Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2016 року Справа № 910/31600/15 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Чернова Є.В. - головуючого, Карабаня В.Я., Корнілової Ж.О.за участю представників: від позивача: від відповідача: розглянув касаційну скаргу Серветник С.В. Кондратенко Т.М., Юхимець О.С., Строєв О.В. Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОСВІД 2002" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04 квітня 2016 рокуу справі№910/31600/15 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рівнеагроспецмонтаж"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ДОСВІД 2002"простягнення заборгованості В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.02.2016 р. (суддя Грехова О.А.) позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 156968,60 грн. основного боргу, 11012,67 грн. пені, 83193,36 грн. 3% річних, 6192,73 грн. інфляційних втрат та 3860,51 грн. витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 р. (судді: Алданова С.О., Мартюк А.І., Дикунська С.Я.) рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2016 р. залишено без зміни.

Суди, встановивши факт виконання позивачем визначених умовами договору робіт та порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати виконаних робіт, дійшли висновків про те, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 156968,60 грн. є обґрунтованими; перевіривши розрахунок пені суд визнав його вірним в розмірі 11012,67 грн, а також задовольнив вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 6192,73 грн та 83193,36 грн відповідно.

Відповідача в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального права, в позові відмовити.

Скаржник вважає, що для вимог про кінцевий розрахунок відсутні підстави, оскільки позивач не виконав всіх умов договору № 25 від 18.02.2014 р. (далі - Договір), зокрема, передбачених в п.п. 1.1, 2.4, 3.3, 4.2. Розрахунок пені, річних та інфляційних втрат не вірний, оскільки відсутність дати у акті приймання-передачі не дозволяє визначити дату з якої слід проводити відповідні нарахування санкцій. Також скаржник оспорює вартість виконаних робіт та їх відповідність проектно-кошторисній документації.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу вважає, що оскаржувані рішення та постанова прийняті відповідно до фактичних обставин, що мають значення для справи з правильним застосуванням матеріального права, тому у задоволенні скарги просить відмовити, а рішення та постанову залишити без зміни.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, за участю представників сторін, що взяли участь в судовому засіданні, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.02.2014 р. між ТОВ "Досвід 2002" (замовник) та ТОВ "Рівнеагроспецмонтаж" (виконавець) укладено договір підряду №26, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик, власними або залученими силами і засобами, у відповідності з проектно-кошторисною документацією, затвердженою замовником та чинними в Україні будівельними нормами і правилами виконати і здати в строк, визначений цим договором, комплекс будівельно-монтажних робіт з влаштування зовнішнього та внутрішнього газопостачання, тепломеханіки бойлерної, топкової, пусконаладки та здачі вказаних систем в експлуатацію в порядку, передбаченому чинним законодавством України на об'єкті "Будівництво торговельного комплексу по вул. Полярна, 20 в Оболонському районі м. Києві", а замовник зобов'язаний прийняти та оплатити належним чином виконані роботи (п. 1.1. договору).

За умовами п.п. 3.1, 3.2, 3.3 договору, загальна вартість робіт, доручених для виконання за цим договором формується виходячи з положень ДСТУ Б Д 1.1.1-1:2013 і визначається згідно договірної ціни, вказаної у додатках до даного договору. Розрахунки за цим договором здійснюються на підставі актів виконаних робіт шляхом перерахування замовником коштів на розрахунковий рахунок підрядника. Замовник перераховує підряднику вартість робіт вказану в акті протягом 15 банківських днів від дати затвердження акту сторонами. Кінцевий розрахунок по чинному договору проводиться замовником після повного завершення підрядником робіт по чинному договору та оформлення в установленому порядку акту про здачу в експлуатацію всіх систем, передбачених п. 1.1 цього договору.

Підрядник щомісячно на підставі об'єктів виконаних робіт складає акт в двох примірниках і погоджує його з замовником до 25 числа звітного місяця (п. 4.1 договору).

Разом із підписаним актом підрядник надає замовнику в необхідних об'ємах виконавчу документацію. При відсутності вказаної документації замовник вправі не приймати до розгляду акти виконаних робіт, передбачені договором та не оплачувати роботи по договору до надання останньому такої документації в повному обсязі (п. 4.2 договору).

