Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 року Справа № 910/4361/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Дунаєвської Н.Г.,суддів:Владимиренко С.В. - доповідач, Мележик Н.І.,розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Дніпробудмашина"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.10.2015р.та рішеннягосподарського суду міста Києва від 20.05.2015р.у справі№910/4361/15-г господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Дніпробудмашина"до Департаменту економіки та інвестиції виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)прозобов'язання вчинити дії

за участю представників:

позивача: Гнидка М.В., дов. №10-12/13 від 01.12.2014р.

відповідача: Тертичний О.М., дов. від 23.12.2014р. №050/05-8340

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Дніпробудмашина" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про зобов'язання видати довідку про одержання пайових коштів забудовника.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2015р. у справі №910/4361/15-г (суддя Шкурдова Л.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015р. (колегія суддів у складі головуючого судді Пономаренко Є.Ю., суддів Дідиченко М.А., Руденко М.А.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2015р. і постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015р. у справі №910/4361/15-г та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача судові витрати.

Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не погоджуючись з доводами Публічного акціонерного товариства "Дніпробудмашина", подав заперечення на касаційну скаргу останнього та просив залишити в силі постанову та рішення судів попередніх інстанцій, з огляду на повноту дослідження судами попередніх інстанцій усіх матеріалів справи та вірність здійсненого висновку у справі.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу та заперечення на неї, заслухавши представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.09.2006р. між Головним управлінням економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації, правонаступником якого є Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Відкритим акціонерним товариством "Діпробудмашина" (після зміни організаційно-правової форми - Публічне акціонерне товариство "Діпробудмашина") укладено Договір №858 (надалі в тексті постанови - «Договір»), предметом якого є сплата забудовником (позивачем у справі) пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури м. Києва (пайовий внесок) у зв'язку із будівництвом адміністративного будинку загальною площею 12298 кв.м та їдальні загальною площею 1149,60 кв.м по вул. Лейпцизькій, 15 у Печерському районі міста Києва (п.1.1 договору). Зазначений договір укладено сторонами відповідно до Нормативів для визначення розмірів пайової участі, затверджених Рішенням Київради від 27.02.2003р. №271/431 (зі змінами і доповненнями).

Як встановлено судами, у п.1.2 Договору сторони погодили, що розмір пайового внеску згідно з розрахунками складає 1395868 грн.

Відповідно до п. 2.1 Договору Забудовник зобов'язаний перерахувати пайовий внесок у розмірі 13958680грн. (без ПДВ) у термін з жовтня 2006р. по листопад 2008р. включно рівними частинами, щомісячно, але не пізніше 28 числа на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету. При цьому, у п.3.1. договору передбачено, що у разі прострочення строків сплати пайових внесків Забудовник сплачує пеню в розмірі 0,1% від нарахованої суми пайового внеску за кожну добу прострочення строку оплати, визначеного п.2.1.1 цього Договору.

Відповідач, згідно п. 2.2.2 Договору, після подання Забудовником документів, передбачених у п. 2.1.3 щодо сплати пайового внеску в повному обсязі, з урахуванням положень розділу 3 та пункту 4.1. Договору, зобов'язаний надати йому довідку, оформлену відповідно до діючого порядку.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з матеріалів справи вбачається, що Публічним акціонерним товариством "Дніпробудмашина" на виконання умов договору перераховано на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у сумі 17181651,65 грн., які складаються з коштів пайового внеску (13958880грн.), пені та інфляційних (3222771,65грн.). Проте Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у відповідності до п.2.2.2 Договору не було видано позивачу довідку про одержання пайових коштів забудовника (інвестора), що і стало підставою для виникнення спору у даній справі.

Відмовляючи у задоволенні позову у даній справі, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем не здійснено оплати пайового внеску у повному обсязі відповідно до вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку визначення розмірів пайової участі (внесків) забудовників (інвесторів) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 30.12.2010р. №573/5385 (надалі в тексті постанови - «Порядок»), а відтак, підстави для видачі спірної довідки позивачеві відсутні. Проте колегія суддів касаційної інстанції вважає зазначені висновки судів передчасними та такими, що здійснені внаслідок неповного з'ясування обставин справи та з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з п. 5 ст.22 Закону України «Про столицю України - місто герой Київ» (в редакції чинній на момент укладення договору) у зв'язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України, Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право залучати кошти інвесторів (забудовників) в порядку пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста за нормативами, затвердженими Київською міською радою, з метою поліпшення фінансового забезпечення комплексної забудови міста.

