Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2014 року Справа № 917/1987/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кота О.В.,суддівКочерової Н.О. (доповідач), Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 16.10.2014у справі№ 917/1987/13 господарського суду Полтавської областіза позовомпублічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Білоруське підприємство "Авіс" в особі ліквідаційної комісії,провизнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні діїза участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Білоруське підприємство "Авіс" в особі ліквідаційної комісії про:

1) визнання неправомірною бездіяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Білоруське підприємство "Авіс" в особі ліквідаційної комісії по виявленню всіх кредиторів та дебіторів товариства,

2) визнання неправомірною бездіяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Білоруське підприємство "Авіс" в особі ліквідаційної комісії по складанню та затвердженню проміжного ліквідаційного балансу товариства,

3) визнання неправомірною бездіяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Білоруське підприємство "Авіс" в особі ліквідаційної комісії по розгляду вимоги-претензії позивача про погашення заборгованості та прийняттю по ній відповідного рішення,

4) визнання неправомірною бездіяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Білоруське підприємство "Авіс" в особі ліквідаційної комісії по не надісланню позивачу такого рішення у встановлений законом строк;

5) зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Білоруське підприємство "Авіс" в особі ліквідаційної комісії включити до проміжного ліквідаційного балансу вимоги публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на суму 2 007 740,97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням ліквідаційною комісією відповідача вимог ст.ст. 105, 111, 112 ЦК України, ст. 20 Закону України "Про господарські товариства", ст.ст. 59-61 ГК України.

13.11.2013 позивач подав до господарського суду заяву про уточнення редакції частини заявлених позовних вимог, в якій уточнив вимоги пункту 5 позовної заяви та просив зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-Білоруське підприємство "Авіс" в особі ліквідаційної комісії включити до проміжного ліквідаційного балансу вимоги публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на суму 19 147 932,14 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.06.2014 (колегія суддів у складі: Мацко О.С. - головуючий, Сірош Д.М., Тимощенко О.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ТОВ "Українсько-Білоруське підприємство "Авіс" в особі ліквідаційної комісії в дохід державного бюджету України 1700,00 грн штрафу.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача включити до проміжного ліквідаційного балансу вимоги на суму 2007740,97 грн є передчасними, оскільки в матеріалах справи відсутні докази складання відповідачем проміжного ліквідаційного балансу, а позовні вимоги про визнання неправомірною бездіяльності відповідача не є самостійними вимогами, направленими на поновлення порушеного права, та такі вимоги не узгоджуються з передбаченими ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України способами захисту прав та інтересів.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.10.2014 (колегія суддів у складі: Гетьман Р.А. - головуючий, Бородіна Л.І., Лакіза В.В.) апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 10.06.2014 - без змін з тих же підстав.

В касаційній скарзі публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 15.09.1999 між комерційним банком "Приватбанк", правонаступником якого є позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", (банк) та спільним Українсько-Білоруським товариством з обмеженою відповідальністю "Авіс" (клієнт, відповідач) укладено договір на овердрафтове обслуговування № 50а, відповідно до умов якого банк

зобов'язався проводити платежі клієнта протягом 12 місяців з моменту підписання вказаного договору сторонами до 15.09.2000 на суму, яка перевищує надходження на поточний рахунок клієнта, в межах встановленого ліміту - 2665659,39 грн, а клієнт зобов'язався забезпечити своєчасне виконання зобов'язань всіма основними та оборотними засобами клієнта і договорами застави у відповідності до вимог чинного законодавства. Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором (п. 6.1. договору).

Додатковою угодою від 15.09.2000 сторони подовжили строк дії договору на овердрафтове обслуговування до 16.09.2002.

В забезпечення виконання зобов'язань за договором на овердрафтове обслуговування №50а від 15.09.1999 між сторонами у справі укладено договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_10 14.09.1999 №1269, та договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_10 27.09.1999 № 1362.

