ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 року Справа № 49/65-б Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк", м. Донецькна постанову та ухвалувід 17.12.2013 р. Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2013 р. господарського суду м. Києвау справі№ 49/65-б господарського суду м. Києваза заявою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової службидо боржникатовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерпласт", м. Київпровизнання банкрутомліквідаторарбітражний керуючий Куліченко М.В.в судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "Перший український міжнародний банк"Микитенко О.В., довір.,ПАТ "ВТБ Банк"Кісілевич О.М., довір.,ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. КиєвіТкач С.С., довір.,ліквідаторарбітражний керуючий Куліченко М.В., посвідчення,ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.09.2010 року порушено провадження у справі № 49/65-б про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерпласт" (далі - Боржник, Товариство) за заявою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - Кредитор, Інспекція) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду м. Києва від 10.10.2011 року Товариство визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого Куліченка М.В., якого зобов'язано здійснити певні дії у ліквідаційній процедурі.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.11.2013 року (суддя - А.В. Митрохіна) задоволено клопотання ліквідатора Товариства - арбітражного керуючого Куліченка М.В. про затвердження звіту про оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого та здійснення оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого за рахунок кредиторів, затверджений звіт ліквідатора Товариства - арбітражного керуючого Куліченко М.В. про оплату послуг арбітражного керуючого під час виконання ним обов'язків розпорядника майна/ліквідатора з 20.10.2010 року станом на 03.09.2013 року, у розмірі 70 286 грн. 48 коп., затверджений звіт про відшкодування витрат арбітражного керуючого Куліченка М.В. під час виконання ним обов'язків розпорядника майна/ліквідатора станом на 03.09.2013 року, у розмірі 2 044 грн. 36 коп., ухвалено здійснити оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого Куліченка М.В. за рахунок визнаних судом кредиторів у пропорційному відношенні, відповідно до заявлених кредиторських вимог.

Не погодившись із цією ухвалою суду, публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (далі-Банк) звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 13.11.2013 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання ліквідатора Боржника - арбітражного керуючого Куліченка М.В. про затвердження звіту про оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого за рахунок кредиторів.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 року (головуючий суддя - Шипко В.В., судді: Верховець А.А., Остапенко О.М.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду м. Києва від 13.11.2013 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як ухвалу господарського суду м. Києва від 13.11.2013 року, так і постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання ліквідатора Боржника - арбітражного керуючого Куліченка М.В. про затвердження звіту про оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого за рахунок кредиторів.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України, ст.ст. 31, 31 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представників скаржника, кредитора - ПАТ "ВТБ Банк", ініціюючого кредитора та ліквідатора Боржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи клопотання комітету кредиторів та вирішуючи питання щодо оплати послуг та витрат ліквідатора пропорційно визнаних вимог кредиторів, місцевий суд встановив, що за рішенням комітету кредиторів та рішенням суду ліквідатору було затверджено розмір оплати його послуг. Також суд встановив, що за клопотанням ліквідатора неодноразово продовжувався строк ліквідаційної процедури, а також подано клопотання про затвердження оплати його послуг та витрат у ліквідаційній процедурі. Крім цього, суд вказав, що за погодженням з ліквідатором, з іншими кредиторами у справі та за відсутністю фінансування податковий орган, що був визнаний кредитором у справі, виключений із числа кредиторів, на яких покладаються витрати з оплати послуг та витрат ліквідатора. Вказані висновки були підтримані апеляційним судом у повному обсязі.

Однак, суд касаційної інстанції частково не погоджується із наведеними висновками та рішеннями, оскільки вони зроблені з неповним з'ясуванням обставин справи, за відсутністю доказів у справі, що підтверджують встановлені судами обставини, а також з невірним застосуванням норм діючого законодавства.

Так, виключаючи податковий орган зі складу кредиторів, на яких покладаються витрати з оплати послуг ліквідатора та витрати у ліквідаційній процедурі, суди між тим не послалися на жодний доказ у справі (письмове погодження ліквідатора, рішення комітету кредиторів з цього приводу тощо), що є порушенням норм ст. 47, 43 ГПК України.

