Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2014 року Справа № 922/1094/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Малетича М.М., Круглікової К.С. (доповідач), Мамонтової О.М. розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 рокуу справі№ 922/1094/14 господарського суду Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча"доПриватного акціонерного товариства "Індустріальна науково-технологічна компанія "ІНТЕК"простягнення коштів

за участю представників сторін

від позивача: Команов В.В.,

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просило стягнути з відповідача - Приватного акціонерного товариства "Індустріальна науково-технологічна компанія "Інтек" заборгованість в сумі 558585,47 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 11171,71 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором підряду №2443 від 27.05.11 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.07.2014 року у справі №922/1094/14, залишеним постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 року, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 року та рішення місцевого господарського суду від 08.07.2014 року скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між сторонами був укладений договір підряду № 2443 від 27.05.2011 р., відповідно до умов якого, замовник (позивач) доручив, а підрядник (відповідач) зобов'язався виконати будівельно-монтажні роботи на об'єкті "Реконструкція доменного цеху. Установка з приготування і видобування ПВП в горн ДП № 1-5. Компресорна станція азоту та стисненого повітря".

Відповідно до п. 1.2 договору позивач зобов'язався надати відповідачу об'єкт для проведення робіт, прийняти та оплатити виконані роботи в порядку і строки, передбачені цим договором.

У п. 2.1 договору зазначено, що терміни виконання робіт за цим договором, а також їх окремих обсягів (об'єктів, етапів, видів), визначаються графіком виконання робіт (додаток № 2), який є невід'ємною частиною цього договору. При виконанні робіт відповідачем з використанням матеріалів та обладнання поставки позивача, сторони, в обов'язковому порядку, погоджують терміни, найменування і кількість матеріалів і устаткування поставки позивача (додаток № 3).

Пунктом 2.3 договору передбачено, що фактичний термін закінчення робіт по окремим обсягам (об'єктам, етапам, видам) робіт, визначається датою підписання позивачем акту здачі-приймання виконаних робіт за формою (додаток № 4), підтвердженою довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3.

Пунктом 6.1 договору сторони передбачили, що роботи виконуються із матеріалів відповідача, обладнання позивача та засобами відповідача, якщо інше не погоджено сторонами у письмовій формі. Перелік матеріалів, що поставляються позивачем відповідачу за оплату, узгоджений сторонами у додатку № 3. Необхідні матеріали для виконання робіт, не включені в Додаток № 3, враховані в складі укрупнених розцінок (Додаток № 6) і поставляються відповідачем без додаткової оплати позивачем.

У п. 5.2 договору встановлено, що не пізніше, ніж за 5 (п'ять) днів до встановленого графіком терміну початку виконання робіт, позивач передає відповідні об'єкти робіт відповідачу на підставі акту передачі об'єкта. Устаткування поставки позивача, необхідне для виконання робіт, передається позивачем відповідачу при отриманні позивачем від відповідача письмової заявки із зазначенням найменування, кількості та місця доставки. Заявка направляється відповідачем позивачу не пізніше 5 (п'яти) робочих днів до дати доставки.

Судами також було встановлено, що відповідач звернувся до позивача з проханням відпустити обладнання та інші товарно-матеріальні цінності для здійснення підрядних робіт в рамках договору № 2443 від 27.05.11 р., що підтверджується листами-заявками, які є в матеріалах справи.

На виконання умов договору, на підставі заявок відповідача, позивачем було відпущено обладнання та ТМЦ представникам відповідача, що підтверджується довіреностями, які знаходяться в матеріалах справи.

Як свідчать матеріали справи, на вартість відпущених на адресу відповідача обладнання та ТМЦ позивачем пред'явлені до сплати платіжні вимоги - доручення на загальну суму 788976,17 грн., та податкові накладні з відображенням факту здійснення господарських операцій, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 4.1 договору, оплата позивачем вартості фактично виконаних будівельно - монтажних робіт проводиться поетапно (щомісячно), протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів від дати підписання сторонами відповідних актів приймання виконаних робіт, підтверджених довідками КБ-3, на підставі наданих відповідачем рахунків та податкових накладних. Оплата здійснюється в розмірі 95% від договірної ціни фактично виконаних будівельно-монтажних робіт. Остаточний розрахунок за виконані роботи в розмірі 5% договірної ціни робіт проводиться позивачем протягом 10 банківських днів від дати виконання в повному обсязі робіт відповідно до п.1.1 цього договору. У разі перевищення термінів виконання окремих етапів робіт з вини відповідача, відповідно до узгодженого сторонами графіком, позивач додатково затримує оплату 10% договірної ціни фактично виконаних робіт, підтверджених підписаними позивачем актами виконаних робіт, до приведення загального фактичного виконання робіт до поточного узгодженим графіком.