У зв'язку з невиконанням ТОВ "Авіс" зобов'язань за договором на овердрафтове обслуговування №50а від 15.09.1999 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_11 02.09.2003 згідно заяви банку вчинено виконавчі написи № 7117 та № 7118 за вказаними договорами застави та звернуто стягнення на предмети застави.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 29.01.2014 у справі № 554/10240/13-ц за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до Спільного Українсько-Білоруського товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс" та ОСОБА_12 про стягнення заборгованості за кредитним договором встановлено факт наявності у спільного Українсько-Білоруського ТОВ "Авіс" заборгованості перед ПАТ КБ "Приватбанк" за договором овердрафтного обслуговування №50а від 15.09.1999 та стягнуто зі Спільного Українсько-Білоруського ТОВ "Авіс" на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 2008755,35 грн заборгованості за кредитним договором № 50а від 15.09.1999 та 3441,00 грн судового збору.

Судами попередніх інстанцій у даній справі також встановлено, що учасниками товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Білоруське підприємство "Авіс" прийнято рішення про припинення діяльності товариства, призначено ліквідаційну комісію товариства, розміщено повідомлення про припинення товариства в Спеціалізованому друкованому засобі масової інформації "Бюлетень Державної Реєстрації" № 252(17) від 27.06.2013 та встановлено строк для заявлення кредиторами своїх вимог до відповідача - у два місяці з дня опублікування повідомлення про припинення товариства - до 29.08.2013.

25.07.2013 позивач направив на адресу відповідача вимогу-претензію про погашення заборгованості за договором на овердрафтове обслуговування №50а від 15.09.1999 в розмірі 2007740,97 грн. Однак, відповідач відповіді на вимогу-претензію не надав, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом у даній справі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача включити до проміжного ліквідаційного балансу вимоги на суму 2007740,97 грн є передчасними з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів складення відповідачем проміжного ліквідаційного балансу, а позовні вимоги про визнання неправомірною бездіяльності відповідача не є самостійними вимогами, направленими на поновлення порушеного права, та не узгоджуються з передбаченими ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України способами захисту прав та інтересів.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки помилковими та такими, що зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 104 та пп. 1 ч. 1 ст. 110 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. До комісії з припинення юридичної особи або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-Білоруське підприємство "Авіс" з 17.06.2013 перебуває в стані припинення за рішенням засновників. Відповідне повідомлення про припинення ТОВ "Українсько-Білоруське підприємство "Авіс" було опубліковане в Бюлетені Державної Реєстрації № 252(17) від 27.06.2013, який є спеціалізованим друкованим засобом масової інформації. Крім того, учасниками товариства призначено ліквідаційну комісію товариства та встановлено строк для заявлення кредиторами своїх вимог до відповідача - у два місяці з дня опублікування повідомлення про припинення товариства - до 29.08.2013. Позивач 25.07.2013, тобто в межах встановленого для заявлення вимог кредиторів строку, направив на адресу відповідача вимогу-претензію про погашення заборгованості за договором на овердрафтове обслуговування №50а від 15.09.1999 в розмірі 2007740,97 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 105 ЦК України кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Статтею 111 ЦК України встановлений порядок ліквідації юридичної особи, частиною восьмою якої передбачено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Таким чином, складання проміжного ліквідаційного балансу здійснюється для з'ясування питання про достатність чи недостатність у юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів, та визначення, за якою процедурою має здійснюватися ліквідація юридичної особи - у загальному порядку або при недостатності у неї майна в порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Тобто складання проміжного ліквідаційного балансу, як і виявлення всіх кредиторів і дебіторів юридичної особи, що ліквідується, розгляд заявлених кредиторами вимог і надіслання кредиторам прийнятого за результатами розгляду їх вимог рішення у чітко встановлений законом строк (не пізніше 30 днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора), є обов'язковими умовами в процедурі самоліквідації юридичної особи, в т.ч. і в досудовій процедурі ліквідації.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, ліквідаційна комісія відповідача не виконала передбачених законом обов'язкових дій, а саме: не розглянула заявлену позивачем, як кредитором, вимогу, не надіслала позивачу у встановлений законом строк рішення, прийняте за результатами розгляду заявленої вимоги, не склала і не затвердила проміжний ліквідаційний баланс, що свідчить про неповноту проведених ліквідаційною комісією відповідача дій, передбачених ст.ст. 105-111 ЦК України, тобто про порушення порядку добровільної ліквідації. Відсутні в матеріалах справи і докази складання проміжного ліквідаційного балансу станом на час прийняття судами попередніх інстанцій оскаржуваних рішення та постанови, що свідчить про зволікання ліквідаційної комісії у вчиненні передбачених законом обов'язкових дій в процедурі добровільної ліквідації.

