Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2015 року Справа № 911/416/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Львов Б.Ю. (доповідач) і Палій В.В.,

розглянувши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Селідове Донецької області,

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2015

зі справи № 911/416/15

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - Підприємець)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Астрафарм" (далі - Товариство), м. Вишневе Київської області,

про стягнення 945 673 грн.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 (особисто), ОСОБА_3, ОСОБА_4,

відповідача - Юрчука М.В.,

ВСТАНОВИВ:

Підприємець звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Товариства 645 904 грн. боргу з виплати роялті за період з жовтня 2012 року по 12 вересня 2014 року на підставі ліцензійного договору про надання дозволу на використання знака для товарів і послуг від 03.12.2012 № 12/12 (далі - Ліцензійний договір), 278 085 грн. пені та 3 % річних у сумі 21 684 грн., а всього 945 673 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 26.05.2015 (суддя Подоляк Ю.В.) позов задоволено частково: з Товариства на користь Підприємця стягнуто 637 121,26 грн. основного боргу, 24 398,30 грн. пені та 3 % річних у сумі 21 468,61 грн.

Прийняте місцевим судом рішення з посиланням на приписи статей 525, 526, 533, 599, 611, 612, 625, 492, 494, 495 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 192, 193, 232 Господарського кодексу України, статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" мотивовано невиконанням Товариством своїх зобов'язань щодо виплати винагороди (роялті) за використання торговельної марки "ІНФОРМАЦІЯ_1" за період з листопада 2012 року по 12 вересня 2014 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2015 (колегія суддів у складі: Сотніков С.В. - головуючий суддя, судді Верховець А.А., Гарник Л.Л.) рішення суду першої інстанції від 26.05.2015 зі справи скасовано в частині стягнення основного боргу, пені, 3 % річних та в цій частині прийнято нове рішення про стягнення 33 123,42 грн. основного боргу та 3 % річних у сумі 2 081,42 грн. У решті рішення місцевого суду залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції з посиланням на приписи статей 525, 526, 610, 611, 625, 627, 628, 629 ЦК України та статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано невиконанням Товариством своїх зобов'язань щодо виплати винагороди (роялті) за використання торговельної марки "ІНФОРМАЦІЯ_1" за період з листопада по грудень 2012 року, тоді як через відсутність реалізації Товариством маркованого відповідним позначенням товару, від чого безпосередньо залежить сума ліцензійних платежів, позовні вимоги за період з 01 січня 2013 року є безпідставними.

У касаційній скарзі Підприємець просить Вищий господарський суд України постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати внаслідок її прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та наполягало на обґрунтованості прийняття зі справи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Підприємця.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши присутніх представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим господарським судом у справі встановлено, що:

- Підприємець є співвласником знака для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" за свідоцтвом України на знак для товарів і послуг від 15.06.2004 НОМЕР_1 стосовно товарів 5, 29, 30 класів Міжнародної класифікації товарів і послуг (далі - МКТП), для яких його зареєстровано;

- Підприємцем, суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_7, фізичною особою ОСОБА_8 (далі - Ліцензіар) і Товариством (далі - Ліцензіат) укладено Ліцензійний договір, за умовами якого Ліцензіар як власник торговельної марки, надав Ліцензіату за винагороду ліцензію на використання знака на умовах цього Ліцензійного договору;

- відповідно до пункту 1.2 Ліцензійного договору знак передається для використання при виготовленні та/або продажу товару Ліцензіатом від власного імені за наступними класами МКТП:

· клас МКТП 5: бактеріальні препарати на лікарські та ветеринарні потреби; бактеріологічні культури, що належать до 5 класу; бактеріологічні препарати на лікарські та ветеринарні потреби; білкові препарати на лікарські потреби; біологічні препарати ветеринарні; біологічні препарати лікарські; дієтичні напої лікарські; дієтичні речовини на лікарські потреби; дієтичні харчові продукти лікарські; ліки для людини; лікувальні напої; поживні домішки лікарські; продукти для лікарського харчування; клас МКТП

· клас МКТП 29: йогурт, кефір, молоко; молочні напої (з перевагою молока); молочні продукти;

· клас МКТП 30: закваски.

