Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2014 року Справа № 904/8432/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Воліка І.М. (доповідача), Кролевець О.А., Гольцової Л.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"на рішеннявід 19.12.2013господарського суду Дніпропетровської області та на постанову від 06.02.2014Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі№ 904/8432/13 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Приватного підприємства "Будбізнессервіс"доПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"простягнення 138 000,00 грн. В судове засідання прибули представники сторін:позивачане з'явились;відповідачаСкиба О.С. (дов. від 02.01.2014 № ББУ/ПУ10/ББ/14);Відповідно до Розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 31.03.2014 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегією суддів у наступному складі: головуючий-суддя -- Волік І.М., судді - Кролевець О.А., Гольцова Л.А.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року позивач - Приватне підприємство "Будбізнессервіс" (надалі - ПП "Будбізнессервіс") звернулося до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (надалі - ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля") про стягнення заборгованості у розмірі 138 000,00 грн. за Договором № 11-16/2955-КП/И від 07.07.2011.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2013 у справі № 904/8432/13 (суддя Соловйова А.Є.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.02.2014 (колегія суддів: Парусніков Ю.Б. - головуючий, судді - Тищик І.В., Верхогляд Т.А.), позов задоволено; стягнуто з ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ПП "Будбізнессервіс" 138 000,00 грн. заборгованості, 2760,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, відповідач - ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2013 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.02.2014 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушенно норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 637, 213 Цивільного кодексу України, оскільки невірно витлумачено умови Договору № 11-16/2955-КП/И від 07.07.2011, що призвело до неправильного вирішення спору по суті та є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу відповідача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Сторони, належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги, проте позивач правом взяти участь в судовому засіданні не скористався.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 07.07.2011 між ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" (Покупець) та ПП "Будбізнессервіс" (Постачальник) укладений Договір № 11-16/2955-КП/И, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити у власність Покупця продукцію та обладнання виробничо-технічного призначення, в асортименті, кількості, у строки, за ціною та якісними характеристиками, погодженими сторонами в даному Договорі і Специфікаціях, які є невід'ємними частинами до даного Договору, а Покупець зобов'язався прийняти продукцію, що поставляється, у власність та своєчасно сплатити її вартість, у відповідності до умов цього Договору (п. п. 1.1., 1.2. Договору).

Відповідно до пункту 4.1. Договору, поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками і у строки, погодженими сторонами в Специфікаціях до даного Договору.

Згідно з пунктом 5.2. Договору, розрахунки за поставлену Постачальником продукцію здійснюються шляхом перерахування на поточний рахунок Постачальника грошових коштів, у наступному порядку: попередня оплата у розмірі 20% від суми Договору, на підставі рахунка Постачальника; 70 % від суми договору, протягом 10 календарних днів з моменту підписання акту приймання продукції за кількістю і якістю; 10 % від суми договору, протягом 30 календарних днів з моменту підписання сумісного акту вводу продукції в експлуатацію.

За умовами Специфікації від 07.07.2011 сторони домовились про поставку дороги моно канатно-кресельної МДК-1 L=450 у кількості 1 шт., загальною вартістю 1 380 000,00 грн. з ПДВ, на умовах оплати: попередня оплата у розмірі 20%, 70 % - по факту поставки протягом 10 календарних днів з моменту підписання сумісного акту приймання продукції, 10 % - протягом 30 календарних днів з моменту підписання сумісного акта вводу в експлуатацію обладнання, зі строком поставки - 45 календарних днів з моменту здійснення 20% попередньої оплати.

11.07.2011 на виконання умов Договору та Специфікації до нього, відповідач перерахував позивачу передплату 20 % від вартості продукції у сумі 276 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 01.08.2011.

03.10.2011 позивач поставив відповідачу погоджену у Специфікації продукцію (дорогу моно канатно-кресельну МДК-1 L=450), загальною вартістю 1 380 000,00 грн., що підтверджується Видатковою накладною № 0310/11 від 03.10.2011 та Актом приймання дороги підвісної моноканатної МДК 00.00.000-01 зав. № 8 L450м від 03.10.2011.

Після поставки продукції, 17.10.2011 відповідачем здійснено оплату 70 % вартості продукції у розмірі 966 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 01.11.2011. Разом з тим, остаточний розрахунок 10 % вартості продукції протягом 30 календарних днів після підписання Акту приймання продукції у сумі 138 000,00 грн. відповідач не здійснив, мотивуючи свою відмову від оплати відсутністю підписаного сумісного акту вводу продукції в експлуатацію.

Відхиляючи доводи відповідача щодо здійснення остаточної оплати у розмірі 10 % вартості продукції лише після підписання акту вводу продукції в експлуатацію, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що умовами Договору № 11-16/2955-КП/И від 07.07.2011 та Специфікації не передбачений обов'язок позивача здійснювати монтаж поставленої продукції, не визначені строки такого монтажу та вартість цих робіт; також, зауважено, що спірні правовідносини сторін виникли з договору поставки, а тому з посиланням на приписи частини 1 ст. 173, частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 525, 526, частини 2 ст. 712, ст. 655, частини 1 ст. 691, частини 1 ст. 692, частини 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, дійшов висновку, що строк виконання відповідачем зобов'язання щодо здійснення остаточного розрахунку (10 %) за продукцію є таким, що настав з моменту прийняття продукції (Акт приймання дороги підвісної моноканатної МДК 00.00.000-01 зав. №8 L450м від 03.10.2011 та Видаткова накладна № 0310/11 від 03.10.2011)), у зв'язку з чим позов про стягнення заборгованості за поставлену продукцію задоволено у повному обсязі.

Проте колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укладати договори які містять елементи різних договорів, тобто змішані договори.

Як вірно зазначено відповідачем у касаційній скарзі, судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки умовам Договору № 11-16/2955-КП/И від 07.07.2011, і зокрема пункту п. 5.2. Договору, у якому сторони визначили, що 10 % від суми договору сплачується протягом 30 календарних днів з моменту підписання сумісного акта вводу в експлуатацію, та Специфікації від 07.07.2011, в якій окрім умов оплати, що є аналогічними умовам викладеним у договорі, сторони погодили у пункті 4, що вартість обладнання включає в себе виробництво шефмонтажа і пусконаладочних робіт; дата початку проведення шефмонтажа 01.11.2011.

Отже, суди не врахували, що існують змішані договори, і до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Таким чином, для вирішення даного спору судам необхідно надати правову оцінку договору, з якого у даному випадку виникли спірні правовідносини та встановити обставини, з якими закон та договір пов'язують настання правових наслідків.

За таких обставин, суди попередніх судових інстанцій припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, та частини першої статті 43 Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень зі справи.

З огляду на наведене, справа має бути передана на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.02.2014 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2013 у справі № 904/8432/13 скасувати.

Справу № 904/8432/13 направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.

Головуючий, суддя І.М. Волік

Судді : О.А. Кролевець

Л.А. Гольцова