Історія справи

Постанова ВГСУ від 08.11.2016 року у справі №915/144/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 року Справа № 915/144/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Львов Б.Ю. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Миколаїв (далі - територіальне відділення АМК),

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.08.2016

зі справи № 915/144/16

за позовом приватного акціонерного товариства "Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій", м. Миколаїв (далі - Товариство),

до територіального відділення АМК

про визнання незаконним та скасування рішення.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Кавуна І.О.,

відповідача - Прохорова Є.І.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про визнання незаконними та скасування рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 24.12.2015 № 59-ріш (далі - оспорюване рішення).

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 14.04.2016 (суддя Васильєва Л.І.) у позові відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 (колегія суддів у складі: Діброва Г.І. - головуючий, Принцевська Н.М. і Колоколов С.І.): задоволено апеляційну скаргу Товариства; згадане рішення місцевого господарського суду скасовано; позов задоволено; оспорюване рішення скасовано.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України територіальне відділення АМК просить: скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції з даної справи, а рішення місцевого господарського суду від 14.04.2016 залишити без змін; стягнути з позивача витрати зі сплати судового збору. Скаргу мотивовано неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального права, в тому числі частини першої статті 59, статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон), порушенням норм процесуального права, зокрема статей 43, 105 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У відзиві на касаційну скаргу Товариство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про повне з'ясування судом апеляційної інстанції обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційної інстанції - без змін.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення з урахуванням такого.

Суд першої інстанції у розгляді справи виходив з таких обставин та висновків.

14.01.2016 Товариство отримало оспорюване рішення "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" зі справи № 1-26.213/30-2015, згідно з яким:

- визнано, що Товариство у 2014 році, січні-серпні 2015 року в територіальних межах м. Первомайськ Миколаївської області, де розташована автостанція, яка належить Товариству, було таким, що займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з попереднього продажу квитків автостанцією у напрямку м. Первомайськ - м. Хмельницький, оскільки його частка товару перевищує 35 відсотків і при цьому воно не довело, що зазнає значної конкуренції на даному ринку;

- дії Товариства, які полягають у встановленні різної вартості послуги з попереднього продажу квитків, у залежності від вартості проїзду, за відсутності на те економічного обґрунтування, визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 частини другої статті 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку шляхом застосування різних цін до рівнозначних угод з покупцями без об'єктивно виправданих на те причин;

- за зазначене порушення на Товариство накладено штраф відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону в сумі 68 000 грн.;

- Товариство зобов'язано припинити відповідне порушення законодавства та привести вартість послуги з попереднього продажу квитків до її економічного обґрунтування.

Справа № 1-26.213/30-2015 розпочата відповідно до пункту 5 статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" та на підставі заяви гр. ОСОБА_7, яка скаржилася на високу, на її думку, та необґрунтовану вартість квитка у сполученні "Первомайськ - Хмельницький", придбаного нею у м. Первомайську на автостанції, яка належить Товариству. Так, заявниця скаржилася на суттєву різницю у вартості квитка у названому сполученні, який придбано на автостанції Товариства у м. Первомайську, в порівнянні з вартістю у зворотному напрямку за рахунок завищеної, на думку заявниці, суми комісійного збору. До її заяви додано копію чека Товариства, в якому складовими вартості квитка від Первомайська до Хмельницького є станційний та комісійний збір в однакових сумах 35,26 грн. (загальна сума 70,52 грн.).

З аналізу оспорюваного рішення та поданих територіальним відділенням АМК доказів вбачається, що останнім детально обґрунтована кожна складова, яка досліджувалася при визначенні положення суб'єкта господарювання на ринку (товар, споживачі, товарні межі ринку, територіальні (географічні) межі ринку, часові межі ринку). Висновок щодо монопольного становища Товариства на відповідному ринку є правомірним.

