Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2014 року Справа № 2/110/2012/5003 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. -головуючого, Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.,розглянувши матеріали касаційної

скаргиПублічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" напостанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.09.2013р.у справігосподарського суду Вінницької області №2/110/2012/5003за позовомЗаступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України до треті особи Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" Виконавчого комітету Могилів - Подільської міської ради Фонд державного майна України, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4провизнання права власності на майноза участі представників сторін:

від прокуратури - Романов Р.О.;

від позивача - Зелінська Л.М.;

від відповідача 1 - Бердило І.П.;

від інших осіб - не з'явилися.

У С Т А Н О В И В:

13.12.2012р. заступник прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом про скасування свідоцтв на право колективної власності №393, №394 від 18.12.2006р. видані ПАТ "Київський річковий порт", визнання права власності за державою Україна в особі Міністерства інфраструктури України на нежитлові об'єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що складаються з річкового вокзалу літ."А" та літ."А1" загальною площею 455,6 кв.м., у тому числі сходи та підпірна стіна, а також на нежитлову будівлю АДРЕСА_2, яка складається з майстерні літ. "А", добудови літ."а", ганків літ. "а1", "а2", загальною площею 125,4 кв.м. Позов мотивовано тим, що зазначені приміщення не передавались до статутного фонду товариства та залишились у державній власності, що було установлено судовим рішенням у іншій справі, тому ПАТ "Київський річковий порт" незаконно продовжує володіти цим майном, що за доводами прокурора, викликало необхідність підтвердження права власності держави на нежитлові приміщення.

29.04.2013р. рішенням господарського суду Вінницької області (суддя Колбасов Ф.Ф.), залишеним без змін 17.09.2013р. постановою Рівненського апеляційного господарського суду (судді: Гулова А.Г. - головуючий, Маціщук А.В., Петухов М.Г.) позов задоволено частково, визнано право власності за державою Україна в особі Міністерства інфраструктури України на визначені нежитлові приміщення, в решті позову відмовлено. Рішення обґрунтовані положеннями ст.392 ЦК України та невизнанням права державної власності товариством, який незаконно володіє спірним майном.

У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Київський річковий порт" посилалися на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права, тому просили скасувати судові рішення в частині задоволення позову та ухвалити нове про відхилення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на відсутність у позивача права на управління визначеним нерухомим майном, яке не передавалось йому за відповідними актами приймання - передачі, а тому відсутнє право на звернення з відповідним позовом.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення її вимог.

Задовольняючи частково позовні вимоги, попередні судові інстанції виходили з того, що рішенням господарського суду Вінницької області від 11.11.2010р. у справі №11/126-10, яке набрало законної сили, скасовано п.1.1 та п.1.2 рішення виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради від 05.12.2006р. №434 щодо оформлення права колективної власності в цілому на нежитлові об'єкти АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 за ПАТ "Київський річковий порт". Зазначеним судовим рішенням установлено, що державне майно пристані Могилів-Подільський, виділене в процесі реорганізації Вінницького районного управління річкового транспорту шляхом його поділу, не було реалізовано Фондом державного майна України відповідно до ЗУ "Про приватизацію майна державних підприємств". Визначені об'єкти нерухомості не передавались до статутного фонду ВАТ "Київський річковий порт" та перебувають у державній власності.

Зважаючи на установлені судовим рішенням у справі №11/126-10 обставини, розпорядження Кабінету Міністрів України №1485-р від 25.11.2009р., за яким Міністерство транспорту і зв'язку (правонаступник Міністерства інфраструктури України) визначено органом управління об'єктами державної власності, які не увійшли до статутних фондів ВАТ "Київський річковий порт" та ВАТ "Кременчуцький річковий порт", попередні судові інстанції дійшли висновку щодо правомірності позову про визнання за державою в особі Міністерства інфраструктури України права власності на спірне майно, яким безпідставно продовжує володіти ПАТ "Київський річковий порт".

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками судів, якими виходячи з предмету та підстав позову, не досліджувалось належним чином питання щодо обраного позивачем способу захисту права, яке він вважав порушеним та чи призведе задоволення відповідного позову до відновлення цього права.

За приписами ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 392 цього Кодексу установлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто, за змістом цієї статті, потреба у заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними.

В процесі розгляду справи, попередніми судовими інстанціями установлено, що невизначеність відносин власності щодо спірного об'єкту вже була усунута судовим рішенням у справі №11/126-10, яке набрало законної сили, тому безпідставно дійшли висновку щодо повторного визнання права державної власності на визначене майно. Фактичне володіння ПАТ "Київський річковий порт" спірним майном не можна вважати обставиною, що свідчила би про наявність у позивача підстав для звернення до суду з позовом у порядку статті 392 ЦК України. Задоволенням позову прокурора відповідно до зазначеної статті не вирішено спір та не поновлено право держави (володіння майном), на захист якого було подано позов.

За таких обставин, суди обох інстанцій дійшли хибного висновку про те, що позивачем у цій справі обрано належний спосіб захисту порушеного права держави на спірні приміщення, яке, виходячи з підстав позовних вимог та приписів ст.388 ЦК України, підлягало захисту шляхом подання віндикаційного позову.

Також, колегія суддів звертає увагу, що за вимогами ст.7 ЗУ "Про приватизацію майна державних підприємств" державну політику у сфері приватизації здійснює Фонд державного майна України та його регіональні відділення. Статтею 1 ЗУ "Про Фонд державного майна України" установлено, що Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Проте, заявляючи позов в інтересах держави, уповноваженим органом здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, прокурором визначено Міністерство інфраструктури України, з чим не погоджувався відповідач, посилаючись на відсутність у Міністерства права управління визначеними об'єктами нерухомості, які не передавались останньому Фондом державного майна України за відповідним актом приймання - передачі. Зазначені обставини не досліджувались попередніми судовими інстанціями, залишивши без належної правої оцінки заперечення ПАТ "Київський річковий порт" та надані на їх підтвердження документи. Також, не звернуто увагу, що у справі №11/126-10 господарського суду Вінницької області, на рішенні якого від 11.11.2010р. ґрунтувались висновки попередніх судових інстанцій, позов заявлявся прокурором в інтересах держави в особі Фонду державного майна України.

Виходячи з викладеного та повноважень касаційної інстанції, оскаржувані судові рішення підлягають скасування з направленням справи для нового розгляду, під час якого господарському суду необхідно всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, встановити дійсні права та обов'язки сторін, і в залежності від установленого правильно застосувати норми матеріального та процесуального права, якими урегульовано спірні правовідносини, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" задоволити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.09.2013р. та рішення господарського суду Вінницької області від 29.04.2013р. у справі №2/110/2012/5003 скасувати, а справу направити для нового розгляду.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяГ.В. Жаботина СуддяЛ.В. Ковтонюк