ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 року Справа № 9/293 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Барицької Т.Л.,

Євсікова О.О.

за участю представників:

Мельника О.П. - Головач Н.М., Малачли Н.Д.,

ТОВ "Лелека-колор" - Пришви В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Мельника Олександра Петровича

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2013

та на рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2012

у справі № 9/293

за позовом Мельника Олександра Петровича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лелека-колор"

про стягнення 65923,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011 року Мельник Олександр Петрович звернувся з позовом до ТОВ "Лелека-колор" (уточнивши в ході розгляду справи свої вимоги) про стягнення з відповідача 222620,00 грн. в рахунок оплати вартості частини майна товариства пропорційно його частці в статутному капіталі товариства; 13341,46 грн. вартості частки в статутному капіталі товариства; 13059,86 грн. 3% річних; 26929,19 грн. інфляційних втрат; 2350,00 грн. вартості розміру отриманого товариством прибутку; 3516,00 грн. витрат на проведення судової експертизи.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.08.2012 (суддя Бондаренко Г.П.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2013 (колегія суддів у складі: суддя Зубець Л.П. - головуючий, судді Іоннікова І.А., Мартюк А.І.), позовну заяву в частині стягнення 222620,00 грн. залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України. Позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2350,00 грн. основної заборгованості, 267,90 грн. інфляційних збитків, 129,02 грн. 3% річних, 55,63 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 07.08.2013, постанову апеляційного суду від 23.05.2013 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування касаційної скарги позивач стверджує, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст.ст. 43, 32, 34, 49 ГПК України, п. 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, п. 16 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87, ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", ст. 13 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.

Господарські суди попередніх інстанцій встановили наступне:

- відповідно до п.п. 1.6, 6.2, 6.3 Статуту ТОВ "Лелека-колор" учасниками товариства є Іщенко Людмила Василівна та Мельник Олександр Петрович;

- учасники домовилися, що статутний фонд товариства становить 133414,68 грн.;

- розподіл статутного капіталу між учасниками відбувається наступним чином: Іщенко Людмила Василівна - 120073,46 грн., що становить 90% статутного капіталу товариства; Мельник Олександр Петрович - 13341,46 грн., що становить 10% статутного капіталу товариства;

- 06.07.2009 відбулись загальні збори учасників товариства (протокол № 4 від 06.07.2009), до порядку денного яких були включені такі питання: про виключення учасника зі складу товариства; про перерозподіл часток у статутному капіталі товариства; про внесення змін та затвердження нової редакції статуту товариства;

- за результатами проведення загальних зборів було прийнято наступні рішення:

· у зв'язку з невиконанням норм статуту товариства та норм чинного законодавства України, нехтуванням інтересів товариства, байдужістю до процесу та результатів діяльності товариства, а також перешкоджанням нормальному функціонуванню та досягненню цілей товариства на підставі та у порядку п. 10.6 статуту товариства, ст. 64 Закону України "Про господарські товариства" - виключити зі складу учасників товариства Мельника О.П., вартість частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному капіталі сплатити йому відповідно до норм чинного законодавства;

· - частку у статутному капіталі 10%, що належала Мельнику Олександру Петровичу реалізувати шляхом передачі її Іщенко Людмилі Василівні. У зв'язку зі зміною складу учасників частки у статутному капіталі товариства перерозподілити наступним чином: учаснику товариства Іщенко Людмилі Василівні належить частка статутного капіталу у розмірі 100%, що становить 133414,68 грн.;

· - до статуту товариства внести всі проведені зміни та затвердити нову редакцію статуту товариства;

- прийняті загальними зборами учасників товариства 06.07.2009 рішення, позивачем не оскаржувались;

- обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив про те, що відповідач у встановлені законодавством порядку і строки не здійснив виплату позивачу його частки як учасника, якого було виключено з товариства, чим порушив норми законодавства та права позивача.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 13341,46 грн. вартості частки в статутному капіталі товариства, господарські суди попередніх інстанцій зазначили про те, що при виході (виключенні) учасника товариства з обмеженою відповідальністю він має право вимагати виплати йому вартості частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства (що включає в себе і вартість частки статутного капіталу, яка була сформована учасником товариства та стала власністю товариства з обмеженою відповідальністю), а не окремо вартості внесеної їм частки.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2350,00 грн. частки прибутку, суди виходили з того, що саме така сума складає 10% від розміру прибутку, отриманого відповідачем у 2009 до моменту виключення Мельника О.П. зі складу учасників товариства станом на дату подання фінансової звітності - 30.06.2009, що також підтверджується висновком судово-економічної експертизи № 12690/11-44 від 28.12.2011, проведеної у справі. У цьому ж зв'язку на вказану суму господарськими судами здійснено нарахування сум інфляційних та 3% річних.

Вищий господарський суд України погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони відповідають встановленим судами фактичним обставинам справи, вимогам Закону України "Про господарські товариства" та ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи у вказаній частині.

Залишаючи позовну заяву в частині стягнення з відповідача 222620,00 грн. у рахунок оплати вартості частини майна товариства пропорційно частці позивача в статутному капіталі товариства без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не виконав обов'язок з оплати вартості проведення комплексної судової експертизи (відповідно до ухвали господарського суду від 15.03.2012), тоді як суд не має можливості самостійно визначити розмір частки майна належної позивачу. Переглядаючи справу в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції погодився з таким висновком господарського суду міста Києва.

Однак Вищий господарський суд України не погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони зроблені з порушенням вимог п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

Підпунктом 4.9 п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивач просив виплатити вартість частки майна товариства, належної йому до сплати виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства для визначення якої необхідно було проведення відповідної експертизи.

У зв'язку з цим, господарським судом було призначено проведення комплексної судової експертизи, направлено матеріали справи до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та покладено обов'язок щодо оплати цієї експертизи на позивача.

Однак, позивач подав господарському суду клопотання, в якому зазначив про те, що він не має можливості оплатити вказану експертизу у зв'язку з невеликою заробітною платою позивача та подав суду довідку про зарплату від 01.08.2012. У зв'язку з викладеним, позивач просив виплатити належну йому вартість частки майна товариства згідно з поданими ним даними балансів товариства станом на 30.06.2009, на 30.09.2009 та на 31.12.2009. При цьому позивачем наданий відповідний розрахунок.

У підпункті 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 N 01-8/2651 "Про деякі питання призначення судових експертиз" викладено правову позицію, згідно з якою у разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, господарський суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

Втім, господарські суди попередніх інстанцій всупереч положень ст. 43 ГПК України фактично усунулися від надання оцінки поданим позивачем доказам.

В той же час, господарськими судами попередніх інстанцій не наведено ніякого обґрунтування щодо наявності обставин з якими закон (п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України) пов'язує право господарського суду залишити позовні вимоги без розгляду.

Вказані порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, справа в частині стягнення з відповідача 222620,00 грн. у рахунок оплати вартості частини майна товариства пропорційно частці позивача в статутному капіталі товариства, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України, має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Мельника Олександра Петровича задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2013

та рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2012 у справі № 9/293 скасувати в частині залишення без розгляду позовних вимог про стягнення з відповідача 222620,00 грн. у рахунок оплати вартості частини майна товариства пропорційно частці позивача в статутному капіталі товариства, а справу в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

В іншій частині зазначені судові рішення залишити без змін.

Головуючий суддя:В. Картере Судді: Т. Барицька О. Євсіков