На вимогу територіального відділення АМК Товариством надано інформацію, згідно з якою:

- "комісійний збір" у квитку означає вартість послуги з попереднього продажу квитка. Нормативно-правовими підставами включення вартості послуги за попередній продаж квитка є пункт 5 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 № 176 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2007 № 1184);

- на підставі наказу від 29.03.2013 № 77 "Про затвердження розміру комісії від попереднього продажу квитків" розмір комісії від попереднього продажу квитків на Первомайському автовокзалі складає 15% від вартості проїзду. Відповідно до таблиці вартості проїзду, наданої перевізником ФОП ОСОБА_8, який є платником єдиного податку, на рейс № 81 по маршруту "Вознесенськ-Хмельницький" вартість проїзду від м. Первомайська до м. Хмельницький складає 195,91 грн., без ПДВ. Відтак: 195,91 (тариф перевізника) х 15% (розмір комісії за попередній продаж) + 20% ПДВ = 35,26 грн. (комісія за попередній продаж квитків).

Територіальне відділення АМК вимагало у Товариства детальну інформацію щодо даних бухгалтерського обліку із зазначенням фактичних витрат, понесених Товариством на надання послуги з попереднього продажу квитків за період 2013, 2014, І півріччя 2015 років із зазначенням статей витрат, визначених Товариством відповідно до розрахунку вартості послуг з попереднього продажу квитків, затвердженого наказом від 29.03.2013 № 77. Товариством інформації про такі витрати надано не було.

При встановленні вартості послуги з попереднього продажу квитків під час надання такої послуги з користувачів послуг автостанцією у залежності від дальності поїздки стягується різна сума вартості послуги за однаковий рівень надання останньої, - без об'єктивно виправданих на те причин.

Дії Товариства, які полягають у встановленні вартості послуги з попереднього продажу квитків у залежності від вартості проїзду, призводять до ущемлення (чи можливості ущемлення) інтересів тих пасажирів, які купують квитки на проїзд до більш віддаленої станції, куди вартість проїзду є дорожчою, - на відміну від тих пасажирів, які купують квитки на рейси до ближчих автостанцій.

Товариство до рівнозначних угод (які мають один і той же предмет-надання послуги з попереднього продажу квитків) з покупцями без об'єктивно виправданих на те причин застосовує різні ціни, наприклад, у напрямку Миколаїв - Умань 18,59 грн., у напрямку Миколаїв - Київ 32,14 грн., у напрямку Первомайськ - Хмельницький 35,26 грн.

Товариство не вказало об'єктивно виправданих причин застосування ним різних цін до рівнозначних угод з покупцями (надання послуги з попереднього продажу квитків) та не подало доказів в обґрунтування правомірності таких своїх дій.

Не приймаються доводи Товариства щодо правомірності встановлення вартості послуги попереднього продажу квитків у відсотковому співвідношенні з вартістю проїзду (15%), оскільки Методика розрахунку станційного збору стосується лише станційного збору, а плата за попередній продаж квитків залежить від фактичних витрат за надання даної послуги. Доказів таких витрат Товариством не надано.

Судом апеляційної інстанції додатково зазначено таке.

Об'єктивність застосування вартості послуги з попереднього продажу квитків була перевірена на підставі листів та пояснень Товариства без урахування фактично понесених Товариством витрат. Використана для прийняття оспорюваного рішення інформація з наданих Товариством листів не є статистичною інформацією або адміністративними даними, тобто дослідження, проведені територіальним відділенням АМК, є необ'єктивними, з використанням неналежної (недопустимої), непідтвердженої інформації, не відповідають вимогам законодавства і не можуть вважатися законними та обґрунтованими.

До місцевого господарського суду Товариством було подано розрахунки послуг попереднього продажу квитків за 2013-2016 роки. Оскільки такі розрахунки не були надані Товариством "на чисельні вимоги" територіального відділення АМК, останнє в оспорюваному рішенні не надавало висновку про те, чи є визначений Товариством відсоток (15%) економічно обґрунтованим, тобто чи відповідають закладені Товариством витрати у розрахунок вартості послуги з попереднього продажу квитків фактично понесеним витратам.

Відповідні витрати взагалі не були предметом дослідження та аналізу під час перевірки, а з наданої в листах та поясненнях інформації не вбачається, яким чином територіальне відділення АМК взагалі здійснювало дослідження ринку, чи були при цьому дотримані вимоги Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р (далі - Методика).

Отже, оспорюване рішення прийнято за неповно з'ясованих обставин, що мають значення для справи, та територіальним відділенням АМК не доведено обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими.

