Історія справи

Постанова ВГСУ від 05.04.2017 року у справі №902/635/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 року Справа № 902/635/16

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді суддів Корсака В.А., Швеця В.О. Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиВінницької обласної державної адміністраціїна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.01.2017у справі № 902/635/16 Господарського суду м. Києваза позовомСелянського (фермерського) господарства "Урожай"доВінницької обласної державної адміністраціїпропоновлення договорів оренди земельних ділянок

в судовому засіданні взяли участь представники :

- позивачаСлізяк Н.Р.- відповідачаКоломієць Д.В.

В С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року Селянське (фермерське) господарство "Урожай" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Вінницької обласної державної адміністрації про поновлення договорів оренди земельних ділянок на сім років (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2016 (суддя Комарова О.С.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 (головуючий суддя Тищенко А.І., судді Отрюх Б.В., Михальська Ю.Б.), позов задоволено частково. Визнано поновленими наступні договори:

- договір оренди землі загальною площею 6,38 га від 20.05.2006, укладений між Іллінецькою районною державною адміністрацією та Селянським (фермерським) господарством "Урожай", зареєстрований в Вінницькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" 25.05.2006, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис № 040685700310, строком на 5 (п'ять) років на тих самих умовах, що передбачені цим договором;

- договір оренди землі загальною площею 7,67 га від 18.05.2006, укладений між Іллінецькою районною державною адміністрацією та Селянським (фермерським) господарством "Урожай", зареєстрований в Вінницькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" 25.05.2006, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис № 040685700309, строком на 5 (п'ять) років на тих самих умовах, що передбачені цим договором;

- договір оренди землі загальною площею 2,16 га від 18.05.2006, укладений між Іллінецькою районною державною адміністрацією та Селянським (фермерським) господарством "Урожай", зареєстрований в Вінницькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" 25.05.2006, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис № 040685700308, строком на 5 (п'ять) років на тих самих умовах, що передбачені цим договором;

- договір оренди землі загальною площею 3,84 га від 18.05.2006, укладений між Іллінецькою районною державною адміністрацією та Селянським (фермерським) господарством "Урожай", зареєстрований в Вінницькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" 25.05.2006, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис № 040685700307, строком на 5 (п'ять) років на тих самих умовах, що передбачені цим договором.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами у справі, Вінницька обласна державна адміністрація звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Касаційна скарга мотивована порушенням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 31, 33 Закону України "Про оренду землі", ч.4 ст. 33 Закону України "Про охорону культурної спадщини", ст. 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд", ст. 256 ЦК України, ст.ст. 34, 43 ГПК України.

У відзиві на касаційну скаргу Селянське (фермерське) господарство "Урожай" заперечує проти доводів скаржника і просить суд залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У справі, яка переглядається, господарські суди встановили, що Іллінецькою районною державною адміністрацією (далі - Іллінецька РДА) та Селянським (фермерським) господарством "Урожай" (далі - СФГ) було укладено наступні договори: договір оренди землі загальною площею 6,38 га від 20.05.2006; договір оренди землі загальною площею 7,67 га від 18.05.2006; договір оренди землі загальною площею 2,16 га від 18.05.2006; договір оренди землі загальною площею 3,84 га від 18.05.2006.

Договори укладено строком на п'ять років з дня їх державної реєстрації у Вінницькій регіональній філії ДП "центр ДЗК", вони набувають юридичної сили після їх підписання сторонами та державної реєстрації у встановленому законом порядку і діють протягом п'яти років (п.п.3.1, 14.1 договорів).

Судами встановлено, що позивач належно та добросовісно виконував умови договорів оренди землі - орендна плата вносилась вчасно та у повному обсязі, і на сьогоднішній день продовжує виконувати умови договорів оренди землі - належно і відкрито користується земельними ділянками та сплачує орендну плату.

Матеріали справи містять клопотання позивача від 03.06.2016 до відповідача щодо укладення додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок, загальною площею 20,05 га від 18.05.2006 та від 20.05.2006 з проектами додаткових угод про поновлення вказаних договір оренди землі (т.1 а.с.57-69).

Листом від № 01.01-55/4420 від 08.07.2016 Вінницька обласна державна адміністрація повідомила позивача, що не може вирішити дане питання по суті, в силу приналежності орендованих земельних ділянок до земель історико-культурного призначення (т.1 а.с.70).

Заявлений у даній справі позов про поновлення договорів оренди земельних ділянок від 18.05.2006 в кількості 3 шт. та 20.05.2006 строком на сім років, на тих самих умовах мотивований тим, що відповідач без достатніх правових підстав не визнає переважне право позивача на поновлення договорів, що мало наслідком порушення прав позивача.

Матеріально-правовою підставою позову позивач визначив ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Задовольняючи позов в частині поновлення спірних договорів на п'ять років, на тих самих умовах, що були передбачені вказаними договорами оренди, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку дії договорів оренди, не повертав її орендодавцеві, належним чином виконує обов'язки щодо сплати орендної плати та протягом одного місяця після закінчення строку дії договорів оренди від відповідача не надходило заперечень у поновленні договорів оренди від 18.05.2006 в кількості 3 шт. та від 20.05.2006.

Колегія вважає висновки судів попередніх інстанцій достатньо обґрунтованими, враховуючи наступне.

Згідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

У відповідності до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на момент укладення правочину) розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Відповідно до розпорядження Іллінецької районної державної адміністрації позивачу в 2006 році надано в оренду земельні ділянки загальною площею 20,05 га із земель запасу Паріївської сільської ради строком на п'ять років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ст. 15 Закону однією з істотних умов договору оренди землі є строк дії договору оренди.

