правочинів (дій) відповідача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом державної реєстрації права власності за іпотечним договором та скасування рішення про державну реєстрацію права власності за відповідачем на нерухоме майно, відновлюється реєстрація права власності на вказані об'єкти за позивачем.

Судами встановлені наявність зв'язку між вказаним заходом забезпечення позову і предметом спору, співрозмірність та адекватність заходу із заявленими позивачем вимогами. Отже, вжиття наведених заходів до забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді та в разі задоволення позову забезпечить можливість відновлення його порушених прав.

Окремо колегія суддів відзначає, що згідно з абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Отже, чинним законодавством України не передбачено обов'язкового виклику сторін в судове засідання із заслуховуванням їх думки щодо вирішення питання про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок судів про наявність фактичних та правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування оскаржуваних ухвали та постанови не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.11.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2016 у справі № 910/18928/16 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець М.М. Малетич