Історія справи

Постанова ВГСУ від 02.08.2016 року у справі №913/1045/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2016 року Справа № 913/1045/15

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. - головуючого, Карабаня В.Я., Чернова Є.В.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпроазот"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 22.03.2016У справі№ 913/1045/15 Господарського суду Луганської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Дніпроазот"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Лугспецтехносервіс"простягнення 45392,08 грн.,

за участю представників:

від позивача -Нікуліна К.О.,від відповідача -Гаврюшенко А.В.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Луганської області від 01.02.2016 у справі № 913/1045/15 позов частково задоволено. Присуджено до стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "Лугспецтехносервіс", м. Сватове, Луганська область на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпроазот", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область 1058,50 грн. пені та 1218,00 грн. витрат з оплати судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.03.2016 рішення Господарського суду Луганської області від 01.02.2016 у справі № 913/1045/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.03.2016, Публічне акціонерне товариство "Дніпроазот" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області 01.02.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.03.2016 у справі № 913/1045/15 Господарського суду Луганської області, і прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю- доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішення питання щодо стягнення штрафних санкцій за порушення умов договору поставки.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускає, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Судами встановлено, що між сторонами у справі 26.09.2014 укладено договір поставки № 766971, за умовами якого відповідач як постачальник зобов'язався передати у власність позивача покупця відповідну продукцію, а останній зобов'язався прийняти та оплатити прийняту продукцію на умовах договору.

Згідно з п. 1.2 договору найменування продукції, кількість, асортимент, характеристики та інші вимоги до продукції, яка підлягає поставці узгоджуються сторонами у специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір №766971 від 26.09.2014 є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу ( ст. 663 ЦК України).

Судами встановлено, що згідно з п. 1.3 договору постачальник разом з продукцією на товар передає наступний комплект документації: акт приймання - передачі продукції, податкову накладну, рахунок/ фактуру, товарно-транспортну накладну, сертифікат якості заводу виробника.

Згідно з п. 2.1 ціна продукції узгоджується сторонами у специфікаціях до договору.

Згідно з п. 2.4 покупець зобов'язаний оплатити поставлену продукцію протягом шістдесяти календарних днів від дати підписання покупцем акта приймання-передачі продукції, але не раніше моменту отримання від постачальника всіх необхідних документів.

Відповідно до п. 3.1 постачальник здійснює поставку на умовах МТП-ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року.

Згідно з п. 3.2 договору строки поставки узгоджуються сторонами в специфікаціях до договору. Датою поставки продукції вважається дата передачі продукції постачальником покупцю, яка зазначена в підписаному обома сторонами акті приймання передачі продукції.

При передачі відповідної продукції акти приймання-передачі товару не складалися.

Відповідно до п. 5.1 приймання-передача продукції за кількістю здійснюється згідно з товаросупровідними документами на продукцію, а за якістю та комплектністю, згідно з документами, які засвідчують якість та комплектність продукції.

Відповідно до п. 5.2 приймання продукції за кількістю здійснюється покупцем відповідно до Інструкції про порядок приймання передачі продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Деражарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6, а за якістю та комплектністю відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7, з усіма змінами та доповненнями. У випадку виявлення під час приймання продукції недостачі, невідповідності якості та комплектності продукції вимога стандартів, технічних умов, умовам даного договору та його додатків чи даним зазначеним в товаросупровідних документах чи документах, що засвідчують якість та комплектність продукції, подальше її приймання здійснюється покупцем за участю громадськості, компетентного у питаннях визначення кількості, якості та комплектності продукції.

Відповідно до п. 5.3 у випадку поставки неякісної та некомплектної продукції, постачальник зобов'язаний протягом двадцяти календарних днів від дати одержання ним вимоги покупця за свій рахунок та своїми силами замінити неякісну та некомплектну продукцію, продукцією належної якості та комплектності або за свій рахунок у той же строк усунути виявлені недоліки та доукомплектувати неякісну і некомплекту продукцію. Якщо у визначений строк постачальник не виконає заміну неякісної і некомплектної продукції постачальник зобов'язаний на вимогу покупця сплатити останньому штраф за поставку такої продукції у розмірі 20% від вартості такої продукції та повернути відповідні гроші.

