Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 року Справа № 911/2866/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церквана постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2017у справі№ 911/2866/16 Господарського суду Київської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут"доКвартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церквапро стягнення 51260, 33 грн.

за участю представників: позивачаПалькевич Н.С. - предст., дов. від 30.12.16відповідача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належно)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква 40384,63 грн. заборгованості, 8199,69 грн. пені, 678,59 грн. трьох процентів річних та 1997,42 грн. інфляційних втрат. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за типовим договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2015/ТП-БО-20200068 від 25.08.2015 та приписами статей 525, 526, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач не надав відзив на позов та витребувані судом документи, не направив представника в судове засідання.

Відклавши розгляд справи за клопотанням відповідача, пересвідчившись у належному повідомленні відповідача про дату наступного судового засідання, суд першої інстанції розглянув спір за наявними матеріалами відповідно до приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.10.2016 (суддя Конюх О.В.) позов задоволено частково; стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" 40384,63 грн. основного боргу, 8199,69 грн. пені, 1956,11 грн. інфляційних втрат, 678,59 грн. процентів річних та 1378,00 грн. судового збору; в іншій частині вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2017 (судді: Чорна Л.В. - головуючий, Отрюх Б.В., Яковлєв М.Л.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначив, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права прийняв рішення за відсутності сторін, без їх участі та без пояснень відповідача. Також вважає, що суди невірно застосували норми матеріального права, не врахували, що фактичне споживання відповідачем природного газу здійснено понад обсяг бюджетних зобовязань та суми договору, укладеного відповідно до Закону України "Про здійснення державних закупівель", тобто, між сторонами склались фактично позадоговірні відносини, суди не застосували норми Бюджетного кодексу України та статтю 15 Закону України про фінансування Збройних Сил України, Порядок казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог за відсутності у відповідача відповідного фінансування. Крім того, відповідач зазначив, що суд невірно залишив без задоволення клопотання відповідача про наявність підстав для зменшення розміру пені з огляду на приписи статті 233 Господарського кодексу України, статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні та відзиві на касаційну скаргу позивач заперечив її доводи, вказавши, що відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення відповідача від зобов'язань оплатити одержаний газ; відповідач не надав доказів та не довів наявність виняткових обставин, що були б підставою для зменшення розміру пені.

Відповідач не скористався процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що 25.08.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" (постачальник), Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (газорозподільне/газотранспортне підприємство) та Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква (споживач) уклали Типовий договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2015/ТП-БО-2020068, за умовами якого постачальник постачає природний газ споживачеві в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором. Строк дії договору з дати підписання до 31.12.2015; договір вважається продовженим на кожний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії, або перегляд його умов (пункт 10.1 договору).

Відповідно до пункту 3.3 договору постачальник забезпечує постачання газу в пункти призначення в обсягах, підтверджених оператором, де передає газ споживачу. Послуги з постачання газу підтверджуються підписаним постачальником та споживачем актом приймання-передачі газу, що оформлюється на підставі акта про фактичний обсяг спожитого (протранспортованого) газу за розрахунковий період, складеного споживачем та газорозподільним/газотранспортним підприємством відповідно до пункту 2.5 договору (пункт 3.6 договору). Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником (пункт 3.9 договору).

Розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюється за цінами та тарифами, що встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (пункт 4.1 договору).

Згідно з пунктом 4.6 договору споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У випадку недоплати вартості послуг остаточний розрахунок здійснюється не пізніше 05 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до пункту 6.2.2 договору у разі порушення споживачем строків оплати, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Також суди встановили, що на виконання умов договору позивач та відповідач склали та підписали акти приймання-передачі природного газу від 31.10.2015 № КОЗ00003544 за жовтень на суму 20807,22 грн., від 30.11.2015 № КОЗ00005544 за листопад на суму 73803,63 грн. та від 31.12.2015 № КОЗ00008627 за грудень на суму 114188,27 грн., а всього на суму 208799,12 грн.

Відповідач розрахувався за одержаний газ частково, в розмірі 168414,48 грн, у зв'язку з чим його заборгованість склала 40384,63 грн.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд дійшов висновку відповідно до наявних матеріалів справи про те, що факт поставки газу у відповідному обсязі та у відповідні строки підтверджено належним чином, водночас, доказів здійснення розрахунків у відповідному розмірі відповідач не надав; позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат (з урахуванням перерахунку, здійсненого судом) ґрунтуються на умовах договору та приписах законодавства.

Переглядаючи судове рішення у повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції підтвердив обставини справи, встановлені місцевим господарським судом, та, відповідно, відхилив доводи апеляційної скарги, як такі, що спростовуються змістом рішення суду першої інстанції та матеріалами справи.

Судова колегія зазначає, що у відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. За статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов договору (стаття 610 Цивільного кодексу України); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).

У відповідності до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов'язок сторін довести обставини,на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами; за приписами статті 43 цього Кодексу господарський суд оцінює надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З наведених вище положень законодавства та досліджених обставин справи вбачається, що висновки господарських судів попередніх інстанцій щодо доведеності та обґрунтованості вимог про стягнення заборгованості, 3% річних, пені та інфляційних втрат є вірними.

Доводи касаційної скарги про позадоговірні відносини сторін, перевищення визначених договором обсягів та вартості спожитого газу суперечать встановленим судами обставинам та матеріалам справи щодо підстав, обсягів постачання газу та його вартості за спірний період.

Жодних доказів та доводів у спростування встановленого судами під час розгляду справи відповідач не навів, як і обставин, які б звільняли його від виконання своїх зобов'язань з оплати поставленого природного газу.

Колегія також відзначає, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, при цьому зменшення нарахованих штрафних санкцій є правом, а не обов'язком суду, водночас, не зазначено скаржником і те, які саме наведені ним доводи для зменшення штрафних санкцій є винятковими у розумінні приписів статті 233 Господарського кодексу України, статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Матеріали справи підтверджують, що господарські суди належно та своєчасно повідомляли відповідача про дату та час судових засідань, створювали йому умови, необхідні для реалізації процесуальних прав.

Натомість сам відповідач не виконав покладених на нього процесуальних обов'язків відповідно до положень частини третьої статті 22 Господарського процесуального кодексу України, не надавав витребуваних судом документів, не вживав заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського судів, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди вирішили спір відповідно до вимог статей 42, 43, 33, 34, 43, 84, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, надали оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, та доводам сторін, відповідно відобразивши це в судових рішеннях.

Доводи касаційної скарги не спростовують належно та повно встановлених судами істотних обставин справи та законності їх правових висновків відповідно до наведених вище положень законодавства; підстав для скасування судових рішень з мотивів, викладених у касаційній скарзі, не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2017 у справі № 911/2866/16 Господарського суду Київської області та рішення Господарського суду Київської області від 17.10.2016 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Т.Дроботова