Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2014 року Справа № 5023/5584/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корсака В.А. - головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б.,за участю представників:позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)третьої особиМаслова В.М. (дов. від 03.03.2011 р. № 18-208/13403206)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скаргиСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові та Управління Національного банку України в Харківській областіна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 р.у справі№ 5023/5584/12 Господарського суду Харківської областіза позовомСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. ХарковідоЛіквідатора Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" ОСОБА_5за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національного банку Українипровизнання незаконними дій ліквідатора та зобов'язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" про визнання незаконними дії ліквідатора ПАТ "Земельний банк" щодо неакцептування та не включення до переліку акцептованих вимог для їх затвердження Національним банком України, документально підтверджених, грошових вимог СДПІ до боржника на загальну суму 24 122 373,70 грн. та зобов'язати ліквідатора ПАТ "Земельний банк" акцептувати та включити до переліку акцептованих вимог для їх затвердження Національним банком України вищезазначені грошові вимоги.

В подальшому Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС уточнила вимоги позовної заяви в частині збільшення суми неакцептованого та не включеного до переліку акцептованих вимог для їх затвердження Національним банком України боргу з податку на прибуток банків та боргу з податку на додану вартість у загальному розмірі 29 582 642,70 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.07.2012 р. у справі №5023/5584/12, яке було залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.09.2012 р., у позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2012 р. рішення господарського суду Харківської області від 23.07.2012 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.09.2012 р. скасовано, справу №5023/5584/12 направлено на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

До розгляду справи по суті Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС надала уточнення до позовної заяви, в якому збільшила суми неакцептованого та не включеного до переліку акцептованих вимог для їх затвердження Національним банком України боргу з податку на прибуток банків та боргу з податку на додану вартість у загальному розмірі 40 408 785,70 грн.

За результатами нового розгляду справи, якій було присвоєно №5023/5584/12(5023/1823/12), рішенням Господарського суду Харківської області від 30.01.2013 р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарський суд постановою від 13.03.2013 р., в задоволенні позовних вимог про визнання незаконними дій ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" щодо неакцептування та не включення до переліку акцептованих вимог для їх затвердження Національним банком України документально підтверджених грошових вимог Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС до боржника на загальну суму 40 408 785,70 грн. та зобов'язання ліквідатора ПАТ "Земельний банк" акцептувати та включити до переліку акцептованих вимог для їх затвердження Національним банком України вищезазначені грошові вимоги відмовлено повністю.

Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій, як при першому, так і при другому розгляді справи, дійшли висновку, що ліквідатор Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" діяв у відповідності до вимог податкового законодавства, зокрема, приписів Закону України "Про банки та банківську діяльність", відмовляючи Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС у визнанні та акцептуванні його майнових вимог, включення їх до переліку вимог кредиторів для їх затвердження Національним банком України, у зв'язку з чим суди не знайшли підстав для задоволення позовних вимог.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.07.2013 р. рішення Господарського суду Харківської області від 30.01.2013 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 р. скасовано, справу №5023/5584/12(5023/1823/12) направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

До розгляду справи по суті Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС надала уточнення до позовної заяви, в якому збільшила суми неакцептованого та не включеного до переліку акцептованих вимог для їх затвердження Національним банком України боргу з податку на прибуток банків та боргу з податку на додану вартість у загальному розмірі 49 937 939, 70 грн.

За результатами нового розгляду справи № 5023/5584/12 Господарський суд Харківської області рішенням від 11.12.2013 р. (суддя Лаврова Л.С.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарський суд постановою від 21.01.2014 р. (колегія суддів: головуючий Фоміна В.О., судді Кравець Т.В., Крестьянінов О.О.) позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" ОСОБА_5 визнати вимоги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (Державної податкової служби) на загальну суму 49 871 872,70 грн. та включити їх до переліку акцептованих вимог для затвердження Національним банком України. В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" акцептувати вимоги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові МГУ Міндоходів на загальну суму 49 871 872, 70 грн. та включити їх до переліку акцептованих вимог для затвердження НБУ, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення вимог позивача в цій частині, посилаючись на приписи Закону України "Про банки та банківську діяльність" та Податкового кодексу України.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові МГУ Міндоходів, частково не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 11.12.2013 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 р. в частині відмови у задоволенні позову, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Національний банк України в особі Управління Національного банку України в Харківській області з вищезазначеними рішеннями також не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 11.12.2013 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 р. в частині задоволення позову, та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові МГУ Міндоходів повністю.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, приписів Законів України "Про банки і банківську діяльність", "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Податкового кодексу України, що, на думку скаржника, призвело до винесення неправомірних судових рішень при розгляді спору по суті.

Касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові МГУ Міндоходів та Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області ухвалою Вищого господарського суду України від 25.03.2014 р. було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 02.04.2014 р. колегією суддів: головуючий - Корсак В.А., судді - Данилова М.В. (доповідач), Алєєва І.В.

02.04.2014 р. ухвалою Вищого господарського суду України касаційні скарги у справі № 5023/5584/12 відкладено на 09.04.2014 р. на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з розпорядженням в.о. Голови Вищого господарського суду України від 01.04.2014 р. № 03-05/326 у зв'язку з виходом з відпустки Данилової Т.Б. для розгляду касаційних скарг у справі № 5023/5584/12 було сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Корсак В.А., судді - Данилова М.В. (доповідач), Данилова Т.Б.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення присутнього у судовому засіданні представника Управління Національного банку України в Харківській області, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів задоволенню не підлягає, а касаційна скарга Національного банку України в особі Управління Національного банку України підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено вище, предметом розгляду у даній справі є дії ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" щодо неакцептування та не включення до переліку акцептованих вимог для їх затвердження Національним банком України вимог Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (Державної податкової служби) на загальну суму, 49 937 939, 70 грн. (після її збільшення шляхом уточнення позовних вимог), що складається з боргу з податку на прибуток банків та боргу з податку на додану вартість.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові МГУ Міндоходів вказані дії оскаржує, просить визнати їх недійсними та зобов'язати ліквідатора ПАТ "Земельний банк" акцептувати та включити до переліку акцептованих вимог для їх затвердження Національним банком України вищезазначені грошові вимоги, посилаючись на несплачені самостійно узгоджені грошові зобов'язання банку з податку на прибуток банків та боргу з податку на додану вартість за період 2011 - 2013 років (враховуючи уточнення позовних вимог), які є

Судами встановлено, що вказані вимоги є поточною заборгованістю Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" згідно податкових декларацій з податку на прибуток банків та податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, дана справа розглядалась неодноразово, в результаті чого під час останнього розгляду справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав у відповідності до приписів Закону України "Про банки та банківську діяльність" та Податкового кодексу України для часткового задоволення позовних вимог Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові МГУ Міндоходів до Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" в частині зобов'язання ліквідатора ПАТ "Земельний банк" визнати вимоги СДПІ на загальну суму 49 871 872, 70 грн. та включити їх до переліку акцептованих вимог для затвердження Національним банком України.

Задовольняючи позовні вимоги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові МГУ Міндоходів у вищезазначеній частині, суди попередніх інстанцій встановили, що ПАТ "Земельний банк" як платником податків самостійно визначено в деклараціях за період 2011 - 2013 років, поданих СДПІ, розмір податкових зобов'язань, зокрема, податку на прибуток банків та податку на додану вартість, які, разом з тим, у встановлені законодавством строки банком сплачені не були, враховуючи що, а також беручи до уваги збільшення зобов'язання контролюючим органом за результатами проведення камеральної перевірки, суди дійшли висновку про зобов'язання ліквідатора ПАТ "Земельний банк" визнати вимоги СДПІ в частині 49 871 872, 70 грн. та включити їх до переліку акцептованих вимог для затвердження Національним банком України.

В частині включення суми боргу у розмірі 66 067 грн. до переліку акцептованих вимог для їх затвердження Національним банком України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині, оскільки, по-перше, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові МГУ Міндоходів не доведено, що ліквідатором Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" відмовлено у акцептуванні наведеної суми, по-друге, строк розгляду вимог кредиторів ліквідатором банку на дату останнього звернення з уточненнями до позовної заяви не минув.

Стосовно позовних вимог про визнання дій ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" щодо неакцептування та не включення до переліку акцептованих вимог для їх затвердження Національним банком України, документально підтверджених, грошових вимог Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові МГУ Міндоходів до боржника, суди попередніх інстанцій також дійшли висновку про відмову у позові в цій частині, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції, беручи до уваги приписи статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, якими визначені способи захисту прав та інтересів, серед яких не передбачено можливості визнання незаконними дій будь-кого, і, зокрема, ліквідатора банку, окрім органів державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові МГУ Міндоходів до Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" та вважає відсутніми підстави для задоволення позову, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Земельний банк" є юридичною особою (свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 № 423531), діє на підставі статуту, погодженого Національним банком України, затвердженого загальними зборами Харківського акціонерного комерційного Земельного банку (протокол № 44 від 06.11.2009 р.) та знаходиться на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (Державної податкової служби).