Згідно з п. 5.4 договору покупець має право повністю або частково відмовитися від прийняття та оплати продукції у разі, якщо постачальником при поставці продукції не дотримана будь-яка вимога за умовами договору.

Між сторонами складено та підписано специфікацію №1 на поставку продукції на загальну суму 11634,66 грн.

Згідно з п. 3 специфікації постачання здійснюється на склад покупця (м. Дніпродзержинськ, вул. С.Х.Горобця,1).

Постачальник зобов'язаний поставити продукцію протягом 45-ти днів від дати направлення покупцем письмової заявки.

Між сторонами підписано специфікацію № 2 від 14.11.2014 на суму 35380,38 грн.

З метою отримання продукції за специфікацією № 2 від 14.11.2014, позивачем відповідачу направлено заявку від 21.11.2014 № ОиС-892 та зазначено, що постачання слід здійснити до 11.12.2014 (протягом 20-ти календарних днів.).

Листом від 26.11.2014 № ОиС-897 позивач просив відповідача виключити із постачання позицію № 8 за специфікацією.

На виконання умов договору відповідачем за накладною № ЛС-842/12 від 09.12.2014 поставлено позивачу продукцію, передбачену специфікацією № 2, з урахуванням вимог за наведеними листами на загальну суму 35283,19 грн.

Представником позивача ОСОБА_7 за довіреністю № АЗ/1289 від 05.12.2014 згідно з підписом останнього на вказаній накладній отримано товар за специфікацією № 2 на загальну суму 35283,19 грн., і за позиціями узгодженими сторонами як в специфікації, у відповідних заявках позивача. При цьому, будь-яких зауважень щодо поставки неякісного або некомплектного товару представником позивача в накладній не вказано. Позивачем підтверджено повноваження ОСОБА_7 на отримання відповідної продукції.

В якості обґрунтувань щодо некомплектності поставленого товару до суду позивачем надано акт № 2617 від 15.12.2014, який судом не прийнято в якості належного доказу недопоставки відповідачем товару, узгодженого за специфікацією № 2, з чим суд апеляцыйної інстанції інстанції правомірно погодився, виходячи з наступного

Комісією працівників ПАТ "Дніпроазот" у складі 5-ти осіб складено акт приймання товарів за кількістю і комплектністю № 2617. Вказаний акт узгоджено заступником голови правління ПАТ "Дніпроазот" ОСОБА_8

Згідно з п. 11 акта виявлені наступні дефекти: позиція 5 повертається у зв'язку із невідповідністю із заявленою номенклатурою, позиція 10 відсутня, позиція 13 недопоставлена у кількості 3 од.

За вказаним актом зазначено, що прийнято продукції на загальну суму 30859, 44 грн.

Сторонами узгоджено певний порядок приймання продукції за кількістю, про що визначено в договорі та досягнуто домовленості щодо застосування положень Інструкції про порядок приймання передачі продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Деражарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 (далі Інструкція П-6).

Згідно з п. 3 вказаної Інструкції підприємство, яке отримує продукцію забезпечує приймання продукції відповідно до стандартів, технічних умов, особистих умов поставки, інших обов'язкових правил та договору.

Згідно з п. 11 Інструкції П-6 приймання продукції здійснюється особами уповноваженими та це, керівником підприємства або його заступником, та несуть відповідальність за дотримання цією інструкції.

Для приймання товару за кількістю підприємство зобов'язано утворити відповідні умови для отримання продукції.

Згідно з п. 12 Інструкції П-6 приймання продукції за кількістю здійснюється на підставі транспортних і супровідних документів.

Відповідно до п. 16 і п. 17 Інструкції П-6 у випадку виявлення недостачі покупець зобов'язаний зупинити приймання та скласти відповідний акт. Одночасно із зупиненням приймання продукції покупець зобов'язаний повідомити про невідповідність за кількістю іногороднього постачальника, у випадку, якщо це передбачено договором.

