Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року Справа № 922/4442/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.за участю представників:від прокуратури:Клюге Л.М., посв. №014652 від 17.01.2013р.;від відповідача 1:не з'явився;від відповідача 2:Ільїнський Б.В., дов. б/н від 08.04.2016р.;від третьої особи:не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуЗаступника прокурора Харківської областіна постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2016р.у справі господарського суду№922/4442/15 Харківської областіза позовомЗаступника прокурора Харківської областідо 1.Харківської міської ради; 2.Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Альянс"третя особаДержавна інспекція сільського господарства в Харківській областіпроскасування рішенняВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.10.2015р. у справі №922/4442/15 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі з підстав недоведеності позовних вимог.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2016р. у справі №922/4442/15 вищезазначене судове рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог. Судом апеляційної інстанції застосовані наслідки спливу позовної давності.

Заступник прокурора Харківської області з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судове рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.03.2016р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

У письмових відзивах на касаційну скаргу відповідачі просили оскаржувану постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 05.04.2016р. прокурор підтримав вимоги касаційної скарги. Представник Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Альянс" заперечував проти її задоволення. Інші учасники судового процесу уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Заступника прокурора Харківської області.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, відповідно до п. 28 додатку 1 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 29.04.2009р. №85/09 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" Обслуговуючому кооперативу "ЖБК "Альянс" надано у власність земельну ділянку, за рахунок земель житлової та громадської забудови, загальною площею 1,2 га, в межах акту встановлення меж земельної ділянки на місцевості від 24.12.2007р. №1509/07, для будівництва об'єкту зі зміною функціонального призначення під житлову забудову по Білгородському шосе та подальшої експлуатації об'єкта.

Предметом спору у даній справі є вимога про визнання незаконним та скасування п. 28 додатку 1 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 29.04.2009р. №85/09 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування".

В процесі судового розгляду даної справи, Харківською міською радою було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов до висновку про недоведеність позовних вимог, та відповідно про відсутність підстав для задоволення заяви про застосування строку позовної давності

Переглядаючи судове рішення в апеляційному порядку, апеляційна інстанція дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Разом з цим, апеляційна інстанція з огляду на те, що Заступник прокурора Харківської області звернувся до суду з даною позовною заявою із пропуском строку позовної давності, відмовила у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску строку позовної давності.

Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015р. у справі №6-68цс15, яка була прийнята на спільному засіданні судових палат у цивільних та господарських справах зазначив, що оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20.09.2011р. за заявою №14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22.10.1996р. за заявами №22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК).

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Визначення початку відліку позовної давності міститься у ст. 261 ЦК України, зокрема відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Положеннями ст. 268 ЦК України (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України від 20.12.2011р. №4176-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства") передбачено винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, зокрема за змістом п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.

Однак згідно з підпунктом 2 п. 2 розділу I Закону України від 20.12.2011р. №4176-VI

"Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України виключено. Цей Закон набрав чинності 15.01.2012р.

Оскільки положення п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України за своєю суттю спрямоване на захист прав власників та інших осіб від держави, то з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, дія цієї норми не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і спрямовані на захист прав державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.

Отже, на такі позови поширюється положення ст. 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, й на підставі ч. 1 ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єкт владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Разом із тим частинами 1, 2, 4 ст. 29 ГПК України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 30.09.2015р. у справі №910/4626/14, від 30.09.2015р. у справі №910/3724/14 та у постановах Верховного Суду України, які були прийняті на спільному засіданні судових палат у цивільних та господарських справах від 01.07.2015р. у справі №6-178цс15 та від 16.09.2015р. у справі №6-68цс15.

Апеляційним господарським судом зазначено про обізнаність прокурора міста Харкова щодо прийняття оскаржуваного рішення ще у 2009 році з посиланням на протокол пленарного засідання Харківської міської ради від 29.04.2009р.

Крім того, місцевим господарським судом встановлено, що оскаржуване рішення Харківської міської ради було опубліковано, тобто є таким, що доведено до відома зацікавлених осіб, а також зазначено, що вищезазначене рішення направлялось до прокуратури міста Харкова.

У зв'язку із обізнаністю з 29.04.2009р. прокурора міста Харкова про прийняття рішення Харківської міської ради, згідно із постановою Верховного Суду України від 29.10.2014р. у справі №6-152цс14, також є обізнаними всі інші органи прокуратури, оскільки вони становлять єдину централізовану систему відповідно до 121 Конституції України, ст. 6 Закону України "Про прокуратуру".

Апеляційний господарський суд, з огляду на те, що з відповідною позовною заявою заступник прокурора Харківської області звернувся до суду в липні 2015 року, дійшов до обґрунтованого висновку, що останній звернувся до суду із пропуском строку позовної давності.

Отже, встановлення обставин пов'язаних із спливом строку позовної давності свідчить про правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції ч. 4 ст. 267 ЦК України.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2016р. у справі №922/4442/15 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2016р. у справі №922/4442/15 - залишити без змін, а касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Л.І. Рогач