Історія справи

Постанова ВГСУ від 02.03.2016 року у справі №52/310
Постанова ВГСУ від 18.03.2015 року у справі №52/310
Постанова ВГСУ від 01.10.2014 року у справі №52/310

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2016 року Справа № 52/310 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Коробенко Г.П., Сибіги О.М.перевіривши матеріали касаційної скаргизаступника прокурора м. Києвана постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2015у справігосподарського суду м. Києваза позовомзаступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України до1. Київської міської ради 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Зелена Затока"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача1. Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровча база "Блакитна хвиля"провизнання недійсним рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання відсутності права користування земельною ділянкою та повернення земельної ділянкив судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:не з'явились;від відповідачів:1.Глобенко Л.В. - дов. №225-КМГ-4480 від 15.12.2015; 2.Маленко О.М. - дов. №7 від 01.03.2016;від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача1.Лавренюк Б.С. - дов. №05703-2224 від 08.02.2016; 2. не з'явились;від Генеральної прокуратури Українипрокурор відділу Суходольський С.М., посв.№041032 від 02.02.2016;ВСТАНОВИВ:

Справа розглядалась неодноразово.

При новому розгляді справи рішенням від 28.07.2015 господарського суду м. Києва (судді: Домнічева І.О. - головуючий, Карабань Я.А., Грєхова О.А.) позовні вимоги задоволено частково.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 05.07.2010, укладений між Київською міською радою та ТОВ "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Зелена затока", зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 07.07.2010 за №79-6-00774 у книзі записів державної реєстрації договорів. Визнано відсутність у ТОВ "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Зелена затока" права користування земельною ділянкою, що розташована на вул. Лютневій, 60 у Голосіївському районі м. Києва площею 3,0608 га, кадастровий номер 8000000000:90:332:0028. Стягнено з ТОВ "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Зелена затока" в дохід Державного бюджету України 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою від 21.12.2015 Київського апеляційного господарського суду (судді: Мартюк А.І. - головуючий, Тищенко А.І., Шевченок Е.О.) рішення від 28.07.2015 господарського суду м. Києва скасовано в частині задоволення позовних вимог та прийнято в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення залишено без змін. Стягнено з Державного агентства земельних ресурсів України 1218,00грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено та матеріалами справи не встановлено жодного факту недодержання стороною (сторонами) на момент вчинення спірного правочину вимог, які встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України та невідповідності змісту спірного договору оренди земельної ділянки вимогам чинного законодавства.

Не погоджуючись з судовими рішеннями господарських судів заступник прокурора м.Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 16, 377 Цивільного кодексу України; ст.ст. 20, 22, 152 Земельного кодексу України; ст.43 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вказує, що рішення Київської міської ради № 56/3494 від 26.02.2010 та договір оренди земельної ділянки від 05.07.2010 не відповідають чинному законодавству.

ТОВ "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Зелена затока" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2015 без змін.

Інші учасники судового процесу не скористались правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, відзиви на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України на момент прийняття постанови у справі не надали.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним відмовити у задоволені касаційної скарги.

Господарськими судами встановлено, що 14.12.2009 ТОВ "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Блакитна хвиля" та ТОВ "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Зелена затока" уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна №190, за умовами якого ТОВ "СОБВ "Зелена затока" купило нерухоме майно, базу відпочинку у складі: будівлі (літ. А, Б, В, Г, Д,Ж, З), душова (літ. М), будинок охорони (літ. О), вбиральня (літ. Н), загальною площею 250,90 кв.м, розташоване за адресою: м. Київ, Голосіївський район, вул. Лютнева, 60 (надалі об'єкт).

За п. 1.3 даного договору в склад об'єкту вказаного вище майна входять також будь-які інженерні та будь-які інші комунікації, санітарно-технічні системи та інша інфраструктура, що забезпечує можливість використання об'єкта за призначенням.

Майно передано за актом приймання-передачі від 14.12.2009.