11.05.2010 р. Постановою правління Національного банку України № 231 "Про призначення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Земельний банк" призначено у ПАТ "Земельний банк" тимчасову адміністрацію, введено повний мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на три місяці - з 12.05.2010 р. до 11.08.2010 р.

Постановою Правління Національного банку України від 30.07.2010 р. № 375 відкликано банківську ліцензію банку та призначено ліквідатором Публічного акціонерного товариства "Земельний Банк" фізичну особу - незалежного експерта (за договором з Національним Банком України) ОСОБА_5, яким, на виконання вимог, викладених у вказаній постанові Правління Національного банку України, було опубліковано оголошення у газеті "Голос України" № 144 (4894) від 05.08.2010 р. про відкриття ліквідаційної процедури Публічного акціонерного товариства "Земельний Банк".

Відповідно до частини 4 статті 110 Цивільного кодексу України особливості ліквідації банків встановлюються Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Так частиною 1 статті 1 даного Закону (в редакції чинній на момент виникнення даних правовідносин) визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банку.

Згідно з частиною 3 статті 88 цього Закону (в редакції чинній на момент виникнення даних правовідносин) законодавство України про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання банку неплатоспроможним застосовується в частині, що не суперечить нормам цього Закону. Отже, вказаний Закон є спеціальним, яким врегульовані відносини, що виникають в процедурі ліквідації банку, інші законодавчі норми можуть бути застосовані в частині, що не суперечать йому.

Приписи пункту 8 статті 91, положення абзацу 25 статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції чинній на момент виникнення даних правовідносин) слід розглядати у взаємозв'язку з нормами статей 2, абзаців 27, 89, 92, 93, 96 цього ж Закону, якими визначено, що ліквідаційна маса складається з усіх видів майнових активів (майно та майнові права банку), які належать йому на праві власності на день відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідації; з відкликанням банківської ліцензії та призначенням ліквідатора банку строк виконання всіх його грошових зобов'язань, в т.ч. зобов'язань по сплаті податків та зборів вважається таким, що настав; кредитори, без винятків щодо податкових органів, мають право подавати заяви про майнові вимоги до банку ліквідатору в місячний строк з дня публікації оголошення про відкриття процедури ліквідації; до повноважень ліквідатора серед інших визначено формування ліквідаційної маси, за рахунок якої ліквідатор у визначеній черговості задовольняє своєчасно заявлені вимоги кредиторів, які виникли станом на день відкриття ліквідаційної процедури, внесені до реєстру вимог кредиторів; ліквідатор припиняє прийняття вимог кредиторів після закінчення одного місяця з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури, протягом трьох місяців з дня публікації оголошення про початок ліквідаційної процедури визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення, відхиляє вимоги у разі їх не підтвердження, складає перелік акцептованих ним вимог для затвердження Національним банком України, сповіщає кредиторів про акцептування вимог; кредитори мають право надіслати ліквідатору свої заперечення щодо визнаних ним вимог протягом одного місяця з дня отримання повідомлення та звернутися до суду зі скаргою на дії ліквідатора; вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, ліквідатором не розглядаються і вважаються погашеними.

Частиною 1 статті 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції чинній на момент виникнення даних правовідносин) встановлено, що з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора: банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

Відповідно до частини 2 статті 96 вказаного Закону оплата витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат, затвердженого Національним банком України. До цих витрат, зокрема, належать: оплата державного мита; витрати на опублікування оголошення про ліквідацію банку; витрати на публікацію інформації про порядок продажу майна банку; витрати ліквідатора, пов'язані з утриманням і збереженням активів банку; витрати на оцінку та продаж майна; витрати на проведення аудиту; витрати на оплату роботи ліквідатора (включаючи залучених для забезпечення здійснення повноважень ліквідатора осіб); витрати на виплату вихідної допомоги звільненим працівникам банку; оплата кредиту, отриманого для виплати вихідної допомоги. Майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право за погодженням з ліквідатором здійснити реалізацію заставленого майна у порядку, встановленому чинним законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог повністю або частково. У разі недостатності коштів від реалізації заставленого майна для задоволення визнаних ліквідатором кредиторських вимог заставодержателя не задоволені вимоги підлягають задоволенню в порядку черговості, встановленої цим Законом. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