До 1 числа наступного місяця за звітним підрядник надає довідку про вартість виконаних будівельних робіт з врахуванням субпідрядних робіт в трьох примірниках (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору, останній вступає в силу з моменту укладення його сторонами (підписання повноважними представниками сторін та скріплення їх печатками ) і до повного його виконання.

На виконання умов даного договору, позивач виконав визначені договором роботи, що підтверджується підписаними уповноваженими особами сторін без заперечень та скріпленими печатками актами приймання виконаних будівельних робіт № 1 за червень 2014 р. від 27.06.2014 р. на суму 14384,40 грн., №2 за червень від 27.06.2014 р. на суму 77806,80 грн., №3 за червень від 27.06.2014 р. на суму 47331,60 грн., №4 за червень від 27.06.2014 р. на суму 4341,60 грн., №1 за липень від 31.07.2014 р. на суму 83436,00 грн., №2 за липень від 31.07.2014 р. на суму 100000,00 грн., №1 за серпень від 31.08.2014 р. на суму 474396,00 грн., №2 за серпень від 31.08.2014 р. на суму 36163,20 грн., №3 за серпень від 31.08.2014 р. на суму 17175,60 грн., №4 за серпень від 31.08.2014 р. на суму 71934,00 грн.

Також на виконання умов договору, сторонами було складено довідки про вартість будівельних робіт та витрат за червень 2014 року, липень 2014 року, серпень 2014 року, які підписані представниками як замовника, так і виконавця, а також скріплені печатками обох сторін без зауважень.

Про належне виконання підрядником своїх зобов'язань за договором свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення підрядником умов договору щодо виконання будівельних робіт.

Відповідач в порушення умов договору, свої зобов'язання в частині оплати виконаних робіт виконав лише частково на суму 770000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №389 від 16.04.2014 р. на суму 300000,00 грн. (авансовий платіж), №4004 від 02.10.2014 р. на суму 100000,00 грн., №4125 від 07.10.2014 р. на суму 100000,00 грн., №4220 від 08.10.2014 р. на суму 200000,00 грн., №4233 від 29.09.2015 р. на суму 50000,00 грн., №5566 від 18.11.2015 р. на суму 20000,00 грн. Розмір остаточної заборгованості становить156969,20 грн.

Відповідач стверджує, що позивач безпідставно просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 156969,20 грн., оскільки відповідно до договірної ціни (додаток 2 до договору №26 від 18.02.2014 р.) вартість витрат становить 83436,00 грн., проте колегія суддів критично оцінює вказані твердження з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 844 ЦК України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Як вже було зазначено вище, згідно п.п. 3.1, 3.2 договору №26 від 18.02.2014 р. сторони погодили, що загальна вартість робіт, доручених для виконання за цим договором формується виходячи з положень ДСТУ Б Д 1.1.1-1:2013 і визначається згідно договірної ціни, вказаної у додатках до даного договору. Розрахунки за цим договором здійснюються на підставі актів виконаних робіт шляхом перерахування замовником коштів на розрахунковий рахунок підрядника. Замовник перераховує підряднику вартість робіт вказану в акті протягом 15 банківських днів від дати затвердження акту сторонами.

Як вбачається з додатку №2 до договору №26 від 18.02.2014 р., ціна вказаного договору є динамічною.

