Історія справи

Постанова ККС ВП від 10.12.2025 року у справі №686/140/21
Постанова ВГСУ від 10.12.2025 року у справі №686/140/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2025 року

м. Київ

справа № 686/140/21

провадження № 51-4577 км 24

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

перекладача ОСОБА_7 ,

в режимі відеоконференції

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

засудженого ОСОБА_10 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого

ОСОБА_10 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 червня 2023 року та вирок Хмельницького апеляційного суду від 04 вересня 2024 року, захисника ОСОБА_11 в інтересах засудженої ОСОБА_12 та захисника ОСОБА_13 в інтересах засудженого ОСОБА_14 на вирок Хмельницького апеляційного суду від 04 вересня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12019240010005679, за обвинуваченням

ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця

м. Єреван Республіки Вірменія, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 КК України;

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Республіки Вірменія, раніше не судимого, проживаючого за адресою:

АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України;

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки

м. Біляївка Біляївського району Одеської області, раніше не судимої, зареєстрованої за адресою:

АДРЕСА_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ст. 198 (в редакції Закону № 430-IV від 16.01.2003), ст. 198 (в редакції Закону № 361-IX від 06.12.2019) КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 червня 2023 року засуджено до покарання:

ОСОБА_14 за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання визначено у виді позбавлення волі на строк 5 років;

ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 1 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання визначено у виді позбавлення волі на строк 5 років;

ОСОБА_15 за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк

4 роки; за ч. 1 ст. 309 КК України у виді обмеження волі на строк 3 роки 6 місяців.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04.03.2020 та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років;

ОСОБА_12 за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 років 6 місяців; за ст. 198 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки

6 місяців.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання визначено у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 та ОСОБА_14 ухвалено рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Зараховано в строк відбування покарання строк перебування під вартою: ОСОБА_15 з 14 липня 2020 року по день набрання вироком законної сили, ОСОБА_12 з 14 липня 2020 року по 30 вересня 2022 року, ОСОБА_14 з 14 по 20 липня 2020 року.

Запобіжний захід ОСОБА_10 залишено попередній у виді тримання під вартою.

Запобіжні заходи ОСОБА_12 та ОСОБА_15 до набрання вироком законної сили залишено попередні, а саме обов`язки.

Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_14 та ОСОБА_10 на користь ОСОБА_16 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 31 535 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 та ОСОБА_14 на користь ОСОБА_17 матеріальну шкоду у сумі 39 309,32 грн та 10 000 грн моральної шкоди.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_14 , ОСОБА_10 та ОСОБА_15 у рахунок відшкодування шкоди на користь: ОСОБА_18 матеріальної

263 051 грн; ОСОБА_19 матеріальної 126 511 грн; ОСОБА_20 матеріальної 40 000 грн та ОСОБА_21 матеріальної 481 722,42 грн та 50 000 грн моральної.

Стягнуто на користь ОСОБА_19 у рахунок відшкодування моральної шкоди: з ОСОБА_14 20 000 грн, з ОСОБА_10 та ОСОБА_15 по

15 000 грн з кожного.

Стягнуто на користь ОСОБА_20 у рахунок відшкодування моральної шкоди: з ОСОБА_14 15 000 грн, з ОСОБА_10 та ОСОБА_15 по 10 000 грн з кожного.

Стягнуто з ОСОБА_14 , ОСОБА_10 та ОСОБА_15 солідарно на користь ОСОБА_21 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди

481 722,42 грн та 50 000 грн моральної шкоди.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 20 червня 2024 року вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 червня 2023 року щодо ОСОБА_15 за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України скасовано, а кримінальне провадження закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку зі смертю обвинуваченого.

Хмельницький апеляційний суд, задовольнивши апеляційну скаргу прокурора та частково задовольнивши апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_14 , ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_22 , скасував вирок місцевого суду щодо обвинувачених ОСОБА_14 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 в частині кваліфікації їх дій, призначення покарання та вирішення цивільних позовів та ухвалив свій вирок від 04 вересня 2024 року, яким:

ОСОБА_14 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 КК України та призначено покарання: за ч. 5 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна; за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 2 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців з конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна.

ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання: за ч. 5 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна; за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 1 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна.

ОСОБА_12 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ст. 198 (в редакції Закону № 430-IV від 16.01.2003), ст. 198 (в редакції Закону 361-IX від 06.12.2019) КК України та призначено покарання: за ч. 5 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна; за ч. 1 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців; за ст. 198 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна.

Строк відбування покарання ухвалено рахувати: ОСОБА_10 з 04 вересня 2024 року, ОСОБА_14 та ОСОБА_12 з дня фактичного поміщення останніх в установу виконання покарань.

Зараховано в строк відбування покарання строк перебування під вартою:

ОСОБА_10 з 14 липня по 04 вересня 2024 року, ОСОБА_14 з 14 по 20 липня 2020 року; ОСОБА_12 з 14 липня 2020 року по 30 вересня 2022 року.

Заставу у розмірі 109 850 грн, яка була внесена за ОСОБА_14 , повернуто ОСОБА_23 .

Заставу у розмірі 109 850 грн, яка була внесена за ОСОБА_15 , повернуто ОСОБА_24 .

Заставу у розмірі 109 850 грн, яка була внесена за ОСОБА_12 , повернуто ОСОБА_25 .

Стягнуто солідарно з ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_14 на користь ОСОБА_17 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 38 124,38 грн та

10 000 грн моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_14 та ОСОБА_10 солідарно у рахунок відшкодування шкоди на користь: ОСОБА_18 матеріальної 263 051 грн; ОСОБА_19 матеріальної 126 511 грн та 35 000 грн моральної; ОСОБА_20 матеріальної

40 000 грн і 25 000 грн моральної та ОСОБА_21 матеріальної 167 824 грн та

50 000 грн моральної.

В іншій частині вирок щодо ОСОБА_14 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 залишено без змін.

За обставин, викладених у вироку апеляційного суду, ОСОБА_14 будучи наркозалежною особою, не маючи постійного джерела доходу, визначив для себе основним заробітком та джерелом збагачення вчинення квартирних крадіжок з подальшою реалізацією викраденого майна. Розуміючи, що для реалізації своїх злочинних намірів йому необхідно залучити інших осіб (виконавців, співвиконавців, пособників), починаючи з жовтня 2019 року (більш точний час в ході досудового слідства не встановлено) почав підбирати для цього осіб із числа своїх знайомих. З метою виконання задуманого та належного функціонування організованої групи, ОСОБА_14 в жовтні 2019 року залучив до її складу свого знайомого, раніше судимого мешканця м. Хмельницького, відносно якого вказане кримінальне провадження закрито 20.06.2024 у зв`язку зі смертю, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України (далі - Особа-1), з яким був знайомий з 2015 року та підтримував дружні відносини.