Згідно з п. 4.2 договору, оплата відповідачем позивачу вартості фактично витрачених матеріалів переданих відповідачу за оплату і включених до підписаного сторонами акту виконаних робіт, проводиться протягом 25 календарних днів від дати підписання актів виконаних робіт, але не більше п'яти днів від дати перерахування коштів позивачем відповідачу, відповідно до п. 4.1.

В п. 6.3 договору сторони домовились, що невикористане обладнання та інші матеріальні цінності позивача, отримані відповідачем для виконання робіт, підлягають поверненню відповідачем протягом не більше 15 (п'ятнадцяти) днів з моменту закінчення виконання всіх робіт за цим договором. Відсутність документів, що підтверджують повернення отриманих та невикористаних матеріальних цінностей позивачу, є підставою для утримання суми їх вартості з суми оплати позивачем відповідачу за виконані роботи до моменту повернення зазначених матеріальних цінностей. Відповідальність в цьому випадку за затримку оплати в повному обсязі лягає на відповідача та не поширюється на позивача.

На виконання умов договору, а саме п. 6.3 договору, 28.05.2012 р. та 18.06.2012 р. відповідачем частково повернуто позивачу невикористане обладнання та ТМЦ на загальну суму 181 957,11 грн.

09.10.2013 р. відповідно до повідомлення позивача №07-1080 від 09.10.2013р. частково завершені зобов'язання відповідача перед позивачем заліком однорідних вимог на суму 48433,59 грн., та загальна вартість ТМЦ, які залишились у відповідача по справі після закінчення строку дії договору (враховуючи вартість повернених цінностей та залік зустрічних однорідних вимог) складає 558585,47 грн.

31.01.2014 р. позивач надіслав на адресу відповідача вимогу №09/243 від 27.05.2011 р. про повернення протягом 7-мі днів невикористаних за спірним договором ТМЦ, а у разі неможливості повернення ТМЦ сплатити відповідно до умов п. 4.2 договору їх вартість.

Відповідач ніяким чином не відреагував на вимогу позивача, матеріали не повернув, грошові кошти не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що позивачем не надано доказів в підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, а вимога позивача про стягнення з відповідача вартості неповернутого обладнання та інших матеріальних цінностей на суму 558585,47 грн. є неправомірною. При цьому, місцевий суд вказав, що позивачем до матеріалів справи не було надано жодного акту здачі-приймання виконаних робіт або довідки вартості КБ-3, що в свою чергу позбавляє суд можливості встановити вартість фактично використаних матеріалів та строк виконання відповідачем його зобов'язань з повернення обладнання та інших матеріальних цінностей.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Як вже було зазначено, роботи за спірним договором виконувались з використанням матеріалів позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 840 ЦК України зазначено, що якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків.

Отже, відповідно до вищезазначеної норми, порядок та умови повернення залишку невикористаних матеріалів, в тому числі і відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків, визначаються саме сторонами в договорі підряду.

Пунктом 6.3 договору встановлено, що невикористане обладнання та інші матеріальні цінності позивача, отримані відповідачем для виконання робіт, підлягають поверненню відповідачем протягом не більше 15 (п'ятнадцяти) днів з моменту закінчення виконання всіх робіт за цим договором.

Отже, що з п. 6.3 договору вбачається, що необхідною умовою повернення обладнання та інших матеріальних цінностей є закінчення виконання всіх робіт за договором, що підтверджується складеними та підписаними актами здачі-приймання виконаних робіт та довідками вартості КБ-3 (п. 2.3 договору).

Проте, позивачем до матеріалів справи жодного акту здачі-приймання виконаних робіт або довідка вартості КБ-3 надано не було, що в свою чергу позбавляє суд можливості встановити вартість фактично використаних матеріалів та строк виконання відповідачем його зобов'язань з повернення обладнання та інших матеріальних цінностей.

Як свідчать матеріали справи, відповідач отримував матеріали на складі позивача. Територія позивача - ПАТ "ММК ім. Ілліча", є режимним підприємством та знаходиться під охороною самого позивача, і всі матеріали знаходилися на цій території без права їх вивозу. Для ввозу, переміщення, вивозу матеріалів по території необхідне оформлення листа та накладних, де проставляються обов'язкові погодження позивача, без яких переміщення матеріалів неможливе.

Посилання позивача щодо можливого вивезення матеріалів відповідачем, обґрунтовано не взято судами до уваги, оскільки позивач не надав доказів вивезення залишків матеріалів відповідачем, відсутні документи (листи, накладні) на вивіз з території ПАТ "ММК Ілліча" матеріальних ресурсів відповідачем.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій та вважає, що в зв'язку з відсутністю актів виконаних робіт неможливо встановити кількість та вартість використаних матеріалів при виконанні робіт та встановити залишок цих матеріалів, тому у задоволенні позову обґрунтовано відмовлено.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 року, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 року у справі № 922/1094/14 - без змін.

Головуючий М. Малетич Судді: К. Круглікова О. Мамонтова