Згідно з пунктом 7.3 глави 7 розділу VІ Положення про застосування заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою правління НБУ № 369 від 28.08.2001 р., з дня отримання рішення про своє призначення ліквідатор зобов'язаний уживати заходів щодо ефективної ліквідації банку та максимального задоволення вимог кредиторів відповідно до своїх повноважень, законодавства України, у тому числі цього Положення. З метою забезпечення ліквідаційної процедури ліквідатор відкриває накопичувальний рахунок банку в територіальному управління Національного банку України в Операційному управлінні Національного банку України.

Пунктом 6.3 глави 6 розділу VI Положення № 369 встановлено, що ліквідатор здійснює витрати на ліквідацію банку за рахунок коштів банку в межах кошторису витрат ліквідатора, а пунктом 6.10 глави 6 розділу VI цього Положення передбачено обов'язок ліквідатора використовувати кошти ліквідаційної маси на задоволення вимог кредиторів банку та забезпечення ліквідаційної процедури.

Таким чином, кошти які надходять на накопичувальний рахунок банку, не є доходом в розумінні чинного законодавства України, за їх рахунок утворюється ліквідаційна маса для задоволення вимог кредиторів по зобов'язанням, що виникли станом на день відкриття ліквідаційної процедури, здійснюється оплата витрат ліквідатора для проведення ліквідаційної процедури.

Крім того, відповідно до абзацу 2 пункту 9.3 глави 9 Положення ліквідатор зобов'язаний вживати заходів щодо максимального задоволення вимог кредиторів, зобов'язання по яким виникли до відкриття ліквідаційної процедури.

Для здійснення процедури ліквідації банку оплата витрат здійснюється позачергово в межах затвердженого Національним банком України кошторису витрат, вичерпний перелік яких містить частина 2 статті 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність", тобто, до реєстру вимог кредиторів вимоги по поточним зобов'язанням, що виникають в межах ліквідаційної процедури, не включаються. Інші поточні зобов'язання банку в процедурі ліквідації, в т.ч. податкові, діючим законодавством не передбачені.

Крім того, Податковий кодекс України не регулює питання погашення податкових зобов'язань чи стягнення податкового боргу з осіб, на які поширюються норми розділу V "Тимчасова адміністрація та ліквідація банків" Закону України "Про банки і банківську діяльність", проте зазначені норми чинного законодавства не звільняють юридичні особи, які знаходяться у процедурі ліквідації, від обов'язку надавати податкову звітність.

Враховуючи вищевикладене, вбачається, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові МГУ Міндоходів до Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" в частині зобов'язання ліквідатора банку акцептувати та включити до переліку акцептованих вимог для їх затвердження Національним банком України поточні грошові вимоги, які складаються з податку на прибуток банків та податку на додану вартість, при розгляді справи по суті не надали належної правової оцінки встановленим обставинам справи з огляду на вищенаведені норми чинного законодавства України, яким, в свою чергу, не було надано відповідного аналізу, що призвело до невідповідності висновків судів встановленим обставинам справи та, в решті, до безпідставного задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, не можна вважати, що судами попередніх інстанцій дотримано вимог, передбачених статтями 43, 84 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи на підставі встановлених обставин справи і доказів, які були предметом дослідження і оцінки судом, та повного і послідовного викладення рішення.

Відповідно до статті 1115 Господарського процесуального кодексу України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (стаття 1117 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, судами попередніх інстанцій була дана неправильна юридична оцінка обставинам у даній справі, у зв'язку з чим колегія суддів Вищого господарського суду України, беручи до уваги доводи, викладені в касаційній скарзі Національного банку України в особі Управління Національного банку України, вважає, що оскаржувані судові рішення підлягають частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у позові в порядку пункту 2 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 1117, пунктом 2 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Національного банку України в особі Управління Національного банку України задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 р. у справі № 5023/5584/12 та рішення Господарського суду Харківської області від 11.12.2013 р. скасувати в частині зобов'язання ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" ОСОБА_5 визнати вимоги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на загальну суму 49 871 872,70 грн. та включити їх до переліку акцептованих вимог для затвердження Національним банком України. В цій частині прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

В іншій частині постанову та рішення у справі № 5023/5584/12 залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова