Постанова ВГСУ від 12.06.2014 року у справі №905/157/13-г

Друк

Пошук

211

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Історія справи

Постанова ВГСУ від 12.06.2014 року у справі №905/157/13-г

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 року Справа № 905/157/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівДобролюбової Т.В., Дроботової Т.Б., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4на ухвалуДонецького апеляційного господарського суду від 02.04.14у справі№ 905/157/13-г Господарського суду Донецької області за позовом1. Комунального підприємства "Кіровський" 2. Публічного акціонерного товариства "Горлівськтепломережа"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4проспонукання вчинити певні дії

Згідно з Розпорядженням Вищого господарського суду України № 03-05/770 від 11 червня 2014 року для розгляду касаційної скарги у цій справі сформовано колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. (головуючого), Дроботової Т.Б., Швеця В.О.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Кіровський" та Публічне акціонерне товариство "Горлівськтепломережа" звернулися з позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про зобов'язання відповідача привести мережу централізованого опалення у нежитловому приміщенні до попереднього стану, а саме відновити централізоване опалення, шляхом приєднання нагрівальних приладів опалення до внутрішньої системи опалення житлового будинку. Позов обґрунтований обставинами самовільного здійснення відключення відповідачем нагрівальних приладів від внутрішньої системи опалення житлового будинку АДРЕСА_1. При цьому позивачі посилались на приписи статей 319, 525, 526, 629 Цивільного кодексу України, статей 193, 277 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 09.04.13, ухваленим суддею Соболєвою С.М., позов задоволено. Рішення суду вмотивоване доведеністю матеріалами справи обставин здійснення відповідачем самовільного відключення нагрівальних приладів від внутрішньої системи опалення нежитлового приміщення, вбудованого до житлового будинку АДРЕСА_1. При цьому суд керувався приписами статей 526, 527, 714 Цивільного кодексу України, статей 193, 275 Господарського кодексу України, статті 24 Закону України "Про теплопостачання".

Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням від 09.04.13, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на це рішення.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 02.04.14, винесеною колегією суддів у складі: Марченко О.А. - головуючий, Попков Д.О., Татенко В.М., відмовлено скаржнику у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду від 09.04.13. та повернуто апеляційну скаргу скаржникові без розгляду. Апеляційний господарський суд, керуючись приписами статей 53, 97 Господарського процесуального кодексу України, виходив з недоведеності скаржником поважності причин пропуску строку для звернення з апеляційною скаргою.

Не погоджуючись з винесеною у справі ухвалою апеляційного господарського суду, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, а матеріали справи скерувати для розгляду по суті до апеляційного суду. Касаційна скарга обґрунтована доводами безпідставного неврахування апеляційним судом обставин відсутності відповідача у судових засіданнях під час розгляду справи у суді першої інстанції. Водночас зазначає скаржник і про неврахування апеляційним судом обставин поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення. При цьому посилається на порушення апеляційним судом приписів статті 97 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування Харківським апеляційним господарським судом норм процесуального права, відзначає наступне.

Частиною 2 статті 11113 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що розгляд касаційної скарги на ухвалу апеляційного господарського суду проводиться у порядку, передбаченому для розгляду касаційної скарги на постанову апеляційного господарського суду.

Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 02.04.14 було відмовлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Донецької області від 09.04.13 та повернуто апеляційну скаргу скаржникові без розгляду з посиланням на те, що дану скаргу подано з пропуском процесуального строку, без наведення поважних причин такого пропуску.

Згідно з частиною 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Частиною 1 статті 93 названого Кодексу встановлено строк подання апеляційної скарги. Цей строк становить десять днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення. Права господарського суду при вирішенні питання, що виникають у зв'язку з відновленням пропущеного процесуального строку унормовані процесуальним законодавством, зокрема, відповідно до приписів статті 53 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк за заявою сторони чи з своєї ініціативи, якщо визнає причину пропуску строку поважною. Питання про відновлення пропущеного процесуального строку розглядається судом за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи. При цьому у заяві повинно міститися обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V Господарського процесуального кодексу України. У кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Отже, відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. Судом апеляційної інстанції установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що оскаржуване в апеляційному порядку рішення Господарського суду Донецької області прийняте 09.04.13, повний текст рішення підписаний 15.04.13, та скерований сторонам 18.04.13. З матеріалів справи убачається, що з апеляційною скаргою та клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся 24.03.14, тобто з пропуском встановленого процесуального строку. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку, відповідач вказував на неповідомлення його місцевим господарським судом про час і місце розгляду справи та те, що про рішення суду йому стало відомо лише з листа Донецької дирекції центру поштового відділення зв'язку № 4 від 07.11.13 № 07/3361. Відповідно до приписів статті 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. При цьому, місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"). Отже, у розумінні приписів наведеної норми якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Дослідивши наведені скаржником обставини та матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність відповідачем обставин, які об'єктивно перешкоджали йому реалізувати своє право на подання апеляційної скарги упродовж законодавчо встановленого терміну, а відтак, і відсутність поважних причин пропуску процесуального строку. При цьому апеляційний суд, виходив, зокрема, з того, що усі процесуальні документи і рішення місцевого господарського суду у даній справі скеровувалися відповідачеві рекомендованими листами за адресою: АДРЕСА_1 (вказана безпосередньо відповідачем у договорі) та адресою: АДРЕСА_2 (зазначена у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 189397 щодо місцезнаходження відповідача). Підприємством зв'язку надіслані процесуальні документи на першу адресу було повернуто суду першої інстанції відміткою "за зазначеною адресою не проживає", а поштова кореспонденція надіслана на другу адресу поверталась у зв'язку із закінченням строку зберігання поштового відправлення, про що поштовим підприємством складались довідки за формою № 20. Водночас, апеляційним господарським судом був оцінений лист № 07/3361 Донецької дирекції центру поштового відділення зв'язку № 4, проте, відхилений ним, оскільки не зважаючи на те, що з 07.11.13 (дата листа поштового відділення зв'язку) відповідачу стало відомо про надходження листів господарського суду, скаржником не було вчинено жодних дій для можливості оскарження рішення господарського суду Донецької області від 09.04.13 у апеляційному порядку, а апеляційна скарга подана останнім майже через півроку після вказаних подій. Враховуючи зазначене та наведені приписи процесуального законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача місцевим господарським судом про час і місце судового засідання, що, в свою чергу, спростовує довід касаційної скарги про зворотнє. Крім того, скаржник у касаційній скарзі зазначає таку ж адресу (АДРЕСА_2), на яку йому судом скеровувалися процесуальні документи у справі. За таких встановлених апеляційним господарським судом обставин, підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.