Крім цього, до складу вказаної організованої групи в жовтні 2019 року, на добровільних засадах, ОСОБА_14 залучено свого земляка, наркозалежного, уродженця та громадянина Республіки Вірменія - ОСОБА_10 , який на початку 2019 року умовно-достроково звільнений з місць позбавлення волі на території Республіки Вірменія. Після звільнення з місць позбавлення волі, ОСОБА_10 в квітні 2019 року прибув на територію України, а саме в м. Біляївка Одеської області, до своєї знайомої ОСОБА_12 , з якою він познайомився під час відбування покарання через соціальні мережі.

При цьому ОСОБА_14 будучи обізнаним, що ОСОБА_10 після звільнення з місць позбавлення волі спільно проживає з ОСОБА_12 , остання користується його довірою та схильна до вчинення протиправної діяльності, розуміючи, що для спрощення вчинення злочинів організованою групою необхідна більша кількість учасників, з 01.07.2020 залучив останню до складу організованої групи як співвиконавця, зокрема, з метою використовувати її для підготовки до вчинення злочинів, а також спостереження за обстановкою під час їх вчинення та запобігання викриття злочинної діяльності.

У подальшому, під час доведення до учасників розробленого ним злочинного плану вчинення крадіжок з житла громадян, враховуючи особисті можливості та характеристики кожного учасника групи, ОСОБА_14 визначив ролі, які можна відвести кожному з них, та маючи беззаперечний авторитет серед вказаних осіб, довів розроблений ним єдиний план злочинної діяльності до усіх учасників організованої групи. Крім цього, відповідно до внутрішніх переконань, які ґрунтувалися на власних спостереженнях за учасниками організованої групи, ОСОБА_14 розподілив кожному ролі та обов`язки під час підготовки та вчинення злочинів. Розподілом коштів отриманих злочинним шляхом

ОСОБА_14 займався особисто.

Стійкість створеної ОСОБА_14 організованої групи виражалася в стабільних, міцних дружніх внутрішніх зв`язках між її учасниками, існуванні певних правил поведінки, беззаперечного виконання вказівок ОСОБА_14 , спільної мети, яка базувалася на бажанні кожного з них отримувати стабільні незаконні прибутки для задоволення власних потреб у виді грошових коштів чи іншого майна, здобутого незаконним шляхом.

При цьому ОСОБА_14 з метою підтримання дисципліни учасниками групи застосовував заходи заохочення та стягнення, серед яких заходами заохочення було надання наркотичних засобів залежним особам, а заходом стягнення - психологічний тиск, погрози фізичною розправою, а також надання меншої суми коштів від реалізованого майна, або ненадання винагороди взагалі.

Готуючись до вчинення злочинів, учасники організованої групи, придбали мобільні термінали та стартові пакети операторів мобільного зв`язку для підтримання зв`язку та координації дій під час вчинення злочинів, що використовувалися як засоби зв`язку під час вчинення злочинів членами організованої групи.

Для швидкого переміщення членів організованої групи та безперешкодного залишення місця вчинення злочину учасники використовували автомобіль «Volkswagen» моделі «Passat», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », який належить ОСОБА_14 , способом вчинення злочинів було визначено злам вікна або підбір ключів до житла.

Відповідно до розподілу функцій учасників організованої групи ОСОБА_14 взяв на себе обов`язки організатора вчинення злочинів, за ОСОБА_10 та Особа-1 визначив ролі виконавців (співвиконавців), а на ОСОБА_12 поклав основну роль пособника та співвиконавця.

У подальшому, підтримуючи тісні дружні зв`язки між собою та беззаперечну дисципліну, члени організованої групи, очолюваної ОСОБА_14 , в грудні 2019 року розпочали злочинну діяльність, направлену на підготовку до скоєння злочинів, яка поєднувалась єдиними намірами, спрямованими на матеріальне збагачення та досягнення злочинного результату.

Таким чином, з початку грудня 2019 року до моменту викриття злочинної діяльності організованої групи, а саме 14 липня 2020 року, ОСОБА_14 ,

ОСОБА_10 , Особа-1 та ОСОБА_12 , діючи у складі організованої групи, вчинили ряд злочинів на території м. Хмельницького та Хмельницького району за наступних обставин.

На початку грудня 2019 року ОСОБА_14 , після проведення збору інформації щодо місця вчинення злочину, а саме візуального спостереження за об`єктом, з`ясування наявності/відсутності камер відеоспостереження, часу відсутності власників в квартирі чи будинку, наявності безперешкодного під`їзду чи від`їзду, для вчинення крадіжки майна визначено будинок за адресою: АДРЕСА_4 , в якому проживає приватний підприємець ОСОБА_19 разом зі своєю сім`єю.

Так, 02.12.2019 з метою виконання злочинного плану, розробленого ОСОБА_14 , спрямованого на таємне викрадення майна з будинку ОСОБА_19 , ОСОБА_14 разом із Особа-1 після 12 год прибули до

АДРЕСА_4 , де підійшовши до будинку АДРЕСА_4 та здійснювали візуальне спостереження за будинком потерпілої ОСОБА_19 03.12.2019, в ранковий час, виконуючи раніше розроблений план, з метою вчинення крадіжки, ОСОБА_14 , ОСОБА_10 та Особа-1 на автомобілі «Volkswagen» моделі «Passat», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », яким керував ОСОБА_14 , прибули на перехрестя вулиць Підлісної та Степана Бандери в

м. Хмельницькому, де припаркували автомобіль у зручному для спостереження за під`їздами до будинку потерпілої ОСОБА_19 місці. В подальшому

ОСОБА_10 разом з ОСОБА_14 направилися до будинку потерпілої по

АДРЕСА_4 . В цей час Особа-1, діючи відповідно до розподілених ролей, з метою завчасного попередження ОСОБА_10 та ОСОБА_14 про небезпеку залишився спостерігати за в`їздом на вул. Підлісна, (яка веде до вулиці, де проживає потерпіла), підтримуючи зв`язок із співучасниками по мобільному телефону. Надалі, ОСОБА_14 та ОСОБА_10 , реалізуючи злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, переконавшись, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, керуючись корисливим мотивом, через недобудований паркан таємно проникли на територію вищезазначеного домоволодіння, після чого, за допомогою заздалегідь підготовленого знаряддя, підважили віконну раму пластикового вікна на першому поверсі, через яке проникли до будинку, звідки в складі організованої групи таємно викрали майно ОСОБА_19 , зокрема мобільний телефон марки «Самсунг Гелексі S4», моделі GT 19500, ІМЕІ НОМЕР_2 , на загальну суму 126 511,43 грн, чим спричинили потерпілій значної шкоди.

