Історія справи

Постанова ВГСУ від 14.03.2017 року у справі №922/465/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 року Справа № 922/465/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Малетича М.М.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 грудня 2016 року

у справі № 922/465/16

господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор"

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

про стягнення 285 989,44 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Маслова О.Г.

від відповідача: Гриб Ю.М.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор" звернулося до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", в якому після збільшення суми позовних вимог просило стягнути з відповідача 285 989,44 грн. пені за порушення строків виконання доручень на переказ готівки.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29 серпня 2016 року (склад колегії суддів: Усатенко І.В. - головуючий, Демидов В.О., Привалов А.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 грудня 2016 року (склад колегії суддів: Коротун О.М., - головуючий, Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.), позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк на користь ТОВ "Рибоконсервний завод "Екватор" 253 670,96 грн. пені. В іншій частині позову відмовлено.

Господарські суди попередніх інстанцій визнали доведеними обставини порушення відповідачем умов укладеного між сторонами у справі договору банківського рахунку № РК-05-1/2/175 від 02 квітня 2012 року та прострочення зобов'язань з виконання поданих позивачем платіжних доручень на переказ коштів в національній та іноземній валюті. При цьому, за висновком судів, відповідно до вимог чинного законодавства та умов укладеного між сторонами у справі договору банківського рахунку № РК-05-1/2/175 від 02 квітня 2012 року подані позивачем відповідачу платіжні доручення мали бути виконані банком в день їх надходження, чого банком здійснено не було. Станом на дату подання платіжних доручень на рахунку позивача було достатньо грошових коштів для виконання платіжних доручень та у листуванні з позивачем відповідач визнавав свою вину у невиконанні платіжних доручень, у зв'язку з чим суди дійшли висновку про те, що відповідач за порушення строків виконання доручень клієнта на переказ коштів зобов'язаний відповідно до вимог закону сплатити позивачу пеню, розрахунок якої, за висновком суду, здійснено позивачем з невірним визначенням періодів прострочення виконання платіжних доручень. Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, здійснив перерахунок суми пені по кожному платіжному дорученню без урахування як дати подання платіжних доручень, так і дати їх виконання (чи дати відкликань доручень позивачем) в період прострочення та задовольнив позовні вимоги частково. Крім того, суди зазначили про відсутність жодних підстав для зменшення розміру пені за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань.

Не погодившись із зазначеними рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 29 серпня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 грудня 2016 року і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 02 квітня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (банк, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор" (клієнт, позивач) укладено договір банківського рахунку № РК-05-1/12/175 (далі за текстом - договір), за умовами п.п. 1.1., 1.3., 1.4. якого банк на підставі зави клієнта, встановленої форми, відкриває клієнту поточні(-ий) рахунки(-ок) в національній та/або іноземній валютах та здійснює його розрахунково-касове обслуговування відповідно до ліцензії наданої банку, тарифів, законодавства України. Банк та клієнт домовились, що дія цього договору рівною мірою поширюється на всі поточні рахунки, відкриті клієнту у банку. Типові умови відкриття та обслуговування поточного рахунку, а також права та обов'язки сторін, встановлюються: Загальними умовами надання банківських послуг юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, затвердженими рішенням правління банку № 106/1 від 25 березня 2011 року (зі змінами та доповненнями); Порядком здійснення розрахунків за допомогою платіжних карток міжнародних платіжних систем та правила користування картками, затвердженими рішенням Правління банку № 42 від 01 лютого 2011 року (зі змінами та доповненнями) якщо інше не передбачено умовами договору.

В подальшому між сторонами було укладено ряд договорів про внесення змін до договору № РК-05-1/2/175 від 02 квітня 2012 року, якими змінювались тарифи та розміри комісійної винагороди банку за надані клієнту послуги.

Договором також було передбачене дистанційне розрахункове обслуговування (розділ 4 договору). Відповідно до п. 4.2. договору клієнт за допомогою каналів обслуговування дистанційного розрахункового обслуговування (далі - комплекс) може здійснювати операції за рахунками на підставі електронних документів, включаючи створення, підписання та пересилання електронних документів, отримувати від банку банківські виписки та іншу інформацію про рух коштів за рахунками, а також отримувати інші послуги, передбачені документацією комплексу. Сторони підтверджують, що будь-які електронні документи, створені за допомогою комплексу та підписані електронним цифровим підписом, матимуть для сторін однакову юридичну силу з паперовими документами, підписаними власноруч.

