ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 6/4/358 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Корнілової Ж.О., Могил С.К.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиКолективного підприємства "Їдальня №33"на постановуРівненського апеляційного господарського суду 22.11.2016 р.у справі№ 6/4/358господарського судуХмельницької областіза позовомКолективного підприємства "Їдальня №33"до1)Виконавчого комітету Хмельницької міської ради, 2)Хмельницької міської радитреті особи1)Хмельницьке бюро технічної інвентаризації, 2)Федерації професійних спілок України; 3)Федерації профспілок Хмельницької області; 4)Підприємства "Навчально-культурний центр "Побужжя" Федерації профспілок Хмельницької областіза участюпрокуратури м. Хмельницькогопровизнання права власності на 66/100 приміщення їдальні по вул. Соборній, 55 у м. Хмельницькому та визнання співвласником даного приміщення

за участю представників від:позивачаДячук Г.Г. (протокол з/з від 20.01.17), Гречки І.Я. (дов від 29.03.17),відповідача-1не з'явилися, були належно повідомлені,відповідача-2не з'явилися, були належно повідомлені,третьої особи -1не з'явилися, були належно повідомлені,третьої особи -2Багатченка Ю.В. (дов від 26.12.16),третьої особи -3не з'явилися, були належно повідомлені,третьої особи -4не з'явилися, були належно повідомлені,прокуратуриГришиної Т.А. (посв. від 16.11.16)

В С Т А Н О В И В :

Колективне підприємство "Їдальня №33" з урахуванням уточненої позовної заяви та додаткових пояснень, звернувся з позовними вимогами до Хмельницької міської ради та виконавчого комітету Хмельницької міської ради, про визнання за ним право власності на 66/100 приміщення їдальні по вул. Соборній, 55 в м. Хмельницькому та визнати його співвласником даного приміщення.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 11.04.2014 р. (судді: О.Є. Танасюк, В.В. Виноградова, С.В. Гладій) яке залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 р. (судді: Гудак А.В., Крейбух О.Г., Бучинська Г.Б.) у позовних вимогах Колективного підприємства "Їдальня № 33", за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Хмельницьке бюро технічної інвентаризації до 1. Виконавчого комітету Хмельницької міської ради, 2. Хмельницької міської ради, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1. Федерації професійних спілок України; 2. Федерації профспілок Хмельницької області; 3. Підприємства „Навчально-культурний центр "Побужжя" Федерації профспілок Хмельницької області, за участю прокуратури м. Хмельницького про визнання права власності на 66/100 приміщення їдальні по вул. Соборній, 55 в м. Хмельницькому та визнання співвласником даного приміщення, відмовлено.

Не погоджуючись із постановою та рішенням судів попередніх інстанцій, Колективне підприємство "Їдальня №33" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Колективне підприємство "Ідальня № 33" є юридичною особою, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи № 247954 та Довідкою з ЄДРПОУ № 1660 від 26.12.2007 р.

Приміщення їдальні було передано на баланс Орендного підприємства "Виробничо-комерційна фірма Їдальня № 33" про що свідчать баланс підприємства станом на 01.07.1994 р. та звіт про фінансові результати за 1994 р.

29.09.1994 р. між Хмельницьким міськвиконкомом (продавець) та організацією орендарів Хмельницького виробничо-торгівельного підприємства громадського харчування Їдальня № 33 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу, згідно з п. 1.1. якого об'єктом купівлі-продажу визначено державне майно цілісного майнового комплексу, здане в оренду організації орендарів Хмельницького виробничо-торгівельного підприємства громадського харчування Їдальня № 33, яке знаходиться на балансі орендного підприємства виробничо-комерційної фірми Їдальні № 33 і перебуває у комунальній власності Хмельницької міської ради народних депутатів. Згідно з актом оцінки № 46, затвердженим завідуючим відділом приватизації міської адміністрації від 14.07.1994 р. вартість відчужуваного державного майна, крім приміщення, становить 98680 тис. крб.