В подальшому ОСОБА_12 , достовірно знаючи, що отриманий для продажу від ОСОБА_10 мобільний телефон марки «Самсунг Гелексі S4», моделі GT 19500, ІМЕІ НОМЕР_2 , завідомо одержаний злочинним шляхом, зберігала його до 29 грудня 2019 року, та близько 16 год 27 хв., керуючись корисливим мотивом, збула вказаний телефон до ломбарду «Ломбард «Заставно-Кредитний дім» на вул. Проскурівській, 38 у м. Хмельницький.

Крім цього, ОСОБА_14 , продовжуючи свою злочинну діяльність, після проведення збору інформації щодо місця вчинення злочину, а саме візуальне спостереження за об`єктом, наявність (відсутність) камер відеоспостереження, час відсутності власників в квартирі чи будинку, наявність безперешкодного під`їзду чи від`їзду, для вчинення крадіжки майна визначив будинок потерпілої ОСОБА_20 , проживаючої за адресою АДРЕСА_5 . 18.02.2020, в ранковий час, з метою вчинення крадіжки, ОСОБА_14 , ОСОБА_10 та Особа-1 на автомобілі «Volkswagen» моделі «Passat», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », прибули на перехрестя вулиць Старосадової та Пшеничної в м. Хмельницькому. Залишивши Особа-1 та ОСОБА_10 у зручному для спостереження за будинком потерпілої місці, ОСОБА_14 на автомобілі попрямував на перехрестя сусідніх вулиць Ланок та Старосадової в м. Хмельницькому, де очікував їх, підтримуючи з ними зв`язок по телефону. Цього ж дня, близько 08 год, дочекавшись, коли потерпіла ОСОБА_20 зі своїм неповнолітнім сином на власному автомобілі залишать домоволодіння, ОСОБА_10 та Особа-1 направилися до будинку потерпілої. Реалізуючи розроблений ОСОБА_14 план, переконавшись, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, Особа-1 та ОСОБА_10 , керуючись корисливим мотивом - незаконного збагачення, з метою вчинення крадіжки проникли на територію домоволодіння через недобудований паркан. ОСОБА_10 за допомогою заздалегідь підготовлених для вчинення крадіжки великих викруток підважив раму металопластикового вікна, яке залишене потерпілою в положенні «на провітрювання», та проник в гаражне приміщення, яке розташоване на першому поверсі двоповерхового будинку, після чого через внутрішні незачинені двері зайшов в житлові приміщення будинку. В цей час Особа-1 залишився на подвір`ї, спостерігаючи за проїжджою частиною АДРЕСА_5 , а також сусідніми домоволодіннями, підтримуючи зв`язок з ОСОБА_10 , в будь-який момент будучи готовим попередити його про будь-яку небезпеку. Перебуваючи в будинку, ОСОБА_10 по сходинковому маршу піднявся на другий поверх, де з шафи, яка знаходиться в дитячій кімнаті, таємно викрав грошові кошти в сумі 40 000 гривень, чим спричинили потерпілій ОСОБА_20 матеріальну шкоду на вказану суму, після чого залишили місце вчинення злочину.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи відповідно до розробленого та узгодженого між усіма співучасниками злочинного плану, ОСОБА_14 , отримавши від Особа-1 та ОСОБА_10 інформацію, визначив квартиру АДРЕСА_6 , для вчинення крадіжки майна. З метою вчинення крадіжки, ОСОБА_14 , Особа-1 та

ОСОБА_10 , в складі організованої групи, починаючи з другої половини лютого 2020 року здійснювали спостереження за вказаною квартирою, власницею якої є

ОСОБА_18 28.02.2020, близько 10 год, ОСОБА_14 , ОСОБА_10 та

Особа-1, реалізуючи свій умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом - незаконного особистого збагачення, з метою вчинення крадіжки прибули на автомобілі «Volkswagen» моделі «Passat», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », на вул. Свободи в м. Хмельницькому, та зупинилися неподалік будинку потерпілої. В подальшому, близько 11 год, після того як потерпіла ОСОБА_26 вийшла з дому, Особа-1 прослідкував за нею до місця роботи, яке знаходиться неподалік перехрестя вулиць Свободи та Шевченка в м. Хмельницькому. Після цього, повернувшись, почав спостерігати за підходами до будинку АДРЕСА_7 . ОСОБА_14 , в свою чергу, контролюючи дії усіх учасників організованої групи, почав очікувати неподалік в автомобілі, спостерігаючи за протилежною частиною від Особа-1

вул. Свободи, підтримуючи зв`язок по телефону із всіма виконавцями.В цей час

ОСОБА_10 , отримуючи інформацію від інших учасників групи, будучи впевненим, що за ним ніхто не спостерігає, та у разі появи біля місця вчинення злочину сторонніх осіб чи власниці його попередять про небезпеку, направився до вхідних дверей квартири потерпілої, після чого, шляхом підбору ключа до замка, таємно проник до приміщення квартири, де викрав майно ОСОБА_26 , зокрема, набір ножів марки «Зептер» та телевізор марки «Самсунг», моделі UE32M5500, на загальну суму 263 051,78 грн, чим спричинили потерпілій значної шкоди, після чого з місця вчинення злочину зникли.

В подальшому ОСОБА_10 , діючи умисно, з корисливих мотивів, отримавши у невстановленому місці та у невстановлений час від ОСОБА_14 набір ножів марки «Зептер» та телевізор марки «Самсунг», моделі UE32M5500, у невстановлений час передав вказане майно своїй співмешканці ОСОБА_12 , якій повідомив, що майно було ним викрадене. Будучи обізнаною, що вказане майно отримане злочинним шляхом, ОСОБА_12 зберігала телевізор марки «Самсунг» до 29.04.2020, та цього ж дня, діючи умисно, з корисливих мотивів, знаючи, що вказаний телевізор одержаний злочинним шляхом, збула його до ломбарду

ПТ «Ломбард «Перший» ТОВ «Мікрофінанс і компанія» на

вул. Пантелеймонівській, 76 у м. Одеса. Продовжуючи злочинну діяльність, будучи обізнаною, що переданий їй ОСОБА_10 набір ножів марки «Зептер» здобутий злочинним шляхом, ОСОБА_12 зберігала його до 03 травня 2020 року, та цього ж дня, близько 10 год 05 хв., діючи умисно, знаючи, що отриманий для продажу набір ножів одержаний злочинним шляхом, збула його до ломбарду «Ломбард «Заставно-Кредитний дім» на вул. Проскурівській, б. 38 у м. Хмельницькому.