У даному випадку, п.п. 5.2, 5.3 договору сторони передбачено обов'язкову участь в прийманні продукції представника громадськості компетентного у питання визначення кількості продукції.

Як свідчить акт № 2617 від 15.12.2014 позивачем вказані вимоги Інструкції і договору дотримано.

Згідно з видатковою накладною № А3-000001 від 22.01.2015 позивач повернув відповідачу товар на суму 4986,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем позивачу за видатковою накладною № ЛС-842-2/12 від 19.01.2015 поставлено 22.01.2015, а позивачем прийнято товару на суму 4408,56 грн. При цьому, умову продажу визначено як договір № 766971 від 26.09.2014 додаток 2.

Згідно з товаро-транспортною накладною № ЛС-842-2/12 від 19.01.2015 відповідачем поставлено на склад покупця, а останній через уповноважену особу ОСОБА_7 22.01.2015 отримано продукцію на суму 4408,56 грн.

Відповідно до видаткової накладної № ЛС-842-3/12 від 21.01.2015 відповідачем поставлено, а позивачем прийнято на власному складі через уповноваженого представника товар за договором № 766971 від 26.09.2014 додаток 2 в сумі 4986,00 грн., що також підтверджується товарно-транспортною накладною № ЛС-842-3/12 від 21.01.2015.

Вказані документи не спростовують факт поставки відповідного товару, передбаченого специфікацією №2 від 14.11.2014, у визначеній кількості за накладною № ЛС-842/12 від 09.12.2014

З метою отримання оплати за поставлену продукцію відповідно до специфікації №2, відповідачем складено та передано позивачу рахунок-фактуру № ЛС-842/12 від 09.12.2014 на суму 35283,19 грн.

Позивачем доказів оплати поставленої продукції не надано.

Також складено рахунок фактуру № ЛС-842-2/12 від 19.01.2015 на суму 4408,56 грн. та рахунок-фактуру № ЛС-842-3/12 від 21.01.2015

Відповідно до п. 5.4 договору покупець має право повністю або частково відмовитися від прийняття та оплати продукції, якщо постачальнику не будуть виконані вимоги договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитись від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

В даному випадку позивачем до суду не надано доказів відмови від прийняття товару.

Матеріалами справи підтверджуються, що відповідачем допущено прострочення поставки товару на три доби. Відповідно до умов договору поставка товару здійснюється протягом 20-ти календарних днів від дати направлення покупцем письмової заявки. В даному випадку, заявка направлена 21.11.2014 і постачання повинно бути здійснено до 11.12.2014 Як було вказано вище, постачання здійснено фактично 15.12.2014, тобто з простроченням на три доби (12,13,14 грудня 2014 року).

Виходячи з цього висновок судів щодо часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення пені за порушення строку поставки, передбаченої специфікацією №2 відповідно до п. 6.8 договору в сумі 1058,50 грн., виходячи з суми поставки товару у розмірі 35 283,19грн., є правильним та таким, що відповідає обставинам справи.

Матеріалами справи підтверджуються та судами встановлено, що відповідачем товар поставлено в повному обсязі 15.12.2014, то у відповідача відсутні правові підстави застосування штрафу за порушення строку поставки продукції більш ніж на 15-ть календарних днів (п. 6.8), з чим Вищий господарського суд погоджується.

Позивач просить стягнути:

- штраф за порушення, передбаченого п. 9.10 договору строку надання податкової накладної №8 від 19.01.2015, у відповідно до п. 6. 11 договору в сумі 7056,64 грн.;

- штраф за порушення, передбаченого п. 9.10. договору строку надання податкової накладної №9 від 21.01.2015, у відповідно до п. 6. 11 договору в сумі 7056,64 грн.;

- штраф за порушення, передбаченого п. 9.7 договору відповідно до п. 6. 11 договору в сумі 7056,64 грн.