Розпорядженням виконавчого комітету Хмельницької міської ради народних депутатів № 186-р від 04.11.1994 р. було зареєстровано договір купівлі-продажу державного майна, зданого в оренду організації орендарів Хмельницького виробничо-торгівельного підприємства громадського харчування Їдальня № 33. Зобов'язано голову ради організації орендарів в місячний термін укласти договір довгострокової оренди приміщення строком на 10 років з науково-культурним центром Федерації профспілок Хмельницької області.

Як вбачається із п. 1.2. Статуту Колективного підприємства "Ідальня № 33", підприємство створене організацією орендарів виробничо-комерційною фірмою "Ідальня № 33" зареєстрованою розпорядженням № 1500 Хмельницької міської адміністрації від 08.06.1994 р., яка здійснила викуп державного майна, зданого в оренду відповідно до договору купівлі-продажу (зареєстрований розпорядженням Хмельницької міської адміністрації від 04.10.1994 р.). Згідно з п. 4.1. Статуту, підприємство засноване на державному майні, яке набуте в результаті його викупу організацією орендарів, створене з працівників цього підприємства.

Пунктом 1.4. Статуту передбачено, що підприємство є правонаступником щодо прав і обов'язків орендного виробничо-комерційної фірми "Їдальня № 33".

Як вбачається з матеріалів справи, починаючи з 1992 р. позивач знаходився в орендних відносинах з НКЦ "Побужжя" Федерації профспілок області щодо приміщення їдальні по вул. Соборній, 55, яке знаходилося на балансі в останнього, що підтверджується фінансовим звітом НКЦ "Побужжя" від 31.12.2007 р. Земельна ділянка площею 0,14 га по вул. Соборній, 55, на якій знаходиться спірне приміщення перебуває на праві постійного користування у Хмельницького навчально-культурного центру "Побужжя" Федерації профспілок Хмельницької області, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею ІІ-ХМ № 001604 №699 від 27.01.1998 р. виданого на підставі рішення виконкому Хмельницької міської ради № 1417 від 13.02.1997 р.

Так, 31.08.1992 р. між Навчально-культурним центром "Побужжя" Федерації профспілок Хмельницької області (Центр) та виробничо-торгівельним підприємством їдальня № 33 (орендар) укладено договір відповідно до п. 1 якого було передано в оренду приміщення за адресою: м. Хмельницький, вул. Соборна, 55 загальною площею 656,7 кв.м. (торгові приміщення площею 309 кв.м., промислові приміщення площею 192,3 кв.м., складські приміщення площею 192,3 кв.м., канцелярські приміщення площею 24,4 кв.м., коридори площею 95,9 кв.м.). Строк договору оренди встановлюється з моменту підписання до 01.01.2000 р., в подальшому вважається продовженим, якщо жодна із сторін не заявляє про його розірвання (п. 4 договору).

30.03.1993 р. між Хмельницькою міською адміністрацією (орендодавець) та організацією орендарів Хмельницького виробничо-торговельного підприємства громадського харчування їдальні № 33 (орендар) було укладено договір оренди, відповідно до умов якого орендодавцем надано в оренду орендарю майно Хмельницького виробничого-торгівельного підприємства громадського харчування їдальні № 33 (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 2.1. договору передача майна в оренду не тягне за собою передачі орендареві права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається Хмельницька міська адміністрація, а орендар володіє, користується, розпоряджається ним протягом строку оренди.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що власністю орендаря є майно, створене ним за рахунок своїх коштів, а також матеріальні та інші цінності, які не входять в склад орендованого майна, набуті на засадах, передбачених законом. Вартість відокремлених без шкоди для орендованого майна покращень, проведених орендарем за рахунок власних коштів за згодою орендодавця, зменшується на цю суму при вирішенні питання викупу.

Відповідно до п. 5.1. договору строк дії визначений з 30.03.1993 р. по 30.03.1996 р.

30.03.1993 р. між сторонами підписано акт прийому-передачі Їдальні № 33 як цілісного майнового комплексу, згідно якого вартість майна, що передається я в оренду складає 1 млн. 377 тис. крб.

Відповідно до акту оцінки вартості цілісного майногового комплексу від 30.03.1993 р., складеного комісією Орендного виробничо-торгівельного підприємства Їдальні № 33 згідно з передаточним балансом і документацією про результати інвентаризації складає 1377, 4 тис. крб.

