Історія справи

Постанова ВГСУ від 10.02.2016 року у справі №912/31/15-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 року Справа № 912/31/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКорсака В.А., суддівДанилової М.В.(доповідача), Данилової Т.Б.за участю представників:позивачаЯщенка Р.Ю. (дов. від 13.05.2014 р.)відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скаргиПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.11.2015 р.у справі № 912/31/15-г господарського суду Кіровоградської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Теплоенергетик"простягнення 55 869 866, 61 грн.

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду з позовом до підприємства "Теплоенергетик" про стягнення заборгованості в сумі 55 896 866,61 грн., з яких: 42 688 352,33 грн. основний борг, 7 119 635,32 грн. інфляційних втрат, 1 802 296,92 грн. 3% річних, 4 259 582,04 грн. пеня.

08.09.2015 р. Комунальним підприємством "Теплоенергетик" подано до суду клопотання про зменшення розміру позовних вимог в частині пені.

29.01.2015 р. Комунальним підприємством "Теплоенергетик" подано клопотання про зупинення провадження у справі № 912/31/15-г щодо стягнення 55 896 866,61 грн. до вирішення справи № 910/970/15-г.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 30.09.2015 р. у даній справі (суддя Колодій С.Б.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.11.2015 р. (головуючий суддя Величко Н.Л., судді Іванова О.Г., Подобєда І.М.), припинено провадження в частині стягнення 5 504 794,94 грн. Позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з комунального підприємства "Теплоенергетик" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заборгованість в сумі 47 383 364,24 грн., з якої: 37 183 557,39 грн. сума основного боргу, 7 119 635,32 грн. інфляційних втрат, 1 802 296,92 грн. 3% річних, 1 277 874,61 грн. пені, а також судовий збір в сумі 73 080,00 грн.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.11.2015 р. та рішення господарського суду Кіровоградської області від 30.09.2015 р. скасувати в частині відмови у стягненні пені у розмірі 2 981 707, 43 грн., та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача 2 981 707, 43 грн., в іншій частині оскаржувані судові акти залишити без змін, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.02.2016 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні 10.02.2016 р. представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З огляду на матеріали справи, 28.12.2012 р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та комунальним підприємством "Теплоенергетик" (покупець) було укладено договір № 13/3425-БО-18 про купівлю-продаж природного газу.

За умовами укладеного договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") підприємствам, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2 договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

В розділі 2 договору сторонами узгоджено місячний обсяг природного газу, що має бути переданий з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, та порядок його зміни.

Згідно з пунктом 3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

За пунктом 3.4. договору не пізніше 5-го числа, наступного за місцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скраплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Сторонами погоджено ціну за 1000 куб. м природного газу, яка становить 3 509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2%, податку на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60 грн., крім того ПДВ 20% - 61,12 грн., всього з ПДВ - 366,72 грн. До сплати за 1000 куб. м природного газу - 3 884,78 грн., крім того ПДВ - 20% - 776,96 грн., всього з ПДВ - 4661,74 грн. (п. 5.2. договору).

Відповідно до п. 5.5 договору загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 55 723 284,32 грн., крім того ПДВ - 11 144 656,86 грн., разом з ПДВ 66 867 941,18 грн.

В подальшому вказана ціна змінювалась шляхом укладення між сторонами додаткових угод до договору.

Так, додатковою угодою № 1 від 15.07.2013 р. з 01.07.2013 р. викладено пункти 5.2. і 5.5. статті 5 "Ціна газу" у наступній редакції: ціна за 1000 куб. м. газу становить 3 459,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподілі постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2%, податку на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 295,60 грн., крім того ПДВ 20% - 59,12 грн., всього з ПДВ - 354,72 грн. До сплати за 1000 куб. м природного газу - 3 823,78 грн., крім того ПДВ - 20% - 764,76 грн., всього з ПДВ - 4588,54 грн.

Згідно п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1. договору).