Викладеного вище не враховано судами попередніх інстанцій, у зв'язку з чим суди дійшли помилкового висновку про передчасність позовних вимог у даній справі, оскільки станом день звернення позивача з даним позовом строк для пред'явлення кредиторами вимог до відповідача сплив, а ліквідаційна комісія товариства не вчинила зазначених вище дій, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії.

Таким чином, законодавець пов'язує право позивача на звернення до суду за захистом порушеного права зокрема з обставинами наявності відмови ліквідаційної комісії відповідача у внесенні вимог позивача до проміжного ліквідаційного балансу або ухилення від їх розгляду, що має місце у спірних правовідносинах, які склались між сторонами у даній справі. При цьому, такі дії ліквідаційної комісії, як ухилення від розгляду вимог кредитора та повна або часткова відмова у визнанні вимог кредитора, можуть бути оскаржені кредитором до суду шляхом подання відповідного позову протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову. Однак, наведеного не було враховано судами попередніх інстанцій. Крім того, судами не з'ясовано, чи було дотримано позивачем строк для звернення з позовом у даній справі, передбачений ч. 2 ст. 112 ЦК України.

Не врахувавши наведеного вище, суди не встановили обставин щодо наявності підстав для включення до проміжного ліквідаційного балансу відповідача вимог ПАТ КБ "ПриватБанк", як кредитора, по погашенню заборгованості за договором на овердрафтове обслуговування №50а від 15.09.1999. При цьому, у разі встановлення наявності таких підстав, суду слід з'ясувати також і розмір кредиторських вимог позивача, у зв'язку з чим необхідно взяти до уваги та надати належну правову оцінку наявній в матеріалах справи заяві про уточнення заявлених позовних вимог від 13.11.2013 (т.1, а.с. 79-83), в якій позивач уточнив вимоги пункту 5 позовної заяви та просив зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-Білоруське підприємство "Авіс" в особі ліквідаційної комісії включити до проміжного ліквідаційного балансу вимоги публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на суму 19147932,14 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналогічно наведеному відповідно до ч. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Визначені частиною другою статті 16 ЦК України та частиною другою ст. 20 ГК України переліки способів судового захисту є орієнтовними та не є вичерпними.

За загальним правилом у разі порушення цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності чи відсутності між сторонами зобов'язальних правовідносин. Тобто, потерпіла особа обирає саме той засіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.

При розгляді справи судами не встановлено в чому саме полягає порушення прав чи інтересів позивача бездіяльністю відповідача та не з'ясовано, чи буде поновлене таке порушене право чи інтерес позивача (якщо буде встановлено факт їх порушення) у разі задоволення таких позовних вимог.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст.1117 ГПК України).

Встановлення зазначених вище обставин виходить за межі перегляду справи в порядку касації та є підставою для скасування рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін у справі, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вжити заходів щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи та прийняття відповідного рішення у відповідності з нормами процесуального та матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 10.06.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.10.2014 у справі № 917/1987/13 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Головуючий О. Кот

Судді Н. Кочерова

В. Саранюк