Історія справи

Постанова ВГСУ від 03.08.2016 року у справі №904/8934/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 року Справа № 904/8934/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Мележик Н.І. - головуючого (доповідача),

Кочерової Н.О.,

Дунаєвської Н.Г.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області

від 02.03.2016 року

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського

суду від 07.06.2016 року

у справі № 904/8934/14

господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Європейського банку реконструкції та розвитку

(European Bank for Reconstruction and

Development), сполучене Королівство Великої

Британії та Північної Ірландії

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Інтерлізінвест"

про звернення стягнення на предмет

забезпечувального обтяження

за участю представників:

позивача - Гришка С.Ю., Гребьонкіна А.Л.

відповідача - Місакова К.В., Саленка Я.Ю., Микити Я.Б.

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2014 року Європейський банк реконструкції та розвитку (European Bank for Reconstruction and Development), сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження (застави) за договором застави рухомого майна від 21.10.2011 року (з наступними змінами та доповненнями), укладеним між Європейським банком реконструкції та розвитку (European Bank for Reconstruction and Development), як заставодержателем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест", як заставодавцем, шляхом передачі у власність Європейському банку реконструкції та розвитку (European Bank for Reconstruction and Development) 2 387 вантажних залізничних вагонів, загальною вартістю 43 730 000 доларів США в рахунок часткового виконання забезпеченого заставою зобов'язання за кредитним договором від 23.09.2011 року (з наступними змінами та доповненнями), укладеним між Європейським банком реконструкції та розвитку і Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест", у сумі 73 551 249,85 доларів США

В подальшому позивачем збільшувався розмір позовних вимог, в зв'язку з чим він зазначив про наявність заборгованості відповідача за кредитним договором в сумі 73 551 249,85 доларів США, що, згідно офіційного курсу гривні до долара США, встановленого Національним банком України на дату подання заяви про збільшення позовних вимог від 10.03.2015 року, становило 1825590418 гривень, в тому числі: 70 209 249 доларів США основного боргу, 351 244,83 доларів США відсотків за користування кредитними коштами та 2990756,02 доларів США відсотків за невиконання зобов'язань.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2016 року (судді: Крижний О.М., судді Ліпинський О.В., Мартинюк С.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 року (судді: Дмитренко Г.К., Виноградник О.М., Джихур О.В.), позов задоволено, звернуто стягнення на предмет забезпечувального обтяження (застави) за договором застави рухомого майна від 21.10.2011 року (з наступними змінами та доповненнями), укладеним між Європейським банком реконструкції та розвитку (European Bank for Reconstruction and Development), як заставодержателем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест", як заставодавцем, шляхом передачі у власність Європейському банку реконструкції та розвитку (European Bank for Reconstruction and Development) 2 387 вантажних залізничних вагонів загальною вартістю 43 730 000 доларів США в рахунок часткового виконання забезпеченого заставою зобов'язання за кредитним договором від 23.09.2011 року (з наступними змінами та доповненнями), укладеним між Європейським банком реконструкції та розвитку і Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест", у сумі 73 551 249,85 доларів США.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та юридичну оцінку обставин справи і повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, господарськими судами встановлено, що 23.09.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" (позичальником) та Європейським банком реконструкції та розвитку (ЄБРР) укладено кредитний договір (номер операції 41567), згідно якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит на суму, яка не перевищуватиме 150 000 000 доларів США, що складається з:

- траншу І в розмірі, що не перевищує 90 000 000 доларів США та з: кредиту А за траншем І в сумі, яка не перевищує 45 000 000 доларів США і кредиту В за траншем І в сумі, яка не перевищує 45 000 000 доларів США;

- за умови надання повідомлення про доступність траншу ІІ, траншу ІІ в розмірі, що не перевищує 60 000 000 доларів США, та складається з кредиту А за траншем ІІ в сумі, яка не перевищує 30 000 000 доларів США, та кредиту В за траншем ІІ в сумі, яка не перевищує 30 000 000 доларів США.

Відповідач, в свою чергу, зобов'язався сплачувати проценти за користування кредитом, повністю повернути його у передбачений договором термін та виконувати інші обов'язки за договором (пункти 3.05, 3.06, 3,07 договору).

Відповідно до отриманих від відповідача заявок на вибірку кредитних коштів та траншем І позивач перерахував відповідачу грошові кошти в загальній сумі 90 000 000 доларів США. Кредитні кошти за траншем ІІ відповідачу не надано.