Посилання відповідача на недотримання позивачем п. 3.3 договору є також безпідставним, про що свідчать наявні в матеріалах справи Акт про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту системи газопостачання: "Будівництво торгового комплексу будівельних та господарських матеріалів по вул. Полярній, 20 (літ. Р) у Оболонському районі м. Києва" (котельня)" від 28.07.2014 р.; Акт про приймання газообладнання для проведення комплексного випробування: (пуско-налагоджувальних робіт) "Будівництво торгового комплексу будівельних та господарських матеріалів по вул. Полярній, 20 (літ. Р) у Оболонському районі м. Києва" (котельня)" від 28.07.2014 р.; Акт про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту системи газопостачання: "Будівництво торгового комплексу будівельних та господарських матеріалів по вул. Полярній, 20 (літ. Р) у Оболонському районі м. Києва" (газопровід низького тиску)" зовнішній від 28.07.2014 р.; Акт про приймання газообладнання для проведення комплексного випробування: (пуско-налагоджувальних робіт) "Будівництво торгового комплексу будівельних та господарських матеріалів по вул. Полярній, 20 (літ. Р) у Оболонському районі м. Києва" (газопровід низького тиску)" внутрішній від 28.07.2014 р.; Акт здачі-приймання виконаних монтажних робіт по монтажу обладнання в бойлерній і паливній торговельного комплексу; Акт про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту системи газопостачання: "Будівництво торгового комплексу будівельних та господарських матеріалів по вул. Полярній, 20 (літ. Р) у Оболонському районі м. Києва" (розподільчий газопровід середнього тиску) зовнішній від 28.07.2014 р.; Акт здачі-приймання виконаних монтажних робіт на об'єкті: "Будівництво торговельного комплексу будівельних та господарських матеріалів по вул. Полярній, 20 у Оболонському районі м. Києва" від 28.07.2014 р., підписані представниками виконавця та замовника, відповідно до яких роботи, зазначені в даних актах вважаються такими, що виконані відповідно до погодженої та затвердженої проектної документації, з дотриманням всіх існуючих норм і правил є закінченими, а змонтоване обладнання готовим до введення в експлуатацію.

Також необгрунтованими є посилання відповідача на п. 4.2 договору, оскільки Акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2В підписані відповідачем без будь-яких зауважень, а долучені позивачем до матеріалів справи: Опис виконавчої документації по об'єкту "Будівництво торговельного комплексу будівельних та господарських матеріалів по вул. Полярній, 20 у Оболонському районі м. Києва" та Реєстр виконавчої документації по об'єкту: "Будівництво торговельного комплексу будівельних та господарських матеріалів по вул. Полярній, 20 у Оболонському районі м. Києва" газопостачання, які також підписані з боку відповідача представником технічного нагляду замовника є підтвердженням передачі відповідачу виконавчої документації.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ст.ст. 11, 629 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відтак, враховуючи, що факт виконання позивачем визначених умовами договору робіт та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати виконаних робіт підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 156968,60 грн. є обґрунтованими, документально доведеними та такими, що підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 6.2 договору сторони визначили, що у разі затримки розрахунків з підрядником за виконані згідно чинного договору роботи замовник сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості належним чином виконаних, але не оплачених робіт за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 2. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", до вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Згідно положень п. 2.5 вказаної вище Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи, що позивач звернувся з позовом 11.12.2015 р., суд правомірно визнав, що пеня заявлена в межах встановленого законом строку позовної давності.

Проте, суд вірно виходив з тих мотивів, що за умовами п. 6.2 договору передбачено застосування пені в розмірі облікової ставки НБУ від вартості належним чином виконаних, але не оплачених робіт за кожен день просточення, тому правомірно відхилив розрахунок позивача, який виходив з розміру подвійної облікової ставки НБУ.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком про обгрунтованість позовних вимог в частині пені в сумі 11012,67 грн за період з 20.09.2014 р. по 20.03.2015 р.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 6192,73 грн. та інфляційні втрати в сумі 83193,36 грн. за період з 20.09.2014 р. по 12.01.2016 р.

Відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат задоволені у розмірі 6192,73 грн 3% річних та 83193,36 грн відповідно. Підстав для спростування висновків суду в частині задоволеного розміру вимог у суду касаційної інстанції немає.

Касаційна інстанція зазначає, що згідно зі ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, твердження скаржника оцінюються як такі, що зводяться до вимог встановити інші обставини та переоцінити докази на підставі субєктивних висновків щодо умов договору, що виходить за межі визначених повноважень касаційної інстанції, про порушення норм матеріального і процесуального права за встановлених обставин не свідчать, правильності правових висновків господарського суду не спростовують, у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваних постанови та рішення немає.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 р. та рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2016 р. у справі №910/31600/15 господарського суду міста Києва залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя Є. Чернов

судді В. Карабань

Ж. Корнілова