Відповідно до умов договору позивач надав відповідачу для перерахування грошових коштів з його рахунків, відкритих в ПАТ "Промінвестбанк", на рахунки його контрагентів в інших банках 30 (тридцять) платіжних доручень в національній валюті на загальну суму 23 029 396,78 грн., а саме платіжні доручення:

- № 5068 від 12 лютого 2016 року на суму 289 000,00 грн. (одержано банком 16.02.2016);

- № 5075 від 15 лютого 2016 року на суму 1 240 000,00 грн. (одержано банком 15.02.2016);

- № 5076 від 15 лютого 2016 року на суму 2 000 000,00 грн. (одержано банком 15.02.2016);

- № 5077 від 15 лютого 2016 року на суму 3 623 000,00 грн. (одержано банком 15.02.2016);

- № 5078 від 15 лютого 2016 року на суму 24 564,95 грн. (одержано банком 15.02.2016);

- № 5079 від 15 лютого 2016 року на суму 1 576,39 грн. (одержано банком 15.022016);

- № 5080 від 15 лютого 2016 року на суму 1 372,06 грн. (одержано банком 15.02.2016);

- № 5081 від 15 лютого 2016 року на суму 2 561,55 грн. (одержано банком 15.02.2016);

- № 5082 від 15 лютого 2016 року на суму 3 794,52 грн. (одержано банком 15.02.2016);

- № 5083 від 15 лютого 2016 року на суму 7 600,00 грн. (одержано банком 15.02.2016);

-№ 5084 від 15 лютого 2016 року на суму 1 105,68 грн. (одержано банком 15.02.2016);

- № 5085 від 15 лютого 2016 року на суму 4 416,00 грн. (одержано банком 15.02.2016);

- № 5086 від 15 лютого 2016 року на суму 11 450,00 грн. (одержано банком 15.02.2016);

- № 5087 від 15 лютого 2016 року на суму 1 340,40 грн. (одержано банком 15.02.2016);

- № 5088 від 15 лютого 2016 року на суму 12 459,83 грн. (одержано банком 15.02.2016);

- № 5090 від 15 лютого 2016 року на суму 20 000,00 грн. (одержано банком 15.02.2016);

- № 5091 від 16 лютого 2016 року на суму 12 951 000,00 грн. (одержано банком 16.02.2016);

- № 5092 від 16 лютого 2016 року на суму 25 825,00 грн. (одержано банком 16.02.2016);

- № 5096 від 18 лютого 2016 року на суму 209 870,40 грн. (одержано банком 18.02.2016);

- № 5097 від 18 лютого 2016 року на суму 400 000,00 грн. (одержано банком 18.02.2016);

- № 5098 від 18 лютого 2016 року на суму 500 000,00 грн. (одержано банком 18.02.2016);

- № 5099 від 19 лютого 2016 року на суму 250 000,00 грн. (одержано банком 19.02.2016);

- № 5113 від 22 лютого 2016 року на суму 50 000,00 грн. (одержано банком 22.02.2016);

- № 5114 від 22 лютого 2016 року на суму 50 000,00 грн. (одержано банком 22.02.2016);

- № 5122 від 23 лютого 2016 року на суму 1 100 000,00 грн. (одержано банком 23.02.2016);

- № 5123 від 24 лютого 2016 на суму 50 000,00 грн. (одержано банком 24.02.2016);

- № 5126 від 10 березня 2016 року на суму 100 000,00 грн. (одержано банком 10.03.2016);

- № 5127 від 10 березня 2016 року на суму 18 000,00 грн. (одержано банком 10.03.2016);

- № 5128 від 10 березня 2016 року на суму 61 400,00 грн. (одержано банком 10.03.2016);

- № 5131 від 11 березня 2016 року на суму 19 000,00 грн. (одержано банком 10.03.2016).

Крім того, позивач звернувся до банку з платіжними дорученнями в іноземній валюті:

- № 2 від 02 березня 2016 року на суму 50 000,00 доларів США,

- № 3 від 03 березня 2016 року на суму 251 200,00 доларів США,

- № 4 від 03 березня 2016 року на суму 198 800,00 доларів США,

- № 5 від 03 березня 2016 на суму 53 000,00 євро,

- № 8 від 28 березня 2016 року на суму 80 640,00 доларів США.

Як стверджує позивач, зазначені вище платіжні доручення не були виконані у встановлений чинним законодавством строк, у зв'язку з чим він звернувся до господарського суду з даним позовом про стягнення з відповідача 285 989,44 грн. пені за порушення строків виконання доручень на переказ готівки за зазначеними вище платіжними дорученнями.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частиною 3 статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження.