15.10.2015 року позивач звернувся до відповідача з листом, в якому повідомив про існування простроченої заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами у сумі 351 244,83 доларів США і непогашеної основної суми кредиту 70 209 249 доларів США та вимагав негайно їх погасити.

21.10.2011 року між Європейським банком реконструкції та розвитку (заставодержатель) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" (заставодавець) укладено договір застави, відповідно до якого з метою забезпечення повного та своєчасного виконання заставодавцем його платіжних зобов'язань за кредитним договором, а також за будь-якими іншими договорами, укладеними між заставодержателем та заставодавцем, заставодавець надав заставодержателю в заставу з найвищим пріоритетом предмет застави, визначений у статті 3, що забезпечує всі поточні та майбутні вимоги заставодержателя щодо виконання заставодавцем всіх його поточних та майбутніх платіжних зобов'язань за кредитним договором та будь-якими іншими договорами фінансування, які можуть час від часу вноситись впродовж строку їх дії, включаючи без обмеження:

- погашення на користь заставодержателя основного боргу за кредитним договором в сумі 150 000 000 доларів США;

- сплату на користь заставодержателя процентів, включаючи проценти, нараховані на прострочені платежі. За ставками, вказаними в кредитному договорі та будь-яких інших договорах фінансування;

- сплату на користь заставодержателя всіх комісійних та інших платежів, визначених кредитним договором та будь-якими іншими договорами фінансування;

- сплату на користь заставодержателя всіх штрафних санкцій, які підлягають або підлягатимуть до сплати на користь заставодержателя відповідно до кредитного договору та будь-яких інших договорів фінансування; сплату будь-яких витрат та видатків, понесених заставодержателем за цим договором.

Терміном виконання забезпечених зобов'язань є 28.03.2019 року, але за умови, що строк виконання може бути продовжений чи скорочений відповідно до кредитного договору або будь-яких інших договорів фінансування. Вищезазначене у жодному разі не порушує чинності та/або можливості звернення стягнення на предмет застави за цією заставою, яка залишається повністю чинною та дійсною до дати надання заставодержателем заставодавцю письмового підтвердження про повне виконання всіх платіжних зобов'язань заставодавця за кредитним договором та будь-якими іншими договорами фінансування (п.2.2 договору застави).

У пункті 2.3 договору застави сторони домовились, що максимальна сума забезпечених зобов'язань становить 300 000 000 доларів США.

Предметом застави за цим договором є вантажні залізничні вагони, зазначені у додатку №1, а також інші залізничні вагони, які будуть придбані заставодавцем та стануть його власністю після дати набрання чинності на виконання проекту (п. 3.1 договору).

Сторони погодили, що вартість рухомого майна на дату набрання чинності складає 68 737 461 доларів США, що за офіційним обмінним курсом, встановленим НБУ на дату набрання чинності цього договору, становила 548229367,70 грн. Забезпечені зобов'язання погашаються згідно статті 7.8 договору (п. 3.2 договору застави).

Згідно додатку № 1 до договору застави, у заставу передано: частина А - перелік обкотишовозів у кількості 522 шт.; частина В - перелік піввагонів у кількості 554 шт.

Додатковою угодою від 06.03.2012 року №1 сторони доповнили предмет застави частиною С - перелік нового рухомого майна у кількості 509 шт. (додаток №1 до додаткової угоди №1 до договору застави). Додатковою угодою від 08.05.2012 року №2 предмет застави доповнено частиною D - перелік нового рухомого майна у кількості 353 шт. Додатковою угодою від 16.07.2012 року №3 предмет застави доповнено частиною Е - перелік нового рухомого майна у кількості 230 шт. Всього у додаткових угодах сторонами визначено 2 167 вагонів.

Решту 220 вагонів відповідач придбав після укладення договору застави, право власності на них підтверджено:

- договором поставки товару від 03.04.2012 року №01д-06/12, специфікацією та актом приймання-передачі від 24.07.2012 року, відповідно до якого відповідачем прийнято у власність 8 вагонів;