Крім цього, продовжуючи свою злочинну діяльність, після проведення збору інформації щодо місця вчинення злочину, а саме візуальне спостереження за об`єктом, наявність/відсутність камер відеоспостереження, час відсутності власників в квартирі чи будинку, наявність безперешкодного під`їзду чи від`їзду, ОСОБА_14 для вчинення крадіжки майна визначив будинок

АДРЕСА_8 , де проживає потерпіла ОСОБА_21 із своєю сім`єю. Реалізуючи свій умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_14 спільно з ОСОБА_10 та Особа-1, в складі організованої групи 15.03.2020, в ранковий час, керуючись корисливим мотивом - незаконного особистого збагачення, з метою вчинення крадіжки прибули на автомобілі «Volkswagen» моделі «Passat», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », до будинку АДРЕСА_8 . Цього самого дня, близько 07 год 45 хв., ОСОБА_14 залишився очікувати в автомобілі на деякій відстані від вказаного будинку, спостерігаючи за під`їздами до останнього та сусідніми домоволодіннями, а Особа-1 та ОСОБА_10 пішли в напрямку будинку потерпілої. Прибувши до домоволодіння потерпілої, ОСОБА_10 та Особа-1, переконавшись, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, перелізши через паркан, проникли на подвір`я, після чого за допомогою не встановлених досудовим слідством пристосувань, підважили раму металопластикового вікна, розташованого з правого боку від вхідних дверей, яке було залишене в положенні «провітрювання», та проникли в будинок. Перебуваючи в будинку, ОСОБА_10 разом з Особа-1 таємно викрали майно ОСОБА_21 на загальну суму 167 824 грн. Після вчинення крадіжки, зателефонувавши до ОСОБА_14 та впевнившись, що їм нічого не загрожує, вони разом з викраденим майном повернулися до автомобіля, де їх очікував ОСОБА_14 .

Також, продовжуючи свою злочинну діяльність, після проведення збору інформації щодо місця вчинення злочину для вчинення крадіжки майна було визначено квартиру АДРЕСА_9 , власницею якої є ОСОБА_17 . Так, на початку липня з метою виконання злочинного плану, спрямованого на таємне викрадення майна з квартири

ОСОБА_17 , ОСОБА_14 разом із Особа-1 та ОСОБА_10 розпочали підготовку до вчинення злочину. З цією метою ОСОБА_14 вирішив залучити до організованої групи на постійній основі ОСОБА_12 . В подальшому, ОСОБА_14 довів іншим учасникам групи - Особа-1, ОСОБА_10 та ОСОБА_12 злочинний план вчинення крадіжки із вказаної квартири, визначивши виконавцями Особа-1 та ОСОБА_10 , а в ролі співвиконавця ОСОБА_12 . Так, відповідно до розподілених ролей, ОСОБА_10 спільно з ОСОБА_12 в вечірній час шляхом візуального спостереження та розкладання прозорих пластикових міток на вхідні двері квартири, встановили, що мешканців квартири тривалий час не буває вдома, після чого ОСОБА_14 було прийнято рішення про вчинення крадіжки. 13.07.2020, у вечірній час, ОСОБА_27 на території мікрорайону Раково м. Хмельницький, з метою проникнення у вищезазначену квартиру, передав

Особа-1 дві викрутки великих розмірів для віджиму рами металопластикового вікна та повідомив йому про необхідність вчинення крадіжки цього вечора з квартири АДРЕСА_9 . 14.07.2020, близько

04 год 30 хв., Особа-1, ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , реалізуючи свій умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом - незаконного особистого збагачення, з метою вчинення крадіжки прибули до будинку АДРЕСА_10 . Згідно розробленого злочинного плану, залишивши ОСОБА_12 біля проїжджої частини просп. Миру, де остання почала спостерігати за перехожими та автомобілями, які рухаються в бік вказаної квартири, про що мала повідомляти ОСОБА_10 , який разом з Особа-1направився до вікна квартири АДРЕСА_11 , після чого останні, переконавшись, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, за допомогою переданих ОСОБА_14 двох великих викруток, шляхом відважування відкрили вікно вказаної квартири, та ОСОБА_10 проник всередину, а Особа-1, в свою чергу, повернувся до ОСОБА_12 і почав спостерігати за під`їздами до місця вчинення злочину. Проникнувши до вказаної квартири, ОСОБА_10 таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_17 на загальну суму 38 124,84 грн, після цього, узгодивши шлях відходу з квартири із ОСОБА_12 та Особа-1, з якими увесь цей час підтримував зв`язок по мобільному телефону, залишив місце злочину та попрямував до місця зустрічі з останніми, та був затриманий працівниками поліції.

Крім того, в другій половині червня 2020 року, ОСОБА_10 за попередньою змовою з ОСОБА_14 почали пошук квартири для вчинення крадіжки. Під час спостереження за квартирами, ОСОБА_10 була підібрана для вчинення крадіжки квартира АДРЕСА_12 . Під час спостереження за вказаною квартирою ОСОБА_10 було встановлено, що власниця квартири ОСОБА_16 на протязі дня залишає пластикове вікно в режимі «провітрювання», а також починаючи з 08 год та до вечора потерпіла відсутня вдома, про що останній повідомив ОСОБА_14 25.06.2020, в ранковий час, ОСОБА_14 за попередньою змовою з ОСОБА_10 , з метою вчинення крадіжки з квартири АДРЕСА_12 , реалізуючи свій умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом - незаконного особистого збагачення, прибули до будинку, де проживає потерпіла та почали спостерігати за ним. Близько 08 год, після того як ОСОБА_16 вийшла з під`їзду та направилася до зупинки громадського транспорту, ОСОБА_10 підійшов до вікна вказаної квартири, яке було залишене в положенні «провітрювання», а ОСОБА_14 залишився неподалік, спостерігаючи за двором житлового будинку та місцем проникнення в квартиру, підтримуючи зв`язок з ОСОБА_10 по телефону. Будучи впевненим, що за двором вказаного будинку та сусідніми будинками спостерігає ОСОБА_14 , який його повідомить про будь-яку небезпеку, підваживши раму вікна невстановленими досудовим слідством предметами, ОСОБА_10 проник через вікно в приміщення даної квартири, звідки таємно викрав майно ОСОБА_16 на загальну суму

31 535 грн, після чого разом з ОСОБА_14 залишили місце вчинення злочину, чим спричинили потерпілий матеріальну шкоду на вказану суму.

