Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 року Справа № 905/3473/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівАлєєвої І.В., Кравчука Г.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1"на постановуДонецького апеляційного господарського судувід01.11.2016за скаргоюДержавного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1"на діїВідділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції Україниу справі№905/3473/15Господарського судуДонецької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гірничні машини"доДержавного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1"простягнення суми

за участю

- позивача:Дробот Н.В. (довіреність від 14.12.2016)- відповідача:Ігнатов С.Є. (довіреність від 08.09.2016),

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року Державне підприємство "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1" (далі - боржник) звернулося до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Нідченко Д.Є. відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ДВС), згідно якої просило визнати його дії незаконними та скасувати постанову ДВС від 25.05.2016 ЗВП № 51233374 про арешт коштів боржника (далі - постанова).

Скарга мотивована тим, що спірна постанова ДВС порушує права боржника та його працівників, оскільки рахунок, на який накладено арешт, використовується для виплати заробітної плати працівникам підприємства та допомоги з державного соціального страхування.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 23.08.2016 (суддя Бойко І.А.) скаргу задоволено частково, визнано дії головного державного виконавця Нідченко Д.Є. ДВС щодо арешту коштів боржника незаконними, визнано недійсною постанову ДВС в частині примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області від 25.01.2016 № 905/3473/15 в частині накладення арешту на рахунок № 26003011382402, який відкритий у ПАТ "Альфа-Банк" (далі-рахунок) та в частині накладення арешту на рахунки № 260413021335, № 260423011335, які відкриті в АТ "Державний ощадний банк України".

Оскарженою постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.11.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Дучал Н.М., судді Склярук О.І., Ушенко Л.В.) вказану ухвалу суду скасовано частково, скаргу боржника на дії ДВС задоволено частково, визнано незаконними дії головного державного виконавця ДВС щодо винесення постанови в частині примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області від 25.01.2016 № 905/3473/15 в частині накладення арешту на кошти на рахунках № 260413021335, № 260423011335, що відкриті в АТ "Державний ощадний банк України. Також визнано недійсною постанову ДВС в частині примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області від 25.01.2016 № 905/3473/15 в частині накладення арешту на кошти на рахунках № 260413021335, № 260423011335, що відкриті у АТ "Державний ощадний банк України". В іншій частині у задоволенні скарги відмовлено. Вказану ухвалу місцевого господарського суду в іншій частині залишено в силі.

У касаційній скарзі боржник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу, вказуючи на необґрунтованість доводів, викладених касаційної скарги, просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Представник ДВС у письмовому клопотанні просив відкласти розгляд касаційної скарги посилаючись на неможливість участі представника при її розгляді через велику кількість справ, які призначені на 15.03.2017, однак клопотання не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до приписів статті 1118 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга у випадках, передбачених пунктом другим частини першої статті 107 цього Кодексу, тобто на ухвалу місцевого господарського суду після її перегляду в апеляційному порядку та постанову апеляційного господарського суду, ухвалену за результатами апеляційного розгляду, а згідно частині першій статті 106 вказаного Кодексу це судові рішення про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби (п.21), розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття касаційної скарги до провадження Вищим господарським судом України.

Ухвалу про прийняття касаційної скарги у даній справі до провадження постановлено 01.03.2017, отже останнім днем процесуального строку розгляду касаційної скарги є 16.03.2017, що унеможливлює відкладення її розгляду 15.03.2017 із заздалегідь належним повідомленням ВДВС про наступне судове засідання, а відтак і унеможливлює задоволення вказаного клопотання, тому правових підстав для його задоволення немає.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Задовольняючи частково скаргу боржника, суд першої інстанції виходив з того, що дії ДВС в частині накладення арешту на грошові кошти боржника, які знаходяться на відповідних рахунках, що відкриті у банківських установах, є незаконними, відтак й спірна постанова ДВС є недійсною.

Апеляційний суд скасовуючи частково ухвалу суду першої інстанції та частково задовольняючи скаргу, свою постанову мотивував тим, що висновок суду про визнання незаконними дії ДВС та недійсною її постанови в частині накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунку є помилковим, оскільки боржник не подав доказів, які б свідчили про використання ним рахунку виключно для виплати заробітної плати працівникам підприємства, а даний рахунок боржник використовував і для інших платежів, не пов'язаних з виплатою заробітної плати.

Однак судові рішення прийнято при неповному з'ясуванні усіх обставин справи виходячи із наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання вищевказаного рішення Господарським судом Донецької області від 13.01.2016 у справі № 905/3473/1525.01.2016 видано відповідний наказ про стягнення з Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гірничні машини" 81 181 690,00 грн. основного боргу, 1 207 716,65 грн. 3 % річних.

01.04.2016 головним державним виконавцем ДВС винесено постанову ВП № 50665226 про відкриття виконавчого провадження за наказом № 905/3473/15 від 25.01.2016 Господарського суду Донецької області про стягнення з боржника на користь стягувача 81 181 690,00 грн. основного боргу, 1 207 716,65 грн. 3 % річних, 182 700,00 грн. судового збору.

25.05.2016 постановою головного державного виконавця ДВС приєднано виконавче провадження ВП № 50665226 до зведеного виконавчого провадження № 51233374, а також винесено постанову про арешт коштів боржника від 25.05.2016 ВП № 51233374, якою накладено арешт на кошти, що знаходяться зокрема на рахунках № 26003011382402, який відкритий у ПАТ "Альфа-Банк" (далі-рахунок) та в частині накладення арешту на рахунки № 260413021335, № 260423011335, які відкриті в АТ "Державний ощадний банк України".

Частиною першою статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції, що діяла на час прийняття спірної постанови ДВС, передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Приписами статті 57 цього Закону у тій же редакції встановлено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно статті 82 вказаного Закону у відповідній редакції, боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку (ч.2). Скарга у виконавчому провадженні подається у письмовій формі та має містити, зокрема, 1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; 2) повне найменування (ім'я) стягувача та боржника, їх місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; 3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); 4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму закону, яку порушено; 5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги (ч.7).

Із приписів наведених норм права вбачається, що незаконність дій має існувати на момент їх вчинення органом ДВС, тобто на момент вчинення відповідної дії відбуваються порушення відповідних приписів чинного законодавства, які б порушували права боржника.

У судовому засіданні суду касаційної інстанції представник боржника пояснив, що вже після накладення арешту на кошти оскарженою постановою ДВС боржник домовився із ПАТ "Альфа-Банк" використовувати вказаний вище рахунок № 26003011382402 для виплати заробітної плати працівникам підприємства.

Разом з тим, судами обох інстанцій не встановлено, чи використовувалися вказані вище рахунки саме на момент накладення на них арешту для виплати заробітної плати працівникам та здійснення інших соціальних виплат, із якими пов'язується заборона такого арешту, у зв'язку із чим неможливо дійти висновку про те, чи були дії ДВС незаконними.

Положеннями статті 65 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції, що діяла на час прийняття спірної постанови ДВС, передбачено, що державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача (ч.1).

Судами обох інстанцій не перевірено дотримання ДВС вказаних приписів норм права.

Таким чином обставини справи встановлено не повно.

Крім того, частково задовольняючи скаргу боржника суд першої інстанції не прийняв рішення відносно іншої частини його скарги.

У зв'язку з наведеним усі ухвалені судами судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи слід врахувати наведене та вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п. 3, 11110 ч.1, 11111 11112, Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.11.2016 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 23.08.2016 у справі №905/3473/15, скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді І.В. Алєєва

Г.А. Кравчук