- договором поставки від 08.10.2010 року №104м/2010 з урахуванням додаткової угоди до нього від 01.11.2011 року №7, специфікацією до нього та актом приймання-передачі від 12.07.2012 року, відповідно до якого відповідачем прийнято у власність 15 вагонів; актом приймання-передачі від 21.07.2012 року, відповідно до якого відповідачем прийнято у власність 40 вагонів; актом приймання-передачі від 13.07.2012 року, відповідно до якого відповідачем прийнято у власність 25 вагонів; актом приймання-передачі від 17.07.2012 року, відповідно до якого відповідачем прийнято у власність 10 вагонів; актом приймання-передачі від 24.07.2012 року, відповідно до якого відповідачем прийнято у власність 15 вагонів; актом приймання-передачі від 26.07.2012 року, відповідно до якого відповідачем прийнято у власність 14 вагонів; актом приймання-передачі від 12.07.2012 року, відповідно до якого відповідачем прийнято у власність 15 вагонів; актом приймання-передачі від 30.07.2012 року, відповідно до якого відповідачем прийнято у власність 10 вагонів; актом приймання-передачі від 26.07.2012 року, відповідно до якого відповідачем прийнято у власність 10 вагонів; актом приймання-передачі від 30.07.2012 року, відповідно до якого відповідачем прийнято у власність 6 вагонів; актом приймання-передачі від 30.07.2012 року, відповідно до якого відповідачем прийнято у власність 4 вагони; актом приймання-передачі від 01.08.2012 року, відповідно до якого відповідачем прийнято у власність 2 вагони; актом приймання-передачі від 23.08.2012 року, відповідно до якого відповідачем прийнято у власність 22 вагони; актом приймання-передачі від 08.08.2012 року, відповідно до якого відповідачем прийнято у власність 5 вагонів; актом приймання-передачі від 12.09.2012 року, відповідно до якого відповідачем прийнято у власність 18 вагонів; актом приймання-передачі від 23.08.2012 року, відповідно до якого відповідачем прийнято у власність 1 вагон; актом приймання-передачі від 23.08.2012 року, відповідно до якого відповідачем прийнято у власність 1 вагон; актом приймання-передачі від 05.10.2012 року, відповідно до якого відповідачем прийнято у власність 1 вагон; актом приймання-передачі від 26.09.2012 року, відповідно до якого відповідачем прийнято у власність 13 вагонів.

Згідно довідки філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" публічного акціонерного товариства "Придніпровська залізниця" від 16.02.2016 року №36/148 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" в автоматизованому банку даних зареєстровано 2 387 вантажних вагонів з восьмизначними номерами та надано перелік цих вагонів з технічними паспортами вагонів, які виготовлені ПАТ "Дизельний завод" на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест".

Позовні вимоги про звернення стягнення на предмет застави обгрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" взятих на себе зобов'язань за кредитним договором від 23.09.2011 року (із змінами та доповненнями) в частині повернення заборгованості за кредитом та сплати відсотків за користування ним, всього 73 551 249,85 доларів США, з яких сума основного боргу - 70209249 доларів США, відсотки за користування кредитними коштами - 351244,83 долари США, відсотки за невиконання зобов'язань - 2990756,02 доларів США, про що свідчить акт звірки взаємних розрахунків від 01.03.2016 року.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

В силу частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статей 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 572 цього ж Кодексу в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 572 Цивільного кодексу України).

Також статтею 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" встановлено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно цього Закону.

Частинами 1, 2 статті 590 Цивільного кодексу України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 19, 20 Закону України "Про заставу" визначено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, приймаючи рішення у даній справі про задоволення позовних вимог, обгрунтовано виходив з того, що відповідачем порушено умови кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту, строк сплати якого настав, а тому, звернувши стягнення на предмет застави, обтяжувачем якого є Європейський банк реконструкції та розвитку, послався на правомірність обраного позивачем судового порядку звернення на предмет застави, право на який передбачено пунктом 7.6. договору застави, зокрема, в якому передбачено, що жодне положення цього договору не обмежує право заставодержателя використовувати для здійснення та/або примусової реалізації своїх прав будь-які та усі інші права, засоби судового захисту та процедури, дозволені чинним законодавством, але прямо не передбачені в цьому договорі. Водночас, суди спростували посилання відповідача на пп.7.1, 7.2, 7.3, 7.4, 7.5 договору застави, в яких визначено порядок звернення на предмет застави у позасудовому порядку, як такі, що не заслуговують на увагу, оскільки позивач, звернувшись до суду з даним позовом про звернення стягнення на предмет застави, обрав для себе спосіб, передбачений п.7.6 договору застави.

Крім того, судом першої й апеляційної інстанцій правильно спростовані посилання позичальника на передбачену ст.ст. 20, 21 Закону України "Про заставу" обов'язковість звернення стягнення на предмет застави виключно через публічні торги (аукціон) із застосуванням пункту 4 частини 2 статті 25 і пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень". Даними нормами передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються, зокрема, спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону. Обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема, передачу рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом.

Посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" на порушення його прав, зокрема, вимога позивача про зарахування вартості вагонів в погашення боргу неспіврозмірна з ліквідаційною вартістю, яка є значно нижчою від оціночної, зазначеної у договорі застави, також підставно спростовані судами попередніх інстанцій, як необгрунтовані, оскільки згідно пункту 3.2. договору застави рухомого майна від 21.10.2011 року (з наступними змінами та доповненнями) станом на 21.10.2011 року (дата укладення договору застави вагонів) погоджена позивачем та відповідачем вартість вагонів становила 68 737 461 доларів США (548 229 367,70 грн.). Вартість вагонів на момент звернення стягнення на них підлягає визначенню відповідно до положень пункту 7.8 договору застави.

В п. 7.8 договору застави сторони погодили, що після примусового виконання прав заставодержателя стосовно предмета застави згідно з порядком, визначеним у цій статті 7, забезпечені зобов'язання вважаються задоволеними і погашеними лише у розмірі: (і) вартості предмета застави чи його частини, придбаного заставодержателем у власність в результаті примусового виконання відповідно до статті 7.4.1 (передача права власності на предмет застави заставодержателю) цього договору, яка визначається за згодою сторін або, за відсутності такої згоди, в останній день строку виконання, - незалежним оцінювачем, призначеним заставодержателем.

Згідно звіту про оцінку окремих вагонів, виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю "Ернст енд Янг", станом на 01.08.2014 року, рекомендована ринкова вартість окремих вагонів, що знаходяться у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест", становила 650 968 тис. грн., або 54 428 тис. доларів США за обмінним курсом 11,96; рекомендована ліквідаційна вартість становила 523 019 тис. грн., або 43 730 тис. доларів США за обмінним курсом 11,96.

Відповідно до звіту про оцінку окремих вагонів, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест", виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю "Ернст енд Янг" 17.02.2016 року на замовлення позивача, ринкова вартість вагонів станом на 10.02.2016 року становила 664704 тис. грн. або 25 620 тис. доларів США; ліквідаційна вартість становила 524046 тис. грн. або 20 199 тис. доларів США (за обмінним курсом 25,944535).

Згідно звіту Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертне бюро" станом на 12.02.2016 року ринкова вартість 2 387 вагонів складала 688250550 грн. або 26 386 264 дол. США, ліквідаційна вартість - 537695742 грн. або 20 614 269 дол. США (за офіційним курсом НБУ 26,083668 грн. за 1 дол. США).

Відтак, незважаючи на визначену вартість вагонів станом на лютий 2016 року, сторонами погоджено збільшення (порівняно з поточною ринковою вартістю) вартості вагонів до 43 730 тис. доларів США, на яку зменшено непогашену кредитну заборгованість відповідача перед Європейським банком реконструкції та розвитку.

З огляду на встановлення місцевим й апеляційним господарськими судами факту порушення відповідачем зобов'язань за кредитним договором від 23.09.2011 року в частині повернення заборгованості за кредитом та сплати відсотків за користування ним, висновок судів про звернення стягнення на предмет застави є правильним.

Доводи касаційної скарги про необґрунтованість та незаконність судових актів попередніх інстанцій зважаючи на наявність права звернення стягнення на заставлене майно в позасудовому порядку спростовуються домовленістю сторін, викладеною в п. 7.6. договору.

Крім того, твердження скаржника про те, що договір застави є недійсним, оскільки під час його укладення не дотримано визначеної ст. 13 Закону України "Про заставу" форми договору і станом на момент укладення договору застави у відповідача були відсутні права користування та розпорядження переданим у заставу майном, оскільки, за Правилами реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затвердженими наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.09.2004 №856, це майно не було зареєстроване у визначеному законодавством порядку, не заслуговують на увагу, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про залізничний транспорт" транспортним засобом є залізничний рухомий склад (вагони всіх видів, локомотиви, моторейковий транспорт) і контейнери, які, згідно п. 1.1. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, підлягали державній реєстрації. Відтак, в силу приписів ст. 13 Закону України "Про заставу" даний договір підлягав укладенню в нотаріальній формі.

Проте, дані обставини попередніми судовими інстанціями не досліджувались, а суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (стаття 1117 Господарського процесуального кодексу України).

Відтак, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів ґрунтуються на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарського суду Дніпропетровського області та Дніпропетровського апеляційного господарського суду, в зв'язку з чим підстав для скасування рішення та постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 року у справі № 904/8934/14 залишити без змін.

Головуючий суддяН.І. Мележик СуддіН.О. Кочерова Н.Г. Дунаєвська