27.02.1997 р. між Навчально-культурним центром "Побужжя" (за дорученням ради Федерації профспілок області) та Колективним підпиємством "Їдальня № 33" на підставі рішення президії ФП області від 27.02.1997 р. № П-13-5 укладено договір оренди, згідно умов якого орендарем прийнято в подальше користування на умовах оренди майно цілісного майнового комплексу ради федерації профспілок області, зокрема основні фонди залишковою вартістю 330962,66 грн. (приміщення загальною площею 848 м.кв.).

Відповідно до п. 7.1. строк дії договору встановлюється на один рік з 01.01.1997 р. по 31.12.1997 р.

Після закінчення строку дії договору він може продовжуватися на наступний рік шляхом підписання додаткової угоди (п. 7.4. договору).

Згідно з п. 8.3. договору орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди.

Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за письмовою згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які не можливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти, якщо інше не визначено договором (п. 8.4. договору).

Пунктом 8.5. договору передбачено, що вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, компенсації не підлягає.

Додатковими угодами до договору оренди від 27.02.1997 р. сторонами продовжувався строк дії договору оренди, зокрема, додатковою угодою від 27.12.1997 р. договір був пролонгований до 31.12.1998 р.; додатковою угодою від 28.12.1998 р. - до 31.12.1999 р.; додатковою угодою від 28.12.1999 р. - до 31.12.2000 р.; додатковою угодою пролонговано договір оренди на 2001 р.

23.02.2000 р. виконавчим комітетом Хмельницької міської ради прийнято рішення № 223-А від 23.03.2000 р. про оформлення права власності на будинок профспілок з гаражами по вул. Соборній, 57 та гуртожиток профкурсів на 140 місць з їдальнею по вул. Соборній, 55 за Федерацією профспілок Хмельницької області. 28.03.2000 р. видано Свідоцтво про право власності на гуртожиток профкурсів на 140 місць з їдальнею, яким міське виробниче управління житлово-комунального господарства посвідчило, що об'єкт, який розташований в м. Хмельницькому за адресою вул. Соборна, 55, в цілому складається з двох споруд, належить Федерації профспілок Хмельницької області на праві колективної власності, про що внесено запис в реєстрову книгу за № 729.

27.12.2001 р. за № 7/02 між НКЦ "Побужжя" (орендодавець) та КП "Їдальня № 33" (орендар) було укладено договір оренди окремого індивідуально визначеного нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), що належать на праві власності Федерації профспілок області відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування приміщення їдальні загальною площею 665 кв.м., що знаходиться за адресою по вул. Соборній, 55 і розміщене на 1-2 поверхах (підвалі), для використання в організації послуг громадського харчування. Вказане майно знаходиться на балансі орендодавця (п. 1.1. договору). Знаходження спірного майна на балансі НКЦ "Побужжя" підтверджується наявним в матеріалах справи фінансовим звітом НКЦ "Побужжя" від 31.12.2007 р.

Згідно з умовами п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, визначений у цьому договорі, але не раніше дати затвердження договору оренди та підписання акту приймання-передачі майна, який є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що передача майна в оренду не дає орендарю права власності на це майно. Орендар користується об'єктом оренди протягом строку оренди без права розпорядження.

Розділом 4 договору передбачені обов'язки та права орендаря. Зокрема, останній зобов'язаний: не проводити без письмової згоди з орендодавцем невідокремлюваних поліпшень (п. 4.7.); повернути орендоване майно в належному стані за актом приймання - передачі з урахуванням їх фізичного та морального зносу в семиденний термін після закінчення строку дії договору або в разі його дострокового розірвання (п. 4.10). Орендар має право за письмовою згодою орендодавця за рахунок власних коштів проводити реконструкцію, технічне переоснащення та поліпшення орендованого майна, що зумовлює підвищення його вартості, при цьому невідокремлені приміщення є власністю орендодавця без зобов'язань відшкодування витрат (або в окремих випадках на умовах, визначених орендодавцем за погодженням з президією ФП області (п. 4.15. договору).