Відповідно до ч. 1 ст. 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Відповідно до п. 8.1. ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження, а у разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Пунктами 2.3., 2.4., 2.5., 3.2. Загальних умов надання банківських послуг юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, затверджених рішенням Правління ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" №106/1 від 25 березня 2011 року (далі - Умови), передбачено, що банк приймає до виконання розрахунковий документ виключно за умови, що: розрахунковий документ складений у встановленій банком формі з урахуванням вимог законодавства України, належним чином заповнений та підписаний клієнтом та містить усі реквізити, що вимагаються законодавством України та/або банком; сума коштів на поточному рахунку є достатньою для виконання розрахункового документу та сплати відповідної комісії банку, якщо інше прямо не передбачено в договорі банківського рахунку або іншому договорі послуг, укладеному між клієнтом та банком.

На прохання клієнта банк має право виконати прийняті Розрахункові документи, у разі наявності технічної можливості з боку банку, в межах коштів, що надійшли на поточний рахунок протягом операційного дня. Розрахункові документи клієнта, прийняті банком після закінчення операційного часу, виконуються в операційний час наступного операційного дня або у цей же операційний день за наявності технічної можливості здійснити їх виконання із оплатою цієї послуги відповідно до тарифів. Банк виконує протягом банківського дня електронні розрахункові документи клієнта, що відповідають вимогам законодавства України та відповідного договору банківського рахунка, та які надійшли до банку засобами комплексу протягом операційного часу банку, відповідно до вимог законодавства України та внутрішніх процедур банку щодо проведення відповідних розрахункових операцій за допомогою Комплексу.

Відповідно до Умов операційний день - частина банківського дня, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання та, за наявності технічної можливості, здійснюється їх обробка, передача та виконання. Тривалість операційного дня встановлюється наказом керівника банку та зазначається у внутрішніх документах банку. Операційний час - частина операційного дня, протягом якої від клієнтів приймаються документи на переказ і документи на відкликання, що повинні бути оброблені, передані та виконані банком протягом цього ж банківського дня. Тривалість операційного часу встановлюється наказом керівника банку та зазначається у внутрішніх документах банку. Операційний час встановлюється банком за видами валют та операцій, оприлюднюється на Інтернет-сторінці банку, а також шляхом розміщення оголошень в операційних та касових відділах банку та/або за допомогою Комплексу. Договором банківського рахунка може бути передбачений індивідуальний операційний час.

Судами встановлено, що згідно з офіційним Інтернет сайтом відповідача операційний день встановлено з 9:00 до 18:00; операційний час - з 9:00 до 16:30; час здійснення касових операцій - з 9:00 до 16:30; вихідні дні - субота, неділя.

Таким чином, як вірно зазначено судами, відповідно до наведених вище вимог чинного законодавства банк зобов'язаний виконати доручення клієнта банку, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження, якщо інше не погоджено між клієнтом та банком в договорі банківського рахунку, та за умови якщо розрахунковий документ складений у встановленій банком формі з урахуванням вимог законодавства України, належним чином заповнений і підписаний клієнтом, містить усі необхідні реквізити та на поточному рахунку клієнта є достатньо грошових коштів для виконання розрахункового документу та сплати відповідної комісії банку.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, в договорі банківського рахунку № РК-05-1/12/175 сторони не погоджували продовження строків виконання банком розрахункових документів, а тому подані до банку платіжні доручення мали бути виконані в день їх подання, будь-яких зауважень щодо форми складання платіжних доручень, які б могли бути причиною спричинити їх невиконання, банком позивачу не надано, станом на дату подання позивачем платіжних доручень на рахунку позивача, як клієнта ПАТ "Промінвестбанк", було достатньо грошових коштів для їх виконання, належних та допустимих доказів відсутності на рахунках позивача достатньої суми грошових коштів відповідачем не надано.

Однак, як встановлено судами, вказані вище платіжні доручення в національній валюті не були виконані відповідачем своєчасно. Крім того, відповідач порушив і строки виконання платіжних доручень в іноземній валюті. Так, зокрема платіжне доручення в іноземній валюті № 2 від 02 березня 2016 року було виконано банком 17 березня 2016 року, № 3, № 4, № 5 від 03 березня 2016 року були виконані 18 березня 2016 року та № 8 від 28 березня 2016 року було виконано 06 квітня 2016 року.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що обставини порушення відповідачем строків виконання розрахункових документів підтверджується наявним в матеріалах справи листуванням сторін, в якому відповідач визнавав свою вину у невиконанні платіжних доручень. При цьому, листи відповідача не містить жодних посилань на встановлені Національним Банком України в ПАТ "Промінвестбанк" обмежень на здійснення розрахунково-касових операцій, як і на те, що платіжні доручення клієнта не виконувались через недостатність коштів на його рахунку.

