Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 року Справа № 911/4713/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Воліка І.М. (доповідача), Демидової А.М., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "ЛідАгро" на рішеннявід 23.07.2015господарського суду Київської області та на постанову від 17.11.2015Київського апеляційного господарського судуу справі№ 911/4713/14 господарського суду Київської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛідАгро"доМаслівського аграрного технікуму ім. П.Х. Гаркавого Білоцерківського національного аграрного університетупростягнення 239689,13 грн.В судове засідання прибули представники сторін:позивачаГрицик Д.С (дов. від 05.01.2016 № б/н); відповідачаКоломієць В.М. - директор; Стукаленко О.Т. (дов. від 03.03.2016 № 041);ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛідАгро" (надалі - ТОВ "ЛідАгро") звернулося до господарського суду з позовом до Маслівського аграрного технікуму ім. П.Х.Гаркавого Білоцерківського національного аграрного університету (надалі - Маслівський аграрний технікум) про стягнення 229 500,00 грн. заборгованості з оплати товару, отриманого за видатковою накладною № 258 від 30.10.2013, а також 1697,63 грн. 3% річних та 8491,50 грн інфляційних, зумовлених порушенням строків виконання грошового зобов'язання.

Справа розглядалась неодноразово.

За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду Київської області від 23.07.2015 у справі № 911/4713/14 (суддя Рябцева О.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 (колегія суддів: Гаврилюк О.М. - головуючий, судді - Майданевич А.Г., Сулім В.В.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, позивач - ТОВ "ЛідАгро" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 та рішення господарського суду Київської області від 23.07.2015 скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами порушено норми процесуального та матеріального права, і зокрема, ст. ст. 202, 205, 509, 526, 639, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 174, 173, 193, 181 Господарського кодексу України, з урахуванням яких не надано належної правової оцінки обставинам справи щодо поставки товару у спрощений спосіб, що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу позивача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваних судових актів.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача про стягнення заборгованості у сумі 229 500,00 грн., за поставлений карбамід у кількості 54 тонни на підставі видаткової накладної №258 від 30.10.2013.

Судами становлено, що відповідно до видаткової накладної № 258 від 30.10.2013 на поставку карбаміду у кількості 54 тонни на суму 229 500,00 грн., в тому числі ПДВ - 38 250,00 грн., постачальником значиться позивач, а покупцем відповідач. При цьому відповідач факт отримання 54 тон карбаміду заперечував, посилаючись на відсутність у вказаній накладній відомостей про довіреність на відпуск товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318 (яка діяла станом на 30.10.2013), сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Відповідно до пункту 13 Інструкції, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей.

При цьому у пункті 3 Інструкції визначено, що бланки довіреностей (додаток 1) видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей (додаток 2), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною.

Так, з оригіналу Книги обліку довіреностей за 2013 рік, наданої позивачем у судовому засіданні для огляду, судом встановлено, що довіреність на відповідальну посадову особу Маслівського аграрного технікуму на отримання від ТОВ "ЛідАгро" засобів захисту рослин-карбамід, в кількості 54 тонни в 2013 року не видавалася. Позивачем також не надано до суду довіреність на одержання цінностей, яку повинен був видати відповідач довіреній особі і яка залишається у постачальника (позивача) при відпуску товару.

Враховуючи зазначені обставини, суд дійшов висновку щодо не доведеності позивачем факту передання товару (54 тон карбаміду) уповноваженій особі відповідача.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до довідки Кагарлицької об'єднаної державної фінансової інспекції від 21.04.2015 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Маслівського аграрного технікуму ім. П.Х. Гаркавого Білоцерківського національного аграрного університету за період з 01.01.2012 по 30.01.2015, в бухгалтерському обліку Маслівського аграрного технікуму по розрахунках з ТОВ "ЛідАгро" станом на 01.11.2013, 01.01.2014, 01.01.2015 та станом на 31.01.2015 рахувалась кредиторська заборгованість у сумі 229 500,00 грн.: - за мінеральне добриво карбамід в кількості 54 тонни на суму 191 250,00 грн., ПДВ - 38 250,00 грн. Також з довідки вбачається, що до перевірки було надано товарно-транспортну накладну від 30.10.2013 на перевезення карбаміду в кількості 54 тонни легковим автомобілем Ланос Део, № НОМЕР_1 (авто перевізник ФОП ОСОБА_1.), в якій немає відміток про одержання вантажу Маслівським аграрним технікумом.