Також, продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_10 за попередньою змовою з ОСОБА_12 , з метою вчинення крадіжки майна з будинку

АДРЕСА_5 , де проживає ОСОБА_20 зі своєю сім`єю, 19.06.2020, в ранковий час, прибули на вищевказану вулицю та почали очікувати, коли потерпіла на своєму автомобілі поїде на роботу. В подальшому, близько

08 год 40 хв., після того як ОСОБА_20 покинула будинок, ОСОБА_12 залишилася на проїжджій частині вулиці спостерігати за сусідніми домоволодіннями, підтримуючи зв`язок з ОСОБА_10 ,а останній, будучи впевненим, що

ОСОБА_12 попередить його про будь-яку небезпеку, з метою вчинення крадіжки проник через недобудований паркан на подвір`я вказаного будинку, після чого за допомогою невстановлених досудовим слідством предметів підважив віконну раму пластикового вікна на першому поверсі, через яке проник у будинок. Перебуваючи в приміщенні кухні, маючи на меті вчинити крадіжку грошових коштів, які знаходилися в шафі спальної кімнати в сумі 30 000 грн, ОСОБА_10 свої злочинні наміри не довів до кінця, оскільки був виявлений неповнолітнім сином потерпілої ОСОБА_28 , 2007 року народження, який в цей час перебував вдома, та в момент проникнення зайшов в приміщення кухні. Не маючи змоги довести свій злочинний умисел до кінця з причин, які не залежали від нього, ОСОБА_10 залишив будинок через вікно (через яке проник до будинку), після чого разом з ОСОБА_12 залишили місце вчинення злочину.

Крім того, ОСОБА_14 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи умисно, порушуючи правовий режим обігу наркотичних засобів та психотропних речовин в Україні, з метою подальшого збуту придбав у невстановленої досудовим слідством особи наркотичний засіб - канабіс, який знаходиться у незаконному обігу, та зберігав його за місцем свого проживання за адресою:

АДРЕСА_1 , з метою збуту. 14.07.2020, в період з 07 год до

09 год 20 хв., в ході проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_14 за вищевказаною адресою були виявлені поліетиленові зіп-пакети із речовиною рослинного походження зеленого кольору, яка містить в своєму складі особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс масою 1,3425 г, 1,2616 г, 1,3751 г, 1,2444 г, 1,2608 г, 1,3261 г, 1,2831 г та 1,2745 г; трилітрову скляну ємність із речовиною рослинного походження зеленого кольору, яка містить в своєму складі особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс масою 123,31 г; упаковку пакетиків із зіп-застібками та електронні ваги. Таким чином,

ОСОБА_14 зберігав за місцем свого проживання у квартирі за вказаною адресою особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, загальною масою 133,7181 г, з метою збуту.

Також, ОСОБА_14 , діючи з прямим умислом, незаконно, без передбаченого законом дозволу, в порушення Положення «Про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576 та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622, у невстановлений досудовим слідством час та місці, незаконно придбав двадцять набоїв, які зберігав за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 . 14.07.2020, в період часу з 07 год по 09 год

20 хв., під час проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_14 в приміщені коридору, праворуч від входу, працівниками поліції було виявлено та вилучено двадцять патронів, серед яких тринадцять патронів калібру 7,62 мм, які є боєприпасами до нарізної стрілецької вогнепальної зброї, гвинтівковими патронами з кулями «ЛПС» зі сталевим осердям, шість патронів калібру 5,6х39 мм, які є боєприпасами до нарізної мисливської вогнепальної зброї, спортивно-мисливськими патронами, з кулями із свинцевим осердям.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційних скаргах:

засуджений ОСОБА_10 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить вироки судів першої та апеляційної інстанцій скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що місцевим судом жодним чином не перевірено дотримання права на його рідну мову і права на захист під час досудового розслідування. Зокрема, під час затримання в порядку ст. 208 КПК України 14 липня 2020 року він не розумів, що відбувається, оскільки не володіє українською мовою, якою розмовляв і роз`яснював йому права слідчий, не міг самостійно прочитати процесуальні документи без перекладача. Зокрема, в протоколі затримання особи, що складався в цей же день з 06 год 35 хв. до 09 год 05 хв., зазначено, що він не володіє українською мовою.

Відразу після прибуття в приміщення ГУНП в Хмельницькій області, він подав заяву, в якій зазначив, що володіє лише вірменською і частково російською мовами. Водночас, 14 липня 2020 року, о 18 год 50 хв., йому було вручено повідомлення про підозру за ч. 3 ст. 185 КК України, складене українською мовою, без присутності перекладача.

Крім того, 14 та 15 липня 2020 року його неодноразово допитував слідчий із складанням протоколів допиту українською мовою, які не міг прочитати.

Все досудове розслідування у кримінальному провадженні також здійснювалося українською мовою, де, крім повідомлення про підозру та обвинувального акта, на вірменську мову не перекладено жодного документу.

Зокрема, 12.11.2020 його захисником слідчому подано клопотання щодо перекладу повідомлення про підозру та матеріалів кримінального провадження

№ 12019240010005679 від 03.12.2019 року на мову, якою він володіє, однак вказане клопотання не було розглянуто.

У матеріалах судового провадження міститься 6 протоколів слідчих експериментів за його участі від 17 липня 2020 року, які складені українською мовою та проводилися без участі перекладача на вірменську мову.

Крім цього, не додержано приписів ч. 4 ст. 278 КПК України при повідомленні про підозру, оскільки вказані відомості були внесені до ЄРДР лише 23 грудня 2020 року, тобто через 5 місяців, що свідчить про відсутність у нього статусу підозрюваного.

Не містять матеріали кримінального провадження і підтвердження того, що особи, які давали добровільну згоду на проведення слідчих експериментів, є власниками квартир чи домоволодінь, де була проведена вказана слідча дія.

Також відсутні аудіо-, відеозаписи судових засідань місцевого суду за

07 квітня 2023 року, з 14 год 45 хв. до 15 год, під час якого досліджувались письмові докази, а саме результати НСРД.

В судових засіданнях 29 грудня 2021 року, 21 квітня, 16 червня, 09 серпня та

21 листопада 2022 року, 19 січня та 13 березня 2023 року, в яких постановлені ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, був відсутній перекладач.

Перекладач був відсутній і в судовому засіданні 20 січня 2023 року при дослідженні доказів - 5 протоколів слідчих експериментів за участі обвинуваченого ОСОБА_15 та 6 протоколів слідчих експериментів від 17.07.2020 за його участі.

Крім цього, у вироку суд першої інстанції безпідставно послався на ряд доказів, якими, на думку суду, підтверджується його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за попередньою змовою з ОСОБА_14 та ОСОБА_12 .

Під час досудового розслідування та в суді він та обвинувачений

ОСОБА_29 надали показання, що всі крадіжки здійснювали лише удвох, ОСОБА_14 та ОСОБА_12 в них участі не приймали, жодної попередньої змови з ними не було.

Зазначає, що у ОСОБА_14 був автомобіль, тому на його прохання він лише два рази підвозив їх в мікрорайон Озерна та Книжківці м. Хмельницького, про намір вчинити крадіжки ОСОБА_14 та ОСОБА_12 не знали.

