Історія справи

Постанова ВГСУ від 10.03.2026 року у справі №345/309/22

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2026 року

м. Київ

справа № 345/309/22

провадження №51-1594км22

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження у судах першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 19 травня 2025 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307; ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 307; ч. 3 ст. 307 КК, і

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Галицького районного суду м. Львова від 28 січня 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватим та призначено покарання із застосуванням положень статей 69 77 КК за:

- ч. 2 ст. 307 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців без конфіскації майна;

- ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 307 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки без конфіскації майна;

- ч. 3 ст. 307 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та на підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п. 4 ч. 3 ст.76 КК.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 19 травня 2025 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Судами попередніх інстанцій ОСОБА_7 визнано винуватим в тому, що він як працівник правоохоронного орану у квітні 2020 року придбав психотропну речовину - амфетамін, загальною масою близько 488 г, що є особливо великим розміром, у якому відповідно до висновку експерта знаходилась психотропна речовина, обіг якої обмежено, - амфетамін в кількості 0,6156 г, яку 29 квітня 2020 року приблизно о 06 год 37 хв отримав на території зони відпочинку, що розташована при в`їзді в с. Довгий Войнилів Калуського району Івано-Франківської області, після чого перевіз її з метою подальшого збуту.

Далі ОСОБА_7 у травні 2020 року повторно придбав психотропну речовину - амфетамін, загальною масою близько 445 г, у якому відповідно до висновку експерта, порошкоподібна речовина містить психотропну речовину, обіг якої обмежено, - амфетамін в кількості 75,659 г амфетаміну, що є особливо великим розміром, та 14 травня 2020 року приблизно о 06 год 00 хв прибув до зони відпочинку з метою забрати цю психотропну речовину та перевезти її для подальшого збуту, однак, свій злочинний умисел не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки на місці вчинення вказаного злочину він виявив працівників правоохоронних органів, які здійснювали документування його протиправних дій.

Крім того, ОСОБА_7 , діючи повторно, з корисливих мотивів 24 березня 2021 року приблизно о 19 год 00 хв, перебуваючи за адресою: м. Львів, пл. Теодора, 10, збув ОСОБА_8 , яка діяла під контролем правоохоронних органів, особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - героїн у кількості 0,7736 г, за що отримав від неї попередньо ідентифіковані грошові кошти у розмірі 5 000 грн.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала, та заперечень на неї

У касаційній скарзі прокурор посилається на істотне порушення вимог КПК, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м'якість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.

Сторона обвинувачення стверджує, що апеляційний суд, залишаючи без змін вирок місцевого суду, не врахував всі обставини цього кримінального провадження, зокрема ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, які відносяться до тяжких та особливо тяжких злочинів, відомості про особу засудженого, який вчинив низку злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, перебуваючи на посаді старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Личаківського ВП ГУ НП у Львівській області, одним із завдань якого була боротьба зі збутом наркотичних засобів, та дійшов безпідставного висновку про можливість застосування до ОСОБА_7 положень ст. 69 КК. Суди не обґрунтували істотності зниження ступеня тяжкості вчинених засудженим діянь.

Стверджує, що апеляційний суд залишив поза увагою те, що суд першої інстанції під час призначення покарання ОСОБА_7 із застосуванням положень ст. 69 КК та, звільняючи його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК, врахував одні й ті самі пом`якшуючі обставини.

На переконання сторони обвинувачення, судом апеляційної інстанції не наведено належних мотивів застосування до ОСОБА_7 положень статей 69 75 КК та не надано належної правової оцінки доводам апеляційної скарги прокурора.

У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник вказує про її необґрунтованість, просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без зміни.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор підтримала касаційну скаргу, просила її задовольнити, а захисник та засуджений заперечували проти задоволення касаційної скарги сторони обвинувачення, просили залишити ухвалу апеляційного суду без зміни.

Мотиви суду

Суд заслухав суддю-доповідача, учасників судового провадження, перевірив матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи та дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення.