Договори оренди припинили свою дію 25.05.2016.

Статтею 31 Закону визначено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Разом з тим, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Таке право орендарю надано ст. 33 Закону, якою визначено порядок та умови поновлення договору оренди землі.

У зв'язку з прийняттям Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" стаття 33 Закону України "Про оренду землі" викладена в новій редакції з наступними змінами. Зокрема, ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" визначено, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Зокрема, у ч.ч. 1, 5 ст. 33 цього Закону передбачено переважне право орендаря на укладення договору оренди на новий строк, реалізація якого можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків.

Проте, ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Аналогічний підхід до застосування норм права, які регулюють відносини з питань поновлення договорів оренди висловлює Верховний Суд України у постановах від 25.02.2015 у справах № 6-10цс15, № 6-219цс.

За статтею 11128 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права

Статтею 25 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендар зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.

Доказів порушення позивачем протягом строку дії договорів оренди зобов'язань орендаря відповідачем не надано та матеріали справи не містять.

Господарськими судами встановлено належне виконання позивачем умов договору оренди, останнім вчиняються дії, направлені на використання спірної земельної ділянки, позивач продовжує сплачувати орендні платежі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та довідкою Паріївської сільської ради № 274 від 18.07.2016.

Пунктом 3.2 укладених договорів погоджено, що орендар, за умови належного виконання своїх обов'язків за договором, має за інших рівних умов переважне право на поновлення їх на новий строк. Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити дію договору.

Судом першої інстанції на підставі поданих до матеріалів справи доказів встановлено, що позивачем 25.05.2011 подано до Іллінецької районної державної адміністрації клопотання вх. № 1543-02.13 про поновлення спірних договорів оренди землі.

Розпорядженням Іллінецької РДА № 203 від 01.06.2011 позивачу надано дозвіл на проведення інвентаризації орендованих ним та замовлено виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) історико-культурного призначення (ріллі) СФГ "Урожай" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (в матеріалах справи наявна копія технічної документації).

Згідно змін до ст. 122 ЗК України, відбулася зміна повноважень, щодо розпорядження зазначеною категорією земель, тому позивачем технічну документацію із землеустрою подано на затвердження саме до Вінницької обласної державної адміністрації як Публічного правонаступника Іллінецької районної державної адміністрації в частині розпорядження землями державної форми власності зазначеної категорії земель, однак позивач отримав лист-відмову № 01.01- 55/3032 від 11.05.2016 тільки у червні 2016 року.

У подальшому позивач 03.06.2016 року звернувся до Вінницької обласної державної адміністрації із клопотанням № вх. 4993/12-07 від 03.06.2016 про поновлення спірних договорів оренди земельних ділянок та отримав лист-відмову у поновленні №01.01-55/4420 від 08.07.2016. Наразі, після закінчення строку дії договору оренди позивач продовжує користуватись спірною земельною ділянкою.

Отже, орендодавцем у місячний термін з моменту надходження листа-повідомлення позивача не було розглянуто запропоновані орендарем проекти додаткових угод до договорів оренди, заперечень чи пропозицій щодо зміни їх істотних умов або ж повідомлень про відмову у поновленні договорів у цілому на новий строк позивачу не направлялось.

Зважаючи на вищевикладене, колегія погоджується із висновками господарських судів щодо наявності підстав для поновлення спірних договорів оренди, оскільки позивач реалізував своє переважне право на укладення договорів оренди на новий строк (поновлення договору оренди землі), ним не порушений порядок поновлення договору оренди землі, встановлений ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі". Проте, зазначена стаття Закону не містить положень щодо поновлення договорів оренди строком на сім років, відповідно, договори вважаються поновленими на той самий строк і на тих самих умовах, які були ними передбачені.

Щодо заявленої відповідачем вимоги про застосування строків позовної давності колегія зазначає наступне.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1 статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За приписами п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013, за змістом ч.1 ст.261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарській суд повинен врахувати усі об'єктивні обставини справи які унеможливлювали можливість звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

На підставі аналізу сукупності поданих до матеріалів справи доказів, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивач звертаючись до суду 29.07.2016 не прострочив трирічний термін позовної давності, оскільки про наявність порушеного права дізнався лише у 2016 році. Таким чином, судами правомірно відхилено клопотання Вінницької ОДА щодо застосування строку давності, оскільки зміст його спростовується фактичними обставинами справи.

Доводи касатора про бездіяльність позивача щодо врегулювання наявних правовідносин протягом п'яти років, а саме відсутність його звернень до Іллінецької РДА та Вінницької ОДА, в тому числі і після видачі розпорядження Іллінецької РДА від 01.06.2011 № 203 (т.1 а.с.80) яким, на думку скаржника відмовлено позивачу у пролонгації договорів, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Так, зміст зазначеного розпорядженням не містить відмови у продовженні спірних договорів, а технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі історико-культурного призначення СФГ "Урожай" містить погоджений Управлінням культури та туризму Вінницької ОДА проект землеустрою №537/02-20 від 22.02.2012 (т.1 а.с. 141) з безстроковим терміном дії, що підтверджує факт вживання заходів позивачем.

Відповідно до приписів статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування судових рішень, відсутні.

Доводам касатора судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка. Викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують наведених висновків судів та пов'язані з вирішенням питання про достовірність поданих ним доказів, які на думку касатора, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судами попередніх інстанцій, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 у справі № 902/635/16 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і В. О.Швець

О.М.Сибіга