Рішенням Київської міської ради від 27.02.2003р. № 271/431 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва" (в редакції чинній станом на момент укладення договору), затверджені нормативи для визначення розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної, інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва та порядок залучення і використання пайових коштів. Згідно розділу 1 зазначених Нормативів, пайова участь (внесок) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста являє собою одноразовий внесок, який інвестор має сплатити до бюджету міста Києва без урахування ПДВ, що діє на дату сплати. Пайовий одноразовий внесок включає в себе наступні складові: відшкодування витрат бюджету м. Києва на розширене відтворення його ресурсів; плати інвестора за право реалізувати свій проект будівництва (реконструкції) на території столиці. У п.1.6.1. Нормативів визначено, що форма сплати пайового внеску інвестора (забудовника) визначається на взаємовигідних засадах на підставі договору між містом (Управлінням) та інвестором (забудовником).

12.03.2011р. набрав чинності Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011р., у якому, згідно Преамбули, встановлено правові та організаційні основи містобудівної діяльності і який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Згідно з ч. 6 ст. 40 зазначеного Закону встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд; 2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.

За приписами пункту 4.2 Порядку в усіх питаннях щодо організації залучення пайових коштів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) виступає в особі Департаменту економіки та інвестицій. Згідно з п.п. 6.3 п. 6 Порядку, граничний розмір пайової участі (внеску) забудовників (інвесторів) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста розраховується, виходячи із загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта та не перевищує встановленого законом розміру.

Водночас, у п.7 розділу V Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом.

У ст.5 Цивільного кодексу України передбачено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Частиною 3 ст.6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Натомість, судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки розділу 5 Договору, у якому визначено, що строк дії Договору починається з дати його реєстрації, а закінчується після виконання умов договору в повному обсязі. Тобто, судам слід перевірити умови Договору, порядок та особливості його виконання сторонами, а також наслідки такого виконання з огляду на положення договору та вимоги чинного в Україні законодавства. При цьому, слід врахувати положення п.4.1. Договору, у якому сторони погодили, що у разі збільшення вказаної загальної площі споруди Забудовник повинен укласти договір з Головним управлінням економіки та інвестицій (правонаступником якого є відповідач) та перерахувати на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету пайові кошти на створення інженерно-транспортної інфраструктури м.Києва за додатково створені площі. З огляду на зазначене, передчасним є висновок судів, що остаточна сума пайового внеску що має бути сплачена саме за Договором №858, а не за новим договором, як це погоджено сторонами у п.4.1. Договору, складає 17047294,60 грн.

Крім того, судами попередніх інстанцій, всупереч вимогам ст.43 Господарського процесуального кодексу України не надано правової оцінки в контексті спірних правовідносин обставинам встановленим в наявній у матеріалах справи постанові Вищого господарського суду України від 25.02.2015р. у справі №910/14700/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Діпробудмашина» до Департаменту економіки та інвестиції виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про внесення змін до договору, а також обставинам зазначеним в залишених без змін постанові та рішенні судів апеляційної та першої інстанцій. Це стало наслідком порушення судами попередніх інстанцій ст.35 Господарського процесуального кодексу України, частиною 3 якої передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доказуються знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Тобто преюдиціально встановлені обставини не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні суду (в тому числі в його мотивувальній частині), прийнятому за результатами розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини і немає необхідності встановлювати їх знову.

Враховуючи зазначене вище, прийняті у даній справі постанова та рішення судів попередніх інстанцій не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки, в порушення вимог ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України прийняті без повного та всебічного з'ясування всіх фактичних обставин справи, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті.

Таким чином, суди попередніх інстанцій не забезпечили всебічний, повний і об'єктивний розгляд всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, припустились порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Метою касаційного перегляду справи є перевірка правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Зважаючи на те, що згідно ст.ст. 1115 , 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази, а також враховуючи, що прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства, вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід прийняти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Згідно з ч.1 ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпробудмашина" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015р. та рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2015р. у справі №910/4361/15-г скасувати.

Справу №910/4361/15-г передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді: С.В. Владимиренко

Н.І. Мележик