Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року Справа № 912/1182/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Шевчук С.Р.,суддів:Владимиренко С.В. -доповідач, Запорощенка М.Д.,розглянув касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.11.2013р.та постановугосподарського суду Кіровоградської області від 09.09.2013р.у справі№ 912/1182/13 господарського суду Кіровоградської області за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Національна компанія холоду"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Національна компанія холоду"провизнання банкрутом

За участю представника скаржника: Соломонюка С.А., дов. №4 від 08.01.2014р.;

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 15.08.2013р. у справі №912/1182/13 прийнято до розгляду заяву про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Національна компанія холоду" (далі - боржник) в порядку ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон).

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 27.08.2013р. у даній справі за результатами підготовчого засідання порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Національна компанія холоду", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 09.09.2013р. у справі №912/1182/13 (суддя Поліщук Г.Б.), залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.11.2013р. (колегія суддів у складі головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Павловського П.П., Науменка І.М.), визнано ТОВ "Національна компанія холоду" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором ТОВ "Національна компанія холоду" призначено голову ліквідаційної комісії Губу Р.В., зобов'язано його вчинити певні дії.

Товариство з додатковою відповідальністю "ЖЛ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Кіровоградської області від 09.09.2013р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.11.2013р.

Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, проаналізувавши застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 08.01.2013р. на загальних зборах учасників (засновників) ТОВ "Національна компанія холоду" було прийнято рішення щодо припинення діяльності підприємства шляхом ліквідації, призначення ліквідаційної комісії, визначено порядок і строк ліквідаційної процедури (протокол № 2).

18.01.2013р. в Бюлетені державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №237 (2) опубліковано оголошення про припинення ТОВ "Національна компанія холоду". Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців №16385277 станом на 26.04.2013р. містить запис про перебування боржника в стані припинення підприємницької діяльності за рішенням засновників.

15.05.2013р. боржником було подано до Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області Державної податкової служби заяву про припинення платника податків за формою №8-ОПП.

Згідно Іпотечного договору №5507Z69 від 18.06.2007р. кредитору - Акціонерному товариству "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії в м. Кіровограді, було передано в іпотеку нерухоме майно балансовою вартістю 2519857,22грн. - комплекс та земельна ділянка, на якій він розташований в м.Кіровограді по вул. Виставочній, 12а, а також згідно договору застави №5513Z1 від 04.01.2013р. передано в заставу рухоме майно, загальною балансовою вартістю 247007,01грн., яке знаходиться в місті Кіровограді по вул. Виставочній, 12а.

Ліквідаційною комісією було проведено інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів та встановлено наявність майна боржника залишковою балансовою вартістю 3777575,28грн. та залишку коштів на розрахункових рахунках боржника в сумі 445,49грн. На підприємстві боржника обліковується дебіторська заборгованість в розмірі 81711,62грн., інші майнові активи відсутні, кредиторська заборгованість боржника становить 7218грн.

31.07.2013р. зборами засновників ТОВ "Національна компанія холоду" (протокол №5) було затверджено проміжний ліквідаційний баланс підприємства та виявлено неможливість товариства за рахунок вартості активів задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі.

Виходячи з наведених обставин справи, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для порушення провадження у справі про банкрутство та відкриття ліквідаційної процедури, оскільки ліквідаційною комісією ТОВ "Національна компанія холоду" дотримано порядок проведення досудової процедури ліквідації встановленої Цивільним та Господарським кодексами України, правомірно подано заяву за приписами ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ч.3 ст.110 Цивільного кодексу України та матеріалами справи підтверджено наявність ознак неплатоспроможності боржника.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи постанову місцевого господарського суду, спростував наведені апелянтом доводи про недотримання місцевим судом приписів ч.5 ст.60 Господарського кодексу України, зазначивши, що оскільки приписи наведеної норми є загальними та повинні застосовуватися при здійсненні процедури ліквідації боржника (затвердженні ліквідаційного балансу ліквідаційною комісією боржника за наявності коштів для задоволення всіх вимог кредиторів у процедурі самоліквідації) та поза межами судової процедури банкрутства. Однак, при встановленні згідно проміжного ліквідаційного балансу відсутності активів боржника для задоволення всіх вимог кредиторів, ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися до суду зі заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, а порушення провадження у справі про банкрутство судом означає введення спеціальної процедури ліквідації боржника та зумовлює переважне застосування судами спеціальних норм законодавства про банкрутство.

Крім того суд апеляційної інстанції послався на те, що згідно з особливостями провадження за ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачено обов'язкової перевірки податковим органом повноти та правильності складання проміжного ліквідаційного балансу, як обов'язкової передумови для порушення справи про банкрутство боржника за заявою голови ліквідаційної комісії (ліквідатора). Відтак, обґрунтованість порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язаний перевірити саме господарський суд.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки суди обґрунтовано встановили наявність необхідних та достатніх підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", враховуючи дотримання заявником усіх необхідних передумов для звернення до господарського суду, передбачених ст.ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, ч.5 ст.60 Господарського кодексу України.

Доводи скаржника щодо неправильності порушення провадження у справі про банкрутство на підставі ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в обґрунтування заявлених касаційних вимог щодо оскаржуваних судових актів спростовуються вірними висновками судів попередніх інстанцій, підтвердженими належними матеріалами справи.

Згідно зі ст.1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийнята у даній справі постанова апеляційного господарського суду, якою залишено без змін постанову місцевого господарського суду, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що у відповідності до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції, та не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови суду.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.11.2013р. у справі № 912/1182/13 - без змін.

Головуючий суддя:С. Шевчук Судді: С. Владимиренко М. Запорощенко