Відповідно до п. 7.1. строк дії договору встановлюється з 01.01.2002 р. до 31.12.2002 р. включно.

Про намір продовжити або розірвати договір оренди сторона повинна в письмовій формі повідомити іншу сторону не пізніше ніж за один місяць до закінчення терміну дії договору (п. 7.6. договору).

У разі припинення або розірвання договору оренди поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за власні кошти за письмовим погодженням з орендарем, які можна відокремити від орендованого майна, не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю орендаря.

Передача в оренду приміщення їдальні (1-2 поверхи) загальною площею 665 кв.м. по вул. Соборній, 55 підтверджується актом приймання-передачі в оренду майна, що належить на праві власності Федерації профспілок Хмельницької області від 27.12.2001 р.

Постановою президії ради Федерації професійних спілок Хмельницької області від 14.10.2002 р. за № ІІ-23-3 надано дозвіл НКЦ "Побужжя" Федерації профспілок області на укладення договору з Колективним підприємством Їдальня № 33" на оренду приміщення їдальні (за виключенням приміщень, які відведені під кафе-бар) на 2003-2004 роки при умові виконання за цей період робіт по капітальному ремонту туалетів, залу, обладнання центрального входу з роздягальнями.

08.04.2003 р. було укладено додаткову угоду до договору оренди від 27.12.2001 р. № 7/02 між НКЦ "Побужжя" та КП "Їдальня № 33", в п. 1 якої сторони домовилися про продовження строку дії договору оренди до 31.12.2004 р. включно при умові виконання за цей період робіт по капітальному ремонту туалетів, залу, обладнання центрального входу з роздягальнями.

Як було встановлено рішенням господарського суду Хмельницької області від 04.09.2006 р. по справі № 8/2792, залишеним без змін судами вищої інстанції, після закінчення передбаченого строку відповідач продовжував користуватися орендованим майном, оскільки від наймодавця не надійшло заперечень щодо цього протягом одного місяця з дня коли договір мав припинити свою дію. Також було встановлено, що КП "Їдальня № 33" виконувало роботи з капітального ремонту об'єкту оренди.

Листом за № 1 від 03.01.2008 р. НКЦ "Побужжя" Федерації профспілок Хмельницької області повідомив позивача, що строк дії договору оренди № 7/02 від 27.12.2001 р. закінчився 31.12.2007 р., тому з 01.01.2008 р. даний договір припинено. Заперечуючи можливість подальшого користування орендованим майном, НКЦ "Побужжя" вимагало звільнити орендоване приміщення в порядку та в строки, передбачені п. 4.10. договору оренди № 7/02 від 27.12.2001 р.

З матеріалів справи слідує, що рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради № 184 від 27.02.2003 р. було надано дозвіл Федерації професійних спілок Хмельницької області на реконструкцію частини приміщення їдальні площею 25 кв.м. по вул. Соборній, 55 під кафе на 12 місць з прибудовою складського приміщення площею 20 кв.м.

Із листів НКЦ "Побужжя" ФП Хмельницької області адресованих начальнику Хмельницького БТІ (№ 63 від 22.09.2006 р., № 72 від 19.10.2006 р.) вбачається, що НКЦ "Побужжя" дозволу на виготовлення технічного паспорту та на переобладнання тамбура під буфет в приміщенні їдальні № 33, що знаходиться на його балансі не давав.

Відповідно до технічнго паспорту від 20.10.1998 р. на приміщення по вул. Соборній № 55 виданого Раді федерації профспілок Хмельницької області навчально-культурному центру "Побужжя" та письмового пояснення до технічного паспорту поданого Підприємством "НКЦ "Побужжя" ФП Хмельницької області, загальна площа приміщень під їдальню складає 862,8 м.кв., в тому числі: 1 поверх - 398,1 м. кв., 2 поверх - 464,7 м.кв. (Т. 7, а.с. 74-95)

Із довідки Хмельницького БТІ № 5725/01-15 від 18.08.2008 р. слідує, що загальна площа приміщення їдальні, що розташоване по вул. Соборній, 55 в м. Хмельницькому станом на момент проведення інвентаризації становила 888,0 кв.м.