Відсутні належні, достовірні та достатні докази вчинення ним та

ОСОБА_29 злочинів за попередньою змовою з ОСОБА_14 та ОСОБА_12 , але суд не надав зазначеному неналежної оцінки.

Стверджує, що матеріальна та моральна шкода на користь потерпілих судом стягнута без врахування наявних доказів. Так, належних та достатніх доказів викрадення грошей, ювелірних виробів та інших речей в об`ємі обвинувачення прокурором та потерпілими суду не надано, обвинувачення ґрунтується лише на показаннях потерпілих, суми збитків визначені на домислах, а не у процесуальний спосіб, при цьому суд безпідставно критично оцінив твердження сторони захисту про недоведеність кількості та вартості викраденого у потерпілих майна. Зокрема, в судових засіданнях 05 травня та 14 червня 2021 року потерпілі ОСОБА_26 , ОСОБА_21 , ОСОБА_17 та ОСОБА_30 показали, що будь-яких доказів (квитанцій) на викрадені ювелірні вироби не мають, вагу ювелірних виробів не пам`ятають, вага виробів визначалось на «око», слідчий на власний розсуд вносив майно до переліку викраденого, не знають, чому саме так написано, будь-яких документів на підтвердження позовів не мають.

У порушення вимог ст. 419 КПК України апеляційний суд своїх висновків належним чином не мотивував, не проаналізував та не зіставив з наявними у справі матеріалами всі доводи сторони захисту, не дав на них вичерпну відповідь, не зазначив підстав, за яких його апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, обмежившись лише формулюванням про доведеність вини у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 5 ст. 185 КК України.

Зазначає, що в його діях відсутня кваліфікуюча ознака, передбачена ч. 5 ст. 185 КК України, - крадіжка, вчинена організованою групою. Будь-яких доказів щодо ретельного планування злочинів у суді не здобуто і стороною обвинувачення не надано, оскільки злочини він вчиняв лише з ОСОБА_15 , при цьому вони не об`єднувалися в організовану злочину групу, а діяли за попередньою змовою.

Вироком суду першої інстанції вказана кваліфікуюча ознака була виключена з обвинувачення через те, що прокурором не надано суду жодних доказів вчинення інкримінованих злочинів в складі організованої групи.

Водночас, апеляційний суд, всупереч вимогам ч. 1 ст. 409 КПК України, безпідставно скасував вирок через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Вважає, що вказаний суд не дотримався критеріїв доведеності винуватості поза розумним сумнівом і не забезпечив його право на захист та справедливий судовий розгляд щодо всебічного, повного, неупередженого дослідження усіх обставин кримінального провадження. Зокрема, зважаючи на те, що матеріальна та моральна шкода на користь потерпілих судом першої інстанції стягнута без врахування наявних доказів, а апеляційний суд доводам його скарги щодо зазначеного належної оцінки не надав.

Разом з цим, призначаючи покарання, суди не врахували пом`якшуючі покарання обставини, а саме те, що він визнав вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, активно сприяв досудовому розслідуванню, в день затримання надав послідовні та зізнавальні показання, чим фактично допоміг правоохоронним органам розкрити 5 злочинів, щиро розкаявся у вчиненому, про що свідчать копії протоколів його допитів від 14 та 15 липня 2020 року, які долучені до матеріалів справи за клопотанням сторони захисту;

захисник ОСОБА_11 , що діє в інтересах засудженої ОСОБА_12 , посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що дії ОСОБА_12 неправильно кваліфіковано за ч. 5 ст. 185 КК України, оскільки не надано достатніх доказів, які б підтверджували вчинення нею крадіжок та залучення її до складу організованої групи з 01.07.2020 як співвиконавця, а також не доведено, що вона була обізнана про злочинну діяльність групи.

Крім цього вважає, що у матеріалах справи відсутні прямі або непрямі докази того, що ОСОБА_12 скоювала крадіжки з проникненням до житла у складі організованої групи. Так, судами попередніх інстанцій не було належним чином враховано показання обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_15 , які чітко вказували на те, що ОСОБА_12 не була обізнана про їхні наміри вчинити злочини 19.06.2020 та 14.07.2020. Ці показання були надані як під час судових засідань, так і в ході проведення слідчих експериментів, проте суди не надали їм належної правової оцінки.

Також, на думку захисника, відсутні конкретні факти, що підтверджують участь засудженої у підготовці до вчинення злочинів або у безпосередньому їх здійсненні, жодним чином не доведено, що вона була свідомо залучена до групи з метою спостереження за обстановкою під час вчинення злочинів чи для запобігання викриттю злочинної діяльності.

Стверджує, що є недоведеною її причетність до вчинення крадіжки з помешкання ОСОБА_17 , натомість, суди у вироках послалися на відомості з протоколу

N? 34752/121/14 про результати здійснення негласних слідчих (розшукових) дій від 15 липня 2020 року, відповідно до яких слідчі дії проводилися відносно ОСОБА_15 , в ході яких встановлено спілкування з ОСОБА_10 , ОСОБА_14 та ОСОБА_12 під час вчинення кримінальних правопорушень, при цьому судами так і не було вирішено клопотання сторони захисту про визнання недопустимим доказом вказаного протоколу НСРД та неспростовані аргументи захисту.

Крім цього, проігноровано той факт, що ОСОБА_12 раніше жодного разу не притягувалася до кримінальної відповідальності, не має кримінального минулого, а її дії ніколи не свідчили про будь-які наміри скоєння злочинів. Таким чином, твердження апеляційного суду про «схильність до протиправної діяльності» є необ`єктивним, упередженим і таким, що порушує принцип презумпції невинуватості;

захисник ОСОБА_13 , що діє в інтересах засудженого ОСОБА_14 , посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Зазначає, що дії ОСОБА_14 неправильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 КК України, оскільки апеляційному суду не надано достатніх доказів, які б підтверджували наявність мети збуту наркотичних засобів. У матеріалах справи немає прямих доказів того, що його підзахисний мав намір займатися збутом наркотиків чи фактично здійснював збут. Єдиними доказами є наявність в нього електронних ваг і пакетів для фасування, однак ці речі не є безпосередніми доказами збуту або його підготовки.

Крім цього, звертає увагу на те, що відсутність дактилоскопічних слідів на патронах не дозволяє підтвердити, що вони належали або були придбані особисто ОСОБА_14 , а «вік патронів» та перевищення строку зберігання свідчать про неможливість їх використання без попередньої регенерації або утилізації, при цьому експертна оцінка щодо придатності ставить під сумнів належність їх до боєприпасів у розумінні ст. 263 КК України.

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_10 , захисники ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 та ОСОБА_6 касаційні скарги підтримали.

Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів касаційних скарг, просила оскаржувані судові рішення залишити без зміни.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Положеннями ст. 94 КПК України встановлено обов`язок суду за його внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінювати кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України.

Тобто, апеляційний суд повинен перевірити і проаналізувати доводи, наведені в апеляційній скарзі, зіставити їх з наявними у кримінальному провадженні матеріалами та надати на них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. Формальний апеляційний перегляд є несумісним із закріпленими у статтях 2 7 КПК України завданнями та загальними засадами кримінального провадження.

Натомість, як слідує з оскаржуваного вироку апеляційного суду, задовольнивши апеляційну скаргу прокурора та частково апеляційні скарги сторони захисту, вказаний суд наведених вимог закону не дотримався, оскільки належним чином не перевірив усіх доводів скарг, не провів ретельного аналізу й оцінки обставин, на які посилалися апелянти.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції в обгрунтування винуватості ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України за епізодами від 02.12.2019, 18.02.2020, 28.02.2020, 15.02.2020 та 13.07.2020, а ОСОБА_14 також за ч. 2 ст. 309 КК України, зокрема, послався на показання потерпілих ОСОБА_18 , ОСОБА_21 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 та

ОСОБА_20 , свідків ОСОБА_28 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 та ОСОБА_33 ; протоколи огляду місця події від 03.12.2019, 18.02.2020, 28.02.2020, 15.03.2020, 14.07.2020 з фототаблицями; протоколи огляду предметів від 20.10.2020, 17.03.2020, 25.03.2020, 03.04.2020, 21.04.2020, 26.05.2020 та 29.12.2020; протокол пред`явлення предмету для впізнання від 20.10.2020 з фототаблицею; протоколи проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_15 та

ОСОБА_10 ; аналіз моніторингів телефонних з`єднань на місці вчинення кримінального правопорушення; протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.04.2020 та 20.05.2020; висновок експерта № 4.1-0134:20 від 03.03.2020; висновок експерта № 8.9-0230:20 від 02.06.2020; висновок експерта

№ 12.1-0563:20 від 10.07.2020; протоколи тимчасового доступу до речей і документів від 20.03.2020, 04.06.2020, 05.06.2020 та 16.09.2020; протоколи обшуку від 14.07.2020; протокол затримання ОСОБА_15 від 14.07.2020; висновок експерта № 8.6-0774:20 від 23.07.2020; висновок експерта № 8.6-0769:20 від 15.07.2020; висновок експерта № 8.6-0778:20 від 28.07.2020; протокол про результати здійснення оперативно-розшукового заходу від 09.07.2020; протокол № 3475т/121/14 про результати здійснення негласних слідчих (розшукових) дій від 15.07.2020; протокол № 3476т/121/14 про результати здійснення негласних слідчих (розшукових) дій від 15.07.2020; протокол № 3474т/121/14 про результати здійснення негласних слідчих (розшукових) дій від 15.07.2020; протокол № 535т/121/119-2020 про результати здійснення негласних слідчих розшукових дій від 18.05.2020 з додатком; протокол № 552т/121/119-2020 про результати здійснення негласних слідчих розшукових дій від 19.05.2020 з додатком; протокол про результати здійснення оперативно-розшукового (технічного) заходу від 26.06.2020; висновок експерта № 8.9-0407:20 від 07.08.2020.

Вказані докази місцевий суд визнав належними, допустимими і достовірними, проаналізував кожен окремо і у взаємозв`язку, після чого встановив фактичні обставини кримінального провадження та підстави кримінальної відповідальності в контексті приписів ч. 1 ст. 2 КК України, за результатом чого навів мотиви до висновку про достатність доказів для доведення винуватості по вказаним епізодам:

ОСОБА_14 за ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 309 КК України; ОСОБА_10 ,ОСОБА_15 та ОСОБА_12 за ч. 3 ст. 185 КК України.

Виходячи із завдань і загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.

Апеляційний суд, виконуючи свої повноваження, із дотриманням визначеної главою

31 КПК України процедури, повинен перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості (що, серед іншого, передбачає оцінювання оскарженого судового рішення на відповідність нормам матеріального та процесуального права, перевірку встановлення фактичних обставин з дотриманням правил дослідження і оцінки доказів), та ухвалити рішення, яке повною мірою відповідатиме приписам статей 370, 419 або 420 КПК України.

Така перевірка має бути зроблена з додержанням усіх вимог чинного законодавства, об`єктивно, неупереджено, а її результатом має бути законне й справедливе вирішення поданих апеляційних скарг для реалізації прав кожного на справедливий суд і перевірку законності й обґрунтованості оскаржених рішень суду першої інстанції.

Згідно з ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

При цьому за приписами ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, що є важливою гарантією права на справедливий суд. Принцип безпосередності дослідження доказів на стадії апеляційного розгляду хоча і не є абсолютним, як у суді першої інстанції, але в ситуації, коли перед апеляційним судом ставиться питання про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, цей принцип висуває більш суворі вимоги, оскільки в такому випадку висновок про доведеність винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй злочину робить безпосередньо апеляційний суд, який у зв`язку із цим має забезпечити всі гарантії права на справедливий судовий розгляд.

За правовою позицією об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду впостанові від 03 квітня 2023 року у справі № 537/984/20 (провадження № 51-1747 кмо22), в основі апеляційного перегляду судового рішення лежить перевірка його обґрунтованості й законності, задля чого апеляційний суд наділений відповідними процесуальними можливостями, ключовою із яких є перевірка повноти і правильності встановлення судом першої інстанції обставин кримінального провадження за результатами дослідження та оцінки доказів.

Як слідує з вироку суду апеляційної інстанції, останній дійшов переконання про перекваліфікацію дій обвинувачених, при цьому виходив із фактичних обставин кримінального провадження, відмінних від тих, що встановив місцевий суд.

Так, за висновком апеляційного суду, усупереч вимог ст. 94 КПКУкраїни, місцевий суд безпідставно кваліфікував дії ОСОБА_14 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 по вказаним вище епізодам за ч. 3 ст. 185 КК України, а ОСОБА_14 також за ч. 2 ст. 309 КК України, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки не застосував закон, який підлягав застосуванню, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених, не вмотивувавши належним чином своє рішення.

Як зазначив вказаний суд, за результатами судового розгляду суд першої інстанції дійшов до безгрунтовного висновку, що не знайшла свого підтвердження кваліфікуюча ознака «вчинення крадіжки в складі організованої групи», з посиланням на те, що стороною обвинувачення не надано суду жодних доказів вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень в складі організованої групи, що вчинення окремих кримінальних правопорушень обвинуваченими свідчить про їх скоєння за попередньою змовою групою осіб, відсутні докази, які підтверджують створення організованої групи, тривалість її існування, план злочинної діяльності, матеріальну базу, кількісний склад, вербування нових членів, структуру та ієрархію об`єднання, наявність або відсутність внутрішніх та зовнішніх зв`язків між його членами, існування певних правил поведінки його членів, розподілу між ними функцій тощо.

