Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2014 року Справа № 910/17103/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Іванової Л.Б. суддівГольцової Л.А. (доповідач), Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Печерської районної у місті Києві державної адміністрації та Комунального підприємства Печерського району м. Києва "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району міста Києва"на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва області від 31.10.2013 Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2014у справі№ 910/17103/13господарського судуміста Києваза позовом1. Печерської районної у місті Києві державної адміністрації; 2. Комунального підприємства Печерського району м. Києва "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району міста Києва"доДемократичного об'єднання "Українська національна рада"прозвільнення нежитлового приміщеннята за зустрічним позовом Демократичного об'єднання "Українська національна рада"доКомунального підприємства Печерського району м. Києва "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району міста Києва"провизнання продовженим (пролонгованим) договоруза участю представників сторін (за первісним позовом):

позивача-1: Норенко Т.А., дов. від 23.04.2014;

позивача-2: Лялюк Л.В., дов. від 08.01.2014;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2013 у справі № 910/17103/13 (суддя Ярмак О.М.) у задоволенні первісного позову відмовлено та відмовлено у задоволенні зустрічного позову.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді - Ільєнок Т.В., Корсакова Г.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2013 у справі № 910/17103/13 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивачі звернулись до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просять їх скасувати та прийняти нове рішення, яким їх позов про звільнення нежитлового приміщення задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржники послались на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Між КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у місті Києві ради", правонаступником якого є КП Печерського району міста Києва "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району міста Києва" (КП "Дирекція") та ДО "Українська національна рада" (Користувач) 24.03.2010 укладений договір платного користування № 75/608-к, за умовами якого КП "Дирекція" на підставі розпорядження Печерської районної у місті Києві ради №125-р від 23.03.2007 передало, а Користувач прийняв у тимчасове користування за плату приміщення за адресою: м. Київ, вул.Басейна, № 23/52 (за планом БТІ буд. № 23 на вул. Басейній), площею 46,0 м2, цоколь, для розміщення органу управління.

Відповідно до п. 4.1 договору, взаємовідносини сторін, не передбачені цим договором, регулюються чинним законодавством України, зокрема, статтями 759-786 ЦК України.

Пунктом 6.1 договору визначено, що термін договору з 24.03.2010 до 23.03.2013.

Згідно з п. 6.2 договору, дія договору припиняється внаслідок закінчення терміну, на який він укладений, за винятком, якщо Користувач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору, та за відсутності заперечень КП "Дирекція" протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Судами досліджено, що Печерська районна у місті Києві державна адміністрація листом від 14.03.2010 № 105/01-800/В-04 повідомила відповідача заявою - попередженням, в порядку ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що термін дії договору № 75/608-к закінчився 23.03.2010 і запропонувала в термін до 23.04.2010 укласти новий договір оренди або виконати дії, передбачені ст.ст. 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", які регулюють правові наслідки припинення договору.

Звертаючись до суду з позовом, позивачі, як вірно зазначили суди, зазначили, що відповідачем приміщення по акту-приймання-передачі не повернуто, він продовжує користуватись приміщенням, чим порушує ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 785 ЦК України та п. 2.4.9 договору.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ЦК України та надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, ч. 2 ст. 291 ГК України, ч. 2 ст. 17 та ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Місцевий господарський суд, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, взявши до уваги норми законодавства України, а також умови п. 6.2 договору, яким визначено, що Користувач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору в разі відсутності заперечень КП "Дирекція" та дослідивши матеріали справи, зокрема, лист від 14.03.2010 № 105/01-800/В-04 Печерської районної у місті Києві державної адміністрації дійшов висновку, що дана заява не може вважатись запереченням орендодавця в розумінні зазначеного законодавства, оскільки орендодавцем за договором № 75/608-к виступає саме КП Печерського району міста Києва "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району міста Києва".

До того ж, судом апеляційної інстанції, окрім іншого, досліджено та дано відповідну оцінку також розпорядженню виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Про питання організації управління районами в місті Києві" від 10.12.2010 №1112, рішенню Київської міської ради "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" від 02.12.2010 № 284/5096, розпорядженню Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 26.01.2012 № 41 "Про визначення комунального підприємства Печерського району м. Києва "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва" управителем нерухомих об'єктів, віднесених до нежитлового фонду, переданого до сфери-управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації", Статуту КП Печерського району міста Києва "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва".

Таким чином, суди мотивовано звернули увагу на недоведеність матеріалами справи наміру саме орендодавця за договором № 75/608-к - КП Печерського району міста Києва "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району міста Києва" припинити правовідносини з відповідачем за зазначеними договором у відповідності до ст. 764 ЦК України, ч. 2 ст. 17 та ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Що стосується зустрічного позову, то як суд першої інстанції, так і апеляційний господарський суд при перегляді рішення в апеляційному порядку, цілком обґрунтовано визначились, що позивач - КП Печерського району м. Києва "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району міста Києва" реалізував свій намір захистити право та інтерес у спосіб (визнання продовженим (пролонгованим) договору), не передбачений чинним законодавством України, зокрема, с. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Господарським судам слід відмовляти в позові про визнання договору оренди продовженим (пролонгованим), оскільки така позовна вимога (без подання доказів наявності спору стосовно такого продовження), є, по суті, вимогою про встановлення юридичного факту, а це не відповідає передбаченим законом (ст. 20 ГК України, ст. 15, ч. 2 ст. 16 ЦК України) способам захисту порушеного права. Господарський суд відмовляє в позові і в тому разі, коли з'ясує, що договір оренди є поновленим (продовженим) на строк, який був раніше встановлений договором (п. 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" від 29.05.2013 № 12).

Суд апеляційної інстанції правильно звернув увагу, що наявні докази, надані сторонами процесу та зібрані під час розгляду справи по суті спору, підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Здійснюючи перегляд рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд, керуючись положеннями ст.ст. 99, 101 ГПК України, відхиляючи доводи позивачів (апелянтів) та спростовуючи подані останніми докази, у мотивувальній частині судового рішення навів правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи та докази не взято до уваги судом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні як первісних так і зустрічних позовних вимог, зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 43, 47, 43 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених меж позовних вимог та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що доводи скаржників фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст.ст. 1115, 1117 ГПК України.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Печерської районної у місті Києві державної адміністрації та Комунального підприємства Печерського району м. Києва "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району міста Києва" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2014 у справі № 910/17103/13 - без змін.

Головуючий суддя Л.Б. ІВАНОВА

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Т.П. КОЗИР