Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2016 року Справа № 918/446/15

Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого, Бакуліної С.В., Гоголь Т.Г.,розглянувши матеріали касаційної скарги Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень"на постановувід 11.05.2016Рівненського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Рівненської області № 918/446/15за позовомДержавного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клесівський кар'єр нерудних копалин "Технобуд"простягнення 13860,00грн штрафу,за участю представників: позивача - Клос О.В.відповідача -Петросян А.В.ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 06.07.2015 у справі №918/446/15 (суддя Павленко Є.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Огороднік К.М., суддів: Коломис В.В., Тимошенко О.М.), позов задоволено, з відповідача на користь позивача стягнено 13860,00грн штрафу.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.11.2015 у справі № 918/446/15 рішення Господарського суду Рівненської області від 06.07.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 у справі №918/446/15 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.

За результатами здійснення нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Рівненської області від 23.02.2016 у справі №918/446/15 (суддя Качур А.М.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.05.2016 (колегія суддів у складі: головуючий-суддя Саврій В.А, судді Мамченко Ю.А., Дужич С.П.), відмовлено в задоволенні позову Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень".

Позивач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 908 - 928 Цивільного кодексу України, ст. ст. 306 - 315 Господарського кодексу України, ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт", ст. ст. 118, 122, 129 Статуту залізниць України, ст. ст. 33, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник вважає, що висновок господарських судів щодо повторного підтвердження залізницею маси вантажу, яка зазначена вантажовідправником в накладній, є безпідставним, оскільки дані про масу вантажу, які вносились залізницею до досильної накладної, заповнювались із застосуванням автоматизованої системи залізничного транспорту на підставі даних з основного перевізного документа. Крім того, суди не в повному обсязі надали оцінку комерційному акту №061879 від 05.11.2004, основній накладній №39510433, а також тому факту, що ваги на станціях Сарни та Здолбунів є тензометричними вагами, які здійснюють зважування вагонів в русі та використовуються для власних потреб залізниці, в першу чергу для забезпечення безпеки руху.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечив проти її задоволення.

Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 02.11.2014 відповідач за залізничною накладною №39510433 відвантажив зі станції Клесів Львівської залізниці вагон зі щебенем №66782988, який відправлений залізницею на станцію призначення - Львів Львівської залізниці вантажоодержувачу - ДП Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій". Відповідно до вказаної накладної вантаж розміщено насипом, вжито заходи проти змерзання, щебінь перелопачено.

Згідно з роздруківкою з відомості зважування з бази даних тензометричних статичних ваг відповідача, вагон №6672988 завантажено з масою нетто 69,04т. За даними залізничної накладної №39510433 маса вантажу, визначена відправником, становить 69,5т.

Ваги, якими встановлено масу завантаження вагону №66782988, пройшли державну повірку та знаходяться на технічному обслуговуванні та контролі позивача, що підтверджується, зокрема, технічним паспортом ЗВВТ, сертифікатом затвердження типу засобів вимірювальної техніки, актами здачі-прийняття виконаних робіт по обслуговуванню ЗВВТ.

Господарськими судами також встановлено, що 03.11.2014 на станції Сарни за допомогою тензометричних динамічних вагонних ваг проведено зважування, зокрема, вагону №66782988, за результатами якого встановлено, що маса вантажу у зазначеному вагоні, враховуючи похибку при зважуванні - 2 %, склала 68050 кг (тобто на 950 кг менше від маси, зазначеної відправником у залізничній накладній № 39510433).

Зазначений факт підтверджується наявною у матеріалах справи копією листа начальника станції Сарни від 13.05.2015 № 227, а також копією відповідного протоколу зважування. Зокрема, у згаданому листі зазначено, що маса вантажу у вагонах (в т.ч. вагоні №66782988), враховуючи похибку при зважуванні, відповідає перевізним документам.

03.11.2014 на станції Здолбунів за допомогою динамічних вагонних ваг проведено зважування вагону №66782988, за результатами якого встановлено, що вагон прибув з нестачею проти документа у розмірі 3200 кг, що підтверджується відповідним протоколом зважування.

Разом з тим, вказаний вагон для перевірки на статичних вагах не відчіплявся, акти загальної форми позивачем не складались.

Як встановлено господарськими судами, у зв'язку з необхідністю зменшення ваги поїзда для усунення небезпеки під час руху цього транспорту, на станції Здолбунів позивачем здійснено відчеплення групи, яка складалася з п'яти вагонів (у тому числі вагону №66782988), від основного складу та відправлено вказану групу зі станції Здолбунів за досильною накладною №39546981. Акт про відчеплення вагону №66782988 від основного складу залізницею не складався.

Згідно з пунктом 28 вказаної досильної накладної завантаження здійснювалось залізницею, станція відправлення - Здолбунів (пункт 18). В розділі "Вантажність вагонів" вказаної накладної відмічено, що маса вантажу, завантажена у вагон №66782988 складає 69000 кг.

05.11.2014 на вимогу вантажоодержувача на станції призначення проведене контрольне зважування вагона №66782988, який прибув за досильною накладною №39546981 у групі п'яти вагонів до основної відправки №39510433.

За результатами контрольного зважування виявлено фактичну нестачу маси вантажу у вагоні №66782988 в розмірі 3850 кг проти ваги, зазначеної у перевізних документах.

Зазначена обставина стала підставою для складання комерційного акту від 05.11.2014 АА №061879/3.