Згідно із ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307; ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 307; ч. 3 ст. 307 КК, та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оскаржуються.

У касаційній скарзі прокурор не погоджується із застосуванням до ОСОБА_7 положень статей 69 75 КК під час призначення йому покарання.

Суд вважає, що такі доводи є слушними з огляду на таке.

Згідно із ч. 1 ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Правова конструкція ч. 1 ст. 69 КК законодавцем побудована таким чином, щоб суди в ході реалізації ними своїх дискреційних повноважень під час призначення винній особі покарання в кожному конкретному випадку вмотивовано аргументували істотність зниження ступеня тяжкості вчиненого діяння. Тобто встановлення лише факту наявності не менше двох пом`якшуючих обставин не може автоматично тягнути застосування ст. 69 КК.

Із вироку місцевого суду вбачається, що під час призначення ОСОБА_7 покарання цей суд врахував характер та ступінь тяжкості вчинених засудженим діянь, відомості про особу засудженого, який бере активну участь у волонтерській діяльності під час війни з РФ, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, має на утриманні неповнолітню дитину, не перебуває на обліках у лікарів нарколога та психіатра, наявність обставин, що пом`якшують покарання (щире каяття, статус ветерана війни та учасника бойових дій, нагородження відзнакою Президента України за участь у АТО) та відсутність обставин, що його обтяжують, і дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_7 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК за кожне вчинене ним правопорушення.

Також місцевий суд за вищенаведених встановлених обставин дійшов висновку про наявність підстав для застосування щодо ОСОБА_7 положень ст. 75 КК та звільнення його від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки.

Апеляційний суд за наслідками розгляду апеляційної скарги прокурора погодився із висновками місцевого суду про можливість призначення ОСОБА_7 покарання із застосуванням положень статей 69 75 КК, врахував ті ж самі обставини, що й суд першої інстанції, та формального вказав про те, що вказані обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, при цьому не навів аргументів про те, які з цих обставин є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_7 кримінальних правопорушень.

Доводи прокурора про відсутність підстав для застосування ст. 69 КК та необґрунтованість судами попередніх інстанцій істотності зниження тяжкості вчиненого діяння у цьому кримінальному провадженні є слушними.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у кожному випадку факт істотного зниження тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом із врахуванням обставин конкретного інкримінованого особі кримінально караного діяння.

Проте у будь-якому разі встановлені обставини, що пом`якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим.

Конкретні обставини вчинених ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, а саме той факт, що засуджений був працівником правоохоронного органу (обіймав посаду старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Личаківського ВП ГУ НП у Львівській області), кількість вчинених засудженим діянь, їх послідовність, вчинення аналогічного діяння після виявлення попереднього злочину правоохоронними органами, вид збутого особливо небезпечного наркотичного засобу (героїну), спосіб їхнього вчинення, кількість придбаної засудженим психотропної речовини з метою подальшого збуту, свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчинених засудженим кримінальних правопорушень, що залишилося поза увагою апеляційного суду.

Колегія суддів вважає, що наявність щирого каяття, статусу ветерана війни та учасника бойових дій, нагородження відзнакою Президента України за участь у АТОу цьому кримінальному провадженні не призвели до істотного зниження ступеня тяжкості вчинених ОСОБА_7 діянь у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та не можуть слугувати чинником, який у сукупності з іншою інформацією про засудженого міг би відіграти ключову роль для застосування положень ст. 69 КК.

Крім того, Суд звертає увагу, що у постановах ККС ВС неодноразово наголошувалося про те, що одні і ті ж самі обставини не можуть братися в основу під час одночасного застосування до особи положень статей 69 та 75 КК, що було залишено поза увагою судами попередніх інстанцій у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 постановлено з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що потягнуло за собою істотні порушення вимог КПК та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Тому це рішення підлягає скасуванню, а кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати висновки, викладені в цій постанові, та здійснити аналіз матеріалів провадження на предмет можливості застосування до ОСОБА_7 положень статей 69 75 КК

Керуючись статтями 433 436 - 438 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 19 травня 2025 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд цього кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3