Згідно з п. 6.11 договору за кожне порушення зобов'язань, передбачених пунктами 1.3,4.2,9.3,9.4,9.7,9.9-9.11, а також в разі ненадання або несвоєчасного надання податкових накладних чи надання податкових накладних, складених з порушенням вимог, передбачених цим договором чи законодавством України, та не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також за кожний випадок допущення постачальником будь-якого з порушень передбачених п. 6.7 договору, постачальник сплачує покупцеві штраф в розмірі 20% загальної вартості продукції, яка передбачена відповідною специфікацією на поставку продукції.

В даному випадку позивачем нарахований штраф за несвоєчасну реєстрацію відповідачем податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкова накладна це звітний податковий документ, що підтверджує виникнення податкового обов'язку платника податків у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) і одночасно підтверджуюча право на податковий кредит у покупця - платника податків у зв'язку з придбанням таких товарів (робіт, послуг).

Згідно з вимогами ст. 109.1 Податкового кодексу України податковим правопорушенням є протиправні діяння (дія, чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючи органи.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (п.1 ст. 218 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, посилаючись на те, що штраф за несвоєчасну реєстрацію відповідачем податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є податковим правопорушенням, застосовування відповідальності, за яке покладено на відповідні контролюючи органи відповідно до вимог Податкового кодексу України, з яким правомірно погодився суд апеляційної інстанції. Крім цього, реєстрація податкових накладних не є господарським зобов'язанням за договором поставки.

Згідно п. 9.7 договору у разі зміни поштової адреси, банківських або інших реквізитів сторін, включаючи статус платника податку, сторона за договором, для якої наступили такі зміни, зобов'язується письмово повідомити про це іншу сторону протягом трьох календарних днів з моменту настання відповідних змін. У випадку неповідомлення чи несвоєчасного повідомлення винна сторона зобов'язана відшкодувати іншій стороні збитки, понесені у зв'язку з таким неповідомленням.

ТОВ "Лугспецтехносервіс" з 09.02.2012 зареєстровано Реєстраційною службою Виконавчого комітету Луганської міської ради, номер запису: 13821020000019191, у період з 09.02.2012 до 12.03.2015 підприємство перебувало за адресою: 91005, Луганска область, м. Луганськ, вул. Панькова, б.2 кв.53 та з 13.03.2015 Реєстраційною службою Сватівського районного управління юстиції Луганської області внесено зміни щодо юридичної адреси: товариства, а саме: Луганська область, Сватівський район, місто Сватове, вулиця Набережна Водокачка, буд. 1"А".

Тобто, з даного пункту договору вбачається, що для сторони, яка порушила умови договору наступають наслідки у вигляді відшкодування збитків, позивачем до стягнення заявлений штраф за неповідомлення відповідачем про зміну юридичної адреси відповідно до п. 9.7 договору в сумі 7056,64грн., в задоволенні якого судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено, з чим правомірно погодився суд апеляційної інстанції.

Позивачем заявлені до стягнення з відповідача штраф відповідно до пунктів 6.11, 9.14 договору за ненадання певних документів в сумі 7056,64 грн. та пеня за порушення строку надання документів, передбачених п. 9.14 договору в сумі 4 4690,98 грн.

Відповідно до п. 9.4 договору постачальник зобов'язаний під час укладання договору, але не пізніше ніж через десять календарних днів з моменту його укладення надати покупцю засвідченні нотаріально чи підписом уповноваженої особи та печаткою постачальника статутні та інші документи.

При цьому, позивачем жодним чином не доведено суду допущення відповідачем порушень, визначених пунктами 6.11, 9.14 договору.

Відповідно до вимог ст.ст.33.34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

При цьому, в договорі не зазначено, яким чином ці документи передаються стороні. З пояснень відповідача документи передані позивачу одночасно при укладанні договору.

Враховуючи наведене, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що постанова апеляційного господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не прийняті судом до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи.

Підстав для зміни чи скасування прийнятої у справі постанови Вищий господарський суд України не вбачає, тому постанова підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпроазот" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.03.2016 у справі № 913/1045/15 Господарського суду Луганської області залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.03.2016 у справі № 913/1045/15 Господарського суду Луганської області залишити без змін.

Головуючий, суддяКорнілова Ж.О. Судді:Карабань В.Я. Чернов Є.В.