При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що законодавець, у разі розподілу витрат з оплати послуг ліквідатора між кредиторами, не ставить порядок такого розподілу в залежність від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

Також касаційний суд звертає увагу на те, що за рішенням комітету кредиторів, що було прийнято на зборах комітету кредиторів 05.12.2012 року (т. 3 а.с. 34-36) був затверджений розмір оплати послуг арбітражного керуючого Куліченка М.В. за період виконання ним обов'язків розпорядника майна та ліквідатора у справі - до припинення провадження у справі - у розмірі двох мінімальних заробітних плат щомісячно. Це рішення було затверджено ухвалою суду від 11.02.2013 року (т. 3 а.с. 51-53). Між тим судами в цій ухвалі жодних конкретних сум оплати послуг ліквідатора, його витрат у ліквідаційній процедурі ні комітетом кредиторів, ні судом не затверджувалось, а тим більше рішення стосовно стягнення будь-яких сум з кредиторів комітетом кредиторів не приймалось.

Поряд з цим, щодо фактичного відшкодування кредиторами витрат на оплату послуг ліквідатора та його витрат у ліквідаційній процедурі шляхом стягнення відповідних сум пропорційно визнаних вимог кредиторів у справі касаційний суд звертає увагу на те, що таке питання було вирішено судом до завершення ліквідаційної процедури у справі, тобто до закінчення виконання ліквідатором Товариства покладених на нього обов'язків.

Також слід зазначити, що строк ліквідаційної процедури Боржника триває більше двох років, що суперечить приписам ч. 2 ст. 22 Закону про банкрутство. Цей строк у справі неодноразово продовжувався саме за клопотанням ліквідатора - ухвалами від 28.11.2012 року та від 28.10.2013 року (т. 3 а.с. 24-26, 131-134). Отже триває і період, за який здійснюється оплата послуг ліквідатора у справі, що в свою чергу призводить до збільшення розміру оплати цих послуг та витрат, пов'язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури.

До викладеного слід додати, що вирішуючи питання стосовно заявленого у справі клопотання ліквідатора про оплату його послуг та витрат у ліквідаційній процедурі, судами не було надано належну правову оцінку вимогам ліквідатора в контексті можливого застосування у справі норм ч. 4 ст. 25 та ч. 5 ст. 32 Закону про банкрутство. Також судами не враховано, що до завершення ліквідаційної процедури у справі про банкрутство та завершення виконання обов'язків ліквідатора у справі залишається можливість реалізації майна боржника, отримання додаткових коштів від такого продажу - з направленням цих коштів саме на покриття витрат з оплати послуг ліквідатора та його витрат у справі.

За вказаних підстав колегія суддів вважає передчасними та такими, що не відповідають обставинам справи та є необґрунтованими належним чином висновки та рішення судів в частині здійснення та покладення на кредиторів пропорційно визнаних вимог у справі відшкодувань з оплати послуг ліквідатора та витрат у ліквідаційній процедурі Боржника.

У зв'язку із цим оскаржувані судові рішення у вказаній частині підлягають зміні, а в задоволенні клопотання ліквідатора Товариства щодо здійснення у справі про банкрутство Товариства оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури, за рахунок кредиторів відмовити.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 31, 16, 17, 22, 25, 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін) та ст.ст. 41, 47, 43, 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 р. у справі № 49/65-б змінити:

"Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" задовольнити частково.

Пункт 1 ухвали господарського суду м. Києва від 13.11.2013 р. у справі № 49/65-б змінити: "Клопотання ліквідатора - арбітражного керуючого Куліченка М.В. про затвердження звіту про оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого та здійснення оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого за рахунок кредиторів задовольнити частково".

Пункт 4 ухвали господарського суду м. Києва від 13.11.2013 р. у справі № 49/65-б виключити.

В іншій частині ухвалу господарського суду м. Києва від 13.11.2013 р. у справі № 49/65-б залишити без змін".

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 13.02.2014 року.