ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 904/8555/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства Гайворонського А.І.на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.02.2017у справі№ 904/8555/16 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомФермерського господарства Гайворонського А.І.до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет споруПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах"простягнення 305 522, 45 грн.

за участю представників: позивачаМихалевич М.А. - адвокат, дог. від 03.04.2017відповідачаКаракоця О.Р. - предст., дов. від 27.12.2016третьої особине з'явився

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство Гайворонського А.І. звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" 305522,45 грн. лізингових платежів, сплачених відповідачу на виконання договору фінансового лізингу. Позивач вказав, що сплачені кошти мають бути повернуті відповідачем на підставі статей 607, 1212 Цивільного кодексу України, оскільки договір фінансового лізингу є припиненим у зв'язку зі знищенням об'єкта лізингу, за фактом знищення об'єкта лізингу відповідачем було отримано страхове відшкодування, відтак, відпала правова підстава здійснення платежів, а одночасне отримання відповідачем як лізингодавцем страхового відшкодування вартості об'єкта лізингу та лізингових платежів суперечить принципам добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідач заперечив проти задоволення позову та зазначив, що сума страхового відшкодування, отримана відповідачем, повністю зарахована в рахунок погашення зобов'язань позивача за договором лізингу; кошти, які просить повернути позивач, отримані за наявності правової підстави - договору лізингу та не можуть бути повернуті на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2016 (суддя Манько І.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.02.2017 (судді: Джихур О.С. - головуючий, Кузнецова І.Л., Сизько І.А.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Фермерське господарство Гайворонського А.І. подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 607, 1212 Цивільного кодексу України, вважає, що договір лізингу в частині об'єкта лізингу (трактора), знищеного іншими особами, припинився, правова підстава отримання лізингових платежів відпала, а, відтак, з огляду на приписи статті 1212 Цивільного кодексу України сплачені лізингові платежі в сумі 305522,45 грн. повинні бути повернуті позивачу.

Представник позивача в судовому засіданні доводи касаційної скарги підтримав.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення касаційної скарги заперечував.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що 17.10.2013 Фермерське господарство "ГАЙВОРОНСЬКОГО А.І" (Лізингоодержувач) та Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (Банк) уклали договір фінансового лізингу № DN H2LNIO4326, відповідно до якого Банк передав Лізингоодержувачу в платне користування майно відповідно до специфікації, згідно з додатком № 1 до договору, загальною вартістю 1689026,92 грн.

За змістом пункту 4.1 договору протягом усього терміну дії даного договору майно є власністю Банку; майно переходить у власність Лізингоодержувача за умови сплати Банку всієї суми лізингових платежів у строк, передбачений додатком № 2 до даного договору, а також всіх інших платежів за даним договором (пункт 4.3). Лізингоодержувач несе повну матеріальну відповідальність за збереження предмету лізингу, прийнятого ним на відповідальне зберігання (пункт 9.2 договору).

Пунктом 10.1 договору передбачені підстави для одностороннього розірвання договору за ініціативою лізингоодержувача, після письмового повідомлення про це Банка за 3 дні, зокрема, якщо майно знищене, пошкоджене та не може бути відновлене, незалежно від того чи був такий випадок визнаний страховим.

Договір діє з дати підписання до 16 вересня 2016 року.

Графіком лізингових платежів, який є додатком до договору, сторони погодили строки оплати лізингових платежів.

Також суди встановили, що за актом прийому-передачі майна від 22.10.2013 Банк передав лізингоодержувачу в лізинг майно, а саме, трактор Case IH MX 340, в/б, вартістю 762 841,51 грн., обприскувач самохідний Case IH SPX 3330, б/в, вартістю 1263990,80 грн. Крім того, на виконання умов договору фінансового лізингу страховик - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" та страхувальник - Фермерське господарство "ГАЙВОРОНСЬКОГО А.І" 16.10.2013 уклали договір добровільного страхування наземного транспорту № DNHOVA-139G30D, який є предметом лізингу. Вигодонабувачем згідно з цим договором виступає Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК"

Суди з'ясували, що у серпні 2014 року трактор Case IH MX 340 знищено внаслідок протиправних дій третіх осіб, цей випадок визнано страховим і Публічному акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", як вигодонабувач, одержав страхове відшкодування у розмірі 458004,06 грн., що підтверджується судовими рішеннями, наявними в матеріалах справи, та сторонами не заперечується.

Колегія суддів відзначає, що положення глави 83 Цивільного кодексу України ("Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави"), на які покликався позивач, є складовою частиною Книги п'ятої Цивільного кодексу України "Зобов'язальне право".

Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Відповідно до частини третьої статті 1212 названого вище Кодексу положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до змісту статті 1212 Цивільного кодексу України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Водночас, суди обох інстанцій встановили, що правовідносини сторін з оплати лізингових платежів виникли з договору фінансового лізингу, спірні кошти було набуто за наявності правової підстави, що виключає можливість застосування до них положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Судова колегія також відзначає, що відносини, які виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України "Про фінансовий лізинг" (частина друга статті 806 Цивільного кодексу України та частина 1 статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг").

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність. Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі, зокрема, елементи договорів оренди та купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізінг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу. Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі статтею 697 Кодексу договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Частиною другою статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються, а згідно із частиною четвертою статті цієї статті сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, наслідком розірвання договору лізингу (його припинення) є відсутність у лізингодавця обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність лізингоодержувача і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати. Відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 7/5005/2240/2012 від 29.10.2013.

Судова колегія погоджується із твердженням позивача про правові наслідки знищення об'єкта лізингу у вигляді припинення договірних відносин у цій частині; натомість, позивач залишив поза увагою, що припинення договору лізингу (повністю чи частково) не припиняє поширення його положень на правовідносини, які склалися у період дії договору; наведеним спростовуються доводи касаційної скарги щодо необхідності повернення сум, сплачених на виконання умов договору лізингу під час його дії, з підстав припинення договору.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського судів, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди вирішили спір відповідно до вимог статей 4-2, 4-3, 33, 34, 43, 84, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, надали оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, та доводам сторін, відповідно відобразивши це в судових рішеннях.

Доводи касаційної скарги наведених висновків не спростовують, підстав для скасування судових рішень з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства Гайворонського А.І. залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.02.2017 у справі № 904/8555/16 Господарського суду Дніпропетровської області та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2016 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Т.Дроботова