Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2015 року Справа № 904/3335/14

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Студенця В.І.,

розглянувши

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2014 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 р.

у справі № 904/3335/14 господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Міського комунального підприємства "Дніпропетровські

міські теплові мережі"

про стягнення 112 732 190,23 грн.

за участю представників:

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" - Кость О.Г.;

МКП "Дніпропетровські міські теплові мережі" - не з'явилися;

в с т а н о в и л а :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом та просило суд стягнути з відповідача - Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" 112 732 190,23 грн., у т.ч. 101 419 736,07 грн. заборгованості, 1 225 569,24 грн. збитків від інфляції, 2 379 117,83 грн. процентів річних та 7 669 127,09 грн. пені.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань в частині здійснення остаточного розрахунку за поставлений йому природний газ відповідно до умов договору № 13/3345-БО-4 від 28.12.2012 р. (т.1 а.с.2-4).

Відповідач у справі - МКП "Дніпропетровські міські теплові мережі" у запереченнях на позов заявлені вимоги в частині стягнення основного боргу визнає, при цьому, у задоволенні вимог про стягнення пені, процентів річних та збитків від інфляції просить відмовити (т.1 а.с.56-63).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2014 р. позов задоволено частково. Відповідно до рішення суду з відповідача на користь позивача 101 419 736,07 грн. заборгованості, 1 225 569,24 грн. збитків від інфляції, 2 379 117,83 грн. процентів річних та 3 834 563,55 грн. пені. В іншій частині позовних вимог відмовлено (т.6 а.с.33-35).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання в установлений договором строк в частині здійснення остаточних розрахунків за поставлений йому природний газ;

- договором встановлена відповідальність за порушення взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого газу у вигляді пені, вимоги про стягнення якої обґрунтовано заявлені позивачем. При цьому, суд першої інстанції, користуючись правом, наданим йому відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, зменшив розмір пені, що підлягає стягненню, на 50 %.

- за порушення виконання грошових зобов'язань ст. 625 ЦК України встановлено відповідальність у вигляді зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням інфляції та трьох процентів, у зв'язку з чим вимоги позивача у цій частині мотивовані.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2014 р. змінено. Зменшено розмір основного боргу, що підлягає стягненню, на 10 804 683,50 грн. В цій частині провадження припинено, у зв'язку зі сплатою відповідачем вказаної суми до заявлення позову (т.6 а.с.116-118).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення пені, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати в цій частині, а позовні вимоги задовольнити.

Вимоги касаційної скарги мотивовані неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (т.7 а.с.3-15).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції під час вирішення спору у справі по суті заявлених вимог та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку відповідно встановлені наступні обставини.

28.12.2012 р. між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/3345-БО-4, згідно п.1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (надалі газ), на умовах даного договору.

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку за цим договором щодо здійснення остаточних розрахунків за поставлений газ.

Укладений сторонами договір, в силу ст.ст. 173-175 ГК України, є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань.

Відповідно до п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 100 037,000 тис. куб.м., у тому числі в узгодженій кількості по місяцях кварталів.

Згідно п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

При цьому, п. 3.4 Договору визначено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

У п. 5.1 договору сторони погодили, що ціна (граничний рівень ціни) на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ).

Згідно із п. 5.2. договору ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 3 509,00 грн. безз урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3 884,78 грн., крім того ПДВ 20% - 776,96 грн., всього з ПДВ 4 661,74 грн.

В платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору в порядку календарної черговості виникнення заборгованості (п. 6.3 договору).

За умовами укладеного сторонами договору, відповідач взяв на себе зобов'язання оплатити поставлений йому позивачем газ.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судами встановлено, що на виконання договору у 2013 році ПАТ "НАК "Нафтогаз України" поставило відповідачу природний газ в обсязі 36 230,411 тис. м3 на загальну суму 167 862 981,74 грн., що підтверджується актами приймання-передачі газу, які підписані представниками сторін без зауважень.

Порядок та строк оплати послуг погоджений сторонами в п. 6.1 договору, за яким оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

У той же час, відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково, внаслідок чого допустив заборгованість у розмірі 90 614 692,57 грн.

Суд першої інстанції, повністю задовольняючи позовну вимогу про стягнення 101 419 376,07 грн. основного боргу, не врахував ту обставину, що відповідачем до моменту подачі позову до суду було частково сплачено заборгованість у розмірі 10 804 683,50 грн.

Між тим, суд апеляційної інстанції зазначену обставину врахував та дійшов правильного висновку про обгрунтованість заявлених вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 90 614 692,57 грн. основної заборгованості за поставлений природний газ.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку щодо задоволення вимог про стягнення процентів та збитків від інфляції.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесена пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ч.4 ст.231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Договором передбачена відповідальність у випадку порушення строків оплати газу у вигляді пені, розмір якої рівний подвійній обліковій ставці НБУ (п. 7.2. договору).

Враховуючи зазначене, висновок судів про обгрунтованість вимог в частині пені правильний. Судами перевірено розрахунок пені, зроблений позивачем, та встановлено, що розмір пені, що підлягає стягненню, становить 7 669 127,09 грн.

Однак, ст. 233 ГК України надає право суду зменшувати розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Крім того, в силу ч. 2 вказаної норми, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення наведених норм кореспондуються з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, відповідно до якої господарському суду надано право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи положення вказаних норм та встановлені судами обставини, суди правомірно застосували п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та зменшили розмір пені, що підлягає стягненню, на 50 %.

За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 р. немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 р. у справі № 904/3335/14 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Студенець В.І.