Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2014 року Справа № 5011-6/18306-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Коробенка Г.П., Рогач Л.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Нові пожежні технології"на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 03.06.2014у справі№ 5011-6/18306-2012 Господарського суду м. Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Нові пожежні технології"доПублічного акціонерного товариства "Домобудівний комбінат № 3"простягнення 873241,65 грн.за участю представників: позивачаТучіна О.В., дов. від 27.11.2013відповідачаЛитвин В.В., дов. від 29.10.2013

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2013 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 206 170 грн. боргу, 661646,20грн. договірної санкції, 5 425,45 грн. трьох процентів річних, 20 600 грн. за послуги адвоката та 17970,00 грн. судового збору; повернуто позивачу з Державного бюджету України 505,17 грн. зайво сплаченого судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2013, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2013, рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2013 скасовано в частині задоволення позову про стягнення 647504,21 грн. пені та 20600 грн. витрат на оплату послуг адвоката. Прийнято в цій частині нове рішення, яким в позові про стягнення 647504,21 грн. пені та 20600 грн. витрат на оплату послуг адвоката відмовлено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 4514,75 грн. судового збору, в решті рішення залишено без змін; стягнуто з позивача на користь відповідача 6475,04грн. судового збору, сплаченого за розгляд справи судом апеляційної інстанції та повернуто відповідачу з Державного бюджету України 2328,35 грн. зайво сплаченого судового збору.

06.05.2014 до Київського апеляційного господарського суду надійшла заява ТОВ "Нові пожежні технології" про прийняття додаткової постанови та виправлення помилки в постанові Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2013 відповідно до положень статей 88, 89 Господарського процесуального кодексу України . Заяву мотивовано тим, що предметом однієї з позовних вимог у даній справі є вимога про стягнення з відповідача на підставі п.6.5 договору поставки №0112 від 01.12.2011 661646,20 грн. договірної санкції, щодо якої прийняте рішення судом першої інстанції; суд апеляційної інстанції зазначену вимогу не розглянув, натомість прийняв рішення щодо стягнення пені, яка не була предметом позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 (судді: Дикунська С.Я.- головуючий, Алданова С.О., Скрипка І.М.) відмовлено в задоволенні заяви позивача про прийняття додаткової постанови та виправлення помилки в постанові Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2013 та роз'яснено абзаци 2 та 3 резолютивної частини цієї постанови в частині скасування рішення місцевого суду про стягнення пені та прийняття в цій частині нового рішення наступним чином:"Скасувавши рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2013 в частині стягнення 647504, 21 грн. пені, Київський апеляційний господарський суд залишив задоволеними позовні вимоги в частині стягнення пені на суму 14 141,99грн., оскільки позивачем було заявлено до стягнення 661646,20грн. = 14141,99 - сума пені, яка підлягає стягненню + 647504,21- сума, в задоволенні якої відмовлено (661646,20-647504,21=14141,99). З огляду на наведене, скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення 20600 грн. витрат на оплату послуг адвоката та залишення решта рішення суду першої інстанції без змін, вирішено питання перерахування, стягнення, повернення судового збору".

Не погоджуючись з ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нові пожежні технології" подало до Вищого господарського суду касаційну скаргу (з поясненнями), в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 та винести додаткове рішення з предмету позовної вимоги, яка була розглянута апеляційною інстанцією, але щодо якої не прийнято рішення, або надіслати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення апеляційним господарським судом статей 213, 536, 549, 692, 712 Цивільного кодексу України, статей 232, 343 Господарського кодексу України, оскільки суд, розглянувши позовну вимогу про стягнення договірної санкції, передбаченої пунктом 6.5 Договору, самостійно розтлумачив її, як неустойку, за відсутності правових підстав для таких дій, змінивши предмет і підставу позову; в порушення статей 4, 42, 22, 83 Господарського процесуального кодексу України не застосував норми права, якими регулюються спірні правовідносини та змінив матеріально-правові підстави позову, чим обмежив права та законні інтереси позивача, не врахував судову практику щодо застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу та у судовому засіданні відхилив її доводи, зазначивши про законність та обґрунтованість ухвали апеляційного господарського суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Судова колегія зазначає, що на підставі статті 88 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо: з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення; не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до частини 1 статті 89 цього Кодексу суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення.

Приписи вказаних статей передбачають, що прийняття додаткового рішення допустиме виключно з підстав, передбачених статтею 88 цього Кодексу. Якщо порушується питання про прийняття додаткового рішення з інших підстав, суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви. Порушення вимог цієї статті тягне за собою зміну або скасування додаткового рішення в апеляційному чи у касаційному порядку. Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення.

За приписом пункту 4 частини першої статті 84 вказаного Кодексу резолютивна частина рішення господарського суду має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення).

При задоволенні позову в резолютивній частині рішення вказуються: найменування сторони, на користь якої вирішено спір, і сторони, з якої здійснено стягнення грошових сум або яка зобов'язана виконати відповідні дії, строк виконання цих дій, а також строк сплати грошових сум при відстрочці або розстрочці виконання рішення; розмір сум, що підлягають стягненню (основної заборгованості за матеріальні цінності, виконані роботи та надані послуги, неустойки, штрафу, пені та збитків, а також штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу);

Приймаючи ухвалу, суд апеляційної інстанції дослідив, що Київський апеляційний господарський суд у постанові від 09.04.2013, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2013, розглянув всі позовні вимоги, які було заявлено позивачем, зокрема, й вимогу про стягнення 661646,20 грн., визначеної сторонами у пункті 6.5 Договорі, як договірну санкцію, обчислення якої передбачено у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення, що відповідає правовій природі пені в розумінні статті 549 Цивільного кодексу України, судом також вирішено питання про розподіл господарських витрат згідно з вимогами чинного законодавства.

Судова колегія зазначає, що зі змісту постанови Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2013 вбачається, що її резолютивна частина містить викладення щодо всіх вимог, які були предметом судового розгляду, а саме, міститься висновок про відмову в позові повністю в частині стягнення 647504,21 грн. пені та 20600грн. витрат на оплату послуг адвоката, в решті рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2013 залишено без змін та здійснено новий розподіл судових витрат між сторонами.

Таким чином, суд апеляційної інстанції відповідно до приписів пунктів 7, 8, 9 частини другої статті 105 Господарського процесуального кодексу України розглянув, дослідив та надав оцінку всім вимогам, які були предметом судового розгляду та прийняв рішення по кожній з заявлених вимог.

Відмовляючи Товариству з обмеженою відповідальністю "Нові пожежні технології" в задоволенні заяви позивача про прийняття додаткової постанови та виправлення помилки в постанові Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2013, суд апеляційної інстанції розглянув викладені у ній обставини та відповідно до положень статей 88, 89 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку, що підстав для прийняття додаткової постанови та виправлення помилки в згаданій постанові немає.

Викладені в касаційній скарзі доводи скаржника не доводять порушення чи неправильного застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали та не можуть бути підставою для скасування ухвали апеляційної інстанції.

Інші доводи касаційної скарги стосуються законності та обгрунтованості постанови апеляційної інстанції, що не може бути предметом даного касаційного оскарження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові пожежні технології" залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 у справі № 5011-6/18306-2012 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді Г. Коробенко

Л. Рогач