Господарськими судами також встановлено, що 26.02.2010 Київська міська рада прийняла рішення №56/3494 "Про передачу земельної ділянки ТОВ "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Зелена затока" для експлуатації, обслуговування і реконструкції існуючих будівель та благоустрою території з озелененням на вул. Лютневій, 60 у Голосіївському районі м. Києва", яким затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Зелена затока" для експлуатації, обслуговування і реконструкції існуючих будівель та благоустрою території з озелененням на вул. Лютневій, 60 у Голосіївському районі м. Києва та передала ТОВ "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Зелена затока", за умови виконання пункту 3 цього рішення, у довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку загальною площею 3,09 га (у тому числі в межах прибережних захисних смуг площею 1,24 га) для експлуатації, обслуговування і реконструкції існуючих будівель та благоустрою території з озелененням на вул. Лютневій, 60 у Голосіївському районі м. Києва у зв'язку з переходом права власності на будівлі і споруди за договором купівлі-продажу №190 від 14.12.2009 (акт приймання-передачі від 14.12.2009), у тому числі: площею 2,55 га - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування та площею 0,54 га - за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення.

На виконання вказаного вище рішення 05.07.2010 Київська міська рада (орендодавець) та ТОВ "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Зелена затока" (орендар) уклали договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 07.07.2010 за № 79-6-00774 у книзі записів реєстрації договорів.

Відповідно п.2.1 договору об'єктом оренди є земельна ділянка, розташована в м. Києві по вул. Лютневій, 60, розміром 3,0926 га в тому числі в межах прибережних захисних смуг 1,2679 га; цільове призначення - для експлуатації, обслуговування і реконструкції існуючих будівель та благоустрою території з озелененням; кадастровий номер - 8000000000:90:332:0028.

Згідно ч.1 ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси.

За ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 9 Земельного кодексу України визначено повноваження Київської міської ради у галузі земельних відносин, зокрема розпорядження землями територіальної громади міста, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього кодексу та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частинами 1, 2 та 3 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного рішення міської ради) визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Господарськими судами встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Зелена Затока" для експлуатації, обслуговування, реконструкції та будівництва бази відпочинку на вул.Лютневій, 60 у Голосіївському районі м. Києва погоджений, зокрема:

- Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища КМДА (висновок №09-8680 від 22.08.2007);

- Київською міською санепідстанцією Міністерства охорони здоров'я України (висновок № 2104 від 08.12.2009);

- Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (висновки № 05/107 від 22.05.2007 та № 05-07/6594 від 11.12.2009);

- Державною службою з питань національної спадщини Міністерства культури і туризму України (лист № 22-59/35 від 18.01.2008);

- Головним управлінням земельних ресурсів КМДА (висновок № 05-5598 від 21.12.2009).

Висновками Київської міської санепідстанції Міністерства охорони здоров'я України №2104 від 08.12.2009 та Головного управління земельних ресурсів КМДА №05-5598 від 21.12.2009 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Зелена затока" погоджено без застережень.

Також межі земельної ділянки погоджені на плані відведення начальником відділу землевпорядкування Голосіївського району м. Києва.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Київської міської ради "Про питання створення ландшафтного заказника місцевого значення "Жуків острів" №162/1996 від 22.08.2007 схвалено схему меж ландшафтного заказника місцевого значення "Жуків острів" за матеріалами детального плану території острова Жуків, схвалених архітектурно-містобудівною радою при Головному управлінні містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 18.04.2007, розроблену комунальним об'єднанням "Центр містобудування та архітектури", у складі детального плану території острова Жуків.