Згідно технічного паспорту від 01.02.2006 р. на приміщення по вул. Соборній № 55 виданого Хмельним БТІ Колективному підприємтсву "Їдальня № 33" загальна площа приміщення складає 986,4 кв.м.

Підприємство "НКЦ "Побужжя" в письмових поясненнях від 12.10.2009 р. щодо розбіжності площі приміщень відповідно до техпаспортів, виданих Хмельницьким БТІ Підприємству "НКЦ "Побужжя" ФП області та КП "Їдальня № 33" зазначає, що розбіжності в площі окремих приміщень по І поверху - 9,4 м.кв. пояснюється тим, що в техпаспорті Підприємства "НКЦ "Побужжя" не було враховано площу сходинкової клітки - 15,4 м.кв. Таким чином, вказує, що загальна площа приміщень І поверху (крім самовільно прибудованих складів і перебудованого тамбуру під буфет) згідно експлікації складає - 413,5 м.кв. По ІІ поверху, згідно експлікації, площа приміщень склада 474,5 м.кв., а по техпаспорту КП "Їдальня № 33" - 502,3 м.кв. Враховуючи, що добудова до ІІ поверху не здійснювалася, різниця в площі - 27,8 м.кв. виникла в результаті помилкових неточностей безпосередньо в замірах. Зазначає, що фактично площа приміщень І і ІІ поверхів (без самовільно прибудованих складів і буфету І поверху) складає 888 м.кв. (474,5+413,5 м.кв.).

Згідно наданої позивачем інформації витрати по утриманню будівлі "Їдальні 33" з 1993 р. по 2007 р. складають 862,42 тис грн.

Відповідно до наданої позивачем інформації витрати по утриманню будівлі їдальні 33 з 1993 р. по 2013 р. (з урахуванням індексів інфляції та коефіцієнтів перерахунку в грн.) склали 1796900 грн.

Згідно наданої довідки про роботи виконані КП "Їдальня № 33" для поліпшення приміщення "Їдальні №33"2 в період з 1990 р. по 2005 р. затрати позивача складали 185920,00 грн.

Відповідно до наданої позивачем довідки, Колективним підприємством "Їдальня № 33" були здійснені поліпшення приміщення їдальні за період з 1990 по 2013 роки на загальну суму 235430,02 грн.

В матеріалах справи містяться акти (складені комісією у складі бухгалтера, старшого кладовщика та голови профкому) на підтвердження використання будматеріалів на ремонт І поверху буфету (акт від 30.10.2004 р. - відображена сума будматеріалів 18298,17 грн.) та на ремонт туалету, кабіни мал. ІІ поверх, бар залу (акт від 26.06.2003 р. - відображена сума будматеріалів 12400,35 грн.). (Т. 9, а.с. 139-142, 157-160).

Як слідує з поданих до справи документів, позивачем придбавалися будматеріали, про що свідчать платіжні документи.

Також в матеріалах справи наявні акти приймання виконаних робіт: за березень 1994 р. на суму 7375096 крб., від 30.04.1994 р. на суму 5500000 крб., від 11.07.1994 р., від 30.04.2003 р. на суму 1060 грн., від 20.11.2003р. на суму 9057,74 грн., акт від 03.12.2002 р. на суму 435,16 грн.

На підставі вищезазначеного позивач звертаючись з позовом до суду стверджує, що він є співвласником приміщення їдальні з огляду на набуття ним права власності на обладнання, що є складовою та невід'ємною частиною приміщення та займає площу 238 кв.м., у зв'язку з будівництвом нових приміщень площею 74 кв.м., а також, враховуючи здійснені поліпшення та понесені витрати на утримання приміщення їдальні, які оцінює в 31/100 від її вартості, просить визнати за ним право власності на 66/100 приміщення (в реальному вигляді 617,76 кв.м.) та визнати КП "Їдальня № 33" співвласником даного приміщення.