Разом з тим, до матеріалів справи долучено товарно-транспортна накладна № Р258 від 30.10.2013, відповідно до якої перевізником ФОП ОСОБА_2. (водій - ОСОБА_2.) автомобілем DAF XLRTE 47XSOE694433 державний номер НОМЕР_2 доставлено з пункту навантаження в с. Ківшовата в пункт розвантаження с. Маслівка вантаж (карбамід) в кількості 54 тонни в тарі по 800 кг, проте на даній накладній також відсутні будь-які підписи та печатка зі сторони Маслівського аграрного технікуму.

Також, у довідці Кагарлицької об'єднаної державної фінансової інспекції від 21.04.2015 зазначено, що директором ТОВ "ЛідАгро" на вимогу фінансової інспекції надані пояснення стосовно того, що у вищезазначеній товарно-транспортній накладній відсутня відмітка про отримання вантажу покупцем (відповідач), з посиланням на те, що при поставці карбаміду бухгалтером було допущено помилку (невірно вказаний автомобіль), а надану на заміну з вірно вказаними даними покупець не повернув.

Відповідно до даних складського обліку відповідача станом на 01.10.2013 мінеральні добрива карбамід в кількості 54 тонни на суму 191 250,00 грн. прийнято ТОВ "ЛідАгро" в склад за накладною № 258 від 30.10.2013 та оприбутковано на рахунок № 201/4 "Сировина і матеріали", що підтверджується звітом рахунку №201/4 за жовтень 2013 року, складеного та підписаного ОСОБА_3

Згідно з даних складського обліку станом на 01.11.2013 мінеральні добрива карбамід в кількості 54 тонни на суму 191 250,00 грн. списано зі складу, що підтверджується звітом рахунку № 201/4 за листопад 2013 року, складеним та підписаним ОСОБА_3

Відповідно до довідки Кагарлицької об'єднаної державної фінансової інспекції від 21.04.2015, карбамід у кількості 54 тонни на суму 191 250,00 грн. було списано на витрати по рослинництву (рахунок № 822/4 "Витрати підсобних сільськогосподарських підприємств, рослинництво").

Крім цього, факт списання вищезазначеного товару підтверджується Актом на списання № 1 від 31.10.2013, підписаним комісією у складі: ОСОБА_4, ОСОБА_5., ОСОБА_6. та ОСОБА_3

З листа ОСОБА_3 від 31.10.2013 на ім'я виконуючого обов'язки директора відповідача Коломійця В.М. вбачається, що він просить списати з нього, як з підзвітної особи товар, який так і не поступив на склад, але був оприбуткований ним згідно з видатковою накладною № 258 від 30.10.2013. У поясненнях від 14.04.2015 ОСОБА_3. також підтвердив факт не поставки товару на склад.

Згідно з меморіальним ордером № 24 від 15.06.2015, складеним на підставі бухгалтерської довідки № 3 від 15.06.2015, складеної з метою коригування витрат, понесених Маслівським АТ БНАУ ім. П.Х. Гаркавого в листопаді 2013 року згідно накладної № 258 від 30.10.2013 за товар - карбамід в кількості 54 тони, та внесення уточнень у проводку сума оборотів складає 420 750,00 грн., дебетовому рахунку № 201/4 відповідає кредитовий рахунок № 822/4 на суму 191 250,00 грн., дебетовому рахунку № 675 відповідає кредитовий рахунок № 201/4 на суму 191 250,00 грн., кредитовому рахунку № 675 відповідає кредитовий рахунок №641/1 на суму 38 250,00 грн. Згідно з реєстром виданих та отриманих податкових накладних відповідача господарська операція від 30.10.2013 на загальну суму 229 500,00 грн. внесена ним до податкового кредиту.

У червні 2015 року позивачем були усунуті порушення, зазначені в довідці Кагарлицької ОДФІ від 21.04.2015 щодо коригування в обліку витрат по рослинництву на суму 191 250,00 грн., а також ПДВ на суму 38 250,00 грн., що підтверджується бухгалтерською довідкою, розрахунком пені за несвоєчасне виконання податкових зобов'язань, уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з самостійним виправленням виявлених помилок та розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д 5).

За встановлених обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що допущені порушення ведення бухгалтерського обліку відповідачем не можуть бути підтвердженням факту поставки товару, зазначеного у видатковій накладній № 258 від 30.10.2013, оскільки факт поставки не підтверджено належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

З огляду вищевикладеного, доводи, викладені в касаційній скарзі не знайшли підтвердження.

Колегія суддів Вищого господарського суду України на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи судами попередніх інстанцій, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права, погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій та не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішення та постанови у даній справі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛідАгро" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 та рішення господарського суду Київської області від 23.07.2015 у справі № 911/4713/14 залишити без змін.

Головуючий, суддя І.М. Волік

Судді : А.М. Демидова

С.Р. Шевчук