Як встановлено господарськими судами відповідно вказаного вище рішення Київської міської ради №162/1996, земельна ділянка за адресою м. Київ, вул. Лютнева, 60 не входить у межі ландшафтного заказника місцевого значення "Жуків острів", що також підтверджується пунктом 3 Висновку, проведеної у справі, судової будівельно-технічної експертизи від 08.11.2012. Надані докази ТОВ "СОБВ "Зелена затока", які були предметом дослідження господарськими судами, підтверджують, що спірна земельна ділянка не межує з ландшафтним заказником "Жуків острів", зокрема: план зонування земель - витяг з бази даних Державного земельного кадастру від 03.02.2012; схема меж ландшафтного заказника "Жуків острів" за матеріалами детального плану території острова Жуків, схвалених архітектурно-містобудівною радою при Головному управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 18.04.2007 - додатку до рішення Київської міської ради №162/1996 від 22.08.2007 (витяг з ПК "Кадастр" Головного управління земельних ресурсів КМДА).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що висновок Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 22.03.2007 (вих. №19-2611), про недійсність якого вказується у позовній заяві, не є висновком, яким погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а є висновком щодо використання земельної ділянки наявних містобудівних обмежень та умов, які мають враховуватись при розробці проекту відведення земельної ділянки надання умов і обмежень щодо відведення земельної ділянки, який є попереднім документом і надається перед розробленням відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Апеляційним господарським судом встановлено, що Висновок Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища №09-8680 від 22.08.2007, виданий після визначення меж заказника "Жуків острів" містить погодження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки без зауважень.

Висновки Державного управління охорони навколишнього природного середовища в місті Києві та Державної служби з питань національної культурної спадщини містили вимоги щодо необхідності внесення змін до Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затвердженої рішенням Київської міської ради №806/3381 від 19.07.2005, виключно у зв'язку з тим, що пунктом 9 вказаного рішення Київради приписано утриматись до встановлення меж ландшафтного заказника місцевого значення острів Жуків від розгляду питань відведення земельних ділянок, які відповідно рішення Київської міської ради №147/649 від 02.12.1999 "Про оголошення природних об'єктів пам'ятками природи та заказниками місцевого значення у м. Києві", можуть бути включені до складу заказника.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відповідно схваленої схеми меж ландшафтного заказника місцевого значення "Жуків острів" у складі детального плану території острова "Жуків острів" на підставі п.1 рішення Київської міської ради №162/1996 від 22.08.2007 "Про питання створення ландшафтного заказника місцевого значення "Жуків острів" спірна земельна ділянка не може бути включена до складу заказника у зв'язку з тим, що найближча відстань між межами спірної земельної ділянки та схваленими межами ландашафтного заказника за висновком судової будівельно-технічної експертизи у справі складає щонайменше 700 метрів.

Частиною 2 ст. 20 Земельного кодексу України встановлено, що зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою.

Господарськими судами встановлено, що оспорюваним рішенням Київської міської ради №56/3494 від 26.02.2010 надано в користування ТОВ "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Зелена затока" спірну земельну ділянку шляхом затвердження відповідного проекту землеустрою, яким передбачено зміну цільового призначення частини спірної земельної ділянки площею 0,54 га з земель запасу сільськогосподарського призначення та переведення її до земель рекреаційного призначення. У сільськогосподарських цілях дана земельна ділянка ніколи не використовувалась.

Відповідно ст.23 Земельного кодексу України землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання. Визначення земель, придатних для потреб сільського господарства, провадиться на підставі даних державного земельного кадастру.

Відповідно п.г ч.2 ст.61 та ч.3 ст.61 Земельного кодексу України, а також згідно додатку 13 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України №173 від 19.06.1996, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України №379/1404 від 24.07.1996, у прибережних захисних смугах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних). Об'єкти, які знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Об'єкти, які не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Як встановлено судом апеляційної інстанції пунктом 3.8 оспорюваного рішення Київської міської ради №56/3494 від 26.02.2010 визначено частину земельної ділянки в межах прибережних захисних смуг використовувати без права будівництва будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних) відповідно ст.ст. 60, 61 Земельного кодексу України та ст.ст. 88, 89 Водного кодексу України.