Встановивши наведені обставини, суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали доведеними обставини порушення відповідачем умов укладеного між сторонами у справі договору банківського рахунку № РК-05-1/2/175 від 02 квітня 2012 року та прострочення зобов'язань з виконання поданих позивачем в лютому-березні 2016 року платіжних доручень на переказ коштів в національній та іноземній валютах.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Відповідно до п. 32.2. ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що відповідач за порушення строків виконання доручень клієнта (позивача) на переказ грошових коштів зобов'язаний відповідно до вимог закону сплатити позивачу пеню, а позовні вимоги про стягнення пені у даній справі є обґрунтованими.

Згідно з п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Перевіривши заявлений позивачем до стягнення розмір пені, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що розрахунок пені здійснено позивачем з невірним визначенням періодів прострочення виконання платіжних доручень, у зв'язку з чим суд правильно здійснив перерахунок суми пені по кожному платіжному дорученню без урахування дати подання банку кожного платіжного доручення та дати його виконання (чи дати його відкликання позивачем) в період прострочення та задовольнив позовні вимоги частково, стягнувши з відповідача 253 670,96 грн. пені, з яких: 80 347,58 грн. - пеня за невиконання платіжних доручень у гривні та 173 323,38 грн. - пеня за невиконання платіжних доручень в іноземній валюті.

При цьому, твердження відповідача про те, що положення Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в України" не підлягають застосуванню до спірних правовідносин в частині нарахування та стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання за платіжними дорученнями в іноземній валюті є безпідставними, оскільки, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, норми чинного законодавства, зокрема ст. 99 Конституції України, ст.ст. 192, 533 ЦК України, а також п. 8.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та висновки Верховного суду України свідчать про те, що особа, яка порушила грошове зобов'язання визначене в іноземній валюті не звільняється від застосування до неї заходів відповідальності за таке порушення, вимоги про застосування яких мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного Банку України на день заявлення відповідної вимоги.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на неможливість виконання ним в лютому-березні 2016 року платіжних доручень позивача у зв'язку з встановленими в ПАТ "Промінвестбанк" обмеженнями згідно з постановою правління НБУ № 74/БТ віфд 15 лютого 2016 року "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до категорії проблемних", оскільки такі доводи не підтверджені жодними доказами. Крім того відповідно до ст. 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею та, відповідно, позивач не міг бути обізнаним про наявність жодних обмежень Національного банку України щодо виконання відповідачем платіжних доручень позивача.

Колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для зменшення розміру пені за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань з огляду на те, що зменшення розміру санкцій в розумінні п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України є правом суду, а не обов'язком та відповідачем в свою чергу не доведено та судами не встановлено наявності виняткових обставин, які могли бути підставою для зменшення розміру заявленої позивачем неустойки.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на необхідність зменшення пені у зв'язку з відсутністю у позивача збитків, оскільки, як вірно зазначено судами, відсутність у позивача збитків, спричинених невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, не є підставою для зменшення розміру пені з огляду на те, що дії, які були спрямовані на уникнення збитків були вчинені саме позивачем, зокрема, шляхом звернення до НБУ, Прем'єр-міністра України та Голови Харківської ОДА з листами щодо сприяння у вирішенні ситуації, що склалася між позивачем та відповідачем, та недопущення зупинки діяльності підприємства позивача. Саме через такі активні дії позивача, який турбувався про недопущення зупинки виробництва, вчиняв дії, направлені на уникнення понесення збитків, погашення заборгованості перед Державним бюджетом, й відбулося (фактично з порушенням строків) виконання відповідачем зобов'язань перед ним. Натомість відповідач не довів обставин вчинення ним невідкладних дій для уникнення заподіяння збитків.

Матеріали справи свідчать про те, що приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи. Переглядаючи справу повторно, в порядку ст.101 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте рішення без змін. Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права під час винесення оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 грудня 2016 року у справі № 910/465/16 залишити без змін.

Головуючий суддя І.А. Плюшко

Судді М.М. Малетич

С.С. Самусенко