Територіальне відділення АМК і суд не наділені повноваженнями щодо перегляду порядку формування вільних цін.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним.

Відповідно до приписів Закону:

- монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції (частина друга статті 12);

- зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (частина перша статті 13);

- зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин (пункт 2 частини другої статті 13);

- зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом (частина третя статті 13);

- порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем (пункт 2 статті 50);

- за порушення передбачені, передбачені пунктом 2 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи в розмірі, передбаченому абзацом другим частини другої статті 52 Закону;

- підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 59).

Суд першої інстанції у розгляді даної справи, з'ясувавши: визначення територіальним відділенням АМК згідно з оспорюваним рішенням монопольного (домінуючого) становища Товариства на відповідному ринку послуг з додержанням вимог Методики; встановлення і доведеність в оспорюваному рішенні зазначеного в ньому порушення Товариством законодавства про захист економічної конкуренції; відповідність накладеного за цим рішенням штрафу положенням Закону; відсутність визначених Законом підстав для скасування (визнання недійсним) оспорюваного рішення, - дійшов висновку й про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи, наведені в постанові апеляційної інстанції, даного висновку не спростовують. Натомість з мотивами прийняття оскаржуваної постанови апеляційної інстанції погодитися не можна з огляду на таке.

Законом України "Про Антимонопольний комітет України", іншими законодавчими актами НЕ передбачено, що для прийняття оспорюваного рішення територіальне відділення АМК мало використовувати лише "статистичну інформацію" або "адміністративні дані". Натомість за змістом статей 3, 7, 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" названий Комітет, його органи вправі вимагати (а, отже, й використовувати) будь-яку інформацію, необхідну для розгляду заяв і справ про, зокрема, порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведення перевірок.

Неподання Товариством на "чисельні вимоги" територіального відділення АМК "розрахунків послуг попереднього продажу квитків" було з боку Товариства невиконанням вимог законодавства про захист економічної конкуренції, і таке неподання не може свідчити про існування підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним. Водночас "економічна обґрунтованість" "визначеного позивачем відсотка (15%)" взагалі не була та й не мала бути предметом розгляду в даній справі. Адже, як вбачається з установлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, за оспорюваним рішенням Товариство притягувалося до відповідальності не через необґрунтованість розміру комісійного збору, а у зв'язку із застосуванням різних цін (безвідносно до того, були вони вільними чи ні) до рівнозначних угод, що підпадає під ознаки пункту 2 частини другої статті 13 Закону. У зв'язку з цим Вищим господарським судом України відхиляється й посилання апеляційного господарського суду на відсутність у нього та територіального відділення АМК повноважень "щодо перегляду порядку формування вільних цін": у даному разі йдеться зовсім не про зазначений "перегляд", а про застосування цін з порушенням вимог законодавства про захист економічної конкуренції, що мало наслідком ущемлення прав споживачів.

Не наведено апеляційною інстанцією й будь-яких заснованих на доказах зі справи мотивів на спростування висновків місцевого господарського суду про правильність застосування територіальним відділенням АМК Методики при визначенні монопольного (домінуючого) становища Товариства на ринку послуг.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що у повторному розгляді даної справи суд апеляційної інстанції припустився:

- неправильного застосування наведених положень статей 13, 50, 52, 59 Закону;

- порушення статті 104 ГПК України - у зв'язку із скасуванням рішення місцевого господарського суду за відсутності підстав для цього.

Відтак згідно з частиною першою статті 11110 ГПК України оскаржувана постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду як законне і обґрунтоване слід залишити в силі.

Відповідно до статті 49 ГПК України сплачений територіальним відділенням АМК судовий збір за подання касаційної скарги покладається на Товариство.

Керуючись статтями 49, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 зі справи № 915/144/16 скасувати.

3. Рішення господарського суду Миколаївської області від 14.04.2016 зі справи № 915/144/16 залишити в силі.

4. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій" на користь Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України сплачений за подання касаційної скарги судовий збір у сумі 1 653,60 грн.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Миколаївської області.

Суддя В. Селіваненко

Суддя Б. Львов

Суддя В. Палій