Відмовляючи в задоволені позову, суди попередніх інстанцій, виходили з того, що позивачем не доведено факту та не надано будь-яких доказів належності йому на праві власності 66/100 приміщення їдальні та не доведено, що він є співвласником даного приміщення разом із Хмельницькою міською радою. В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наявне право власності позивача на будь-яку частину спірного приміщення їдальні, а також докази того, що КП "Їдальня № 33" володіє, користується та розпоряджається спірним приміщенням спільно із Хмельницькою міською радою. Як вбачається зі змісту договору купівлі-продажу від 29.09.1994 р. укладеного між Хмельницьким міськвиконкомом (продавець) та організацією орендарів Хмельницького виробничо-торгівельного підприємства громадського харчування Їдальня № 33 (покупець), трудовим колективом їдальні було викуплене (приватизоване) обладнання їдальні на суму 98680 тис. крб., крім приміщення, про що прямо зазначено в самому договорі. Однак, придбане обладнання не входить до вартості приміщення їдальні і не може визначати позивача як співвласника приміщення їдальні на частину даного приміщення під обладнанням площею 238 кв.м., як про це зазначає позивач. Також позивачем не надано доказів, яким чином та на підставі чого, саме в такому кількісному виразі визначена площа приміщень з обладнанням КП "Їдальня № 33" ( 238 кв.м.).

Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не з'єднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод. Як відповідач, за таким позовом виступає третя особа, що безпосередньо заявляє чи не заявляє свої права на річ, але не визнає за позивачем речового права на майно. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно, а не встановити його. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. (постанова Вищого господарського суду України по справі №16/2782 від 25.02.2010 р.)

Таким чином, до предмету доказування у даній справі входить встановлення цивільно-правових підстав набуття права власності на 66/100 приміщення їдальні № 33 у м. Хмельницькому по вул. Соборній, 55. За таких обставин, твердження позивача про те, що його вимоги ґрунтуються не набутому праві власності на 66/100 приміщення їдальні, а на визнанні його саме судом, є такими, що не узгоджуються з нормами чинного законодавства.

Режим рухомих і нерухомих речей врегульовано ст. 181 ЦК України, з якої випливає, що основною розмежувальною ознакою рухомих і нерухомих речей є їх зв'язок із землею. Зокрема, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Судами вірно встановлено, що позивачем за договором купівлі-продажу від 29.09.1994 р. було придбано обладнання їдальні, яке по своїй суті відноситься до рухомих речей, тому твердження позивача про те, що його неможливо відділити від приміщення, у зв'язку з чим на нього поширюється режим нерухомості є безпідставним.

Відповідно до ч. 1 ст. 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

З приводу позиції позивача про те, що їдальня знаходиться у нього на праві господарського відання, то судами зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Враховуючи, що у КП "Їдальня № 33" відсутні повноваження щодо розпорядження спірним приміщенням, що передбачає право господарського відання, у позивача відсутні підстави стверджувати про те, що приміщення їдальні знаходиться у позивача на праві господарського відання.

Позивач стверджує, що за погодженням з відповідачами були побудовані нові приміщення: торговий зал 1 поверху, тарний склад та інші, у зв'язку з цим загальна площа приміщення їдальні збільшилась з 862 кв.м до 936 кв.м., або на 74 кв.м. При цьому, позивачем не конкретизовано, які докази підтверджують зазначене, та ким з відповідачів здійснено таке погодження.

Загальні засади здійснення будівництва об'єктів нерухомості визначені ст. 375 Цивільного кодексу України, за приписами якої власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Отже, право на забудову земельної ділянки, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою в порядку, передбаченому законом та отримання дозволу на виконання будівельних робіт відповідно до вимог чинного законодавства. При цьому під правом на забудову (будівництво) розуміється можливість користувача земельної ділянки здійснювати на ній будівництво у порядку, встановленому законом.

Як встановлено судами, земельна ділянка площею 0,14 га по вул. Соборній, 55 у м. Хмельницькому, на якій знаходиться спірне приміщення перебуває на праві постійного користування у Підприємства "Навчально-культурний центр "Побужжя" Федерації профспілок Хмельницької області, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею ІІ-ХМ № 001604 № 699 від 27.01.1998 р. виданого на підставі рішення виконкому Хмельницької міської ради № 1417 від 13.02.1997 р.

В матеріалах справи відсутні докази погодження орендодавця (Підприємства "НКЦ "Побужжя" Федерації профспілок Хмельницької області) на здійснення будівництва та реконструкції приміщення їдальні, а також не надавалися дозволи на реконструкцію даного приміщення з боку Хмельницької міської ради та її виконавчого комітету, про що свідчать лист Департаменту економіки Хмельницької міської ради від 24.10.2006 р. за №12-5466-02-08 та лист управління архітектури та містобудування Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради від 12.10.2009 р. за № 1900/01-15.

Позивач заявляючи вимоги про визнання права власності на приміщення їдальні, вказує, що ним побудовані нові приміщенні площею 74 кв.м., яку обраховує виходячи із даних, зазначених в технічних паспортах, які виготовлялися Хмельницьким БТІ на спірне приміщення у 1998 р. та 2006 р. (936 - 862 = 74 кв.м.).

Проте, як вірно зазначено судами, аналізуючи технічні паспорти, видані Хмельницьким БТІ для НКЦ "Побужжя" в 1998 р. та КП "Їдальня" в 2006 р. вбачається, що позивачем були побудовані складські приміщення загальною площею 35,6 кв.м. за відсутності на те погодження орендодавця, Хмельницької міської ради та її виконавчого комітету.

Як вбачається з матеріалів справи, побудована позивачем прибудова до приміщення їдальні підпадає під ознаки самочинного будівництва. Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Отже, враховуючи, що будівництво складських приміщень було здійснене позивачем без дотримання передбаченого законом порядку його здійснення, у позивача відсутні законні підстави для виникнення права власності на такий об'єкт.

З приводу будівництва буфету (по експлікації № 41) площею 30,1 кв.м., про який зазначає позивач у позові, судами прийняті до уваги пояснення та доводи третьої особи (Підприємства "НКЦ "Побужжя" Федерації профспілок Хмельницької області, з якою позивач перебував в орендних відносинах з приводу спірного приміщення) про те, що він не був побудований, а під нього використано площу критого входу в їдальню. Будь-яких дозволів орендодавець не давав та орендна плата не справлялась.

Таким чином, позивачем самочинно побудовано та реконструйовано додатково до загальної площі їдальні 65,7 кв.м., та невідомо звідки позивач вказує площу 74 кв.м.

З огляду на зазначене, необґрунтованою та безпідставною є вимога позивача про визнання права власності на побудовані ним приміщення площею 74 кв.м., як стверджує останній за погодженням з відповідачами.

При цьому, суди звернули увагу, що самовільне проведення КП "Їдальня № 33" перепланування і реконструкції внутрішніх приміщень в межах капітальної будівлі не створює нову річ, а лише поліпшує існуючу.

Відповідно до ч. 4 ст. 778 Цивільного кодексу України якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, умовою визначення наймача співвласником та застосування ч. 4 ст. 778 ЦК України є створення нової речі в результаті поліпшення, а також за наявності на це згоди наймодавця.

Крім того, правило, закріплене в ч. 4 ст. 778 ЦК України застосовується лише у випадках якщо сторони не встановили інших умов у договорі.

Судами враховано, що п. 4.15. договору оренди № 7/02 від 27.12.2001 р. укладеного НКЦ "Побужжя" та КП "Їдальня № 33" (діяв до 01.01.2008 р.) передбачено, що орендар має право за письмовою згодою орендодавця за рахунок власних коштів проводити реконструкцію, технічне переоснащення та поліпшення орендованого майна, що зумовлює підвищення його вартості, при цьому невідокремлювані приміщення є власністю орендодавця без зобов'язання відшкодування витрат (або в окремих випадках на умовах, визначених орендодавцем за погодженням з президією Федерації профспілок області).

Проте, як зазначено судами, в матеріалах справи відсутні докази письмового погодження орендодавцем проведення поліпшень, як відокремлених, так і невідокремлених.

Разом з тим, відповідно до п. 4.7. вищевказаного договору оренди орендар зобов'язаний не проводити без письмової згоди з орендодавцем невідокремлюваних поліпшень.