Крім цього, не погоджуючись із висновком місцевого суду щодо кваліфікації дій ОСОБА_14 за ч. 2 ст. 309 КК України, апеляційний суд в обгрунтування зазначив, що про наявність умислу на збут наркотичних засобів свідчить їх великий розмір, спосіб упакування - вісім поліетиленових зіп-пакетиків з практично однаковою вагою, а також зберігання поруч з наркотичними засобами упаковки пакетиків із зіп-застібками та електронних ваг. Крім того, у судовому засіданні ОСОБА_14 вказав, що пригощав ОСОБА_15 наркотичними засобами та спільно вживав їх з ним. Наведене, згідно висновку суду апеляційної інстанції, підтверджується й іншими фактичними даними, що містяться в досліджених доказах, які у сукупності переконливо свідчать про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за обставин, вказаних у обвинувальному акті, адже низка непрямих доказів свідчить про те, що він мав намір вчинити оплатне розповсюдження наркотичного засобу, тобто його незаконний збут, а будь-яке інше пояснення мети його придбання та зберігання відсутнє.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції визнав доведеною винуватість ОСОБА_14 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 за ч. 5 ст. 185 КК України, а ОСОБА_14 також за ч. 2 ст. 307 КК України, та вважав, що саме така кваліфікація їхніх дій є правильною, з урахуванням доказів, досліджених та оцінених у їх сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. При цьому зазначено, що такий висновок підтверджується показаннями потерпілих, даними, що містяться у протоколах огляду місця події, пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками, пред`явлення речей для впізнання, слідчих експериментів, обшуків, негласних слідчих (розшукових) дій - візуального спостереження за особою, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, тимчасового доступу до речей та документів, висновках експертів.

Таким чином, за висновком апеляційного суду, суд першої інстанції не тільки не врахував усіх обставин вчинених обвинуваченими кримінальних правопорушень, а й не надав правильної оцінки сукупності зібраних доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення в частині правової кваліфікації їх дій.

Водночас, Верховний Суд неодноразово наголошував, що перевірка повноти і правильності висновків місцевого суду за обґрунтованими вимогами про скасування чи зміну оскарженого судового рішення, де йдеться про неповноту судового розгляду та/або невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, наводяться відповідні переконливі мотиви щодо того, що обставини, встановлені під час кримінального провадження, досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, має здійснюватися шляхом безпосереднього дослідження доказів, якщо доводи апеляційної скарги виглядають небезпідставними.

Надавши іншу оцінку доказам у провадженні в обгрунтування власних висновків, відмінну від наданої місцевим судом, відповідно до положень ч. 6 ст. 22 КПК України суд апеляційної інстанції мав створити необхідне для цього процесуальне підґрунтя щодо повторного дослідження обставин, які заперечувала відповідна сторона кримінального провадження. Такий висновок узгоджується із правозастосовною позицією об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеною в постанові від 03 квітня 2023 року (справа № 537/984/20, провадження

№ 51-1747 кмо22).

Натомість в оскаржуваному вироку безпідставно зазначено, що апеляційним судом були повторно досліджені усі наведені в його мотивувальній частині докази.

Так, судом апеляційної інстанції безґрунтовно зазначено, що в ході апеляційного розгляду було повторно досліджено та надано оцінку наступним доказам: показанням потерпілих ОСОБА_18 , ОСОБА_21 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 ,

ОСОБА_16 та ОСОБА_20 , показанням свідків ОСОБА_28 , ОСОБА_31 ,

ОСОБА_32 та ОСОБА_33 , оскільки вказані особи даним судом безпосередньо не допитувались, у мотивувальній частині вироку суд послався на їх показання надані в місцевому суді, також не були допитані обвинувачені ОСОБА_14 , ОСОБА_34 та ОСОБА_12 .

Як убачається з матеріалів провадження апеляційний суд безпосередньо дослідив наступні докази: протоколи № 4367т/121/14-2020 та № 3475т/121/14 про результати здійснення негласних слідчих розшукових дій щодо ОСОБА_15 відповідно від 19.08.2020 та 15.07.2020, протокол № 3476т/121/14 про результати здійснення негласних слідчих (розшукових) дій щодо ОСОБА_10 від 15.07.2020, протокол № 3474т/121/14 про результати здійснення негласних слідчих (розшукових) дій щодо ОСОБА_14 від 15.07.2020, протокол огляду від 25.09.2020, протокол обшуку від 14.07.2020, висновок експерта від 23.07.2020

№ 8.6-0774:20, протокол про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 09.07.2020, проте інших письмових доказів не досліджував.

Отже, суд апеляційної інстанції не дослідивши повторно усієї сукупності доказів у кримінальному провадженні, які стосуються вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень, безпідставно надав їм іншу оцінку та встановив обставини кримінального провадження, відмінні від встановлених місцевим судом, чим порушив вимоги статей 23 404 КПК України.

Таким чином, вказаний суд допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону в контексті приписів ч. 1 ст. 412 КПК України, та дійшов передчасного висновку про скоєння обвинуваченими ОСОБА_14 ,

ОСОБА_10 та ОСОБА_12 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5

ст. 185 КК України, а ОСОБА_14 також ч. 2 ст. 307 КК України, тому вирок апеляційного суду підлягає скасуванню на підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не перевіряє інші доводи касаційних скарг, оскільки вони пов`язані з оцінкою доказів.

Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати зазначене, ретельно перевірити твердження ОСОБА_10 про порушення його права на захист при проведенні слідчих (розшукових) дій у зв`язку з не залученням слідчим перекладача та відповідно недопустимість конкретних доказів сторони обвинувачення, а також доводи викладені в апеляційних скаргах, оцінити докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, після чого ухвалити законне, обґрунтоване та належним чином вмотивоване судове рішення.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції розглядає питання про обрання запобіжного заходу під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду у суді першої чи апеляційної інстанції.

Враховуючи, що ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні, зокрема, особливо тяжких злочинів, з метою запобігання ризику, передбаченому ст. 177 КПК України, а саме спробам обвинуваченого переховуватися від суду, колегія суддів вважає за необхідне обрати йому запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк

60 днів.

Керуючись статтями 433 434 436 438 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_10 , захисника ОСОБА_11 в інтересах засудженої ОСОБА_12 та захисника ОСОБА_13 в інтересах засудженого ОСОБА_14 задовольнити частково.

Вирок Хмельницького апеляційного суду від 04 вересня 2024 року щодо ОСОБА_10 , ОСОБА_14 та ОСОБА_12 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Обрати обвинуваченомуОСОБА_10 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто по 07 лютого 2026 року включно.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3