ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 року Справа № 5006/25/130пд/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Козир Т.П. Губенко Н.М., Іванової Л.Б. (доповідач),розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Друкарня "Новий світ"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2013у справі№ 5006/25/130пд/2012 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Друкарня "Новий світ"доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"протлумачення умов договору за участю представники сторін:

позивача: Калінніков О.В., дов. від 01.08.2013 б/н

відповідача: Антонюк А.О., дов. від 22.11.2012 №542

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Друкарня "Новий світ" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" про тлумачення змісту підпункту "е" пункту 12 договору добровільного страхування нерухомого майна №GA.251.9922536.20263 від 02.03.2012.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 13.12.2012 у справі № 5006/25/130пд/2012 (суддя Зекунов Е.В.) позов задоволено; розтлумачено підпункт "е" пункту 12 договору добровільного страхування нерухомого майна № GA.251.9922536.20263 від 02.03.2012 наступним чином: "Причиною для відмови у виплаті страхового відшкодування є порушення страхувальником Правил пожежної безпеки, затверджених Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій № 126 від 19 жовтня 2004 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 листопада 2004 року за № 1410/10009 та порушення страхувальником експлуатаційних норм при володінні, користуванні і розпорядженні застрахованим майном, зазначеним у договорі та переданого страхувальником в іпотеку ПАТ "Укрсоцбанк" за договором іпотеки від 23.02.2011 за №2, який укладений в забезпечення виконання зобов'язань за договором про надання кредиту № 150/018-КГЗ від 23 лютого 2011 року, що був укладений між вигодонабувачем та ТОВ "Друкарня "Новий світ".

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.01.2013, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 02.04.2013, у справі № 5006/25/130пд/2012 (колегія суддів у складі: головуючого судді - Зубченко І.В., суддів Марченко О.А., Татенко В.М.), рішення Господарського суду Донецької області від 13.12.2012 скасовано, справу повернуто до Господарського суду Донецької області для виконання ним ч. 1 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2013 у справі № 5006/25/130пд/2012 (суддя Гумега О.В.) позов задоволено повністю, розтлумачено підпункт "е" пункту 12 договору добровільного страхування нерухомого майна №GA.251.9922536.20263 від 02.03.2012 наступним чином: "Причиною для відмови у виплаті страхового відшкодування є порушення Страхувальником Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій № 126 від 19 жовтня 2004 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 листопада 2004 року за №1410/10009, та порушення Страхувальником експлуатаційних норм, яким є одноразове або систематичне використання Застрахованого майна всупереч або без додержання технічних вимог (інструкцій до його застосування), або використання не за цільовим призначенням, при володінні, користуванні і розпорядженні Застрахованим майном, зазначеним у Договорі та переданим Страхувальником в іпотеку ПАТ "Укрсоцбанк" (Вигодонабувач) за Договором іпотеки від 23.02.2011 за № 2, який укладений в забезпечення виконання зобов'язань за Договором про надання кредиту № 150/018- КГЗ від 23 лютого 2011 року, що був укладений між Вигодонабувачем та TOB "Друкарня "Новий світ".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 у справі № 5006/25/130пд/2012 (колегія суддів у складі: головуючого судді Калатай Н.Ф., суддів Баранця О.М., Пашкіної С.А.) рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2013 у цій справі скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Друкарня "Новий світ" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 536,50 грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Друкарня "Новий світ" в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 37 грн.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Друкарня "Новий світ" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 у справі № 5006/25/130пд/2012 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2013 у цій справі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними матеріалами справи, 02.03.2012 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Друкарня "Новий світ" (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування нерухомого майна № GA.251.9922536.20263 (далі - Договір).

Предметом цього Договору, відповідно до пункту 1.1 Договору, є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законам України і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном (далі - застрахованим майном), зазначеним у договорі та переданого страхувальником в іпотеку ПАТ "Укрсоцбанк" (вигодонабувач) за договором іпотеки від 23.02.2011 № 2, який укладений в забезпечення виконання зобов'язань за договором про надання кредиту № 150/018-КГЗ від 23.02.2011, що був укладений між вигодонабувачем та ТОВ "Друкарня "Новий світ".

Судами встановлено, що строк співпраці страховика та страхувальника за договором страхування встановлюється, починаючи із дати укладення цього договору до закінчення дії кредитного договору, а саме: з 03.03.2012 до 02.03.2013. В межах строку співпраці за договором страхування встановлюються строки дії Договору страхування. Строк дії кожного періоду Договору страхування один рік. У виключних випадках строк страхування може бути іншим (п. 2.1 Договору).

За умовами Договору застрахованим є майно, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Адигейська, 14а, до якого входять будівля поліграфічного виробництва та виробництва м'якої поліетиленової упаковки, цех металізації, прохідна, сараї, замощення, огородження та інше майно згідно Договору іпотеки № 2 від 23.02.2011 (пункти 3, 4 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору страховим випадком є пошкодження, втрата або загибель майна під час дії Договору внаслідок подій: "Вогонь", "Стихійні явища", "Протиправні дії третіх осіб", "Транспортна шкода", "Вода".

Пунктом 5.2 Договору сторони визнали пожежу страховим випадком і домовились під "пожежею" розуміти, зокрема, вогонь, що виник поза місцем, спеціально призначеним для його розведення і підтримки, або що поширився за його межі, і здатний поширюватись самостійно. Пожежа має місце, якщо відбувається фактичне спалахування, подія виникає несподівано та непередбачено для Страхувальника та горять предмети, не призначені для цього.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що 12.04.2012 на ділянці флексодруку в будівлі цеху м'якої поліетиленової упаковки ТОВ "Друкарня "Новий світ", яка розташована за адресою: місто Донецьк, Кіровський район, вул. Адигейська, 14а, виникла пожежа.

