Історія справи

Постанова ВГСУ від 10.04.2014 року у справі №5023/438/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2014 року Справа № 5023/438/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І.

суддів Бондар С.В., Палія В.В. (доповідач)

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу Дочірньої компанії "ГАЗ УКРАЇНИ" Національної

акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на ухвалу господарського суду Харківської області від 14.01.2014

та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.02.2014

у справі № 5023/438/12

за заявою Дочірньої компанії "ГАЗ УКРАЇНИ" Національної

акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до

виконання та видачу дубліката наказу

у справі № 5023/438/12

за позовом Дочірньої компанії ""ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної

компанії "Нафтогаз України" в особі Харківської філії

Дочірньої компанії "ГАЗ УКРАЇНИ"

до Ізюмського комунального підприємства теплових мереж

про стягнення 1 310 128, 61 грн.

за участю представників:

позивача (заявника): Яковенко П.А.- предст. (дов. від 30.12.2013)

відповідача: Закаблуков А.С.- предст. (дов. від 27.01.2014)

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія "ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Харківської області із заявою у справі №5023/438/12 про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу господарського суду Харківської області від 10.04.2012 до виконання та видачу дубліката наказу. Заяву мотивовано тим, що наказ господарського суду Харківської області від 10.04.2012 у справі №5023/438/12 втрачено та строк для пред'явлення останнього до виконання пропущено із поважних причин.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.01.2014 (суддя Смірнова О.В.), яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.02.2014 (судді Сіверін В.І., Медуниця О.Є., Терещенко О.І.) у задоволенні заяви відмовлено повністю, із посиланням на те, що стягувач звертався до виконавчої служби та вчасно пред'явив наказ від 10.04.2012 у справі №5023/438/12 до виконання, відповідно, підстави для поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання - відсутні. Наказ не може вважатись втраченим стягувачем, так як після пред'явлення останнього до виконання стягувачу не повертався і знаходиться у ліквідаційної комісії підприємства відповідача.

У касаційній скарзі скаржник - Дочірня компанія "ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", не погоджуючись із прийнятими судовими актами, просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В усних поясненнях на касаційну скаргу представник відповідача просив суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду Харківської області від 27.03.2012 позов Дочірньої компанії "ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Ізюмського комунального підприємства теплових мереж про стягнення 1310128,61грн. задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 1105249,49грн. основного боргу, 50482,57грн. пені, 68230,33грн. інфляційних втрат, 35683,64грн. 3% річних, 26202,57грн. судового збору. Відстрочено виконання рішення суду до 27.06.2012.

10.04.2012 на виконання рішення господарського суду Харківської області від 27.03.2012 року по справі №5023/438/12 видано наказ. Встановлено строк для пред'явлення наказу до виконання - до 11.04.2013.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.10.2012 відстрочено виконання рішення суду від 27.03.2012 у справі №5023/438/12 на чотири місяці.

Стягувач (позивач) звернувся із заявою вих. №31/10-4119 від 03.07.2012 до Відділу ДВС Ізюмського міськрайонного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вищевказаного наказу.

Постановою від 17.07.2012 відкрито виконавче провадження ВП №33446646.

07.11.2012 державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження відповідно до п.13 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" (у зв'язку із наданням судом відстрочки виконання рішення суду).

30.11.2012 Ізюмською міською радою прийнято рішення №1489 про припинення Ізюмського комунального підприємства теплових мереж та створено ліквідаційну комісію відповідача.

13.12.2012 державним виконавцем, у зв'язку із прийняттям Ізюмською міською радою рішення про припинення відповідача, винесено постанову про поновлення виконавчого провадження відповідно до ч.5 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження".

Також, 13.12.2012 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до п.3 ч.1 ст.49, ст.50, 67 Закону України "Про виконавче провадження", копії якої направлено сторонам виконавчого провадження та до ліквідаційної комісії відповідача разом із виконавчим документом для подальшого його виконання.

28.12.2012 рішенням Ізюмської міської ради №1598 скасовано рішення Ізюмської міської ради від 30.11.2012 №1489 "Про припинення Ізюмського комунального підприємства теплових мереж шляхом ліквідації" та припинено повноваження ліквідаційної комісії.

21.10.2013 позивач звернувся із заявою №31/10-4764 до відповідача та голови ліквідаційної комісії підприємства відповідача про повернення наказу господарського суду Харківської області від 10.04.2012. Вказана заява отримана адресатами 24.10.2013, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

У зв'язку із тим, що відповідач не повернув позивачу (стягувачу) наказ господарського суду Харківської області від 10.04.2012, позивач (стягувач) звернувся до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання та про видачу дублікату наказу.

