Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2014 року Справа № 904/5262/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Капацин Н.В. - головуючий, Бернацька Ж.О., Кривда Д.С. (доповідач),за участю представників:позивачаГайворонський О.Г., представник, відповідача третьої особине з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКомунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство №3" Дніпропетровської міської радина постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.12.2013 у справі№ 904/5262/13 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"доКомунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство №3" Дніпропетровської міської радитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаОСОБА_5простягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство №3" Дніпропетровської міської ради завданих збитків у розмірі 56647,52грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2013 (суддя Коваленко О.О.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.12.2013 (судді: Т.А.Верхогляд - головуючий, Білецька Л.М., Вечірко І.О.) (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 10.12.2013), позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство №3" Дніпропетровської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" 50538,72грн. збитків, 1720,50грн. судового збору; позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про стягнення з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство №3" Дніпропетровської міської ради 6108,80грн. збитків залишено без розгляду.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить прийняті у справі рішення та постанову скасувати і припинити провадження у справі. Касаційну скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановили суди попередніх інстанцій, позивач відповідно до договору оренди від 01.03.2010, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілорд", є орендарем нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 1/3, приміщення 129, 133, має загальну площу 265м2.

Обслуговуючою організацією вказаного багатоповерхового будинку і прибудов є відповідач.

07.12.2010 у квартирі АДРЕСА_1 сталася аварія (прорив водопроводу гарячої води), в результаті якої затоплено нежитлове приміщення Крутогорного відділення Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", розташованого по вул. Дзержинського, буд.1/3 у м. Дніпропетровську.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 06.02.2007 року власником квартири, в якій сталася аварія, є третя особа по даній справі - ОСОБА_5

08.12.2010 комісією з обстеження залиття за участю представників позивача, відповідача та третьої особи, складено акт №173 про наслідки заливу нежитлового приміщення.

17.12.2010 комісією з обстеження залиття повторно оглянуто нежитлове приміщення по вул. Дзержинського, буд.1/3 у м. Дніпропетровську та складено акт № 181.

Позивач звертався до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровска з позовом до ОСОБА_5, треті особи Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство №3 м. Дніпропетровска і Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілорд" про відшкодування матеріальної шкоди. Рішенням суду від 18.02.2013 року у справі №2-10557/11, яке набрало законної сили 01.03.2013, в задоволенні позову відмовлено.

За таких обставин позивач звернувся з позовом у даній справі про стягнення майнової шкоди, завданої залиттям приміщення, в загальному розмірі 56647,52грн.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди втілено у статті 1166 ЦК України, у відповідності до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З приписів вказаної норми вбачається, що шкода може завдаватись неправомірними діями чи бездіяльністю.

Згідно з частиною другою цієї статті особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності судового процесу саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в заподіянні шкоди.

При вирішенні спору суди попередніх інстанцій, дослідивши предмет та підстави позову у вищезазначеній справі №2-10557/11 Жовтневого районного суду м. Дніпропетровска та у справі №35/5005/8432/2011 господарського суду Дніпропетровської області, дійшли висновку, що факти, встановлені рішеннями цих судів від 18.02.2013 та 03.07.2012 є преюдиціальними відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України і не потребують доведення при розгляді даної справи.

Так, судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи №35/5005/8432/2011 господарського суду Дніпропетровської області, судові рішення яких залишені без змін постановою Вищого господарського суду від 17.12.2012, встановлено, що технічною причиною зриву вентиля з різьби стояка гарячого водопостачання в квартирі АДРЕСА_1, де зареєстрований та мешкає ОСОБА_5, є корозійна руйнація металу внаслідок тривалої експлуатації трубопроводів, в тому числі невиконання своєчасної заміни вентиля. Дані обставини були підтверджені під час проведення судової будівельно-технічної експертизи, призначеної ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2011 року у справі №35/5005/8432/2011 господарського суду Дніпропетровської області.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. Статуту Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство №3" Дніпропетровської міської ради основною метою діяльності підприємства є обслуговування та експлуатація житлових будинків і прилеглої території, що знаходиться у господарському віданні підприємства, забезпечення безперебійної роботи технічного обладнання житлових будинків.

Згідно приписів ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" одним із видів житлово-комунальних послуг залежно від функціонального призначення є послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а саме: прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо.

Згідно п.22 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, точками розподілу, в яких здійснюється передача послуг від виконавця споживачеві, є, зокрема, у багатоквартирному будинку послуги з: централізованого опалення - відгалуження від стояків у межах квартири; постачання холодної та гарячої води - після першої водозапірної арматури на відгалуженні від стояка у квартирі споживача; водовідведення - зливний отвір санітарно-технічних приладів.

За таких обставин, при вирішенні спору у господарській справі №35/5005/8432/2011 суди встановили, що обов'язок з утримання в належному стані внутрішньобудинкових мереж будинку АДРЕСА_1, в тому числі вентиля стояка гарячого водопостачання в квартирі АДРЕСА_1 цього будинку, покладено на відповідача (Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство №3).

Вищевикладеним спростовуються доводи скаржника про відсутність його вини у заподіянні позивачеві шкоди.

Крім того, з наявної в матеріалах справи мирової угоди, затвердженої 05.02.2013 господарським судом Дніпропетровської області у справі №5005/2022/2011, вбачається, що за аналогічних обставин залиття нежитлових приміщень з квартири третьої особи по даній справі, Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство №3 визнало вину в спричиненні збитків (а.с.150-154 т.2).

Що стосується розміру заподіяної шкоди, суди попередніх інстанцій на підставі висновків експертного будівельно-технічного дослідження №261-11 від 09.03.2011 Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, експертного товарознавчого дослідження №347-11 від 09.03.2011 Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, Акту технічної експертизи №05 від 07.02.2011, встановили, що розмір заподіяної шкоди підтверджується в сумі 50538,72грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що саме відповідач повинен відшкодувати завданні позивачу збитки внаслідок залиття приміщень у вказаній сумі.

За таких обставин, доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими, такими, що не відповідають приписам законодавства, спростовуються матеріалами справи та встановленими по справі обставинами і направлені на переоцінку доказів, що відповідно до ст.ст.1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України не допускається.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство №3" Дніпропетровської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.12.2013 у справі № 904/5262/13 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий Н.Капацин

Судді Ж.Бернацька

Д.Кривда