- за умовами Ліцензійного договору знак - це знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" ("ІНФОРМАЦІЯ_1"), зареєстрований Державним департаментом інтелектуальної власності; свідоцтво - отримане Ліцензіаром свідоцтво України на знак для товарів і послуг від 15.06.2004 НОМЕР_1 та рішення Державного департаменту інтелектуальної власності від 27.08.2007 № 5517, про що здійснено публікацію в Офіційному бюлетені "Промислова власність" № 13 за 2007 рік, для 5, 29, 30 класів МКТП, власником якого є Ліцензіар;

- згідно з пунктом 2.1 Ліцензійного договору за права, отримані за цим договором, Ліцензіат сплачує Ліцензіару винагороду у вигляді роялті, розмір яких встановлюється в протоколах (додатках до договору) на кожний звітний період щомісячно до 15 числа місяця, що слідує за періодом, за який проводиться оплата;

- пунктом 2.2 Ліцензійного договору встановлено, що загальна сума договору (вартість ліцензії), складає суму всіх платежів, передбачених пунктом 2.1 даного договору, за весь строк його дії;

- відповідно до пункту 4.2 Ліцензійного договору Ліцензіат зобов'язався, зокрема, своєчасно сплачувати винагороду Ліцензіару у відповідності до статті 2 цього договору;

- згідно з пунктом 7.1 Ліцензійного договору він набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2021;

- у Протоколі погодження суми роялті за період з 03.01.2012 до 31.12.2012 (додаток № 1 до Ліцензійного договору) сторони погодили, що місячний розмір роялті дорівнює:

· на період з 03.01.2012 до 31.12.2012 - 2 200 доларів США без ПДВ;

· починаючи з 01.01.2013 щомісячний платіж дорівнює 10 % від ціни реалізації виробника, але не менше:

o 2-й рік промислового виробництва - 3 200 доларів США без ПДВ;

o 3-й рік промислового виробництва - 5 000 доларів США без ПДВ.

Зазначена сума роялті виплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день розрахунку. Співвідношення виплат наступне: ОСОБА_8 - 45 %, ОСОБА_2 - 45 %, ОСОБА_7 - 10 %;

- рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.03.2013 зі справи № 2-4829/12 за позовом ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_7 до Товариства про розірвання Ліцензійного договору, стягнення заборгованості, пені та збитків - у задоволенні позову відмовлено;

- рішенням Апеляційного суду Київської області від 12.09.2014 зі справи № 2-4829/12 назване рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.03.2013 скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_7 до Товариства задоволено частково: стягнуто з Товариства заборгованість зі сплати роялті за період з квітня по жовтень 2012 року за Ліцензійним договором на користь ОСОБА_9 55 391 грн., на користь ОСОБА_2 - 55 391 грн., на користь ОСОБА_7 - 12 309 грн., а всього 123 092 грн., пеню на користь ОСОБА_9 - 32 380 грн., на користь ОСОБА_2 - 32 380 грн., на користь ОСОБА_7 - 7 195 грн., а всього 71 957 грн. Ліцензійний договір розірвано. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено;

- відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо виплати винагороди (роялті) за використання спірної торговельної марки за період з листопада 2012 року по вересень 2014 року;

- за розрахунком суду заборгованість відповідача внаслідок порушення договірних зобов'язань щодо сплати передбаченої Ліцензійним договором винагороди (роялті) за використання спірної торговельної марки за період з листопада 2012 року до 12 вересня 2014 року становить 637 121,26 грн.;

- стягненню підлягають також 3 % річних у сумі 21 468,61 грн. за період з 15 грудня 2012 року по 03 лютого 2015 року, а також 24 398,30 грн. пені за період прострочення з 15 лютого 2014 року по 03 лютого 2015 року;