З огляду на матеріали справи, позивач на виконання умов договору № 13/3425-БО-18 від 28.12.2012 р. передав протягом січня - квітня 2013 р. та жовтня - грудня 2013 р., а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 68 010 352,33 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від: 30.09.2013 р. на суму 12 450 065,70 грн., 30.09.2013р. на суму 12 937 217,12 грн., 28.02.2013р. на суму 14 512 860,58 грн., 30.09.2013р. на суму 13 439 062,32 грн., 31.03.2013 р. на суму 15 290 894,99 грн., 30.09.2013р. на суму 4 430 388,03 грн., від 30.04.2013р. на суму 4 911 320,68 грн., від 31.10.2013р. на суму 5 355 037,17 грн., від 31.11.2013 р. на суму 7 136 949,25 грн., 31.12.2013 р. на суму 12 261 632,74 грн.

Причиною виникнення спору у даній справі є неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати природного газу за січень - квітень 2013 та жовтень - грудень 2013 р. внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 42 688 352,33 грн.

Під час розгляду справи, відповідач здійснив перерахування на рахунок позивача грошових коштів за спожитий природний газ за договором №13/3425-БО-18 від 28.12.12 р. на загальну суму 5 504 794,94 грн.

Оскільки борг комунального підприємства "Теплоенергетик" перед Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зменшився з 42 688 352,33 грн. до 37 183 557,39 грн., що є предметом спору у даній справі, судом першої інстанції правомірно припинено провадження у справі №912/31/15-г в частині позову Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства "Теплоенергетик" про стягнення 5 504 794,94 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо стягнення основної заборгованості у розмірі 37 183 557,39 грн., суди попередніх інстанції правомірно виходили з наступного.

Приписами ст. 174 Господарського кодексу України передбачено, що договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Так, стаття 525 Цивільного кодексу України визначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи доведено, що відповідач неналежним чином виконав свої обов'язки щодо оплати переданого позивачем у власність відповідачу природного газу у спірному періоді, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи діючого законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 37 183 557,39 грн. є правомірними.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 1802 296,92 грн. та інфляційних в сумі 7 119 635,32 грн., суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з огляду на наступне.

Згідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Одним із видів господарських санкцій згідно статті 230 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф, пеню і неустойку.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується висновками судів попередніх інстанцій щодо стягнення 3% річних у розмірі 1 802 296,92 грн., а також 7 119 635,32 грн. інфляційних втрат.

З огляду на матеріали справи, відповідач звернувся до господарського суду Львівської області із клопотанням про зменшення розміру позовних вимог в частині пені.

Місцевий господарський суд, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, враховуючи майновий стан сторін, стан розрахунків за поставлений природний газ по спірному договорі та соціальну значущість підприємств, дійшов висновку про задоволення даного клопотання, зменшивши розмір пені на 30 % до 1 277 874,61 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій правомірними та зауважує про таке.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України закріплено право господарського суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У відповідності до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 5 статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" реалізація природного газу для задоволення потреб населення здійснюється гарантованими постачальниками за роздрібними цінами, встановленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Згідно статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. У разі якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

З наданого до справи розрахунку обсягу заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що надана населенню КП "Теплоенергетик", слідує, що затверджені тарифи на послуги з теплопостачання не відповідають фактичній вартості такої послуги та перед відповідачем існує заборгованість з компенсації різниці в тарифах за 2012-2014 р.р.

Крім того, перед відповідачем існує заборгованість з компенсації різниці в тарифах по іншим наданим ним послугам, а також наявна заборгованість споживачів послуг.

Таким чином, оскільки на можливість розрахунку відповідача за поставлений природний газ впливає невідповідність затверджених тарифів фактичним витратам та наявність бюджетної заборгованості з відшкодування відповідачеві різниці в таких тарифах, враховуючи, що відповідач є комунальним підприємством та виконавцем житлово-комунальних послуг з тепло, водо - забезпечення і водовідведення, місцевий господарський суд правомірно зменшив розмір штрафних санкцій та стягнув з відповідача 1 277 874,61 грн. (30% від заявленої суми).

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази, судова колегія вважає прийняті у справі судові рішення такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування, не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.11.2015 р. у справі №912/31/15-г господарського суду Кіровоградської області залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова