Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 року Справа № 910/24632/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Васищак І.М. і Селіваненко В.П.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАМЕД", м. Київ,

на рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2016

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2016

зі справи № 910/24632/15

за позовом комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Дніпровського району м. Києва" (далі - Підприємство), м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАМЕД" (далі - Товариство), м. Київ,

про виселення і спонукання повернути майно.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Кузора А.В. предст. (дов. від 04.01.2016)

відповідача - Пономаренко В.М. предст. (дов. від 01.02.2016), Семеній М.Ю. предст. (дов. від 01.11.2016)

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Підприємство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства про примусове виселення останнього та повернення безпідставно зайнятих приміщень по вул. Петра Запорожця, 26 за актом приймання-передачі.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.04.2016 у справі № 910/24632/15 (суддя Пригунова А.Б.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 (судді Пономаренко Є. Ю.- головуючий, Руденко М.А., Дідиченко М.А.), позов задоволено з посиланням на його обґрунтованість.

Товариство, посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх судових інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Сторони у відповідності до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 06.04.2006 Поліклінікою № 1 Дніпровського району м. Києва як орендодавцем і Товариством як орендарем укладено договір оренди приміщення № 1894/8 (далі - Договір), за умовами якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 16.03.2006 за № 214/3305 передає, а орендар приймає в орендне користування нежиле приміщення (будинок) і майно для використання під аптечний пункт по вул. Петра Запорожця, 26 у м. Києві загальною площею 53 кв.м. протягом 3-х днів з моменту підписання даного договору;

- відповідно до пункту 5 Договору, у разі закінчення строку договору або при його достроковому розірванні орендар зобов'язаний повернути орендоване майно орендодовцю в задовільному технічному стані з урахуванням нормального зносу по акту;

- згідно з пунктом 10 Договору договір вступає в силу після підписання сторонами тексту договору та реєстрації його в Головному управлінні охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації, та підписання сторонами тексту договору. Термін дії договору до 05.04.2007. Після закінчення терміну дії договору оренди майна орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін;

- 09.04.2006 Договір зареєстрований в книзі записів договорів оренди майна Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації;

- рішенням Київської міської ради № 733/6969 від 01.12.2011 "Про питання діяльності поліклініки № 1 Дніпровського району міста Києва, що входить до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації" реорганізовано поліклініку № 1 Дніпровського району м. Києва шляхом перетворення її в комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Дніпровського району м. Києва". Майно реорганізованої поліклініки № 1 Дніпровського району м. Києва закріплено на праві оперативного управління за комунальним некомерційним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Дніпровського району м. Києва";

- комунальним некомерційним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Дніпровського району м. Києва" прийнято в оперативне управління майно реорганізованої поліклініки № 1 Дніпровського району м. Києва за актом прийому-передачі основних засобів від 09.04.2012;

- постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 у справі № 910/17902/13, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.06.2014, визнано укладеною додаткову угоду від 13.06.2012 до договору оренди майна від 06.04.2006 № 1894/8 щодо терміну дії Договору, який визначений до 12.06.2015;

- рішенням господарського суду міста Києва від 09.11.2015 у справі № 910/27238/15 (залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 та Вищого господарського суду України від 16.06.2016) у задоволенні позову Товариства до Підприємства про зобов'язання укласти додаткову угоду від 13.06.2015 до договору оренди приміщення від 06.04.2006 № 1894/8 згідно з проектом додаткової угоди № 4 від 13.06.2015, відмовлено повністю. У розгляді даної справи судами встановлено, що у передбачений чинним законодавством строк Підприємством повідомлено Товариство про відсутність наміру продовжувати дію договору оренди приміщення від 06.04.2006 № 1894/8, а тому термін дії Договору оренди закінчився 12.06.2015. Крім цього, судами зазначено, що оскільки Товариством не доведено існування обставин, з якими закон пов'язує можливість внесення змін до договору, відсутні підстави для задоволення вимоги про зобов'язання Підприємства укласти додаткову угоди від 13.06.2015 до Договору від 06.04.2006 № 1894/8.

Причиною виникнення спору у даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для виселення відповідача із орендованих приміщень та повернення майна позивачу за актом приймання-передачі.

Згідно з приписами частини першої статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічні положення містяться у статті 759 Цивільного кодексу України.

Статтею 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі-Закон) визначено, що цей закон регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Відповідно до статті 3 даного Закону відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною другою статті 17 вказаного Закону передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Аналогічні положення містяться у статті 764 Цивільного кодексу України.

Таким чином, після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Згідно з приписами частини третьої статті 17 Закону, після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Договір оренди припиняється в разі, зокрема закінчення строку, на який його було укладено. У разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди (частина друга статті 26 і частина перша статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Згідно з приписами частини другої статті 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до частини третьої статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Місцевий та апеляційний господарські суди: повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням наведених норм матеріального та процесуального права, беручи до уваги те, що у справі № 910/27238/15 встановлені обставини, що мають преюдиціальне значення для даної справи, а саме, щодо припинення дії Договору 12.06.2015, у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено та відмовою позивача (орендодавця) від його продовження; з урахуванням відсутності у відповідача підстав для перебування (знаходження) у відповідному приміщенні, - дійшли заснованого на законі висновку про наявність підстав для виселення відповідача із займаного орендованого приміщення та спонукання Товариства повернути Підприємству, як орендодавцеві (внаслідок реорганізації шляхом перетворення поліклініки № 1 Дніпровського району м. Києва) приміщення за актом приймання-передачі.

Доводи скаржника, наведені в касаційній скарзі, судами попередніх інстанцій досліджені, не спростовують висновків, викладених у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів.

Посилання скаржника на Положення про постійні комісії Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради від 14.07.2011 № 382/5769 не заслуговують на увагу, оскільки вказане Положення втратило чинність згідно з рішенням Київської міської ради від 19.06.14 № 9/9 і, на момент виникнення спірних правовідносин з повернення майна, не діяло.

Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 зі справи № 910/24632/15 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАМЕД" - без задоволення.

Суддя В. Палій

Суддя І. Васищак

Суддя В. Селіваненко