- з боку відповідача відсутні докази його звернення до позивача з приводу передачі науково-технічної документації, необхідної для виробництва товару та докази звернення до позивача з приводу замовлення щодо поставки необхідної сировини (субстанції), необхідної для виготовлення (виробництва) товару, визначеного умовами договору, а саме - лікарських засобів, вироблених під спірним знаком із сировини (субстанції), придбаної Ліцензіатом у Ліцензіара; відповідачем не доведено наявності у нього технічних засобів (промислових потужностей) спроможних виготовляти лікарський засіб та наявність відповідних дозволів на його виготовлення.

Апеляційним господарським судом у справі додатково встановлено, що:

- відповідно до пункту 4.1 Ліцензійного договору Ліцензіар зобов'язаний надавати Ліцензіату науково-технічну документацію, необхідну для виробництва товару та використання ліцензії на основі окремого договору;

- відповідно до протоколу погодження суми роялті за період з 03.01.2012 до 31.12.2012 (додаток № 1 до Ліцензійного договору) він є підставою для проведення оплати згідно Ліцензійного договору на період його дії;

- у період з 03.01.2012 до 31.12.2012 розмір роялті не залежить від будь-яких обставин та складає 2 200 доларів США без ПДВ;

- починаючи з 01.01.2013 щомісячний розмір роялті обраховується в залежності від обсягів реалізації відповідачем товару із використанням названої торговельної марки та складає 10 % від суми такої реалізації;

- обґрунтованою є вимога Підприємця з отримання ліцензійних платежів за період з листопада по грудень 2012 року в загальній сумі 1 980 доларів США, що складає 45 % від загального платежу за вказаний період та підлягає сплаті на користь ОСОБА_2 згідно з умовами протоколу погодження суми роялті за період з 03.01.2012 до 31.12.2012 (додаток № 1 до договору);

- з відповідача підлягає стягненню 3 % в загальній сумі 124,42 долара США;

- станом на дату подання даного позову офіційний курс гривні до долара США становив 1 672,8929 гривні за 100 доларів;

- сума боргу та 3 % річних у загальному розмірі складає 2 104,42 долара США, що дорівнює 35 204,84 грн.;

- відсутні докази використання Товариством ліцензованої торговельної марки з 01.01.2013 шляхом реалізації маркованого товару, від чого залежить обрахування суми ліцензійних платежів;

- відсутні докази виконання позивачем вимог пункту 4.1 Ліцензійного договору та передачі відповідної науково-технічної документації, необхідної для виробництва товару на підставі окремого договору.

Отже, суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дав необхідну оцінку, з дотриманням наведених норм матеріального та процесуального права, беручи до уваги Ліцензійний договір та його визначення терміну "товар" (лікарські засоби, вироблені під торговельною маркою "ІНФОРМАЦІЯ_1" з сировини (субстанції), придбаної Ліцензіатом у Ліцензіара), дослідивши зміст Ліцензійного договору (в тому числі й щодо умов виникнення у Товариства обов'язку з виплати роялті), встановивши відсутність доказів виготовлення відповідачем товару під спірною торговельною маркою та доказів використання згаданої торговельної марки з 01.01.2013 шляхом реалізації відповідного товару, оцінивши фактичні обставини, пов'язані з виконанням сторонами Ліцензійного договору, перевіривши стан розрахунків учасників спірних взаємовідносин, -

дійшов обґрунтованих висновків щодо необхідності стягнення з відповідача простроченої заборгованості в сумі 33 123,42 грн. та 3 % річних у сумі 2 081,42 грн.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у оскаржуваній постанові апеляційного суду. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідає встановленим ним фактичним обставинам, прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2015 зі справи № 911/416/15 залишити без змін, а касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.

Суддя В.Селіваненко

Суддя Б.Львов

Суддя В.Палій