Позивачем судам в якості доказу надано перелік зроблених ним поліпшень майна за період з 1990 по 2013 рік на суму 235430 грн. При цьому, серед понесених витрат позивачем вказані також витрати на поточні ремонти, які відповідно до п. 4.6. договору оренди він зобов'язувався виконувати за власні кошти, в тому числі й поточні ремонти внутрішніх інженерних комунікацій без компенсації орендодавцем.

Крім того, судами зазначено те, що згідно додаткової угоди від 08.04.2003 р. до договору оренди від 27.12.2001 р. № 7/02 укладеної між НКЦ "Побужжя" та КП "Їдальня № 33" сторони домовилися про продовження строку дії договору оренди до 31.12.2004 р. включно при умові виконання за цей період робіт по капітальному ремонту туалетів, залу, обладнання центрального входу з роздягальнями.

Позивач у здійснені ним поліпшення включає: заміну меблів в торговому залі та обладнання в цехах, встановлення лічильників теплової енергії, повірка лічильників, ремонт каналізації, закупівлю касових апаратів, холодильного обладнання, встановлення декоративних решіток та інше.

Проте, зазначений перелік є господарськими витратами, необхідними для діяльності підприємства та не є поліпшеннями, тим більше поточним чи капітальним ремонтом.

Також судами враховується, що з 01.01.2008 р. договір оренди приміщення їдальні не укладався та з даного часу КП "Їдальня № 33" безоплатно користувалась приміщенням їдальні, але разом з тим включає витрати по поліпшенню приміщень по 2013 р. включно.

За таких обставин, враховуючи, що здійснення поточного та капітального ремонту передбачалося договором оренди та додатковою угодою до договору оренди, відсутність погодження на здійснення поліпшень з боку орендодавця та недоведення позивачем, що під час здійснених ним поліпшень була створена нова річ, є безпідставним посилання позивача на ч. 4 ст. 788 ЦК України. Тому суди обґрунтовано зазначили, що в даному випадку відсутні правові підстави вимагати визнання права власності за КП "Їдальня № 33" на зроблені поліпшення, як відокремлені, так і невідокремлені, які позивач визначає в розмірі 31/100 приміщення їдальні.

З урахуванням вищезазначеного, позивачем не надано доказів на підтвердження наявності права власності на 66/100 приміщення їдальні по вул. Соборній, 55 у м. Хмельницькому.

Судом враховується, що на час розгляду справи позивачем визначено відповідачами у справі Хмельницьку міську раду та виконавчий комітет Хмельницької міської ради, у зв'язку з тим, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 23.09.2013 р. по справі № 924/648/13, залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанції визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 23.03.2000 р. № 223-А в частині оформлення права власності на 3-х поверхову будівлю їдальні корисною площею 848 кв.м., що розташована за адресою: м. Хмельницький, вул. Соборна, 55, а також скасовано свідоцтво про право власності на гуртожиток профкурсів на 140 місць з їдальнею від 28.03.2000 р. зареєстроване в реєстровій книзі за № 729. Крім того, зазначеним рішенням суду визнано право власності за територіальною громадою міста Хмельницького в особі Хмельницької міської ради на будівлю їдальні корисною площею 848 кв.м та балансовою вартістю 559059 грн., що розташована за адресою м. Хмельницький, вул. Соборна, 55.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Крім того, відповідно до п. 2.6 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. №18, не потребують доказування преюдиційні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

При цьому, на момент вирішення спору право власності у визначеному порядку зареєстровано за Федерацією профспілок Хмельницької області (запис Хмельницького БТІ за № 729 про реєстрацію права власності.

Судами зазначено, що на сьогоднішній день за територіальною громадою міста Хмельницького в особі Хмельницької міської ради право власності на будівлю їдальні не зареєстровано, договір оренди стосовно спірного приміщення між КП "Їдальня № 33" та Хмельницькою міською радою чи її виконавчим комітетом не укладався. Тому посилання позивача на договори оренди, як на підставу позову, в яких відповідачі не були сторонами є безпідставним.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому її слід залишити без змін, таку як ухвалену при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Колективного підприємства "Їдальня №33" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 р. у справі № 6/4/358 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді Ж. О. Корнілова

С. К. Могил