ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 910/14618/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І.за участю представників: позивачане з'явились (про час і місце розгляду справи повідомлені належно)відповідача Гавриленко Я.С. - дов. від 08.01.2016 р. (а.с.23)

розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного малого підприємства "Пульс" на постановувід 26.01.2017 Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/14618/16 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Омегастрой" до Приватного малого підприємства "Пульс"

простягнення 50000 грн. В С Т А Н О В И В :

У серпні 2016 року ТОВ "Омегастрой" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з ПМП "Пульс" 50000 грн. заборгованості з поворотної фінансової допомоги на підставі статей 11, 207, 208, 525, 526, 530, 610, 1046 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Позивач посилався на те, що згідно з платіжним дорученням №1 від 08.01.2015 р. він перерахував відповідачу 50000 грн. поворотної фінансової допомоги, проте, відповідач за вимогою позивача вказані кошти не повернув, що, на думку останнього, є підставою для стягнення спірних коштів у судовому порядку.

Відповідач у відзивах на позов просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на відсутність між сторонами договірних відносин з приводу надання спірної поворотної фінансової допомоги та помилкове зазначення в спірному платіжному дорученні призначення платежу - "поворотна фінансова допомога".

Відповідач також вказував на те, що грошові кошти у розмірі 50 000 грн. є переплатою за будівельні матеріали, у зв'язку із чим були повернуті позивачем відповідачу та позивачем було відкориговано свої зобов'язання перед фіскальною службою на вказану суму. При цьому він посилався на акт звірки взаєморозрахунків за листопад 2013 р.- лютий 2015 р. від 16.02.2015 р.

У поясненнях у справі позивач наголошував на обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.10.2016 р. (суддя Бондарчук В.В.) позов задоволено. Стягнуто з ПМП "Пульс" на користь ТОВ "Омегастрой" 50 000 грн. заборгованості та 1 378 грн. судового збору.

Мотивуючи судове рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про укладення між сторонами у справі у спрощений спосіб договору поворотної фінансової допомоги та неповернення відповідачем такої допомоги за вимогою позивача.

За апеляційною скаргою ПМП "Пульс" Київський апеляційний господарський суд (судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В., Гончаров С.А.), переглянувши рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 26.01.2017 р. залишив його без змін з тих же підстав, а апеляційну скаргу - без задоволення.

ПМП "Пульс" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 р. та рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2016 р., посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 202, 205, 207, 208, 638, 640 Цивільного кодексу України, статей 180, 181 Господарського кодексу України.

На думку скаржника судами невірно встановлені обставини справи та невірно оцінені зібрані у справі докази.

Він посилається на неукладеність між сторонами у справі договору позики та вказує на помилкове зазначення в спірному платіжному дорученні призначення платежу - "поворотна фінансова допомога".

Від позивача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Господарськими судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що платіжним дорученням від 08.01.2015 р. №1 ТОВ "Омегастрой" перерахувало ПМП "Пульс" 50000 грн. поворотної фінансової допомоги.

Вказані кошти, як встановили суди, були отримані відповідачем.

В подальшому, 11.07.2016 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення зазначеної поворотної фінансової допомоги (претензія від 11.07.2016 р.), проте така вимога була залишена відповідачем без задоволення, хоча ним була отримана.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, предметом спору у даній справі є вимога ТОВ "Омегастрой" про стягнення з ПМП "Пульс" 50000 грн. заборгованості з поворотної фінансової допомоги.

Ухвалюючи рішення у справі господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З цією нормою кореспондується і стаття 175 Господарського кодексу України, якою визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до приписів статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з абзацом 4 статті 174 цього ж Кодексу господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дана норма кореспондується зі статтею 11 Цивільного кодексу України, якою визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з приписами статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до приписів статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (стаття 207 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вже зазначалося позивач просив стягнути з відповідача неповернуту суму поворотної фінансової допомоги, строк повернення якої настав.

Згідно із пунктом 14.1.257 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши усі обставини та зібрані у справі докази, на підставі повного та всебічного розгляду справи, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, визнав доведеним матеріалами справи виникнення та існування між сторонами у справі договірних відносин, а відтак і укладання договору поворотної фінансової допомоги у спрощений спосіб.

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що позивач перерахував відповідачу згідно з платіжним дорученням від 08.01.2015 р. поворотну фінансову допомогу у розмірі 50000 грн. і такі кошти були отримані відповідачем.

В процесі розгляду спору господарськими судами попередніх інстанцій також було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач надані у строкове користування спірні грошові кошти не повернув позивачу, хоча останнім виставлялася відповідна вимога відповідачу та строк повернення таких коштів настав.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи встановлені судами обставини та зважаючи на приписи наведених норм, колегія суддів погоджується з висновком господарських судів про обґрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Беручи до уваги викладене, приписи наведеного законодавства та встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини справи, судова колегія вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Доводи заявника, викладені ним у касаційній скарзі, колегія вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, вони спростовуються матеріалами справи і встановленими судами обставинами та їм надавалася оцінка судом апеляційної інстанції і вони були мотивовано відхилені судом.

Крім того, доводи касаційної скарги ґрунтуються на переоцінці доказів у справі, що за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 р. у справі № 910/14618/16 та рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2016 р. залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач