ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 року Справа № 910/13760/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,суддівМачульського Г.М. (доповідач), Полянського А.Г.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"на постановуКиївського апеляційного господарського судувід04.12.2013р.у справі№910/13760/13Господарського судуміста Києваза позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"доПублічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"простягнення сумиза участю

- позивача:Білинова А.В. (довіреність від 06.11.13р.), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (далі - позивач) просило стягнути з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (далі - відповідач) 4410,37 грн. страхового відшкодування. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач як страховик цивільної відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи повинен відшкодувати позивачу як страховику, що виплатив страхове відшкодування потерпілій особі, його фактичні витрати на сплату вказаного відшкодування в повному об'ємі, а саме позов подано про стягнення невиплаченої відповідачем суми фактичних витрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2013р. (суддя Шкурдова Л.М.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 3900,38 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2013р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Суховий В.Г., Чорногуз М.Г.) це рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позову і прийнято нове, про відмову в позові, в решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування і порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.

У відзиві відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вказуючи, що апеляційний суд повно встановив обставини справи та правильно застосував норми права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 12.10.2012р. року між позивачем та Лазоренком В.М. укладено договір №06-R\01-067-01009 добровільного страхування наземного транспортного засобу, за яким предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: автомобілем "Mitsubishi" моделі "Lancer" реєстраційний номер АА 7083 ВТ, на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП. Вигодонабувачем за договором є Лазоренко В.М.

11.01.2013р. о 12 годині 00 хвилин в м. Києві по пр. Перемоги за участю наземного транспортного засобу автомобіля марки "Toyota" моделі "Prado", державний реєстраційний номер АА 9807 ВА (надалі - "Toyota"), який належить Козловській Л.В. під керуванням Козловського В.В., та наземного транспортного засобу автомобіля марки "Mitsubishi" моделі "Lancer" реєстраційний номер АА 7083 ВТ (надалі - "Mitsubishi"), який належить Лазоренку В.М., та під його керуванням, трапилась дорожньо-транспортна пригода, в результаті порушення водієм Козловським В.В. п.13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Шевченківського районного суду м. Києва в адміністративній справі №761/2003/13-п від 23.01.2013р., відповідно до якої Козловського В.В. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

Згідно з рахунком №35 від 18.01.2013р. фізичної особи-підприємця Негоди А.В. вартість відновлювального ремонту наземного транспортного засобу автомобіля "Mitsubishi" становить 17176,00 грн.

Відповідно до Звіту №73 про вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу "Mitsubishi", складеного 30.01.2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Expertum-AVE" оцінювачем Стрільцем А.В. (свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів №7794 від 06.10.2009р.), вартість матеріального збитку без урахування фізичного зносу в результаті його пошкодження при ДТП складає 16831,20 грн.

На підставі страхового акту №СТ/13/0012 від 11.02.2013р. (що складений на підставі рахунку №35 від 18.01.2013р. з урахуванням безумовної франшизи) позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором, сплатив страхове відшкодування у розмірі 16184,42 грн. власнику транспортного засобу, що підтверджується видатковим касовим ордером від 01.03.2013р.

Цивільно-правова відповідальності власника наземного транспортного засобу - автомобіля "Toyota", якою є громадянка Козловська Л.В., на момент ДТП була застрахована у відповідача (поліс серії АЕ №0405417).

25.04.2013р. позивач звернувся до відповідача з вимогою №03/802, яка була отримана відповідачем 25.04.2013р.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, своє рішення мотивував тим, що матеріалами справи підтверджена обґрунтованість позовних вимог за вирахуванням встановленої полісом франшизи.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, виходив з того, що у Звіті №73 була визначена вартість матеріального збитку з коефіцієнтом фізичного зносу рівним нулю, проте відповідно до приписів Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003р. №142/5/2092, (далі - Методика), оскільки автомобіль "Mitsubishi" неодноразово потрапляв у ДТП, при визначенні вартості збитку має бути застосований коефіцієнт фізичного зносу більше, ніж нуль.

Між тим, такі висновки суду апеляційної інстанції не ґрунтуються на фактичних обставинах справи виходячи з наступного.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Статтею 29 цього Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

При здійснені оцінки вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу "Mitsubishi", оцінювачем було визначено, що відповідно до приписів п.7.38 Методики коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого автомобіля дорівнює нулю, оскільки строк його експлуатації не перевищує 7 років.

Апеляційний господарський суд, встановивши на підставі карти обліку ДТП за участю автомобіля "Mitsubishi", що вказаний автомобіль був учасником ДТП 5 разів, дійшов висновку, що коефіцієнт фізичного зносу повинен бути більше, ніж нуль, а виплачена відповідачем сума страхового відшкодування є повною.

Між тим, пунктом 7.39 зазначеної вище Методики встановлено, що винятком стосовно використання зазначених вимог (вимог пункту 7.38) є:

а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний);

б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації;

в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

Разом з тим, апеляційним судом не досліджено і не встановлено, що конкретні складові частини кузова, кабіни, рами відновлювались ремонтом.

Пунктом 7.40 Методики передбачено, що якщо під час відновлення були використані нові складники іншої модифікації КТЗ взамін пошкоджених (розукомплектованих), значення процента їх фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю.

А відповідно до пункту 7.36 Методики при визначенні ринкової вартості кожної складової частини КТЗ враховується коефіцієнт фізичного зносу.

Тобто для кожної складової частини, вартість якої визначається для встановлення реальних збитків, може бути застосований свій коефіцієнт фізичного зносу.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове, апеляційний суд не встановив, що в наслідок страхової події було пошкоджено ті ж самі складові частини , що й при попередніх ДТП, як і не встановив, що за наслідком попередніх ДТП вони були відремонтовані, а не замінені на нові тому його доводи про те, що коефіцієнт фізичного зносу повинен бути більше, ніж нуль, а виплачена відповідачем сума страхового відшкодування є повною, висновків місцевого господарського суду не спростовують.

Крім того, слід зазначити, що апеляційний суд в постанові вказав на те, що поряд з відповідачем особою, що відповідальна за завдані збитки є Козловська Л.В. (власник автомобіля "Toyota") відповідно до вимог ст.ст.1188, 1194 Цивільного кодексу України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню страховою компанією і відповідальність за шкоду в сумі 4410,37 грн. має бути покладена на неї.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ні вона, ні особа, що керувала автомобілем "Toyota", не були залучені до участі у справі, що не дозволяє господарському суду робити висновки про їх права та обов'язки та визначати когось з них відповідальними особами в певній сумі.

Відтак, постанову апеляційного суду не можна вважати законною та обґрунтованою і вона підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте у відповідності до вимог матеріального та процесуального права, слід залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.6, 11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2013р. скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.32013р. у справі №910/13760/13 - залишити в силі.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.М. Мачульський

А.Г. Полянський