До заяви додано довідку стягувача про втрату наказу та про те, що останній до виконання не пред'являвся.

Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України "Про виконавче провадження" стягувач має право подати заяву про видачу дубліката виконавчого документа, про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, про відмову від стягнення і повернення виконавчого документа.

Відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання.

До заяви про видачу дубліката наказу мають бути додані:

довідка установи банку, державного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу;

при втраті наказу стягувачем - довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено.

Відповідно до ст. 119 ГПК України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, стягувач може звернутись до господарського суду з відповідною заявою про видачу дубліката наказу, втім він має право звернутися до господарського суду із заявою про видачу дубліката наказу в межах строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання (один рік).

Якщо цей строк стягувачем пропущено, він повинен на підставі ст. 119 ГПК звернутися до господарського суду із заявою про відновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, а після того як суд винесе ухвалу про відновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, стягувач може подати заяву про видачу дубліката наказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, державним виконавцем 17.07.2012 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, ним здійснювалися виконавчі дії,отже наказ №5023/438/12 від 10.04.2012 був пред'явлений до виконання стягувачем.

Проте, 13.12.2012 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до п.3 ч.1 ст.49, ст.50, 67 Закону України "Про виконавче провадження", копії якої направлено сторонам виконавчого провадження та до ліквідаційної комісії відповідача разом із виконавчим документом для подальшого його виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як передбачено ч. 2, 3 ст. 67 Закону, у разі ліквідації боржника - юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку. У разі надходження виконавчого документа до ліквідаційної комісії (ліквідатора) арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.

У разі якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії (ліквідатору), виконавче провадження підлягає закінченню в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно ж до ч. 4 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження", у разі закінчення виконавчого провадження внаслідок офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури виконавчі документи можуть бути повторно пред'явлені до виконання у визначені статтею 22 цього Закону строки, якщо у зв'язку із припиненням провадження у справі про банкрутство вимоги, підтверджені такими документами, не були задоволені повністю або частково та не вважаються погашеними (списаними, прощеними) відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Відповідно до ст. 22 Закону виконавчий документ може бути пред'явлений до виконання протягом року. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Як передбачено у ст. 23 Закону, строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: пред'явленням виконавчого документа до виконання; частковим виконанням рішення боржником; наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У зв'язку із встановленою ухвалою суду від 29.10.2012 чотирьохмісячною відстрочкою виконання рішення суду (до 01.03.2013), виконавчий документ у справі №5023/438/12 міг бути повторно пред'явлений до виконання стягувачем до 02.03.2014. Отже, станом на час звернення заявника до суду із заявою (вих. від 02.12.2013) про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання, винесення судами попередніх інстанцій ухвали та постанови за результатом розгляду такої заяви, строк для повторного пред'явлення наказу у справі №5023/438/12 до виконання не був пропущений стягувачем, що помилково не було враховано судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судовий актів, проте, за відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання, у задоволенні заяви у зазначеній частині відмовлено правильно.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що після пред'явлення наказу до виконання, стягувачу даний виконавчий документ не повертався. Крім того, наказ було направлено виконавчою службою до ліквідаційної комісії підприємства відповідача для виконання. За наведених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що підстави вважати, що наказ втрачений саме стягувачем, відсутні, а викладені у довідці стягувача обставини, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено, є такими, що не відповідають дійсності, так як така довідка надається лише при втраті наказу самим стягувачем. У зв'язку із викладеним, суди попередніх інстанцій на законних підставах відмовили у задоволенні заяви стягувача у частині видачі дубліката наказу.

Викладені обставини не позбавляють стягувача можливості витребувати виконавчий документ у відповідача у судовому порядку.

Посилання касатора на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, у зв'язку із тим, що клопотання скаржника про відкладення розгляду апеляційної скарги було відхилено, колегія суддів касаційної інстанції вважає помилковим та відхиляє, оскільки отримання копії ухвали суду від 27.01.2014 про призначення до розгляду апеляційної скарги -03.02.2014 не перешкоджало скаржнику, місцезнаходженням якого є місто Київ, направити свого представника для участі у судовому засіданні апеляційної інстанції 06.02.2014. Крім того, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що визначені законом підстави для скасування ухвали та постанови попередніх інстанцій, відсутні, а судові акти попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін, з урахуванням мотивів для відмови у задоволенні заяви, які викладені у даній постанові.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від 14.01.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.02.2014 у справі № 5023/438/12 залишити без змін.

Головуючий суддя В.І. Дерепа

Судді С.В. Бондар

В.В. Палій