Згідно із Технічним висновком Дослідно-випробувальної лабораторії УЗД ГУ ДІТБ у Донецькій області від 17.04.2012, горіння відбувалося у флексографічному друкарському пресі, місце виникнення горіння - в районі розташування трубок відсосів фарби з піддонів ракельних ножів, призначених для видалення залишків фарби з анілоксового валика, пожежа виникла безпосередньо під час виконання флексографічного друку, та пожежі передувала автоматична зупинка пресу, що вказує на порушення технологічного процесу.

Підставою для звернення позивача з цим позовом стала відмова відповідача у задоволенні заяви позивача про виплату страхового відшкодування, з підстав того, що причини пожежі, викладені у Технічному висновку, полягають в порушенні технологічного процесу роботи пресу обладнання флексографічного друку та підпадають під дію підпункту "е" пункту 12 Договору страхування, а саме: є порушенням страхувальником Правил протипожежної безпеки та експлуатаційних норм, та є причиною для відмови у виплаті страхового відшкодування. Проте, позивач, розуміючи підпункт "е" пункту 12 Договору таким чином, що причиною для відмови у виплаті страхового відшкодування є порушення страхувальником Правил протипожежної безпеки, затверджених Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій № 126 від 19.10.2004, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за № 1410/10009 та експлуатаційних норм при здійсненні господарської діяльності і використанні застрахованого майна, не погодився із відмовою відповідача, у зв'язку з чим звернувся до суду із даним позовом.

Місцевий господарський суд, вирішуючи спір у справі, виходив з того, що між сторонами даного Договору наявний спір щодо змісту підпункту "е" пункту 12 Договору; та погоджуючись з доводами позивача щодо тлумачення спірного підпункту Договору посилався та те, що вимоги підпункту "е" пункту 12 Договору встановлюють причину для відмови у виплаті страхового відшкодування пов'язану саме з порушенням Правил протипожежної безпеки та експлуатаційних норм при володінні, користуванні і розпорядженні майном, застрахованим за Договором, оскільки порушення експлуатаційних норм не застрахованого майна визначені як підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, за кожним із варіантів страхового захисту, підпунктами 5.2, 5.2.2, 5.2.3, 5.2.5, 5.2.6, 6.1 Договору.

Апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції у цій справі, виходив з того, що у сторін відсутнє різне розуміння, порушення яких саме Правил протипожежної безпеки та експлуатаційних норм може стати причиною для відмови у виплаті страхового відшкодування, між сторонами існує майновий спір щодо події (пожежа), яка сталася 12.04.2012 і позивач фактично просить встановити відсутність підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування за наслідками страхового випадку (пожежа), який відбувся 12.04.2012, без встановлення цього факту при вирішенні відповідного майнового спору у судовому порядку.

З урахуванням встановлених апеляційним господарським судом обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статі 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Так, згідно з частиною 2 статті 213 Цивільного кодексу України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Частинами 3, 4 статті 213 Цивільного кодексу України визначено, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими ч. 3 цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, підставою для застосування такого правового інституту як тлумачення змісту правочину має бути наявність спору між сторонами правочину щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змоги з'ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір, тобто, потребує встановлення справжньої волі, вираженої при вчиненні правочину, та відповідності волі та волевиявлення.

Таким чином, тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 Цивільного кодексу України, тобто, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення нез'ясованостей та суперечностей у трактуванні його положень. Відповідно, тлумачення не може створювати, натомість, тільки роз'яснювати вже існуючі умови правочину.

Тобто, у розумінні наведених приписів, на вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з'ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов'язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов.

З огляду на викладене, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неточностей та суперечностей у трактуванні його положень.

Однак, місцевий господарський суд не врахував наведеного та розтлумачив спірну умову договору, який виконується сторонами.

Натомість, суд апеляційної інстанції, встановивши, що сторони однаково розуміють умови Договору щодо того, яких саме Правил протипожежної безпеки має дотримуватись позивач як страхувальник, користуючись Застрахованим майном, а тлумачення сторін щодо порушення страхувальником експлуатаційних норм не суперечать одне одному, дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для тлумачення спірної умови договору та обґрунтовано зазначив, що дослідження обставин конкретного страхового випадку (причини виникнення, ступінь вини сторін, тощо) щодо додержання позивачем узгоджених Правил протипожежної безпеки та експлуатаційних норм, як їх розуміють сторони, має досліджуватись при вирішенні майнового спору щодо виплати страхового відшкодування по суті, якщо такий спір буде вирішуватись в судовому порядку.

Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, відхиляються колегією суддів як такі, що стосуються фактичного виконання договору та не входять до предмету доказування у позові про тлумачення договору, адже, заявляючи даний позов, позивач фактично намагається оскаржити дії відповідача щодо відмови у виплаті страхового відшкодування, однак, правові підстави для з'ясування зазначених обставин в межах даної справи відсутні.

Матеріали справи свідчать про те, що господарським судом апеляційної інстанції в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позову та вважає, що доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться до намагання переоцінити встановлені судами обставини і досліджені докази, що згідно з приписами ст. ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Друкарня "Новий світ" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 у справі № 5006/25/130пд/2012 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Козир

судді: Н. Губенко

Л. Іванова