За ст. 9 Земельного кодексу України, п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Київська міська рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно до та в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Прийняте Київрадою (як суб'єктом владних повноважень) рішення про передачу товариству у власність та оренду земельної ділянки є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акта не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку або укладання договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.

У разі прийняття органом місцевого самоврядування ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Враховуючи викладене господарські суди дійшли висновку, що розгляд даного позову не впливає на законність правовстановлюючих документів щодо права власності чи користування земельною ділянкою до розгляду спору про їх оскарження (не породжує юридичних наслідків).

Відповідно ст.ст. 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією та законами України, а також моральним засадам суспільства.

За ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) на момент вчинення правочину вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України.

Згідно ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Апеляційним господарським судом встановлено, що позивачем не доведено факту недодержання стороною (сторонами) на момент вчинення спірного правочину вимог, які встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України та невідповідності змісту спірного договору оренди земельної ділянки вимогам чинного законодавства України.

Як вже вказувалось вище господарськими судами встановлено, що 14.12.2009 ТОВ "Спортивно-оздоровча база "Блакитна хвиля" та ТОВ "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Зелена затока" уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна, предметом якого є база відпочинку у складі: будівель (літера А, Б, В, Г, Д, Ж, З), душової (літера М), будинком охорони (літера О), вбиральнею (літера Н), загальною площею 250,90 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лютнева, 60.

Відповідно акту приймання-передачі від 14.12.2009 база відпочинку загальною площею 250,90 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лютнева, 60 передана ТОВ "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Зелена затока".

Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна видано реєстраційне посвідчення №0017593, відповідно якого будівлі літери А, Б, В, Г, Д, Ж, З, М, О, Н загальною площею 250,9 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Лютнева, 60 зареєстровані на праві власності за ТОВ "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Зелена затока".

Відповідно п.п.1 та 2 висновку судової будівельно-технічної експертизи судового експерта Черніна Я.О. від 08.11.2012, фактична площа спірної земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лютнева, 60 та зайнята будівлями і спорудами бази відпочинку становить 318, 0 кв. м., а саме під садовими будинками (літера А, Б, В, Г, Д, Ж, З, К, Л), душовою (літера М), будинком охорони (літера О), вбиральнею (літера Н). Для обслуговування будинків, будівель та споруд бази відпочинку, згідно вимог чинного законодавства спірна земельна ділянка повинна мати площу розміром мінімальною 29960 кв.м. та максимальною 34240 кв.м. для функціонування спортивно-оздоровчої бази відпочинку з врахуванням її реконструкції щодо здійснення за вимогами сучасних нормативів загально-фізичної підготовки та активного відпочинку населення різних вікових груп.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що площа земельної ділянки, яка необхідна для експлуатації, обслуговування та реконструкції бази відпочинку, складає від 2,996 га до 3,424 га, що відповідає площі спірної земельної ділянки (3,09 га), відведеної спірним рішенням Київської міської ради.

Відповідно ст.1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне користування земельною ділянки, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Специфіка об'єкта такого договору полягає у тому, що в строкове платне володіння і користування орендаря для підприємницьких цілей та іншої діяльності передається не будь-яке майно (земля), а те сукупність якого утворить комплекс, тобто базу відпочину та інше.

Відповідно ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За ст.120 Земельного кодексу України (у редакції на момент набуття права власності ТОВ "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Зелена затока" на базу відпочинку) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Щодо вимоги прокурора про зобов'язання відповідача-2 повернути у комунальну власність земельну ділянку площею 3,0608 кв.м., то господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в її задоволені, оскільки матеріалами справи встановлено, що відповідач-2 володіє земельною ділянкою на законних підставах, підстав для визнання недійсним договору оренди не встановлено.

Відповідно ст.ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.1115, п.1 ст.1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволені касаційної скарги відмовити.

Постанову від 21.12.2015 Київського апеляційного господарського суду зі справи №52/310 залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді Г.П. Коробенко

О.М. Сибіга