Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 року Справа № 910/30229/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддів:Поляк О.І. (доповідач) Бакуліна С.В. Грейц К.В.розглянувши у відкритому судовому засіданніТовариства з обмеженою відповідальністю "Рада"на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 04.02.2016у справі № 910/30229/15 господарського судуміста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рада"доПублічного акціонерного товариства "Київенерго"провизнання припиненими з 26.04.2014 зобов'язань по договору на постачання теплової енергії у гарячій водіза участю представників:

позивача: Коршун О.А., дов. б/н від 06.01.2016;

відповідача: не з'явились;

Встановив:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.2016 у справі №910/30229/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада" до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про визнання припиненими з 26.04.2014 зобов'язань по договору на постачання теплової енергії у гарячій воді відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рада" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2016 у справі №910/30229/15 скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2016 (судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І., Отрюх Б.В.) у справі №910/30229/15 повернуто без розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада" з доданими до неї документами на підставі п.п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України. Ухвала мотивована тим, що скарга подана без надання належних доказів про сплату судового збору у встановленому розмірі.

Не погоджуючись з ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Рада" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції приписів ст. 4 Закону України "Про судовий збір" просить її скасувати, справу направити до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного перегляду.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

У призначене судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача своїм процесуальним правом на участь у призначеному судовому засіданні не скористався.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 94 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Порядок сплати та розміри ставок судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон).

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Таким чином, судовий збір завжди вираховується (справляється) виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на час звернення з відповідною заявою або скаргою до суду у відповідному році станом на 1 січня.

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, остання подана 26.01.2016 року, відтак, судовий збір за подання апеляційної скарги має вираховуватись виходячи з розміру мінімальної заробітної плати встановленої на 1 січня 2016 року, а саме в сумі 1378 грн (стаття 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік"), при цьому, оскільки предметом позову у даній справі є немайнова вимога, то ставка судового збору становить її один розмір (п.п. 2 п. 2 ч.2 ст.4 Закону).

Скаржником зазначено, що при поданні позовної заяви немайнового характеру, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рада" помилково сплатило судовий збір у розмірі 1378 грн, що відповідало розміру мінімальної заробітної плати станом на 01.12.2015. Однак, позивач виходячи з приписів частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" мав сплатити 1218 грн (розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2015). Таким чином, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про повернення апеляційної скарги з підстав сплати судового збору в меншому розмірі ніж встановлено законом.

Однак, колегія суду касаційної інстанції не погоджується з такими доводами касаційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 4 п. 2 частини 2 ст. 4 Закону, у редакції, що діє з 01.09.2015 року, ставка судового збору, що підлягає сплаті за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду, становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Підпунктом 2 пункту 2 статті 4 Закону, у редакції, що діє з 01.09.2015 року, зокрема, встановлена ставка, що підлягала сплаті при поданні до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, помилкова сплата суми судового збору за подання позовної заяви жодним чином не впливає на правильність вирахування суми судового збору за подання апеляційної скарги, оскільки сама по собі сума судового збору, сплачена за подання позовної заяви, не є складовою встановленої ставки, що підлягає сплаті при поданні апеляційної скарги, передбаченої п.п. 2 п.2 ч. 2 ст. 4 Закону.

Ставка в розумінні частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" є встановлена величина, яка залишається незмінною, однак сума мінімальної заробітної плати завжди є змінною і її розмір залежить від того, в якому році заявник чи скаржник звертається з відповідною заявою або скаргою до суду.

Відтак, сума судового збору за подання апеляційної скарги має справлятись за формулою: 1378 х 110%, що становить 1515,80 грн, де 1378 грн - один розмір мінімальної заробітної плати (ставка, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, що є незмінною), встановленої у січні 2016 року, 110% - відсоткове співвідношення.

Однак, згідно платіжного доручення від 21.01.2016 №7962, доданого до апеляційної скарги, судовий збір Товариством з обмеженою відповідальністю "Рада" сплачено в сумі 1 339,80 грн, тобто в меншому розмірі, ніж встановлено Законом, в зв'язку з чим апеляційна інстанція дійшла обґрунтованого висновку про повернення апеляційної скарги.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада" та скасування ухвали Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2016 у справі №910/30229/15 Господарського суду міста Києва відсутні.

В силу ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2016 у справі №910/30229/15 Господарського суду міста Києва залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2016 у справі №910/30229/15 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді С.В. Бакуліна

К.В. Грейц