Зі змісту вказаного комерційного акту вбачається, що під час обстеження вантажу у вагоні №66782988 було виявлено, що у перевізних документах зазначена маса нетто 69000 кг, а у дійсності виявлена маса нетто 65150 кг, що менше проти документа на 3850 кг, маса брутто 87050 кг, тара 21900 кг. Слідів виїмок та втрат не виявлено. Зважування здійснено на 150 тонних тензометричних вагонних вагах. Комерційний акт складено працівниками станції Львів за участі представника вантажоодержувача. Будь-яких зауважень до вказаного акта представником вантажоодержувача заявлено не було.

Вважаючи, що ТОВ "Клесівський кар'єр нерудних копалин "Технобуд" вчинило порушення щодо неправильного зазначення у перевізних документах маси вантажу, залізницею нарахована сума штрафу 13860,00грн, виходячи з розрахунку 2772,00грн (вартість перевезення за спірним вагоном) х 5 = 13 860,00грн.

У зв'язку з вказаними обставинами, Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень" звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "Клесівський кар'єр нерудних копалин "Технобуд" 13860,00грн штрафу за невідповідність маси вантажу відомостям, вказаним відправником в залізничній накладній.

Вирішуючи спір у справі вдруге, господарські суди попередніх інстанцій, виконуючи вказівки суду касаційної інстанції щодо надання правової оцінки листу начальника станції Сарни від 13.05.2015 № 227 та протоколу зважування, протоколам порівняння, встановили, що позивач сам підтвердив масу вантажу, вказану відповідачем в накладній, в межах допустимої похибки під час зважування, зокрема вагону №66782988, на станції Сарни та повторно підтвердив масу вантажу вагону №66782988, зазначену вантажовідправником, під час оформлення досильної накладної, яка є перевізним документом, що свідчить про правильність заповнення відповідачем перевізних документів за вагоном №66782988, а відтак дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ст. 6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до ст. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Пунктом 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138), встановлено, що накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення. Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил.

Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ (п. 1.3 вказаних Правил).

Згідно з п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, загальна маса вантажу визначається зважуванням (на вагонних, вантажних, елеваторних та інших вагах) або іншим способом. Тип ваг указується в накладній. Маса вантажу визначається відправником. Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Ваговимірювальні технічні засоби відправників (одержувачів) мають бути повірені органами Держспоживстандарту та взяті на облік залізницею відповідно до Інструкції про порядок застосування ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті, затвердженої наказом Мінтрансу від 5 квітня 2004 року № 279.

Відповідно до статті 37 Статуту та пункту 5 Правил приймання вантажів до перевезення, під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса; вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагових вагах; маса вантажів визначається відправником; спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що правильність внесених в накладну відомостей своїм підписом засвідчує представник відправника. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис відправника.

Статтею 24 Статуту залізниць України встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно з ст. 118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Статтею 129 Статуту залізниць України визначено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

З викладеного вбачається, що штраф за неправильно зазначену у накладній масу вантажу підлягає стягненню з відправника за сам факт допущення вказаного порушення, встановленого залізницею як на станції призначення або під час перевезення, так і на станції відправлення та засвідченого комерційним актом, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Отже, штраф підлягає стягненню з вантажовідправника, якщо залізниця доведе, що вантажовідправник неправильно зазначив, зокрема, масу вантажу. Якщо ж інформація, внесена вантажовідправником є вірною, а невідповідність маси зданого та отриманого вантажу мала місце через дію інших чинників, то в такому випадку відсутні підстави для покладення на вантажовідправника відповідальності за обставини, на які він не може вплинути.

Як встановлено господарськими судами, позивач сам підтвердив масу вантажу відповідача в межах допустимої похибки, що підтверджується копією листа начальника станції Сарни від 13.05.2015 №227, копією відповідного протоколу зважування та протоколами порівняння. Крім того, у зв'язку з необхідністю зменшення ваги поїзда позивачем було здійснено відчеплення групи, яка складалася з п'яти вагонів (у тому числі вагону №66782988), від основного складу та відправлено вказану групу зі станції Здолбунів за досильною накладною. З пункту 28 вказаної накладної вбачається, що завантаження здійснювалось саме позивачем (залізницею), а не відповідачем, маса вантажу вагону №66782988 відображена в розділі "Вантажність вагонів" складає 69000 кг, отже відповідає масі, зазначеній відповідачем в перевізних документах. При цьому, у комерційному акті від 05.11.2014 АА №061879/3 зазначено, що відправка вантажу вагоном №66782988 здійснювалась за накладною №39546981 від 03.11.2014 (досильна накладна залізниці, а не накладна №39510433, оформлена відповідачем), станція відправлення - Здолбунів, відправник - начальник станції.

Таким чином, висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що перевізні документи за вагоном №66782988 заповнені відповідачем правильно, оскільки позивач сам підтвердив масу вантажу відповідача в межах допустимої похибки під час зважування, зокрема вагону №66782988, на станції Сарни та повторно підтвердив масу вантажу цього вагону, зазначену вантажовідправником, під час оформлення досильної накладної №39546981, а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають, відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а фактично зводяться до необхідності переоцінки обставин справи, яким вже надана належна правова оцінка господарськими судами попередніх інстанцій.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли ґрунтовного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують, а зводяться до намагання переоцінити встановлені судами обставини і досліджені докази, що згідно з приписами ст. ст. 1115, 1117 ГПК України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.

Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі суди попередніх інстанцій не припустилися порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.05.2016 у справі Господарського суду Рівненської області № 918/446/15 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

Т.Г. Гоголь