Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 року Справа № 904/1376/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Удовиченка О.С.,суддів:Катеринчук Л.Й., Міщенка П.К.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"на ухвалу та постановугосподарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2014 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 у справі№ 904/1376/13-г господарського суду Дніпропетровської області за заявоюприватного підприємства "Меблі Маркет"пробанкрутствоВ судове засідання представники не з'явились

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2014 затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора Приватного підприємства "Меблі Маркет" (далі - ПП "Меблі Маркет"); ліквідовано юридичну особу - ПП "Меблі Маркет"; ухвалено вважати погашеними вимоги: заборгованість по заробітній платі на суму 40 644,37 грн.; ПАТ "Дельта Банк" на суму 1 528 762,31 грн.; УПФ України в м. Нікополі та Нікопольському районі на суму 2 909,16 грн.; Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Нікополі на суму 316,21 грн.; Нікопольської міжрайонної виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на суму 265,26 грн.; Дніпропетровського обласного центру зайнятості в особі Нікопольського міськрайонного центру зайнятості на суму 703,48 грн.; АТ "Банк "Фінанси та Кредит" на суму 321 372,21 грн.; припинено повноваження ліквідатора Шмаля Володимира Григоровича; провадження у справі припинено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2014 залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду від 23.01.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.03.2014.

Касаційна скарга мотивована тим, що при ухвалення оскаржуваних судових рішень судами порушено норми матеріального права, зокрема: п.12 ч.2 ст.41, п.2 ч.2 ст.98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі-Закон). Заявником зазначено, що ліквідатором Шмалем В.Г. не було вжито всіх необхідних заходів для пошуку, захисту та реалізації заставного майна, а саме: належних дій щодо фактичного виявлення, оцінки та продажу заставного майна.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2013 порушено провадження у справі про банкрутство ПП "Меблі Маркет" з урахуванням особливостей, передбачених статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2013 ПП "Меблі Маркет" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено Шмаля Володимира Григоровича.

Оголошення про визнання ПП "Меблі Маркет" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури опубліковано 30.03.2013 року в газеті "Голос України" № 61-62 (5561-5562).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2013 затверджено реєстр вимог кредиторів банкрута.

19.12.2013 ліквідатором подано на затвердження суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута з додатками (т. 2, а. с. 24-61), крім того, 23.01.2014 ліквідатором направлено додаткові матеріали до ліквідаційного звіту (т.2, а.с. 76-80).

Відповідно до ч.1 ст.46 Закону після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Частиною 2 ст. 41 Закону встановлено, що ліквідатор з дня свого призначення приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його зберігання; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; веде реєстр вимог кредиторів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом тощо.

Відповідно до статті 43 Закону майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів. Під час продажу майна банкрута на аукціоні вартість майна, що визначається ліквідатором, є початковою вартістю.

Частинами 1, 2 статті 44 Закону передбачено, що після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону; продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі. Вибір способів продажу активів здійснюється ліквідатором з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною. Ліквідатор має право самостійно проводити торги на аукціоні відповідно до законодавства або залучити на підставі договору організатора аукціону - юридичну особу, яка відповідно до установчих документів має право проводити торги.

Відповідно до ч.6 ст. 44 Закону ліквідатор може здійснювати безпосередній продаж основних засобів, балансова залишкова вартість яких не перевищує одну тисячу гривень.

Затверджуючи звіт ліквідатора місцевий господарський суд виходив з того, що ліквідатором вживалися заходи, спрямовані на виявлення кредиторів банкрута та встановлення наявності його майнових активів під час проведення ліквідаційної процедури. Зокрема, ліквідатором підтверджена кредиторська заборгованість, заявлена головою ліквідаційної комісії боржника при зверненні до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, повторно проведена інвентаризація майна банкрута, проведена реалізація вияленого майна банкрута, кошти від його реалізації пропорційно направленні на погашення вимог кредиторів. Ліквідатором банкрута повторно перевірена інформація щодо наявності чи відсутності у підприємства об'єктів нерухомості, транспортних засобів, спецтехніки, шляхом направлення відповідних запитів до Відділу Держземагентства у м. Нікополі Дніпропетровської області, Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області, Нікопольського ВРЕР ДАІ, КП "Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації", Відділу Державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції. Згідно довідок зазначених органів за боржником не зареєстровано автотранспортних засобів, сільськогосподарської техніки, земельних ділянок, виконавчі провадження відсутні.

Відповідно до рішення про відмову у наданні інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 9963605 від 16.01.2014 у Державному реєстрі права власності на нерухоме майно відсутні відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та його обтяження за ПП "Меблі Маркет" (т. 2, а. с. 78).

Згідно з частиною 2 статті 46 Закону, якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 83 Закону провадження у справі про банкрутство підлягає припиненню, якщо затверджено звіт ліквідатора у порядку, передбаченому цим Законом.

Враховуючи те, що ліквідатором належним чином проведена ліквідаційна процедура банкрута, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, зробив вірний висновок про необхідність затвердження ліквідаційного балансу банкрута, його ліквідацію та правомірність припинення провадження у справі про банкрутство ПП "Меблі Маркет", оскільки у боржника відсутні активи, необхідні для погашення кредиторської заборгованості.

Доводи заявника касаційної скарги про те, що ліквідатором Шмалем В.Г. не було вжито усіх необхідних заходів для пошуку, захисту та реалізації заставного майна боржника, колегія суддів не приймає до уваги, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 15.02.2008 року між ТОВ "Український промисловий банк" та ПП "Меблі Маркет" було укладено Кредитний договір № 11/К-08 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії (у національній валюті), за умовами якого ТОВ "Український промисловий банк" надав ПП "Меблі Маркет" кредит з лімітом кредитної лінії 630 000,00 грн., а ПП "Меблі Маркет" зобов'язувався сплачувати відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 18 % річних у гривні.

В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 11/К-08 від 15.02.2008 року між ТОВ "Український промисловий банк" та ПП "Меблі Маркет" було укладено договір застави рухомого майна (обладнання) № 11/Zк-08-2 від 15.02.2008 року.

Між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Український промисловий банк" укладений договір від 02.07.2010 року про передачу активів ТОВ "Український промисловий банк".

В зв'язку з невиконанням зобов'язань ПП "Меблі Маркет" за договором, ПАТ "Дельта Банк" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення 929 061,67 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2011 року у справі № 31/5005/12614/2011 задоволено позовні вимоги ПАТ "Дельта Банк" до ПП "Меблі Маркет". При виконанні зазначеного рішення Відділом державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції не виявлено майна, належного ПП "Меблі Маркет" на яке можливо звернути стягнення в межах суми боргу. В зв'язку з цим, наказ господарського суду Дніпропетровської області № 31/5005/12614/2011 від 06.12.2011 про стягнення з ПП "Меблі Маркет" на користь ПАТ "Дельта Банк" повернуто стягувачеві.

Враховуючи те, що державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції при вчиненні виконавчих дій, передбачених спеціальним Законом України "Про виконавче провадження", майно боржника, на яке можливо звернути стягнення, виявлено не було (в тому числі заставне рухоме майно), про що було винесено відповідну постанову, то доводи ПАТ "Дельта Банк" про невжиття ліквідатором, який має значно вужчі повноваження, ніж органи виконавчої служби, всіх необхідних заходів для пошуку, захисту та реалізації заставного майна, є необґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст.11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 та ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2014 є законними та обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 у справі № 904/1376/13-г залишити без змін.

Головуючий О.С. Удовиченко

Судді Л.Й. Катеринчук

П.К. Міщенко